Вахтанг I Горгасал

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Вахтанг.

Вахтанг I Горгасалі або Вахтанг Вовча Голова (груз. ვახტანგ I გორგასალი, прибл. 440, Мцхета, Царство Іберія — 502, Уджарма, Царство Іберія) — цар Іберії в другій половині V століття, один з основоположників грузинської державності. Син Мірдата V з династії Хосровідів. Його прізвисько «Горгасалі» перекладається з перської як «вовча голова» (натяк на форму його шолома).

Вахтанг I Горгасалі
груз. ვახტანგ I გორგასალი
Вахтанг I Горгасалі
Цар Іберії
449 — 502
Попередник	Мірдат V
Наступник	Дачі
Народився	440(0440) Мцхета, Царство Іберія
Помер	502(0502) Уджарма, Царство Іберія
Похований	Собор Свєтіцховелі
Відомий як	політик
Країна	Іберія
Рід Хосроіди
Батько	Мірдат V
Мати	^d^[1]
У шлюбі з	^d
Діти	сини: Дачі
Релігія	Православ'я, грузинська церква
Медіафайли у Вікісховищі

Найбільше розширенні Іберії при Вахтанзі I

Родич та данник перських Сасанідів, Вахтанг брав участь в їхніх війнах з греками та ефталітами. У відносинах з Візантією домагався визнання автокефалії Грузинської церкви. Він провів заходи щодо зміцнення грузинських фортець та вступив в союз з вірменськими , а в 482 очолив велике повстання проти перського панування.

Коли антиперська боротьба грузин та вірмен зазнала поразки, Вахтанг I був змушений шукати порятунку в Егрісі. Обіцяючи покірність Сасанідам, повернувся в Іберію і чи то заснував, чи то перебудував Тбілісі, в який розраховував перенести із Мцхеті столицю держави. Він відмовився брати участь у перських війнах з Візантією та загинув в битві з каральним загоном Сасанідів.

Грузинський народ протягом століть зберігає пам'ять про царя Вахтанга I. Він став улюбленим героєм народних сказань, а грузинська церква зарахувала його до лику святих.

Орден Вахтанга Горгасала є однією з вищих державних нагород Грузії. Останки його покояться в соборі Свєтіцховелі.

Примітки

1. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
2. Вовча голова, грузинська транслітерація з перської Gorgaslan, Gurgaslan, або Gorgasar
3. Donald Rayfield. The Literature of Georgia: A History. 2nd ed. Routledge, 2000. . Page 61.
4. Studies in Medieval Georgian Historiography: Early Texts and Eurasian Contexts. Vol. 113. Peeters Publishers, 2003. . P. 208.

Посилання

• Інформація з сайту Грузинської Православної церква [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Стаття у Великій радянській енциклопедії^{[недоступне посилання з березня 2019]}