Михайло Васильович Водоп'янов (18 листопада 1899—11 серпня 1980) — радянський льотчик, учасник порятунку екіпажу пароплава , учасник арктичних і високоширотних експедицій, генерал-майор авіації, член Спілки письменників СРСР, член ЦВК СРСР, шостий Герой Радянського Союзу (1934).
Водоп'янов Михайло Васильович | |
---|---|
рос. Михаил Васильевич Водопьянов | |
Народився | 18 листопада 1899 Q4444592?, d, Тамбовська губернія, Російська імперія |
Помер | 11 серпня 1980 (80 років) Москва, СРСР |
Поховання | Троєкуровське кладовище |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | мандрівник-дослідник, політик, письменник, льотчик |
Знання мов | англійська |
Учасник | радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна |
Членство | Центральний виконавчий комітет СРСР |
Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
Військове звання | генерал-майор і генерал-майор авіації[d] |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
|
Біографія
Михайло Васильович Водоп'янов народився 6 (18) листопада 1899 року в селі Великі Студьонкі Липецького повіту Тамбовської губернії (нині частина міста Липецька) в сім'ї селянина.
У лютому 1918 року добровільно вступив в Червону Армію. Служив обозним в Дивізіоні Повітряних Кораблів «Ілля Муромець». Брав участь у громадянській війні. Воював проти Колчака і Врангеля.
З 1920 року — помічник шофера.
C 1921 року — шофер.
З 1925 року — авіаційний моторист, потім бортмеханік, працював під керівництвом відомого льотчика і авіаінженера (Харитона Славороссова).
У 1928 році закінчив льотну школу «Добролет».
У 1929 році — закінчив Московську льотно-технічну школу.
Як бортмеханік, а потім льотчик брав участь в експедиціях по боротьбі з сараною на Північному Кавказі і в Казахстані.
З 1929 року працював в управлінні Далекосхідних повітряних ліній «Трансавіація» товариства «Добролет» в Хабаровську.
9 січня 1930 року на літаку «СРСР-127» проклав повітряний маршрут: Хабаровськ — Оха — Олександрівськ-на-Сахаліні, названий «Трасою героїв» і завдовжки 1 130 км. Перший маршрут перельоту готував разом з пілотом Карлом Ренкасом.
З 1931 року працював на Центральному аеродромі в льотному загоні газети «Правда», який доставляє газетні матриці в найбільші міста СРСР. Потім літав на цивільних літаках по далеких повітряних трасах Москва — Ленінград, Москва — Іркутськ, на острів Сахалін.
Взимку 1933 року в випробувальному перельоті з Москви до Петропавловська-Камчатського його літак розбився на озері Байкал. Бортмеханік Серьогін загинув, а М. В. Водоп'янов отримав струс мозку і множинні переломи (згодом тільки на голову наклали 36 швів).
У 1934 році, після довгої облоги урядової комісії, домігся відправки для участі в порятунку челюскінців. Разом з В. Галишевим і (І. Дороніним) здійснив переліт довжиною майже 6500 км з Хабаровська в Ванкарем на літаку Р-5, без штурмана, без радиста, через хребти, через гори, по неймовірно важкою трасі. З Анадиря тричі літав до місця, де судно терпіло лихо, і вивіз 10 чоловік. За мужність і героїзм, проявлені при рятуванні челюскінців, 20 квітня 1934 йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. 4 листопада 1939 року М. В. Водоп'янову була вручена медаль «Золота зірка» № 6.
У 1936—1937 роках здійснював польоти в Арктику, був командиром льотного загону. 21 травня 1937 на літаку АНТ-6 (арктичний варіант бомбардувальника ТБ-3) під час першої радянської (високоширотної повітряної експедиції) «Північ» вперше в світі здійснив посадку на лід в районі Північного полюса, застосувавши вперше гальмівний парашут. Літак Водоп'янова доставив групу зимівників, які організували першу дрейфуючу станцію («Північний полюс») (СП-1). За це був нагороджений орденом Леніна (статусу двічі Героя Радянського Союзу в той час ще не існувало).
Делегат XVIII з'їзду ВКП (б).
Учасник радянсько-фінляндської війни 1939—1940 на посаді командира важкого бомбардувальника ТБ-3. Здійснив кілька бойових вильотів, був нагороджений орденом Червоного Прапора. 2 лютого 1940 присвоєно звання комбрига.
Учасник Великої Вітчизняної війни: з липня 1941 року — командир 81-ї далекобомбардувальної авіаційної дивізії. В ніч з 10 на 11 серпня 1941 року особисто брав участь у другому нальоті на Берлін (в одному екіпажі з Е. Пуусеппом). Його літак Пе-8 був підбитий і здійснив вимушену посадку на території, зайнятій противником. Через лінію фронту повернувся до своїх. За великі втрати був зміщений з посади командира дивізії, але продовжував здійснювати бойові вильоти як рядовий льотчик.
З 1946 року генерал-майор авіації М. В. Водоп'янов — у відставці.
У 1948 році брав участь у військовій високоширотній повітряній експедиції («Північ-2»). У 1949 році був представлений до нагородження другою медаллю «Золота Зірка», але отримав орден Леніна (через секретність нагородження). У квітні 1954 року в районі 77-ї паралелі організовував місце базування дрейфуючої станції «Північний Полюс-4».
Жив в Москві. Член Спілки письменників, активно займався літературною діяльністю. Помер 11 серпня 1980 року. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві.
Примітки
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Красноярский край. Официальный портал. Масленников Виталий Иванович[недоступне посилання]
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет