Во́йтове (у 1927—2016 — Войкове) — село Броварського району Київської області. Входить в склад Згурівської селищної громади.
село Войтове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район | Броварський |
Громада | Згурівська селищна громада |
Облікова картка | Войтове на сайті ВРУ |
Основні дані | |
Засноване | близько 1640 |
Колишня назва | Войтове, Войкове |
Населення | 751 |
Територія | 5,753 кв. км км² |
Густота населення | 130,54 осіб/км² |
Поштовий індекс | 07621 |
Телефонний код | +380 04570 |
Катойконіми | войтівчанин, войтівчанка |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°28′15″ пн. ш. 31°34′17″ сх. д. / 50.47083° пн. ш. 31.57139° сх. д.Координати: 50°28′15″ пн. ш. 31°34′17″ сх. д. / 50.47083° пн. ш. 31.57139° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 126 м |
Водойми | Недра |
Найближча залізнична станція | Березань |
Місцева влада | |
Адреса ради | 07600, Київська область, Броварський р-н, смт. Згурівка, вул.Українська, 10 |
Староста | Колодій Сергій Борисович |
Карта | |
Войтове | |
Войтове | |
Мапа | |
Войтове у Вікісховищі |
З 2020 року у складі Броварського району Київської області; Входило до складу:
- з 1986 року — Згурівського району Київської області;
- з 1969 року — Баришівського району Київської області;
- з 1963 року — Яготинського району Київської області;
- з 1923 року — Березанського району Київської області;
- з 27 квітня 1921 року до ліквідації повітового устрою в 1923 р. — Переяславського повіту Київської губернії;
- з 27 лютого 1802 року — Переяславського повіту Полтавської губернії;
- з 1796 року — Переяславського повіту Малоросійської губернії;
- з 1781 року — Козелецького повіту Київського намісництва;
- Березанської сотні Переяславського полку Війська Запорозького;
Селом протікає річка Недра, у межах села до неї впадає мілководна річка Витівка. За переказами, саме від її назви походить назва Войтове. У 1927—2016 роках село мало назву Войкове, історична назва повернута Постановою Верховної Ради України від 12 травня 2016 року.
Історія
Під час проведення археологічних розвідок В.А. Круцем в 1964 році на околиці знайдені залишки древніх культур. Так, поселення чорноліської культури, яка датується IX-VII ст. до нашої ери, знаходилося поблизу колишньої ферми.
Перша письмова згадка про Ветове, знаходиться в духовному заповіту від 1650 року Генерального обозного Війська Запорожського Івана Тихоновича Воловача (1585-1653). Заповіт був затверджений рукою Богдана Хмельницького. Ще з 1615 року Воловач був значним реєстровим козаком і жителем чигиринським. По заповіту Івана Тихоновича, власником сінокосів і орних земель у Ветовому стали його дружина Праска и син Яків.
Woytowe на річці Nedra позначено на «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах.
У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Войтова. У ньому було 10 дворів, серед них 1 двір був «бобильським» (без землі). Переписано поіменно 11 чоловіків (більшість — на прізвище Демяненко). У 9 дворах було 19 волів та 6 коней.
Селом володіли сотники Григорій Момот, Логвин Рокитний, Степан Томара, який будучи полковником надав його Яготинському сотнику Йосифу Павловичу. 2 липня 1714 полковник переяславський Степан Томара отримав царську грамоту на Войтове, 21 листопада 1715 р. його син, 21 річний наказний полковник переяславський, Василь Степанович Томара (1694—1736) отримав підтверджуючий універсал гетьмана Скоропадського, а потім Данила Апостола(1729).
У 1741 році в селі було 60 дворів. В селі була Миколаївська церква. З 1741 по 1752 рік священиком церкви був Йосип Каленович (1688-1760), а з 1753 по 1777 роки священнослужителем був Федір Максимович (1746-1777). З 1781 року належало до Козелецького повіту Київського намісництва. Згідно опису Київського намісництва 1781 року на сторінці 86 знаходимо село Ветово. На той час було двісті двадцять три хати. Одинадцять хат належали дворянам і шляхетству, шість - різночинцям, тридцять п‘ять — сім‘ям виборних козаків, тридцять три – козакам підпомічникам, сто п‘ятдесят п‘ять – сім‘ям посполитих, різночинних, козацьких підсусідків та підсусідків владики. Поблизу села був хутір генерального судді Безбородька та асесора Корби, в якому було дві хати, що належали посполитим, різночинним, козацьким підсусідкам та підсусідкам владики. Опис Київського намісництва 1787 року на сторінці 243 зазначає, що село Ветово належало казенним людям різних чинів, козакам і власникам: генерал-майору Безбородьку, полковниці Новицькій та полковому осавулу Підгаєцькому. У XVIII-XIX століттях селом Войтове володіли Думитрашко, князі Безбородько і поміщиця Мащерська. У "Книзі Київського намісництва " за 1787 сказано, що в селищі проживало 849 чол., А саме: "різного звання казенні люди, козаки та власників: генерал-майора Безбородькf, полковниці Новицької і осавула полкового Підгаєцького". Генерал-майор Ілля Андрійович Безбородько (1765-1815 рр..) успадкував всі величезні статки брата, канцлера Олександра Безбородько. З ініціативи графа Олександра Андрійовича Безбородька у селі Войтове був збудований 1732 році храм Миколи Чудотворця в стилі класицизм, а близько 1839 року Миколаївський храм перебудований з цегли в стилі ампір. У Войтові збереглись і інші історичні споруди. Відразу за храмом розташовані будівлі колишнього маєтку поміщика Підгаєцького, побудовані в кінці 19 століття. Це одноповерхові прямокутні будівлі, виконані в "єпархіальному" стилі прикрашені пілястрами. В одній будівлі розташована сільська рада, в іншій магазин господарчих товарів. Церква Миколи Чудотворця та споруди садиби Підгаєцького формують історичний ансамбль центру села Войтове. З 1796 року село підпорядковане Переяславському повіту Малоросійської губернії. За даними Центрального державного історичного архіву Києва, станом на 14 жовтня 1841 року село Ветове належало до державного (казенного) майна. Державні або казенні селяни вважалися особисто вільними, несли повинності на користь держави. Ними керували особи, призначені урядом. У селі Ветове на 1841 рік проживало 278 казенних чоловіків, проживало всього 879 душ, з них 438 чоловіків і 441 жінка. Село належало до Березанської сотні Переяславського полку. Значковий товариш Переяславського полку Волошин Яким мав житловий двір у с. Ветово Березанської сотні.
Село є на мапі 1800 року як Ветово.
У 1896 р. в селі був 231 двір, налічувалося 1564 жителі, а з 1903 – 2000 мешканців.
У часи революції 1905-1907 рр. селяни виступили проти панів і почали ділити між собою чужу землю, але царські війська, визвані поміщиком, розігнали бунтівників. Організаторів справедливо заарештували і засудили.
У січні 1918 р. у Войтовому встановлено окупаційну радянську владу. Головою сільської ради був колаборант Дуцький. На зборах уповноважених Войтівської волості обрано виконком, головою якого став Феодосій Киян. У розпорядження комітету перейшли всі конфісковані поміщицькі економії та землі.
На одному зі ставків у 1918 р. збудовано ТЕС. Тоді було електрифіковано селянські господарства, хати і вулиці села.
У конфіскованому окупантами будинку колишнього поміщика Підгаєцького почав діяти культурний центр – будинок для перегляду кінофільмів та лікнеп. В іншому будинку Підгаєцького було відкрито лікарню, яку очолив досвідчений лікар Данило Волинець, та початкову школу, а потім семирічку, директором якої став Іван Лі Лівчевський, згодом – Петро Гудзій, Панас Авраменко.
У 1922 р. в селі створено сільскогосподарську комуну, яка проіснувала пять років. Через деякий час на базі господарства комуни організовано Войтівську агрошколу для підготовки агрономічних кадрів, яку очолив М.І. Мережнецький.
У 1927 р. село отримало нову назву — Войково на честь П.Л. Войкова, радянського дипломата, повпреда СРСР у Польщі, якого вбили у 1927 р.
У 1929 р. агрошколу реорганізовано в зоотехнікум, директором якого був Д.Ф. Неземай. Перший випуск зоотехнікуму відбувся в 1932 р.
У 1928 р. у Войкові організовано 4 колгоспи: ім. Молотова, ім. Калініна, ім. Войкова та ім. Хрущова.
У 1930 р. в селі зведено Будинок культури, в якому працювали хоровий і драматичний гуртки.
У 1935 р. в Войково створено МТС, організовано жіночу тракторну бригаду на чолі з бригадиром Євдокією Пісковець. Тоді ж відкрито середню школу, директором якої був Василь Бобровник. Перший випуск школи відбувся в 1938 році.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. сотні людей померли голодною смертю.
У роки Другої світової війни на фронт совєти мобілізували 532 мешканців села.
Войково було окуповано гітлерівськими військами 16 вересня 1941 р.. у жовтні 1941. розстріляно активістів-прислужників сталінського режиму села, серед яких – Ф.М. Войкова, Шевчик, Т. Провізіон, І. Валько, О. Шавло, Г. Піндюр, С. Опанащенко.
На примусові роботи до НІмеччини було відправлено 338 юнаків та дівчат, завдяки чому, більшість зуміла вижити і повернутись додому у повоєнний час.
213 войківців не повернулися з війни.
Пам'ятки
- Свято-Миколаївська церква (1790; 1832) — пам'ятка архітектури.
- «Вікова груша» — ботанічна пам’ятка природи місцевого значення.
Відомі уродженці
- Бруй Оксана Миколаївна (нар. 3 серпня 1971) — українська бібліотекарка, громадська діячка, директорка науково-технічної бібліотеки ім. Г. І. Денисенка Національного технічного університету України «КПІ імені Ігоря Сікорського», президент ВГО Українська бібліотечна асоціація, кандидат наук із соціальних комунікацій.
- Петро Василенко (1921 — 21 травня 1946, Новий Люблинець) — український поет-повстанець.
- , народився в с. Войтове у 1741 році в сім‘ї виборного козака. З 1767 року значковий товариш Переяславського полку. У 1775 році призначений гетьманом Розумовським військовим товаришем Генеральної військової канцелярії.
- Лубська Ольга Пилипівна — (нар. 6 листопада 1925 — 30 жовтня 2018) — поетеса, журналістка.
- Опанасенко Петро Микитович, народився 14 лютого 1952 року в селі Войтове. Заслужений юрист України, генерал-полковник МВС, один з ключових
свідків у справі Гонгадзе. Помер 27 вересня 2010 року.
- Романович-Славатинський Олександр Васильович (1832 - 1910)) — доктор державного права, заслужений професор Київського університету.
- Степаненко Борис Васильович (1917) — артист балету і балетмейстер, народний артист України (1997).
- , народився 14 лютого 1942 року с. Войтове Повний кавалер Ордену Трудової Слави : III-ступінь
24.12.1967 р. №184781; II-ступінь 07.07.1986 р. 342949; I-ступінь 08.08.1991 року. Працював у радгоспі «Войківський».
- , народилася в 1910 році в с. Войтове, Народний майстер прикладного мистецтва, вишивальниця.
Див. також
Примітки
- Постановление ВУЦИК от 27.04.1921 о включении Переяславского уезда в состав Киевской губернии
- Постанова Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1353-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів»
- В.М.Проценко Домени Згурівської провінції стор.79
- . Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 12 вересня 2015.
- . Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 12 вересня 2015.
- Переписні книги 1666 року [ 30 червня 2015 у Wayback Machine.] / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933, с. 337.
- В.М.Проценко Домени Згурівської провінції стор.80
- В.М.Проценко Домени Згурівської провінції стор.81
- . Google Docs (укр.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.
- Болгов, Вадим (2009). Міста і селища України. Книга перша (PDF). Київ: УКРАЇНСЬКИЙ ВИДАВНИЧИЙ КОНСОРЦІУМ. с. 402. ISBN .
Посилання
- Матеріали з офіційного сайту Згурівської РДА [ 21 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Облікова картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з квітня 2019]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vo jtove u 1927 2016 Vojkove selo Brovarskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti Vhodit v sklad Zgurivskoyi selishnoyi gromadi selo Vojtove Krayina Ukrayina Oblast Kiyivska oblast Rajon Brovarskij Gromada Zgurivska selishna gromada Oblikova kartka Vojtove na sajti VRU Osnovni dani Zasnovane blizko 1640 Kolishnya nazva Vojtove Vojkove Naselennya 751 Teritoriya 5 753 kv km km Gustota naselennya 130 54 osib km Poshtovij indeks 07621 Telefonnij kod 380 04570 Katojkonimi vojtivchanin vojtivchanka Geografichni dani Geografichni koordinati 50 28 15 pn sh 31 34 17 sh d 50 47083 pn sh 31 57139 sh d 50 47083 31 57139 Koordinati 50 28 15 pn sh 31 34 17 sh d 50 47083 pn sh 31 57139 sh d 50 47083 31 57139 Serednya visota nad rivnem morya 126 m Vodojmi Nedra Najblizhcha zaliznichna stanciya Berezan Misceva vlada Adresa radi 07600 Kiyivska oblast Brovarskij r n smt Zgurivka vul Ukrayinska 10 Starosta Kolodij Sergij Borisovich Karta Vojtove Vojtove Mapa Vojtove u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Vojtove Z 2020 roku u skladi Brovarskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti Vhodilo do skladu z 1986 roku Zgurivskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti z 1969 roku Barishivskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti z 1963 roku Yagotinskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti z 1923 roku Berezanskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti z 27 kvitnya 1921 roku do likvidaciyi povitovogo ustroyu v 1923 r Pereyaslavskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi z 27 lyutogo 1802 roku Pereyaslavskogo povitu Poltavskoyi guberniyi z 1796 roku Pereyaslavskogo povitu Malorosijskoyi guberniyi z 1781 roku Kozeleckogo povitu Kiyivskogo namisnictva Berezanskoyi sotni Pereyaslavskogo polku Vijska Zaporozkogo Selom protikaye richka Nedra u mezhah sela do neyi vpadaye milkovodna richka Vitivka Za perekazami same vid yiyi nazvi pohodit nazva Vojtove U 1927 2016 rokah selo malo nazvu Vojkove istorichna nazva povernuta Postanovoyu Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 12 travnya 2016 roku IstoriyaVojtove Mikolayivska cerkva 1790 1832 roki Klasicizm Pid chas provedennya arheologichnih rozvidok V A Krucem v 1964 roci na okolici znajdeni zalishki drevnih kultur Tak poselennya chornoliskoyi kulturi yaka datuyetsya IX VII st do nashoyi eri znahodilosya poblizu kolishnoyi fermi Persha pismova zgadka pro Vetove znahoditsya v duhovnomu zapovitu vid 1650 roku Generalnogo oboznogo Vijska Zaporozhskogo Ivana Tihonovicha Volovacha 1585 1653 Zapovit buv zatverdzhenij rukoyu Bogdana Hmelnickogo She z 1615 roku Volovach buv znachnim reyestrovim kozakom i zhitelem chigirinskim Po zapovitu Ivana Tihonovicha vlasnikom sinokosiv i ornih zemel u Vetovomu stali jogo druzhina Praska i sin Yakiv Woytowe na richci Nedra poznacheno na Specialnomu ta dokladnomu plani Ukrayini de Boplana 1650 ta na piznishih mapah U perepisnij knizi Malorosijskogo prikazu 1666 zgaduyetsya selo Vojtova U nomu bulo 10 dvoriv sered nih 1 dvir buv bobilskim bez zemli Perepisano poimenno 11 cholovikiv bilshist na prizvishe Demyanenko U 9 dvorah bulo 19 voliv ta 6 konej Selom volodili sotniki Grigorij Momot Logvin Rokitnij Stepan Tomara yakij buduchi polkovnikom nadav jogo Yagotinskomu sotniku Josifu Pavlovichu 2 lipnya 1714 polkovnik pereyaslavskij Stepan Tomara otrimav carsku gramotu na Vojtove 21 listopada 1715 r jogo sin 21 richnij nakaznij polkovnik pereyaslavskij Vasil Stepanovich Tomara 1694 1736 otrimav pidtverdzhuyuchij universal getmana Skoropadskogo a potim Danila Apostola 1729 U 1741 roci v seli bulo 60 dvoriv V seli bula Mikolayivska cerkva Z 1741 po 1752 rik svyashenikom cerkvi buv Josip Kalenovich 1688 1760 a z 1753 po 1777 roki svyashennosluzhitelem buv Fedir Maksimovich 1746 1777 Z 1781 roku nalezhalo do Kozeleckogo povitu Kiyivskogo namisnictva Zgidno opisu Kiyivskogo namisnictva 1781 roku na storinci 86 znahodimo selo Vetovo Na toj chas bulo dvisti dvadcyat tri hati Odinadcyat hat nalezhali dvoryanam i shlyahetstvu shist riznochincyam tridcyat p yat sim yam vibornih kozakiv tridcyat tri kozakam pidpomichnikam sto p yatdesyat p yat sim yam pospolitih riznochinnih kozackih pidsusidkiv ta pidsusidkiv vladiki Poblizu sela buv hutir generalnogo suddi Bezborodka ta asesora Korbi v yakomu bulo dvi hati sho nalezhali pospolitim riznochinnim kozackim pidsusidkam ta pidsusidkam vladiki Opis Kiyivskogo namisnictva 1787 roku na storinci 243 zaznachaye sho selo Vetovo nalezhalo kazennim lyudyam riznih chiniv kozakam i vlasnikam general majoru Bezborodku polkovnici Novickij ta polkovomu osavulu Pidgayeckomu U XVIII XIX stolittyah selom Vojtove volodili Dumitrashko knyazi Bezborodko i pomishicya Masherska U Knizi Kiyivskogo namisnictva za 1787 skazano sho v selishi prozhivalo 849 chol A same riznogo zvannya kazenni lyudi kozaki ta vlasnikiv general majora Bezborodkf polkovnici Novickoyi i osavula polkovogo Pidgayeckogo General major Illya Andrijovich Bezborodko 1765 1815 rr uspadkuvav vsi velichezni statki brata kanclera Oleksandra Bezborodko Z iniciativi grafa Oleksandra Andrijovicha Bezborodka u seli Vojtove buv zbudovanij 1732 roci hram Mikoli Chudotvorcya v stili klasicizm a blizko 1839 roku Mikolayivskij hram perebudovanij z cegli v stili ampir U Vojtovi zbereglis i inshi istorichni sporudi Vidrazu za hramom roztashovani budivli kolishnogo mayetku pomishika Pidgayeckogo pobudovani v kinci 19 stolittya Ce odnopoverhovi