«Великий інквізитор» — вставна притча, опублікована в червневому номері 1879 журналу «Російський вісник» (том CXLI, стр. 736—758) у складі п'ятої глави п'ятої книги «Pro і contra» другій частині роману Федора Достоєвського «Брати Карамазови». Притча являє собою алегоричну розповідь Івана Карамазова Альоші Карамазову на тему християнської свободи волі, свободи совісті, вона містить в собі виклад позиції письменника на суспільство, православ'я, католицизм і займає ключове місце не тільки в романі, а й у всій системі філософських цінностей його автора. Достоєвський називав «Великого інквізитора» «кульмінаційною точкою» свого останнього роману.
Великий інквізитор | ||||
---|---|---|---|---|
Великий инквизитор | ||||
Жан-Поль Лоран, «Папа та інквізитор», 1882 | ||||
Жанр | притча | |||
Автор | Достоєвський Федір Михайлович | |||
Мова | російська | |||
Написано | 1879 | |||
Опубліковано | «Русский вестник», червень 1879 | |||
Країна | Російська імперія | |||
У «Гутенберзі» | 8578 | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Жанрова своєрідність «Великого інквізитора»
Якщо в цілому синтетичний жанр «Братів Карамазових» почав формуватися лише на початку 1860-х років, то фабула окремих складових роману існувала в 1840-х років, в тому числі мотив засудження Христа його послідовниками. Однак власне антикатолицький елемент в міркуваннях письменника виразно проявився тільки в романі «Ідіот», де князь Мишкін стверджує ідею «римського католицизму» як парадигми «всесвітньої державної влади церкви», що нібито є прямим продовженням духу Римської імперії, чиє вчення протилежне вченню Христа. Ці думки письменника і публіциста знайшли детальний виклад пізніше на сторінках «Громадянина» та «Щоденника письменника» в середині 1870-х років і були підготовчим етапом для написання глави «Великий інквізитор», де отримали завершальне розвиток.
Сюжет
Притча стосується суперечки Івана та Альоші Карамазових. Іван — атеїст, який не може прийняти думку, що яке-небудь благо може бути виправдане навіть найменшим стражданням («Щастя всього світу не варте однієї сльозинки на щоці невинної дитини»). Альоша відповідає йому, що ця проблема вирішується через прощення Богом. Тоді Іван розповідає притчу, яку сам придумав роком раніше.
Отже, в Севільї XVI ст. люди очікують на друге пришестя Христа. Напередодні було страчено близько сотні єретиків. У місті з'являється Христос, Його одразу впізнають, Він робить чудеса, зцілює та благословляє людей, воскрешає померлу дівчинку. Старий інквізитор проте сумнівається чи справді це Христос. Він наказує взяти Христа під варту, але замість отримати від Нього відповіді, веде монолог.
Інквізитор задумується, що поява Христа порушила звичайний устрій життя і якщо інквізитор накаже стратити Христа як єретика, народ підтримає інквізитора. На думку інквізитора, саме католицтво може зробити людей щасливими — примусово, через страх покарання. Інквізитор уявляє майбутнє, в якому немає злочинів, бо їх бояться здійснювати; а якщо немає злочинів, то немає і гріха. Люди самі хотітимуть поневолення та схвалюватимуть його в обмін на блага від церкви. Іноді їм буде дозволено грішити і людське «стадо» лишиться вдячним, воно любитиме й підтримуватиме церкву. Інквізитор вважає, що Христос дарма відмовився від спокус диявола, адже був би щасливий, отримавши всі блага світу замість порятунку невдячного людства. На думку інквізитора, церква вчинить краще за Христа, принісши справжнє, а не обіцяне, щастя. Люди втратять свободу, проте не почуватимуться винними чи недосконалими — все буде вирішено за них.
Христос увесь цей час мовчить. Інквізитор каже, що спалить Його наступного дня. Тоді Христос мовчки цілує його. Інквізитор вагається, він каже аби Христос ішов і більше не повертався.
