Верб'ятин

Верб'я́тин — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалося колишній Озерянській сільській раді. До села приєднано хутори За шляхом і Підгорби.

село Верб'ятин
Церква Чуда Святого Михаїла Церква Чуда Святого Михаїла
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Бучацька міська громада
Облікова картка	Верб'ятин
Основні дані
Населення	332 (2014)
Територія	0.820 км²
Густота населення	446.34 осіб/км²
Поштовий індекс	48422
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	49°04′08″ пн. ш. 25°16′21″ сх. д. / 49.06889° пн. ш. 25.27250° сх. д. / 49.06889; 25.27250Координати: 49°04′08″ пн. ш. 25°16′21″ сх. д. / 49.06889° пн. ш. 25.27250° сх. д. / 49.06889; 25.27250
Відстань до районного центру	9 км
Місцева влада
Адреса ради	48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста	Тронт Василь Володимирович
Карта
Верб'ятин
Верб'ятин
Мапа
Верб'ятин у Вікісховищі

Церква Чуда Святого Михаїла в Хонах 1893р

Річка Бариш біля села

«Шпакове вікно» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Назва

Назва села пов'язана, найімовірніше, з деревом верба.

Географія

Розташоване за 9 км від центру громади і найближчої залізничної станції Бучач. За 1,5 км від села пролягає автошлях Тернопіль–Івано-Франківськ.

Територія — 0,82 км² Дворів — 96.

Хутори

• За шляхом — хутір, приєднаний до села Верб'ятин, розташований за 1 км від нього. В адміністративно-територіальному поділі не зафіксований. Відомий від 1930-х років. Назва — від місця розташування: «за шляхом (дорогою)». У лютому 1952 році на хуторі — 3 будинки, у яких проживало 6 осіб, згодом мешканців хутора переселено у села Верб'ятин. Нині незаселений.
• Підгорби — хутір, приєднаний до села Верб'ятин, розташований за 2 км від нього. В адміністративно-облікових даних не зафіксований. Назва — від місця розташування «під горбом (горою)». У березні 1949 році на хуторі в 6-ти будинках проживало 33 особи, у лютому 1952 році — 6 будинків (23 особи), згодом частину мешканців переселено у село Верб'ятин. У 2011 році на хуторі — 4 двори, у яких проживають 6 осіб. Зберігся придорожній хрест.

Історія

Верб'ятин на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Село відоме від 1692 року.

У 1880 році проживало: 348 українців, 40 поляків, 15 євреїв.

В 1832 році належало до парохії села Озеряни.

У 1882-1884 роках поблизу села будується залізнична лінія Станіславів-Гусятин. Зруйнована відступаючими німецькими військами у 1944 році.

1915 році проживав 521 мешканець, землі було — 392 морги.

1921 році у Верб'ятині — 199 будинків, 1931 році — 117 (697 осіб).

У 1939 році проживало: 560 українців, 170 поляків.

В УСС та в УГА воювали: Л. Андрусишин, О. Ботюк, В. і М. Гузани, М. Круподра, В. Пукало, І. Рачковський, П. Татарин, М. Шпак Т. Шушкевич (офіцер) та інші.

Від 7 липня 1941 до 22 липня 1944 років село — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинув В. Гузан, пропав безвісти С. Куподра.

В ОУН і УПА загинули районний провідник СБ ОУН у Монастириському районі В. Бойчук і М. Гузан.

21 листопада 1944 році більшовики вивезли із села 6 родин. Усього репресовано, а згодом реабілітовано 14 осіб.

21 липня 1941 році в м. Умань без суду розстріляний член ОУН Василь Харевич (1912 р. н.).

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району.

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	366	100%

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610171, розташована у приміщенні клубу.

Результати

• зареєстрований 241 виборець, явка 60,17%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 30,34%, за «Європейську Солідарність» — 14,48%, за Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 13,79%. В (одномандатному окрузі) найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 46,85%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 22,38%, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 12,59%.

Економіка

Земельні паї орендують ТзОВ «Бучачагрохлібпром» і ПП «Золотопотіцьке».

Населення

Чисельність населення, чол.
1785	1900	1915	1921	1931	1938	1959	1970	1979	1989	2001	2005	2007	2013	2014	2015
		521		697							355			332

Соціальна сфера

1884 року по північній околиці села прокладено залізницю зі Станиславова (нині Івано-Франківськ) до Чорткова.

Протягом 1880—1895 років діяла громадська каса.

Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1901), «Сокіл» (заснована 1904), «Луг», кооператива, аматорський гурток, оркестр.

Наприкінці 1920-х років у селі була проведена протиалкогольна акція.

У 1941 році збудовано клуб.

1950 році місцевий колгосп приєднано до колгоспу села Озеряни, а в 1990-х роках майно і землі розпайовані.

Нині працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торговий заклад.

Освіта

Від 1907 року в селі працює початкова школа. У 1946 році діяла початкова школа, де навчалося 59 учнів.

Нині діє Верб'ятинська загальноосвітня школа І ступеня.

Релігія

• церква чуда святого Архистратига Михаїла в Хонах (1893; дерев'яна; ПЦУ),
• «фігура» Матері Божої (2007).

Пам'ятки

• «Шпакове вікно» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Також неподалік села є шість карстових джерел.

Відомі люди

• (1925—1949) — учасник національно-визвольних змагань, член ОУН;
• (р. н. невідомий) — меценат у Канаді, жертводавець на виданий у діаспорі історично-мемуарний збірник «Бучач і Бучаччина» (1972);
• Богдан Футей — суддя Федерального Суду США (1987), правник, політичний і громадський діяч, доктор права, професор (1968).

Примітки

1. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 30.
2. Верб'ятин // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 497.
3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
4. Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [ 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
6. . Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
7. . Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
8. Семанишин В., Уніят В. Верб'ятин // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 600. — .
9. Семанишин В. Верб'ятин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 246. — .
10. Верб'ятинська школа
11. Шипилявий Степан. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 783.

Література

• Семанишин, В. Верб'ятин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 246. — .
• Семанишин В., Уніят, В. Верб'ятин // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 600. — .

Посилання

• «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [ 12 травня 2017 у Wayback Machine.]