Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олекса́ндр Йо́сипович Вишні́вський (Вишнєвський) (нар. 12/24 серпня 1890 — пом. 12 жовтня 1975) — полковник армії УНР (генерал-поручник в еміграції).
| Олександр Вишнівський | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Підпоручик Генерал-поручник (в еміграції) | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 12 (24) серпня 1890 с. Заливна, Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія | ||||
| Смерть | 12 жовтня 1975 (85 років) Детройт, США | ||||
| Національність | українець | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби |  1908–1914 1918–1921 | ||||
| Приналежність |  Російська імперія → УНР | ||||
| Вид ЗС | Сухопутні війська | ||||
| Рід військ | піхота | ||||
| Війни / битви | Перша світова війна Східно-Прусська операція (1914) Радянсько-українська війна Перший зимовий похід бої за Вапнярку | ||||
| Командування | |||||
| командир 7-го Синьожупанного полку (1919) | |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Життєпис
Народився 12 серпня (ст. ст.) 1890 року, за даними Тинченко Я. Ю., — у невеликому селі Заливна Олександрівського повіту Катеринославської губернії (нині — село Заливне Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області України).
За походженням — із дворян Київської губернії, православного віросповідання.
Закінчив повний курс Київської 3-х класної торгової школи Н. А. Терещенка (здобувши середню освіту), проте обрав військову кар’єру.
18-річним юнаком, 29 вересня 1908 року, добровільно, на пільгових умовах за освітою, поступив на військову службу до піхотного полку російської імператорської армії.
У 1910 році був відряджений на навчання до військового училища. В 1913 році, у Віленському військовому училищі (в місті Вільна), в званні юнкера, закінчив повний курс навчань на «відмінно», 6 серпня 1913 року отримав військовий чин підпоручника (зі [ru] — з 06.08.1912) та був скерований на службу до 169-го піхотного Ново-Трокського полку (в м. Вільна). Займав посаду молодшого офіцера 12-ї роти. Полк входив до складу 43-ї піхотної дивізії 2-го армійського корпусу 2-ї Армії.
В 1913 році, як військовик дійсної служби Російської імперії, отримав медаль «В пам'ять 300-річчя царювання Дому Романових».
Під час Першої світової війни, в ході Східно-Прусської операції, наприкінці серпня 1914 року, біля Мазурських озер, 169-й піхотний Ново-Трокський полк попав в оточення та зазнав великих втрат. Поранений підпоручник Вишнівський потрапив до німецького полону. Був у кількох таборах для полонених, поки не опинився у Ганноверіш Мюнден. На той час (1917 рік) у таборі на ниві українізації активно працював Союз Визволення України.
У лютому 1918 року, під час формування німцями з полонених українців «синьожупанних» дивізій, Олександр Вишнівський очолив пішу сотню у 1-му українському «синьожупанному» козацькому полку імені Петра Дорошенка. Згодом, через брак офіцерських кадрів, його було переведено до 4-го Синьожупанного полку, де він очолив курінь (батальйон).
Після розформування 4-го Синьожупанного полку, за часів Гетьманату, сотник Вишнівський служив у кадрах 11-ї пішої дивізії 6-го (Полтавського) армійського корпусу війська українського.
На службі УНР
Після перемоги Директорії УНР над силами генерала Скоропадського Олександр Вишнівський вступив до лав республіканської української армії. З ініціативи Семена Петлюри наприкінці грудня 1918 року у Києві почалося відродження формацій «синьожупанників». Він увійшов до складу комісії, яка займалася формуванням нових підрозділів, а згодом став помічником командира 1-го Синьожупанного полку .
Вже 1 лютого 1919 року «синьожупанників» було відправлено на лівий берег Дніпра прикривати рештки армії УНР, які відступали під натиском більшовицьких військ. Після цього полк опинився у Василькові під Києвом, де отримав своє перше бойове хрещення в другій половині лютого. В березні у боях під містом Вчорайше (тепер Ружинський район Житомирської області) командир «синьожупанників» не зміг контролювати ситуації й за таких умов Вишнівський перебирає командування полком. Водночас полк перейшов у підпорядкування начальника 7-ї пішої кадрової дивізії Миколи Шаповала.
