Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Возне́сенське — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, центр Вознесенської сільської громади. Населення — 2338 осіб.
| село Вознесенське | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Громада | Вознесенська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71040030000055285 |
| Облікова картка | Вознесенське |
| Основні дані | |
| Засноване | 1724 |
| Населення | 2338 |
| Поштовий індекс | 19741 |
| Телефонний код | +380 4737 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°45′31″ пн. ш. 32°09′44″ сх. д. / 49.75861° пн. ш. 32.16222° сх. д.Координати: 49°45′31″ пн. ш. 32°09′44″ сх. д. / 49.75861° пн. ш. 32.16222° сх. д. |
| Водойми | річка |
| Відстань до обласного центру | 35,9 (фізична) км |
| Відстань до районного центру | 16 км |
| Найближча залізнична станція | Пальміра |
| Відстань до залізничної станції | 1 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Вознесенське, вул. Центральна, 21 |
| Сільський голова | Титаренко Олесандр Васильович |
| Карта | |
  Вознесенське | |
 Вознесенське | |
| Мапа | |
| | |
Село розташоване на річці Сухий Згар за 16 км від районного центру — міста Золотоноша та за 1 км від залізничної станції Пальміра.
Історія
Поблизу села виявлено кургани доби бронзи
Наприкінці XVII століття на місці нинішнього села була вільна слобода. У 30-х роках XVIII століття її віддано у володіння черкаському генералу поміщику Федору фон Штофельну. У «Генеральному слідстві Переяславського полку» 1729–1730 років записано:
 | Слобідкою над річкою Згар'ю, 15 дворів, володіє іноземний генерал-квартирмейстер Штофельн по купчій. |  |
За прізвищем цього поміщика (в народній переробці) село назвали Штомпелівкою. Така назва збереглася до середини XIX століття. Потім Штомпелівка перейшла до графів Капністів.
У 1778 році в селі було 15 дворів і 78 мешканців. У 1820 році почала діяти новозбудована Вознесенська церква і село було перейменовано на Вознесенське.
Перед реформою 1861 року село було поділено на дві частини. Однією володів Капніст, іншою — поміщик Михайло Андрійович Білуха–Кохановський (1809–1891). Граф Капніст мав парк, де стояв гарний, схожий на замок, двоповерховий будинок з 42 кімнатами, що мав дві високі вежі, балкони з колонами й статуями. У ньому знаходилася велика бібліотека, яка в 1917 році була частково розібрана, а частково спалена разом з палацом. Схилами гори росли дуби. Парк і сад було знищено після 1917 року, а вікові дуби комунари зрізали на дрова для парових установок.
Після реформи 1861 року селяни одержали невеликі земельні наділи (3 десятини на двір). У пошуках кращої долі селяни двічі масово переселялися із села до Сибіру.
У 1905 році тут відбулося повстання селян-малоземельників, очолюване Травуцьким та Заярним. Бунт придушили, а ватажків заслали до Сибіру.
У 1913 році в селі налічувалося 1590 осіб.
Після Жовтневого перевороту 1917 року Вознесенське перейменовано в Луначарське. Ця назва проіснувала два роки. Протягом 1918 року село перебувало під владою Української Держави та Директорії УНР.
Із встановленням радянської окупації першим головою сільради був Тимофій Калашник. Село як центр волості об'єднувало 20 сіл, головою волосного комітету був обраний Трохим Степанчук.
У 1929—1930 роках в село прийшла насильницька колективізація; на території села було створено п'ять колгоспів.
З 1941 по 1943 рік — період нацистської окупації села. На фронт пішло 778 селян, 323 із них загинули. 22 вересня 1943 року село було відвойоване воїнами 9 бригади 3-го Сталінградського механізованого корпусу. Під час бою загинуло 58 бійців.
У 1958 році в селі утворено РТС. Діяв колгосп «Червоний прапор», за яким було закріплено 3,1 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,8 тисяч га орної землі. Господарство спеціалізувалось на відгодівлі молодняка великої рогатої худоби.
У 1965 році село електрифіковано, збудовано хлібопекарню, яка за добу випікала 3-4 тонни хліба, яким забезпечувала вісім навколишніх сіл. У 1973 році її було закрито. Нині там один з найбільших цехів РТП. У 1965 році збудовано цукровий завод. Під його будівництво пішло 65 га землі. У 1970 році відкрито сільський клуб.
