Іва н Васи льович Доро нін рос Иван Васильевич Доронин 5 травня 1903 2 лютого 1951 радянський військовий і полярний льот

Іва́н Васи́льович Доро́нін (рос. Иван Васильевич Доронин; 5 травня 1903 — 2 лютого 1951) — радянський військовий і полярний льотчик, полковник, Герой Радянського Союзу (1934).

Іван Васильович Доронін

рос. Иван Васильевич Доронин

Ім'я при народженні

рос. Иван Васильевич Доронин

Народження

22 квітня (5 травня) 1903
Каменка, Ніколаєвський повіт, Самарська губернія, Російська імперія

Смерть

2 лютого 1951 (47 років)
Москва, РРФСР, СРСР

Поховання

Країна

Партія

Звання

Війни / битви

німецько-радянська війна

Нагороди

Медаль «За оборону Москви»

Доронін Іван Васильович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в селі Каменка, нині Пугачовського району Саратовської області Росії, в селянській родині. Росіянин. Навчався в школах села Берьозово і міста Балаково тієї ж області.

У 1920 році призваний на військову службу, яку проходив на Балтійському флоті. Закінчив курси флотських техніків, влітку 1921 року виходив у море на міноносці «Усурієць», згодом навчався у військово-морському училищі.

У 1924 році відряджений до Єгор'євської теоретичної авіаційної школи, у вересні того ж року переведений до Севастопольської військової авіаційної школи морських льотчиків, яку закінчив 1925 року. Проходив службу у ВПС Чорноморського флоту, згодом — льотчик-інструктор Севастопольської ВАШМР.

З 1930 року — пілот Цивільного повітряного флоту СРСР (ЦПФ СРСР): як командир транспортного літака, здійснював регулярні авіарейси за маршрутом Іркутськ — Якутськ — Бодайбо; першим проклав повітряну трасу з Іркутська до Усть-Среднєкана на Колимі, у важких метеоумовах здолавши на шляху Верхоянський хребет. 1930 року брав участь в експедиції, яка досліджувала Карське море.

Для участі в експедиції з врятування «челюскінців» разом з М. В. Водоп'яновим і В. Л. Галишевим у надскладних метеоумовах здійснив переліт Хабаровськ — протяжністю близько 6000 км.

У 1939 році закінчив інженерний факультет .

У 1939—1940 роках — начальник льотно-випробувальної станції (ЛВС) авіаційного заводу № 1 (м. Москва). У 1940—1947 роках — начальник ЛВС авіаційного заводу № 301 (м. Хімки Московської області).

У 1947 році полковник І. В. Доронін вийшов у відставку. Продовжував працювати на авіаційному заводі № 301 заступником начальника ЛВС з льотної частини.

Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

Указом ЦВК СРСР від 20 квітня 1934 року за мужність і героїзм, виявлені при врятуванні «челюскінців», полярному льотчику Дороніну Івану Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Після встановлення знаку особливої відзнаки, 4 листопада 1939 року йому було вручено медаль «Золота Зірка» (№ 7).

Нагороджений двома орденами Леніна (20.04.1934, 05.11.1946), орденами Червоного Прапора (30.04.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (19.08.1944), Червоної Зірки (03.11.1944) і медалями.

Вшанування пам'яті

Ім'ям Івана Дороніна названо вулиці в містах Астрахань, Москва (Росія), Севастополь (Україна).

Його ім'я також носить середня школа в місті Балаково (Саратовська область, Росія).