Після захоплення наприкінці березня більшовиками Жмеринки війська армії УНР були розділені навпіл. За таких скрутних обставин командир полку «синьожупанників» не впав у відчай — Вишнівський організовано відвів свою частину за ріку Збруч, паралельно роззброївши збільшовичений Бессарабський полк, отримавши значну кількість зброї, якої так не вистачало українським військам протягом усього часу Української революції. Протягом кінця квітня — середини травня полк Олександра Вишнівського перебував за Збручем, де ніс охоронну службу. Від кінця травня «синьожупанники» знову беруть участь у бойових діях: Кам'янець-Подільський, Нова Ушиця теперішньої Хмельницької області, де полк отримав нову нумерацію (7-й Синьожупанний полк 3-ї пішої дивізії), Вапнярська та Піщанська операції на території Вінницької області. У ході Піщанської операції Вишнівського було поранено й до пізньої осені 1919 року він перебував у Вінницькому шпиталі на лікуванні.
Невдовзі після повернення до війська Олександр Вишнівський був відряджений на переговори з Галицькою армією (УГА), яка на той час ще підпорядковувалася штабу армії УНР. У листопаді 1919 року галицькі збройні сили перейшли на бік білогвардійців генерала Денікіна і Вишнівський повернувся до Наддніпрянської армії УНР, де очолив залишки розгромлених білогвардійцями «синьожупанників», об'єднаних у 3-й окремий кінний полк. На чолі цього полку Вишнівський пройшов бойовими шляхами славного Зимового походу армії УНР.
Під час оборонних боїв, 10 липня 1920 року полковника Вишнівського знову було поранено і його права рука навіки залишилася непрацездатною, через що він вже не міг повернутися до лав діючої армії. Фронтова рана вплинула і на місце подальшої роботи Вишнівського: оскільки фізично працювати він не міг, то радо прийняв пропозицію генерала Зелінського очолити його канцелярію.
Життя в еміграції
У міжвоєнний період Вишнівський проживав у Польщі, займався написанням досліджень та спогадів з історії українських визвольних змагань, збирав документи та матеріали армії УНР. В цей час, зокрема, у журналі «За державність» побачили світ два його спогади: «Вапнярка» (1934, № 4) та «До історії „Синіх“ і „Залізних“» (1937, № 7).
Під час Другої світової війни, з березня 1945 року, Олександр Вишнівський був приділений до штабу Української національної армії Вермахту, з частинами якої відійшов до Німеччини, а звідти, у 1948 році, емігрував до Сполучених Штатів, де оселився у Детройті. У США він не полишив історичних досліджень і видав в Нью-Йорку у видавництві «Червона калина» 1971 року книгу «Третя Залізна дивізія», а у 1973 в Детройті капітальну працю про повстансько-партизанський рух під час визвольних змагань під назвою «Повстанський рух і отаманія». Саме у Америці екзильним урядом УНР Вишнівського було підвищено до ранги генерал-хорунжого, а дещо пізніше — генерал-поручника армії УНР.
Помер після важкої хвороби у неділю 12 жовтня 1975 року в місті Детройт. На панахиді по померлому були присутні представники комбатантських організацій з прапорами — Січові Стрільці, Дивізійники, Армії УНР та УПА, представники громадських організацій і делегацій молодіжних організацій СУМ, Пласт та ОДУМ. На панахиді виступили о. О. Биковець, генерал Михайло Крат та єпископ Петро.
Поховали генерала на цвинтарі в Баунд Бруці 15 жовтня, покривши обличчя найвищою козацькою посмертною нагородою — «Червоною Китайкою», згідно з віками освяченою традицією.
Вшанування пам'яті
- У жовтні 2015 року в його рідному селі Заливне Запорізької області встановлено меморіальну дошку полковнику армії УНР Олександру Вишнівському.
- В місті Запоріжжі є вулиця Олександра Вишнівського.
Примітки
- (рос.) Список (по старшинству в чинах) генералам, штаб- и обер-офицерам и классным чиновникам 169-го пехотного Ново-Трокского полка (на 1 января 1914 года); страница 22, — подпоручик Вишневский Александр Иосифович. // Памяти героев Великой войны 1914—1918 гг.
- У складеному істориком Я. Ю. Тинченком життєписі полковника армії УНР Вишнівського Олександра Йосиповича (див. книгу Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .) інформація про те, що Олександр Вишнівський у 1912 році закінчив Олексіївське військове училище в Москві та вийшов підпоручником до 11-го піхотного Псковського полку (м. Тула), а в полон потрапив у боях під Лодзем, не відповідає дійсності. У 11-му піхотному Псковському полку в 1913—1916 роках у чині поручника служив Вішнєвський Василь Тимофійович, 1888 року народження, випускник Олександрівського військового училища 1908 року, за походженням — із дворян Курської губернії, уродженець Ставропольської губернії, учасник бойових дій протягом всієї війни, але до полону він не потрапляв (див. (рос.) Послужной список поручика 11-го пехотного Псковского генерал-фельдмаршала Князя Кутузова Смоленского полка Вишневского.). Помилковою також є інформація, начебто Вишнівський Олександр Йосипович був випускником Чугуївського військового училища (див. Марися Тишкевич. Олександр Вишнівський — герой війни за свободу України.); можливо, Олександр Вишнівський деякий час навчався там, але згодом був переведений до Віленського військового училища (місто Вільнюс), яке і закінчив у 1913 році та одержав чин підпоручника. За період 1910—1915 років (див. (рос.) Офицеры РИА // Чугуевское военное училище. – Выпускники; выпуск 01.06.1915.) тільки один випускник Чугуївського військового училища мав прізвище Вішнєвський і був випущений, після прискореного 4-х місячного курсу навчань, у червні 1915 року в чині прапорщика (див. (рос.) Дополнение к Высочайшему Приказу от 01.06.1915). Можливо, саме він і був родом із невеликого села на Запоріжжі.
- (рос.) Офицеры РИА // Виленское военное училище. – Выпускники. 1913 год.
- (рос.) Офицеры РИА // Высочайший Приказ от 6 августа 1913 года.
- (рос.) Офицеры РИА // 169-й пехотный Ново-Трокский полк.
- Омелянович-Павленко Михайло. Спогади командарма (1917—1920 рр.). — Темпора, 2007 р., 608 с. — .
- . Запорозька Січ. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.
Джерела
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
- Коваленко Сергій. Вишнівський Олександр Йосипович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- Старовойт І. Вишнівський Олександр // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В.Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 114.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Удовиченко О. Третя залізна дивізія… — С. 50.
- ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
- Український Центр. Біографії. Олександр Вишнівський [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vishnivskij Oleksa ndr Jo sipovich Vishni vskij Vishnyevskij nar 12 24 serpnya 1890 pom 12 zhovtnya 1975 polkovnik armiyi UNR general poruchnik v emigraciyi Oleksandr Vishnivskij Pidporuchik General poruchnik v emigraciyi Zagalna informaciyaNarodzhennya 12 24 serpnya 1890 1890 08 24 s Zalivna Oleksandrivskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaSmert 12 zhovtnya 1975 1975 10 12 85 rokiv Detrojt SShANacionalnist ukrayinecVijskova sluzhbaRoki sluzhbi 1908 1914 1918 1921Prinalezhnist Rosijska imperiya UNRVid ZS Suhoputni vijskaRid vijsk pihotaVijni bitvi Persha svitova vijna Shidno Prusska operaciya 1914 Radyansko ukrayinska vijna Pershij zimovij pohid boyi za VapnyarkuKomanduvannyakomandir 7 go