Пізніше в «Братах Карамазових» Іванові з'являється чорт у подобі джентльмена та перекривлює його притчу. Він каже, що забувши Бога, людство саме стане Богом і пануватиме над світом. Якщо для Бога немає законів, то й людина стане цілком вільною і всемогутньою. Водночас чорт іронізує, що така епоха може ніколи не настати «через закоренілу глупоту людську». Його слова перериває прихід Альоші.
Філософська проблематика
Дії Христа в притчі віддзеркалюють події, описані в Євангеліях. Зустріч Христа з інквізитором відповідає зустрічі Христа з Понтієм Пилатом, а поцілунок Христа як символ прощення протилежний за сенсом зрадницькому поцілунку Юди. Інквізитор постає відображенням самого Івана Карамазова, що є атеїстом. Як він вважає, християнство надто високої думки про людину, якій не потрібна свобода; свободи людина боїться. Водночас він стверджує, що людина, котра свідомо відкинула Бога, перевершує собі подібних і може володарювати над іншими людьми. Описаний у притчі демонізм проявляється в двох формах: у звеличенні людини, що ставиться замість Бога, та в презирстві до «людського стада».
Постановка проблеми свободи вибору зробила Достоєвського одним з попередників виник в XX столітті екзистенціалізму.
Примітки
- Сумченко, Ірина (2002). Філософська інтерпретація представниками "Срібного віку" "Поеми про Великого інквізитора" Федора Достоєвсього. с. 46—56.
Ця стаття не містить . (червень 2014) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Velikij inkvizitor vstavna pritcha opublikovana v chervnevomu nomeri 1879 zhurnalu Rosijskij visnik tom CXLI str 736 758 u skladi p yatoyi glavi p yatoyi knigi Pro i contra drugij chastini romanu Fedora Dostoyevskogo Brati Karamazovi Pritcha yavlyaye soboyu alegorichnu rozpovid Ivana Karamazova Aloshi Karamazovu na temu hristiyanskoyi svobodi voli svobodi sovisti vona mistit v sobi viklad poziciyi pismennika na suspilstvo pravoslav ya katolicizm i zajmaye klyuchove misce ne tilki v romani a j u vsij sistemi filosofskih cinnostej jogo avtora Dostoyevskij nazivav Velikogo inkvizitora kulminacijnoyu tochkoyu svogo ostannogo romanu Velikij inkvizitorVelikij inkvizitorZhan Pol Loran Papa ta inkvizitor 1882ZhanrpritchaAvtorDostoyevskij Fedir MihajlovichMovarosijskaNapisano1879Opublikovano Russkij vestnik cherven 1879Krayina Rosijska imperiyaU Gutenberzi 8578 Cej tvir u VikishovishiZhanrova svoyeridnist Velikogo inkvizitora Yaksho v cilomu sintetichnij zhanr Brativ Karamazovih pochav formuvatisya lishe na pochatku 1860 h rokiv to fabula okremih skladovih romanu isnuvala v 1840 h rokiv v tomu chisli motiv zasudzhennya Hrista jogo poslidovnikami Odnak vlasne antikatolickij element v mirkuvannyah pismennika virazno proyavivsya tilki v romani Idiot de knyaz Mishkin stverdzhuye ideyu rimskogo katolicizmu yak paradigmi vsesvitnoyi derzhavnoyi vladi cerkvi sho nibito ye pryamim prodovzhennyam duhu Rimskoyi imperiyi chiye vchennya protilezhne vchennyu Hrista Ci dumki pismennika i publicista znajshli detalnij viklad piznishe na storinkah Gromadyanina ta Shodennika pismennika v seredini 1870 h rokiv i buli pidgotovchim etapom dlya napisannya glavi Velikij inkvizitor de otrimali zavershalne rozvitok SyuzhetPritcha stosuyetsya superechki Ivana ta Aloshi Karamazovih Ivan ateyist yakij ne mozhe prijnyati dumku