Сучасність
На сьогодні в селі дві середні школи, де навчається близько 400 учнів, два будинки культури, будинок пристарілих, два дитячі садки, дві бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, дільнична лікарня.
Діють сільськогосподарські підприємства: СТОВ «Пальміра», СТОВ «Пальміра-відгодівля», Золотоніська сортовипробувальна станція та два фермерські господарства. Працюють ВАТ «Пальмірацукор», ВАТ «Пальмірське ремонтно-транспортне підприємство», Пальмірський цегельний завод, Пальмірська хлібоприймальна дільниця, паливний склад ТОВ «Черкаська енергетична компанія», СП «Нібулон» та ряд інших. Функціонує залізнична станція «Пальміра».
Відомі люди
- Сафронова Валентина Борисівна — депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань.
- Хорошковський В'ячеслав Дмитрович — старшина міліції МВС України, загинув у боях за Дебальцеве.
- Білиловський Кесар Олександрович — письменник, громадсько-культурний діяч, лікар.
Галерея
-
![image]()
Станція "Пальміра" -
![image]()
Школа -
![image]()
Колишня земська школа -
![image]()
В центрі села
Джерела
Примітки
- УРЕ
- maps.vlasenko.net(рос.)
- Голиш, Г. М.; Лисиця Л.Г. (2018). Подорож Златокраєм. Нарис історії Золотоніщини та її поселень від давнини до сьогодення (вид. друге). Черкаси: Вертикаль. с. 213. ISBN .
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання
- who-is-who.com.ua [ 12 липня 2020 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Voznesenske Vozne senske selo v Ukrayini u Zolotoniskomu rajoni Cherkaskoyi oblasti centr Voznesenskoyi silskoyi gromadi Naselennya 2338 osib selo VoznesenskeKrayina UkrayinaOblast Cherkaska oblastRajon Zolotoniskij rajonGromada Voznesenska silska gromadaKod KATOTTG UA71040030000055285Oblikova kartka Voznesenske Osnovni daniZasnovane 1724Naselennya 2338Poshtovij indeks 19741Telefonnij kod 380 4737Geografichni daniGeografichni koordinati 49 45 31 pn sh 32 09 44 sh d 49 75861 pn sh 32 16222 sh d 49 75861 32 16222 Koordinati 49 45 31 pn sh 32 09 44 sh d 49 75861 pn sh 32 16222 sh d 49 75861 32 16222Vodojmi richkaVidstan do oblasnogo centru 35 9 fizichna kmVidstan do rajonnogo centru 16 kmNajblizhcha zaliznichna stanciya PalmiraVidstan do zaliznichnoyi stanciyi 1 kmMisceva vladaAdresa radi s Voznesenske vul Centralna 21Silskij golova Titarenko Olesandr VasilovichKartaVoznesenskeVoznesenskeMapa Voznesenske u Vikishovishi Selo roztashovane na richci Suhij Zgar za 16 km vid rajonnogo centru mista Zolotonosha ta za 1 km vid zaliznichnoyi stanciyi Palmira IstoriyaPoblizu sela viyavleno kurgani dobi bronzi Naprikinci XVII stolittya na misci ninishnogo sela bula vilna sloboda U 30 h rokah XVIII stolittya yiyi viddano u volodinnya cherkaskomu generalu pomishiku Fedoru fon Shtofelnu U Generalnomu slidstvi Pereyaslavskogo polku 1729 1730 rokiv zapisano Slobidkoyu nad richkoyu Zgar yu 15 dvoriv volodiye inozemnij general kvartirmejster Shtofeln po kupchij Za prizvishem cogo pomishika v narodnij pererobci selo nazvali Shtompelivkoyu Taka nazva zbereglasya do seredini XIX stolittya Potim Shtompelivka perejshla do grafiv Kapnistiv U 1778 roci v seli bulo 15 dvoriv i 78 meshkanciv U 1820 roci pochala diyati novozbudovana Voznesenska cerkva i selo bulo perejmenovano na Voznesenske Pered reformoyu 1861 roku selo bulo podileno na dvi chastini Odniyeyu volodiv Kapnist inshoyu pomishik Mihajlo Andrijovich Biluha Kohanovskij 1809 1891 Graf Kapnist mav park de stoyav garnij shozhij na zamok dvopoverhovij budinok z 42 kimnatami sho mav dvi visoki vezhi balkoni z kolonami j statuyami U nomu znahodilasya velika biblioteka yaka v 1917 roci bula chastkovo rozibrana a chastkovo spalena razom z palacom Shilami gori rosli dubi Park i sad bulo znisheno pislya 1917 roku a vikovi dubi komunari zrizali na drova dlya parovih ustanovok Pislya reformi 1861 roku selyani oderzhali neveliki zemelni nadili 3 desyatini na dvir U poshukah krashoyi doli selyani dvichi masovo pereselyalisya iz sela do Sibiru U 1905 roci tut vidbulosya povstannya selyan malozemelnikiv ocholyuvane Travuckim ta Zayarnim Bunt pridushili a vatazhkiv zaslali do Sibiru U 1913 roci v seli nalichuvalosya 1590 osib Pislya Zhovtnevogo perevorotu 1917 roku Voznesenske perejmenovano v Lunacharske Cya nazva proisnuvala dva roki Protyagom 1918 roku selo perebuvalo pid vladoyu Ukrayinskoyi Derzhavi ta Direktoriyi UNR Iz vstanovlennyam radyanskoyi okupaciyi pershim golovoyu silradi buv Timofij Kalashnik Selo yak centr volosti ob yednuvalo 20 sil golovoyu volosnogo komitetu buv obranij Trohim Stepanchuk U 1929 1930 rokah v selo prijshla nasilnicka kolektivizaciya na teritoriyi sela bulo stvoreno p yat kolgospiv Z 1941 po 1943 rik period nacistskoyi okupaciyi sela Na front pishlo 778 selyan 323 iz nih zaginuli 22 veresnya 1943 roku selo bulo vidvojovane voyinami 9 brigadi 3 go Stalingradskogo mehanizovanogo korpusu Pid chas boyu zaginulo 58 bijciv U 1958 roci v seli utvoreno RTS Diyav kolgosp Chervonij prapor za yakim bulo zakripleno 3 1 tisyach ga silskogospodarskih ugid u tomu chisli 2 8 tisyach ga ornoyi zemli Gospodarstvo specializuvalos na vidgodivli molodnyaka velikoyi rogatoyi hudobi U 1965 roci selo elektrifikovano zbudovano hlibopekarnyu yaka za dobu vipikala 3 4 tonni hliba yakim zabezpechuvala visim navkolishnih sil U 1973 roci yiyi bulo zakrito Nini tam odin z najbilshih cehiv RTP U 1965 roci zbudovano cukrovij zavod Pid jogo budivnictvo pishlo 65 ga zemli U 1970 roci vidkrito silskij klub SuchasnistNa sogodni v seli dvi seredni shkoli de navchayetsya blizko 400 uchniv dva budinki kulturi budinok pristarilih dva dityachi sadki dvi biblioteki feldshersko akusherskij punkt dilnichna likarnya Diyut silskogospodarski pidpriyemstva STOV Palmira STOV Palmira vidgodivlya Zolotoniska sortoviprobuvalna stanciya ta dva fermerski gospodarstva Pracyuyut VAT Palmiracukor VAT Palmirske remontno transportne pidpriyemstvo Palmirskij cegelnij zavod Palmirska hliboprijmalna dilnicya palivnij sklad TOV Cherkaska energetichna kompaniya SP Nibulon ta ryad inshih Funkcionuye zaliznichna stanciya Palmira Vidomi lyudiSafronova Valentina Borisivna deputat Verhovnoyi Radi URSR 10 11 go sklikan Horoshkovskij V yacheslav Dmitrovich starshina miliciyi MVS Ukrayini zaginuv u boyah za Debalceve Bililovskij Kesar Oleksandrovich pismennik gromadsko kulturnij diyach likar GalereyaStanciya Palmira Shkola Kolishnya zemska shkola V centri selaDzherelaVoznesenske u sestrinskih VikiproyektahPortal Cherkashina Oznachennya u Vikislovniku Temi u Vikidzherelah Voznesenske u Vikishovishi Primitki URE maps vlasenko net ros Golish G M Lisicya L G 2018 Podorozh Zlatokrayem Naris istoriyi Zolotonishini ta yiyi poselen vid davnini do sogodennya vid druge Cherkasi Vertikal s 213 ISBN 978 617 7475 52 0 Literatura Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim Posilannyawho is who com ua 12 lipnya 2020 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro Cherkasku oblast Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi