Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Василь Пилипович Герасименко (нар. 11 (24) квітня 1900, Велика Бурімка — 13 лютого 1961, Київ) — радянський воєначальник, перший і єдиний в історії міністр оборони УРСР, генерал-лейтенант. У 1944 році Герасименко виступав за створення українських збройних формувань (по типу Армії Людової) у складі Робітничо-Селянської Червоної Армії (РСЧА). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Член ЦК КП(б)У в 1940—1949 роках.
| Василь Пилипович Герасименко | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народження | 11 (24) квітня 1900 Велика Бурімка, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | ||||||||
| Смерть | 13 лютого 1961 (60 років) Київ, Українська РСР, СРСР | ||||||||
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище | ||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||
| Приналежність | КПРС | ||||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | ||||||||
| Роки служби | 1918—1953 | ||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||
| Звання |  Генерал-лейтенант | ||||||||
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії Бессарабсько-Буковинський похід Німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
 Герасименко Василь Пилипович у Вікісховищі | |||||||||
Біографія
Народився 11 (24 квітня) 1900 року в селі Великій Бурімці (тепер Чорнобаївського району Черкаської області) в селянській родині. У дев'ятирічному віці разом з матір'ю переїхав до родичів на Кубань, у станицю Березанську. Там 1912 року закінчив сільську школу, потім двокласне міське училище імені Герасима Нкіля в Катеринодарi. З 1912 року працював пастухом, наймитував у заможних селян.
У Червоній армії з 1918 року. Служив червоноармійцем загону Сорокіна, 1-го революційного полку, 229-го полку РСЧА. Був помічником командира взводу. Учасник громадянської війни, воював на Північному Кавказі та півдні Росії. Член РКП(б) з 1920 року.
У 1922 році закінчив курси командного складу РСЧА. З 1922 року служив командиром роти і командиром батальйону 110-го полку 37-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу.
У 1927 році закінчив Мінську об'єднану військову школу, в 1931 році Військову академію імені М. Фрунзе.
Від 1931 року — на штабній роботі: начальник 1-ї частини штабу 3-ї Кримської дивізії Українського військового округу, з 1932 року — начальник 1-ї частини штабу військового з'єднання 3072. У 1936—1937 роках — начальник штабу 95-ї стрілецької дивізії Київського військового округу.
З серпня 1937 року — командир Київського особливого військового округу. Від 1938 року — заступник командувача військ Київського особливого військового округу — начальник Київського гарнізону.
Із липня 1940 року — командувач військ Приволзького військового округу. У 1940 році отримав звання генерал-лейтенанта. Командувач 5-ї армії під час Бессарабсько-Буковинського походу РСЧА.
На початку німецько-радянської війни у червні-липні 1941 року командував 21-ю, 13-ю арміями на Західному фронті. У вересні-листопаді 1941 року — заступник з тилу командувача військами Резервного фронту, помічник начальника тилу Червоної армії з постачання фронтів. Від грудня 1941 року — командувач військами Сталінградського військового округу. З вересня 1942 року до листопаду 1943 року — командувач 28-ю армією, що діяла на Сталінградському фронті, Південному фронті та 4-му Українському фронті. Очолювані ним війська відзначилися в Ростовській наступальній операції 1943 року і Мелітопольській наступальній операції 1943 та під час зайняття східних теренів України. З січня 1944 року — командувач військами Харківсьного військового округу. Від березня 1944 до липня 1945 року — командувач Київського військового округу.
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 11 березня 1944 призначений народним комісаром оборони України. Цей указ легалізував рішення, прийняте напередодні Ставкою Верховного Головнокомандування і Державним комітетом оборони (обидва органи очолював І. В. Сталін). Дослідники припускають, що своїм призначенням В. Герасименко певною мірою зобов'язаний Микиті Хрущову, з яким був добре знайомий ще з довоєнних часів. 1944 Герасименко року виступав за створення українських збройних формувань (по типу Армії Людової) у складі РСЧА.
