Ви шній Волочо к рос Вышний Волочёк місто у Тверській області Росії Входить до самостійного муніципального утворення обл

Ви́шній Волочо́к (рос. Вышний Волочёк) — місто у Тверській області Росії. Входить до самостійного муніципального утворення області — «міський округ Вишній Волочок», також у місті розташований адміністративний центр Тверської області. Засноване в 1471. Отримало статус міста у 1770.

місто Вишній Волочок

Вышний Волочёк


Герб	Прапор

Країна

Росія

Суб'єкт Російської Федерації

Тверська область

Код ЗКАТУ:

28414

Код ЗКТМО:

28714000001

Основні дані

Час заснування

Статус міста

▼ 48 844 (2015)

54 км²

171151 - 171168

+7 48233

Географічні координати:

57°35′28″ пн. ш. 34°33′52″ сх. д. / 57.59125000002777739° пн. ш. 34.56453000002777287° сх. д.Координати: 57°35′28″ пн. ш. 34°33′52″ сх. д. / 57.59125000002777739° пн. ш. 34.56453000002777287° сх. д.

Часовий пояс

Влада

Вебсторінка

v.volochekadm.ru

Міський голова

Олексій Борисович Пантюшкін

Мапа

Вишній Волочок

Вишній Волочок

Вишній Волочок у Вікісховищі

Місто розташоване на північно-східній околиці Валдайської височини, на річці Цні, у 119 км на північний захід від Твері. У Вишньому Волочку має витік річка Тверця.

Вишній Волочок знаходиться на 297 км федеральної автостради «Росія» (Москва — Санкт-Петербург), є .

Історія

Поселення вперше згадується у 1437 році, як місто, через яке прослідувала делегація Московської митрополії на Флорентійський собор. Цей факт відбито і в написаному тоді ж . На думку В. М. Татищева, літописні джерела свідчать про те, що Вишній Волочок уперше згаданий під 1135 р.. Стародавній волок, за яким місто отримало назву, згадується в Московському літописному зводі кінця XV століття під 1196 роком: А Ярославъ княжа в Торжьку, и по волости тои и дани поима и по верхъ Мъсты за волоком дани поима. Щоправда, з тексту літописів не завжди вдається встановити, який з численних давньоруських волоків мається на увазі.

Перша загальновизнана літописна згадка Вишнього Волочка належить до 1471 року — у Воскресенському літопису.

Місто виникло на водорозділі двох водозбірних басейнів — Балтійського і Каспійського. Вантажі зі сторони Волги підіймалися річкою Тверця до , розвантажувалися і гужовим транспортом перевозилися до річки Цна. Там товари знову вантажили на судна і водним шляхом йшли до Великого Новгорода. Місце суходільної перевалки й отримало назву «Волок» чи «Волочок». Прикметник «Вишній» доданий для того, щоб відрізняти від «Нижнього» Волока, прокладеного в обхід Боровицьких порогів нижче за течією річки Цна — озеро Мстино — річка Мста.

Волок із Тверці в Цну входив до складу Новгородської землі.

Найсуттєвіші події в історії Вишнього Волочка почалися у 1703, коли Петро Перший вирішив створити регулярну систему каналів для водного сполучення між басейнами різних морів. У січні 1703 він підписав указ про будівництво каналу на місці волока між Цною і Тверцею. Будівництво велося за проектом голландських майстрів і загальним наглядом князя , що пізніше став сибірським губернатором і був повішеним за зловживання владою і казнокрадство на цій посаді. Будували канал зігнані з усієї Росії кріпаки, що, природно, істотно здешевляло будівництво.

До 1708 була побудована гідросистема, що складається з Тверецького (Гагарінського) каналу, що з'єднує Тверцю і Цну, а також шлюзи на Цні для вирівнювання рівнів води. У 1709 відкрилося наскрізне судноплавство з Волги в Ільмень.

У 1770 році отримав статус повітового міста Новгородської губернії.

Через Вишній Волочок у 1849 пройшла Миколаївська залізниця, яка взяла на себе більшу частину вантажопотоку. А водне сполучення поступово перемістилося у зручнішу Маріїнську водну систему, нині Волго-Балтійський водний шлях. До початку 1890 -х років транзитний рух по Вишнєволоцькій водній системі повністю припинився, і вона використовувалася тільки для місцевого руху, а також для лісосплаву. Хоча систему ще двічі реконструювали після цього, у 1920 -і і у 1940 -ті роки, вона в даний час практично не має ніякого значення для судноплавства.

Відомі мешканці

Петро Анжу — адмірал російського флоту, дослідник Арктики.
Іван Вишнеградський — російський вчений, фахівець в області механіки, державний діяч. Основоположник теорії автоматичного регулювання, почесний член Петербурзької АН з 1888 року, у 1887–1892 рр. — міністр фінансів Російської імперії
Валентина Гаганова — новатор виробництва, бригадир прядильної фабрики Вишнєволоцького бавовняного комбінату, Герой Соціалістичної Праці.
Сергій Глазенап — російський і радянський астроном, почесний член АН СРСР (1929).
Іван Дмитрієв (1915—2003) — російський актор. Народний артист СРСР (1980).
Микола Ердман — радянський російський драматург, сценарист. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1951).
Сергій Кусевицький — російський і американський диригент.
Катерина Фурцева — радянський державний і партійний діяч, міністр культури СРСР у 1960—1974 рр., депутат Верховної Ради СРСР 3,4,5,7,8 скликань.
Ірина Аркадьєва (1929—2016) — радянська і російська театральна актриса і режисер.
Ковтун Тетяна Іванівна (*1943) — український кінознавець, редактор, педагог.

Галерея

Міська забудова

Примітки

[1] — Вышний Волочёк : Ирида-Прос, 2012. — С. 1. — . з джерела 25 грудня 2018
. Древнерусская литература. Антология. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 19 травня 2019.
В.Н. Татищев. . http://www.e-reading.by. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 14.11.2015. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= ()
Московский летописный свод кон XV века. ПСРЛ, т. 25. — Москва - Ленинград : Издательство Академии наук СССР, 1949. — С. 98.

[1] [1] — Вышний Волочёк : Ирида-Прос, 2012. — С. 1. — . з джерела 25 грудня 2018

[2] . Древнерусская литература. Антология. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 19 травня 2019.

[3] В.Н. Татищев. . http://www.e-reading.by. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 14.11.2015. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= ()

[4] Московский летописный свод кон XV века. ПСРЛ, т. 25. — Москва - Ленинград : Издательство Академии наук СССР, 1949. — С. 98.