sho yake nebud blago mozhe buti vipravdane navit najmenshim strazhdannyam Shastya vsogo svitu ne varte odniyeyi slozinki na shoci nevinnoyi ditini Alosha vidpovidaye jomu sho cya problema virishuyetsya cherez proshennya Bogom Todi Ivan rozpovidaye pritchu yaku sam pridumav rokom ranishe Otzhe v Sevilyi XVI st lyudi ochikuyut na druge prishestya Hrista Naperedodni bulo stracheno blizko sotni yeretikiv U misti z yavlyayetsya Hristos Jogo odrazu vpiznayut Vin robit chudesa zcilyuye ta blagoslovlyaye lyudej voskreshaye pomerlu divchinku Starij inkvizitor prote sumnivayetsya chi spravdi ce Hristos Vin nakazuye vzyati Hrista pid vartu ale zamist otrimati vid Nogo vidpovidi vede monolog Inkvizitor zadumuyetsya sho poyava Hrista porushila zvichajnij ustrij zhittya i yaksho inkvizitor nakazhe stratiti Hrista yak yeretika narod pidtrimaye inkvizitora Na dumku inkvizitora same katolictvo mozhe zrobiti lyudej shaslivimi primusovo cherez strah pokarannya Inkvizitor uyavlyaye majbutnye v yakomu nemaye zlochiniv bo yih boyatsya zdijsnyuvati a yaksho nemaye zlochiniv to nemaye i griha Lyudi sami hotitimut ponevolennya ta shvalyuvatimut jogo v obmin na blaga vid cerkvi Inodi yim bude dozvoleno grishiti i lyudske stado lishitsya vdyachnim vono lyubitime j pidtrimuvatime cerkvu Inkvizitor vvazhaye sho Hristos darma vidmovivsya vid spokus diyavola adzhe buv bi shaslivij otrimavshi vsi blaga svitu zamist poryatunku nevdyachnogo lyudstva Na dumku inkvizitora cerkva vchinit krashe za Hrista prinisshi spravzhnye a ne obicyane shastya Lyudi vtratyat svobodu prote ne pochuvatimutsya vinnimi chi nedoskonalimi vse bude virisheno za nih Hristos uves cej chas movchit Inkvizitor kazhe sho spalit Jogo nastupnogo dnya Todi Hristos movchki ciluye jogo Inkvizitor vagayetsya vin kazhe abi Hristos ishov i bilshe ne povertavsya Piznishe v Bratah Karamazovih Ivanovi z yavlyayetsya chort u podobi dzhentlmena ta perekrivlyuye jogo pritchu Vin kazhe sho zabuvshi Boga lyudstvo same stane Bogom i panuvatime nad svitom Yaksho dlya Boga nemaye zakoniv to j lyudina stane cilkom vilnoyu i vsemogutnoyu Vodnochas chort ironizuye sho taka epoha mozhe nikoli ne nastati cherez zakorenilu glupotu lyudsku Jogo slova pererivaye prihid Aloshi Filosofska problematikaDiyi Hrista v pritchi viddzerkalyuyut podiyi opisani v Yevangeliyah Zustrich Hrista z inkvizitorom vidpovidaye zustrichi Hrista z Pontiyem Pilatom a pocilunok Hrista yak simvol proshennya protilezhnij za sensom zradnickomu pocilunku Yudi Inkvizitor postaye vidobrazhennyam samogo Ivana Karamazova sho ye ateyistom Yak vin vvazhaye hristiyanstvo nadto visokoyi dumki pro lyudinu yakij ne potribna svoboda svobodi lyudina boyitsya Vodnochas vin stverdzhuye sho lyudina kotra svidomo vidkinula Boga perevershuye sobi podibnih i mozhe volodaryuvati nad inshimi lyudmi Opisanij u pritchi demonizm proyavlyayetsya v dvoh formah u zvelichenni lyudini sho stavitsya zamist Boga ta v prezirstvi do lyudskogo stada Postanovka problemi svobodi viboru zrobila Dostoyevskogo odnim z poperednikiv vinik v XX stolitti ekzistencializmu PrimitkiSumchenko Irina 2002 Filosofska interpretaciya predstavnikami Sribnogo viku Poemi pro Velikogo inkvizitora Fedora Dostoyevsogo s 46 56 Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno cherven 2014