Sinozhupannogo polku 1919 Nagorodi ta vidznakiMedal U pam yat 300 richchya caryuvannya domu Romanovih Orden Zaliznij hrest UNR Hrest Simona Petlyuri Voyennij hrest UNR ZhittyepisNarodivsya 12 serpnya st st 1890 roku za danimi Tinchenko Ya Yu u nevelikomu seli Zalivna Oleksandrivskogo povitu Katerinoslavskoyi guberniyi nini selo Zalivne Tersyanskoyi silskoyi radi Novomikolayivskogo rajonu Zaporizkoyi oblasti Ukrayini Za pohodzhennyam iz dvoryan Kiyivskoyi guberniyi pravoslavnogo virospovidannya Zakinchiv povnij kurs Kiyivskoyi 3 h klasnoyi torgovoyi shkoli N A Tereshenka zdobuvshi serednyu osvitu prote obrav vijskovu kar yeru 18 richnim yunakom 29 veresnya 1908 roku dobrovilno na pilgovih umovah za osvitoyu postupiv na vijskovu sluzhbu do pihotnogo polku rosijskoyi imperatorskoyi armiyi U 1910 roci buv vidryadzhenij na navchannya do vijskovogo uchilisha V 1913 roci u Vilenskomu vijskovomu uchilishi v misti Vilna v zvanni yunkera zakinchiv povnij kurs navchan na vidminno 6 serpnya 1913 roku otrimav vijskovij chin pidporuchnika zi ru z 06 08 1912 ta buv skerovanij na sluzhbu do 169 go pihotnogo Novo Trokskogo polku v m Vilna Zajmav posadu molodshogo oficera 12 yi roti Polk vhodiv do skladu 43 yi pihotnoyi diviziyi 2 go armijskogo korpusu 2 yi Armiyi V 1913 roci yak vijskovik dijsnoyi sluzhbi Rosijskoyi imperiyi otrimav medal V pam yat 300 richchya caryuvannya Domu Romanovih Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni v hodi Shidno Prusskoyi operaciyi naprikinci serpnya 1914 roku bilya Mazurskih ozer 169 j pihotnij Novo Trokskij polk popav v otochennya ta zaznav velikih vtrat Poranenij pidporuchnik Vishnivskij potrapiv do nimeckogo polonu Buv u kilkoh taborah dlya polonenih poki ne opinivsya u Gannoverish Myunden Na toj chas 1917 rik u tabori na nivi ukrayinizaciyi aktivno pracyuvav Soyuz Vizvolennya Ukrayini U lyutomu 1918 roku pid chas formuvannya nimcyami z polonenih ukrayinciv sinozhupannih divizij Oleksandr Vishnivskij ocholiv pishu sotnyu u 1 mu ukrayinskomu sinozhupannomu kozackomu polku imeni Petra Doroshenka Zgodom cherez brak oficerskih kadriv jogo bulo perevedeno do 4 go Sinozhupannogo polku de vin ocholiv kurin bataljon Pislya rozformuvannya 4 go Sinozhupannogo polku za chasiv Getmanatu sotnik Vishnivskij sluzhiv u kadrah 11 yi pishoyi diviziyi 6 go Poltavskogo armijskogo korpusu vijska ukrayinskogo Na sluzhbi UNR Pislya peremogi Direktoriyi UNR nad silami generala Skoropadskogo Oleksandr Vishnivskij vstupiv do lav respublikanskoyi ukrayinskoyi armiyi Z iniciativi Semena Petlyuri naprikinci grudnya 1918 roku u Kiyevi pochalosya vidrodzhennya formacij sinozhupannikiv Vin uvijshov do skladu komisiyi yaka zajmalasya formuvannyam novih pidrozdiliv a zgodom stav pomichnikom komandira 1 go Sinozhupannogo polku Vzhe 1 lyutogo 1919 roku sinozhupannikiv bulo vidpravleno na livij bereg Dnipra prikrivati reshtki armiyi UNR yaki vidstupali pid natiskom bilshovickih vijsk Pislya cogo polk opinivsya u Vasilkovi pid Kiyevom de otrimav svoye pershe bojove hreshennya v drugij polovini lyutogo V berezni u boyah pid mistom Vchorajshe teper Ruzhinskij rajon Zhitomirskoyi oblasti komandir sinozhupannikiv ne zmig kontrolyuvati situaciyi j za takih umov Vishnivskij perebiraye komanduvannya polkom Vodnochas polk perejshov u pidporyadkuvannya nachalnika 7 yi pishoyi kadrovoyi diviziyi Mikoli Shapovala Pislya zahoplennya