13 листопада 1945 року рішенням Сталіна, як Верховного головнокомандувача Збройних Сил СРСР, генерал-лейтенанта В. Герасименка звільнено з посади наркома оборони України та командувача Київського військового округу й переведено до Риги, де розташовувалося командування Прибалтійського військового округу. Там він служив на посаді заступника командувача округу — спочатку зі стройової частини, потім з військово-навчальних закладів. У Ризі В. Герасименко пробув до лютого 1947 року, відтак його послали на перепідготовку на Вищі академічні курси при військовій академії ім. Ворошилова. З травня 1949 року, після закінчення курсів, він знову в Ризі. У вересні 1953 року звільнений у запас за станом здоров'я.
Помер 13 лютого 1961 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі (ділянка № 2).
Цікаві факти
Василь Герасименко належав до того незначного числа генералів-українців, які не соромились свого українського походження та розмовляли рідною мовою. Останнє, щоправда, подекуди дратувало його колег-росіян. Скажімо, генерали І. Конєв і В. Толбухін через це між собою звали Герасименка не інакше, як «хохлом», і мали з ним не дуже приязні стосунки. Однак, мабуть, саме через це він був ідеальною фігурою для призначення на посаду наркома оборони України.
На честь Герасименка названі вулиці в російських містах Астрахань, Ростов-на-Дону, Еліста.
Див. також
Джерела та література
- Гриневич Л. В. Герасименко Василь Пилипович [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 87. — .
- О. С. Кучерук. Герасименко Василь Пилипович [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — .
- Киевский Краснознаменный: История Краснознаменного Киевского военного округа 1919—1972. М., 1974;
- Гриневич В. Народний комісаріат оборони УРСР: наркомат, який ніколи не існував. В кн.: Історія українського війська (1917—1995). Львів, 1996.
Посилання
- www.uarmy.com.ua [Архівовано 5 липня 2008 у Wayback Machine.]
Примітки
- Архівована копія. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 9 серпня 2011.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gerasimenko Vasil Pilipovich Gerasimenko nar 11 24 kvitnya 1900 19000424 Velika Burimka 13 lyutogo 1961 Kiyiv radyanskij voyenachalnik pershij i yedinij v istoriyi ministr oboroni URSR general lejtenant U 1944 roci Gerasimenko vistupav za stvorennya ukrayinskih zbrojnih formuvan po tipu Armiyi Lyudovoyi u skladi Robitnicho Selyanskoyi Chervonoyi Armiyi RSChA Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 1 go sklikannya Chlen CK KP b U v 1940 1949 rokah Vasil Pilipovich GerasimenkoNarodzhennya11 24 kvitnya 1900 1900 04 24 Velika Burimka Zolotoniskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiyaSmert13 lyutogo 1961 1961 02 13 60 rokiv Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannyaLuk yanivske vijskove kladovisheKrayina SRSRPrinalezhnistKPRSOsvitaVijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi1918 1953PartiyaKPRSZvannya General lejtenantVijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi Bessarabsko Bukovinskij pohid Nimecko radyanska vijnaNagorodi Gerasimenko Vasil Pilipovich u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Cikavi fakti 3 Div takozh 4 Dzherela ta literatura 5 Posilannya 6 PrimitkiBiografiyared Narodivsya 11 24 kvitnya 1900 roku v seli Velikij Burimci teper Chornobayivskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti v selyanskij rodini U dev yatirichnomu vici razom z matir yu pereyihav do rodichiv na Kuban u stanicyu Berezansku Tam 1912 