Велике Токо

Велике Токо (якут. Улахан Токо) — озеро на Алданському нагір'ї в південно-східній частині Республіки Саха, Російська Федерація, неподалік від кордону з Амурською областю. Розташоване у Нерюнгринському улусі на відстані 450 км від Нерюнгрі, за 90 км на захід від адміністративного кордону з Хабаровським краєм. Озеро належить басейну річки Алгама.

Велике Токо якут. Улахан Токо
56°03′22″ пн. ш. 130°53′09″ сх. д. / 56.05611111113877598° пн. ш. 130.885833333357766151° сх. д. / 56.05611111113877598; 130.885833333357766151Координати: 56°03′22″ пн. ш. 130°53′09″ сх. д. / 56.05611111113877598° пн. ш. 130.885833333357766151° сх. д. / 56.05611111113877598; 130.885833333357766151
Розташування
Країна	Росія^[1]
Регіон	Саха
Геологічні дані
Тип	^d
Розміри
Висота	903 м
Глибина макс.	80 м
Довжина	15 км
Ширина	7,5 км
Об'єм	3,5 км³
Вода
Басейн
↑ Водний басейн	Басейн Лени
Витікають	Q10859442?
Країни басейну	Росія
Інше
Geonames	2026320
Код ДВР Росії	18030600311117300000072
Велике Токо (Росія)
Велике Токо у Вікісховищі

Постійних населених пунктів на узбережжі немає, територіально входить до складу заказника «Велике Токо». На невеликому віддаленні від озера в західному напрямі розташовується Ельгинське родовище кам'яного вугілля.

Загальні відомості

Велике Токо є найбільшим озером в межах Станового хребта з площею дзеркала 82,6 км² і являє собою тектонічну западину, оброблену льодовиком. Має форму округлої, витягнутої в північному напрямку водойми з невеликими затоками льодовикового походження. Озеро розташоване на Токинському плато з абсолютними висотами 950-1100 м і загальною площею понад 10 тисяч км². Плато, зване також Токинською улоговиною, з півдня і південного сходу окаймляється хребтом Токинський становик, на півночі — Нижньо-Гонамським, на заході — Нінганським, а на сході — Учуро-Ідюмським хребтом. Озеро розташоване на півдні улоговини і обмежене системою валів кінцевих морен, є результатом активної діяльності льодовиків четвертинного періоду, що спускалися зі схилів Станового хребта в епохи зледенінь. Комплекс морен підноситься над рівнем озера на висоту до 100 м і досягає ширини 2-3 км. З зовнішньої сторони цей комплекс представлений крутим кінечноморенним валом, з грядами висотою до 10-15 м. Гряди складені з великих обкатанних валунів і необроблених льодовиком кам'яних брил. На відстані два кілометри в південному напрямку розташовується озеро Мале Токо (площа 2,5 км²), яке протокою з'єднане з єдиним значущим припливом озера Велике Токо — річкою Утук. Весь стік відбувається через річку Мулам, ліву притоку .

Висота урізу води, що дорівнює 903 м, відповідає перехідній зоні від гірських середньотайгових лісів до зони лісотундрових лісів. Озеро знаходиться в області поширеної вічної мерзлоти, товщина якої в цій місцевості досягає 30 м, глибина зимового промерзання і відтавання коливається від 0,3 до 4 м. Тривалість зими в районі становить 7-7,5 місяців, середня температура -30--32 °C. Максимум опадів припадає на літній період, середня температура календарного літа— +17-+19 °C. Область озера сейсмоактивна, сильні землетруси в районі, можливо, були пов'язані з розвитком і таненням льодовиків у періоди зледенінь. У четвертинний період в околицях озера, можливо, також мали місце вулканічні або великі геотермальні виверження.

Узбережжя вкрите модриновим лісом, в якому зустрічається лось, дикий олень, бурий ведмідь, соболь, птиці і водоплавна дичина. В озері водиться таймень, ленок, харіус, сиг, окунь і щука. З причини великої глибини водоймища, його вода відрізняється високою прозорістю.

Токинский вугільний басейн

Район Токинської улоговини, в якому розташовується озеро, входить у Південно-Якутський кам'яновугільний басейн із загальними запасами вугілля в 57,5 млрд т і виділяється в окремий Токинський (Токійський) вугільний район. Ельгинське вугільне родовище площею 246 км² розташоване за 15-30 км на захід від озера. На деякій відстані на схід від озера знаходиться Токо-Худурканське родовище вугілля. Кам'яне вугілля також зустрічається лежачим на узбережжі Великого Токо у вигляді гальки.

Посилання

• Большое Токо и конечно-моренный ландшафт Озеро Большое Токо. — Информация об ООПТ на сайте информационно-аналитической системы «Особо охраняемые природные территории России» (ИАС «ООПТ РФ»): oopt.aari.ru. (рос.)

Примітки

1. GEOnet Names Server — 2018.
   d:Track:Q1194038
2. Барышников A.M. Экологическая обстановка г. Нерюнгри в 2003 г. Отчёт начальника Нерюнгринской Инспекции охраны природы. www.neru.sakha.ru (рос.). {{}}: Недійсний |deadlink=dead ()
3. (рос.). Страна-Ю-Я — Нерюнгри. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 18 грудня 2018.
4. . Архів оригіналу за 13 квітня 2011. Процитовано 6 листопада 2010.
5. Р.К. Баландин. Ледяные исполины: История рождения, жизни и гибели великих ледников. — Москва : «Университетское», 1986. — 6 липня. — С. 176. з джерела 30 травня 2020. Процитовано 2 червня 2020.
6. Река Мулам, вытекающая из озера, имеет незначительный левый приток с названием Эльга.
7. Программа развития и реформирование ОАО АК «Якутскэнерго» (PDF). www.yakutskenergo.ru (рос.). (PDF) оригіналу за 19 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018.
8. Правительство Российской Федерации. «Федеральная целевая программа „Экономическое и социальное развитие Дальнего Востока и Забайкалья на 1996—2005 и до 2010 года“», Приложение к Федеральной целевой программе. — в редакции постановления от 19.03.2002 года №169. — УТВЕРЖДЕНА постановлением от 15.04.1996 года №480. — С. 335.