naprikinci bereznya bilshovikami Zhmerinki vijska armiyi UNR buli rozdileni navpil Za takih skrutnih obstavin komandir polku sinozhupannikiv ne vpav u vidchaj Vishnivskij organizovano vidviv svoyu chastinu za riku Zbruch paralelno rozzbroyivshi zbilshovichenij Bessarabskij polk otrimavshi znachnu kilkist zbroyi yakoyi tak ne vistachalo ukrayinskim vijskam protyagom usogo chasu Ukrayinskoyi revolyuciyi Protyagom kincya kvitnya seredini travnya polk Oleksandra Vishnivskogo perebuvav za Zbruchem de nis ohoronnu sluzhbu Vid kincya travnya sinozhupanniki znovu berut uchast u bojovih diyah Kam yanec Podilskij Nova Ushicya teperishnoyi Hmelnickoyi oblasti de polk otrimav novu numeraciyu 7 j Sinozhupannij polk 3 yi pishoyi diviziyi Vapnyarska ta Pishanska operaciyi na teritoriyi Vinnickoyi oblasti U hodi Pishanskoyi operaciyi Vishnivskogo bulo poraneno j do piznoyi oseni 1919 roku vin perebuvav u Vinnickomu shpitali na likuvanni Nevdovzi pislya povernennya do vijska Oleksandr Vishnivskij buv vidryadzhenij na peregovori z Galickoyu armiyeyu UGA yaka na toj chas she pidporyadkovuvalasya shtabu armiyi UNR U listopadi 1919 roku galicki zbrojni sili perejshli na bik bilogvardijciv generala Denikina i Vishnivskij povernuvsya do Naddnipryanskoyi armiyi UNR de ocholiv zalishki rozgromlenih bilogvardijcyami sinozhupannikiv ob yednanih u 3 j okremij kinnij polk Na choli cogo polku Vishnivskij projshov bojovimi shlyahami slavnogo Zimovogo pohodu armiyi UNR Pid chas oboronnih boyiv 10 lipnya 1920 roku polkovnika Vishnivskogo znovu bulo poraneno i jogo prava ruka naviki zalishilasya nepracezdatnoyu cherez sho vin vzhe ne mig povernutisya do lav diyuchoyi armiyi Frontova rana vplinula i na misce podalshoyi roboti Vishnivskogo oskilki fizichno pracyuvati vin ne mig to rado prijnyav propoziciyu generala Zelinskogo ocholiti jogo kancelyariyu Zhittya v emigraciyi U mizhvoyennij period Vishnivskij prozhivav u Polshi zajmavsya napisannyam doslidzhen ta spogadiv z istoriyi ukrayinskih vizvolnih zmagan zbirav dokumenti ta materiali armiyi UNR V cej chas zokrema u zhurnali Za derzhavnist pobachili svit dva jogo spogadi Vapnyarka 1934 4 ta Do istoriyi Sinih i Zaliznih 1937 7 Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni z bereznya 1945 roku Oleksandr Vishnivskij buv pridilenij do shtabu Ukrayinskoyi nacionalnoyi armiyi Vermahtu z chastinami yakoyi vidijshov do Nimechchini a zvidti u 1948 roci emigruvav do Spoluchenih Shtativ de oselivsya u Detrojti U SShA vin ne polishiv istorichnih doslidzhen i vidav v Nyu Jorku u vidavnictvi Chervona kalina 1971 roku knigu Tretya Zalizna diviziya a u 1973 v Detrojti kapitalnu pracyu pro povstansko partizanskij ruh pid chas vizvolnih zmagan pid nazvoyu Povstanskij ruh i otamaniya Same u Americi ekzilnim uryadom UNR Vishnivskogo bulo pidvisheno do rangi general horunzhogo a desho piznishe general poruchnika armiyi UNR Pomer pislya vazhkoyi hvorobi u nedilyu 12 zhovtnya 1975 roku v misti Detrojt Na panahidi po pomerlomu buli prisutni predstavniki kombatantskih organizacij z praporami Sichovi Strilci Divizijniki Armiyi UNR ta UPA predstavniki gromadskih organizacij i delegacij molodizhnih organizacij SUM Plast ta ODUM Na panahidi vistupili o O Bikovec general Mihajlo Krat ta yepiskop Petro Pohovali generala na cvintari v Baund Bruci 15 zhovtnya pokrivshi oblichchya najvishoyu kozackoyu posmertnoyu nagorodoyu Chervonoyu Kitajkoyu zgidno z vikami osvyachenoyu tradiciyeyu Vshanuvannya pam yatiU zhovtni 2015 roku v jogo ridnomu seli Zalivne Zaporizkoyi oblasti vstanovleno memorialnu doshku polkovniku armiyi UNR Oleksandru Vishnivskomu V misti Zaporizhzhi ye vulicya Oleksandra Vishnivskogo Primitki ros Spisok po starshinstvu v chinah generalam shtab i ober oficeram i klassnym chinovnikam 169 go pehotnogo Novo Trokskogo polka na 1 yanvarya 1914 goda stranica 22 podporuchik Vishnevskij Aleksandr Iosifovich Pamyati geroev Velikoj vojny 1914 1918 gg U skladenomu istorikom Ya Yu Tinchenkom zhittyepisi polkovnika armiyi UNR Vishnivskogo Oleksandra Josipovicha div knigu Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 informaciya pro te sho Oleksandr Vishnivskij u 1912 roci zakinchiv Oleksiyivske vijskove uchilishe v Moskvi ta vijshov pidporuchnikom do 11 go pihotnogo Pskovskogo polku m Tula a v polon potrapiv u boyah pid Lodzem ne vidpovidaye dijsnosti U 11 mu pihotnomu Pskovskomu polku v 1913 1916 rokah u chini poruchnika sluzhiv Vishnyevskij Vasil Timofijovich 1888 roku narodzhennya vipusknik Oleksandrivskogo vijskovogo uchilisha 1908 roku za pohodzhennyam iz dvoryan Kurskoyi guberniyi urodzhenec Stavropolskoyi guberniyi uchasnik bojovih dij protyagom vsiyeyi vijni ale do polonu vin ne potraplyav div ros Posluzhnoj spisok poruchika 11 go pehotnogo Pskovskogo general feldmarshala Knyazya Kutuzova Smolenskogo polka Vishnevskogo Pomilkovoyu takozh ye informaciya nachebto Vishnivskij Oleksandr Josipovich buv vipusknikom Chuguyivskogo vijskovogo uchilisha div Marisya Tishkevich Oleksandr Vishnivskij geroj vijni za svobodu Ukrayini mozhlivo Oleksandr Vishnivskij deyakij chas navchavsya tam ale zgodom buv perevedenij do Vilenskogo vijskovogo uchilisha misto Vilnyus yake i zakinchiv u 1913 roci ta oderzhav chin pidporuchnika Za period 1910 1915 rokiv div ros Oficery RIA Chuguevskoe voennoe uchilishe Vypuskniki vypusk 01 06 1915 tilki odin vipusknik Chuguyivskogo vijskovogo uchilisha mav prizvishe Vishnyevskij i buv vipushenij pislya priskorenogo 4 h misyachnogo kursu navchan u chervni 1915 roku v chini praporshika div ros Dopolnenie k Vysochajshemu Prikazu ot 01 06 1915 Mozhlivo same vin i buv rodom iz nevelikogo sela na Zaporizhzhi ros Oficery RIA Vilenskoe voennoe uchilishe Vypuskniki 1913 god ros Oficery RIA Vysochajshij Prikaz ot 6 avgusta 1913 goda ros Oficery RIA 169 j pehotnyj Novo Trokskij polk Omelyanovich Pavlenko Mihajlo Spogadi komandarma 1917 1920 rr Tempora 2007 r 608 s ISBN 966 8201 24 8 Zaporozka Sich Arhiv originalu za 13 sichnya 2017 Procitovano 12 sichnya 2017 DzherelaTinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Kovalenko Sergij Vishnivskij Oleksandr Josipovich Chorni zaporozhci istoriya polku 2 ge vidannya Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2015 368 s Starovojt I Vishnivskij Oleksandr Enciklopediya ukrayinskoyi diyaspori Gol red V Markus spiv red D Markus Nyu Jork Chikago 2009 Kn 1 S 114 Ukrayinska diaspora literaturni postati tvori biobibliografichni vidomosti Uporyadk V A Prosalovoyi Doneck Shidnij vidavnichij dim 2012 516 s Udovichenko O Tretya zalizna diviziya S 50 CDAVOU Spisok starshin zarahovanih na dijsnu ukrayinsku vijskovu sluzhbu ta pidvishenih do nastupnih rangiv protyagom lipnya 1920 lipnya 1923 Ukrayinskij Centr Biografiyi Oleksandr Vishnivskij 5 bereznya 2016 u Wayback Machine