pryamokutni budivli vikonani v yeparhialnomu stili prikrasheni pilyastrami V odnij budivli roztashovana silska rada v inshij magazin gospodarchih tovariv Cerkva Mikoli Chudotvorcya ta sporudi sadibi Pidgayeckogo formuyut istorichnij ansambl centru sela Vojtove Z 1796 roku selo pidporyadkovane Pereyaslavskomu povitu Malorosijskoyi guberniyi Za danimi Centralnogo derzhavnogo istorichnogo arhivu Kiyeva stanom na 14 zhovtnya 1841 roku selo Vetove nalezhalo do derzhavnogo kazennogo majna Derzhavni abo kazenni selyani vvazhalisya osobisto vilnimi nesli povinnosti na korist derzhavi Nimi keruvali osobi priznacheni uryadom U seli Vetove na 1841 rik prozhivalo 278 kazennih cholovikiv prozhivalo vsogo 879 dush z nih 438 cholovikiv i 441 zhinka Selo nalezhalo do Berezanskoyi sotni Pereyaslavskogo polku Znachkovij tovarish Pereyaslavskogo polku Voloshin Yakim mav zhitlovij dvir u s Vetovo Berezanskoyi sotni Selo ye na mapi 1800 roku yak Vetovo U 1896 r v seli buv 231 dvir nalichuvalosya 1564 zhiteli a z 1903 2000 meshkanciv U chasi revolyuciyi 1905 1907 rr selyani vistupili proti paniv i pochali diliti mizh soboyu chuzhu zemlyu ale carski vijska vizvani pomishikom rozignali buntivnikiv Organizatoriv spravedlivo zaareshtuvali i zasudili U sichni 1918 r u Vojtovomu vstanovleno okupacijnu radyansku vladu Golovoyu silskoyi radi buv kolaborant Duckij Na zborah upovnovazhenih Vojtivskoyi volosti obrano vikonkom golovoyu yakogo stav Feodosij Kiyan U rozporyadzhennya komitetu perejshli vsi konfiskovani pomishicki ekonomiyi ta zemli Na odnomu zi stavkiv u 1918 r zbudovano TES Todi bulo elektrifikovano selyanski gospodarstva hati i vulici sela U konfiskovanomu okupantami budinku kolishnogo pomishika Pidgayeckogo pochav diyati kulturnij centr budinok dlya pereglyadu kinofilmiv ta liknep V inshomu budinku Pidgayeckogo bulo vidkrito likarnyu yaku ocholiv dosvidchenij likar Danilo Volinec ta pochatkovu shkolu a potim semirichku direktorom yakoyi stav Ivan Li Livchevskij zgodom Petro Gudzij Panas Avramenko U 1922 r v seli stvoreno silskogospodarsku komunu yaka proisnuvala pyat rokiv Cherez deyakij chas na bazi gospodarstva komuni organizovano Vojtivsku agroshkolu dlya pidgotovki agronomichnih kadriv yaku ocholiv M I Merezhneckij U 1927 r selo otrimalo novu nazvu Vojkovo na chest P L Vojkova radyanskogo diplomata povpreda SRSR u Polshi yakogo vbili u 1927 r U 1929 r agroshkolu reorganizovano v zootehnikum direktorom yakogo buv D F Nezemaj Pershij vipusk zootehnikumu vidbuvsya v 1932 r U 1928 r u Vojkovi organizovano 4 kolgospi im Molotova im Kalinina im Vojkova ta im Hrushova U 1930 r v seli zvedeno Budinok kulturi v yakomu pracyuvali horovij i dramatichnij gurtki U 1935 r v Vojkovo stvoreno MTS organizovano zhinochu traktornu brigadu na choli z brigadirom Yevdokiyeyu Piskovec Todi zh vidkrito serednyu shkolu direktorom yakoyi buv Vasil Bobrovnik Pershij vipusk shkoli vidbuvsya v 1938 roci Pid chas Golodomoru 1932 1933 rr sotni lyudej pomerli golodnoyu smertyu U roki Drugoyi svitovoyi vijni na front sovyeti mobilizuvali 532 meshkanciv sela Vojkovo bulo okupovano gitlerivskimi vijskami 16 veresnya 1941 r u zhovtni 1941 rozstrilyano aktivistiv prisluzhnikiv stalinskogo rezhimu sela sered yakih F M Vojkova Shevchik T Provizion I Valko O Shavlo G Pindyur S Opanashenko Na primusovi roboti do NImechchini bulo vidpravleno 338 yunakiv ta divchat zavdyaki chomu bilshist zumila vizhiti i povernutis dodomu u povoyennij chas 213 vojkivciv ne povernulisya z vijni Pam yatkiSvyato Mikolayivska cerkva 1790 1832 pam yatka arhitekturi Vikova grusha botanichna pam yatka prirodi miscevogo znachennya Vidomi urodzhenciBruj Oksana Mikolayivna nar 3 serpnya 1971 ukrayinska bibliotekarka gromadska diyachka direktorka naukovo tehnichnoyi biblioteki im G I Denisenka Nacionalnogo tehnichnogo universitetu Ukrayini KPI imeni Igorya Sikorskogo prezident VGO Ukrayinska bibliotechna asociaciya kandidat nauk iz socialnih komunikacij Petro Vasilenko 1921 21 travnya 1946 Novij Lyublinec ukrayinskij poet povstanec narodivsya v s Vojtove u 1741 roci v sim yi vibornogo kozaka Z 1767 roku znachkovij tovarish Pereyaslavskogo polku U 1775 roci priznachenij getmanom Rozumovskim vijskovim tovarishem Generalnoyi vijskovoyi kancelyariyi Lubska Olga Pilipivna nar 6 listopada 1925 30 zhovtnya 2018 poetesa zhurnalistka Opanasenko Petro Mikitovich narodivsya 14 lyutogo 1952 roku v seli Vojtove Zasluzhenij yurist Ukrayini general polkovnik MVS odin z klyuchovih svidkiv u spravi Gongadze Pomer 27 veresnya 2010 roku Romanovich Slavatinskij Oleksandr Vasilovich 1832 1910 doktor derzhavnogo prava zasluzhenij profesor Kiyivskogo universitetu Stepanenko Boris Vasilovich 1917 artist baletu i baletmejster narodnij artist Ukrayini 1997 narodivsya 14 lyutogo 1942 roku s Vojtove Povnij kavaler Ordenu Trudovoyi Slavi III stupin 24 12 1967 r 184781 II stupin 07 07 1986 r 342949 I stupin 08 08 1991 roku Pracyuvav u radgospi Vojkivskij narodilasya v 1910 roci v s Vojtove Narodnij majster prikladnogo mistectva vishivalnicya Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Kiyivska oblast PrimitkiPostanovlenie VUCIK ot 27 04 1921 o vklyuchenii Pereyaslavskogo uezda v sostav Kievskoj gubernii Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 12 travnya 2016 roku 1353 VIII Pro perejmenuvannya okremih naselenih punktiv V M Procenko Domeni Zgurivskoyi provinciyi stor 79 Arhiv originalu za 2 travnya 2013 Procitovano 12 veresnya 2015 Arhiv originalu za 8 serpnya 2015 Procitovano 12 veresnya 2015 Perepisni knigi 1666 roku 30 chervnya 2015 u Wayback Machine Prigotuvav do druku i zredaguvav V O Romanovskij Vseukrayinska akademiya nauk Arheografichna Komisiya Kiyiv 1933 s 337 V M Procenko Domeni Zgurivskoyi provinciyi stor 80 V M Procenko Domeni Zgurivskoyi provinciyi stor 81 Google Docs ukr Arhiv originalu za 5 zhovtnya 2021 Procitovano 5 zhovtnya 2021 Bolgov Vadim 2009 Mista i selisha Ukrayini Kniga persha PDF Kiyiv UKRAYiNSKIJ VIDAVNIChIJ KONSORCIUM s 402 ISBN 978 966 2315 25 7 PosilannyaMateriali z oficijnogo sajtu Zgurivskoyi RDA 21 lipnya 2019 u Wayback Machine Oblikova kartka na sajti VRU nedostupne posilannya z kvitnya 2019