roku zakinchiv silsku shkolu potim dvoklasne miske uchilishe imeni Gerasima Nkilya v Katerinodari Z 1912 roku pracyuvav pastuhom najmituvav u zamozhnih selyan U Chervonij armiyi z 1918 roku Sluzhiv chervonoarmijcem zagonu Sorokina 1 go revolyucijnogo polku 229 go polku RSChA Buv pomichnikom komandira vzvodu Uchasnik gromadyanskoyi vijni voyuvav na Pivnichnomu Kavkazi ta pivdni Rosiyi Chlen RKP b z 1920 roku U 1922 roci zakinchiv kursi komandnogo skladu RSChA Z 1922 roku sluzhiv komandirom roti i komandirom bataljonu 110 go polku 37 yi strileckoyi diviziyi Biloruskogo vijskovogo okrugu U 1927 roci zakinchiv Minsku ob yednanu vijskovu shkolu v 1931 roci Vijskovu akademiyu imeni M Frunze Vid 1931 roku na shtabnij roboti nachalnik 1 yi chastini shtabu 3 yi Krimskoyi diviziyi Ukrayinskogo vijskovogo okrugu z 1932 roku nachalnik 1 yi chastini shtabu vijskovogo z yednannya 3072 U 1936 1937 rokah nachalnik shtabu 95 yi strileckoyi diviziyi Kiyivskogo vijskovogo okrugu Z serpnya 1937 roku komandir 8 go strileckogo korpusu Kiyivskogo osoblivogo vijskovogo okrugu Vid 1938 roku zastupnik komanduvacha vijsk Kiyivskogo osoblivogo vijskovogo okrugu nachalnik Kiyivskogo garnizonu Iz lipnya 1940 roku komanduvach vijsk Privolzkogo vijskovogo okrugu U 1940 roci otrimav zvannya general lejtenanta Komanduvach 5 yi armiyi pid chas Bessarabsko Bukovinskogo pohodu RSChA Na pochatku nimecko radyanskoyi vijni u chervni lipni 1941 roku komanduvav 21 yu 13 yu armiyami na Zahidnomu fronti U veresni listopadi 1941 roku zastupnik z tilu komanduvacha vijskami Rezervnogo frontu pomichnik nachalnika tilu Chervonoyi armiyi z postachannya frontiv Vid grudnya 1941 roku komanduvach vijskami Stalingradskogo vijskovogo okrugu Z veresnya 1942 roku do listopadu 1943 roku komanduvach 28 yu armiyeyu sho diyala na Stalingradskomu fronti Pivdennomu fronti ta 4 mu Ukrayinskomu fronti Ocholyuvani nim vijska vidznachilisya v Rostovskij nastupalnij operaciyi 1943 roku i Melitopolskij nastupalnij operaciyi 1943 ta pid chas zajnyattya shidnih tereniv Ukrayini Z sichnya 1944 roku komanduvach vijskami Harkivsnogo vijskovogo okrugu Vid bereznya 1944 do lipnya 1945 roku komanduvach Kiyivskogo vijskovogo okrugu Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR vid 11 bereznya 1944 priznachenij narodnim komisarom oboroni Ukrayini Cej ukaz legalizuvav rishennya prijnyate naperedodni Stavkoyu Verhovnogo Golovnokomanduvannya i Derzhavnim komitetom oboroni obidva organi ocholyuvav I V Stalin Doslidniki pripuskayut sho svoyim priznachennyam V Gerasimenko pevnoyu miroyu zobov yazanij Mikiti Hrushovu z yakim buv dobre znajomij she z dovoyennih chasiv 1944 Gerasimenko roku vistupav za stvorennya ukrayinskih zbrojnih formuvan po tipu Armiyi Lyudovoyi u skladi RSChA 13 listopada 1945 roku rishennyam Stalina yak Verhovnogo golovnokomanduvacha Zbrojnih Sil SRSR general lejtenanta V Gerasimenka zvilneno z posadi narkoma oboroni Ukrayini ta komanduvacha Kiyivskogo vijskovogo okrugu j perevedeno do Rigi de roztashovuvalosya komanduvannya Pribaltijskogo vijskovogo okrugu Tam vin sluzhiv na posadi zastupnika komanduvacha okrugu spochatku zi strojovoyi chastini potim z vijskovo navchalnih zakladiv U Rizi V Gerasimenko probuv do lyutogo 1947 roku vidtak jogo poslali na perepidgotovku na Vishi akademichni kursi pri vijskovij akademiyi im Voroshilova Z travnya 1949 roku pislya zakinchennya kursiv vin znovu v Rizi U veresni 1953 roku zvilnenij u zapas za stanom zdorov ya nbsp Mogila V Gerasimenka Pomer 13 lyutogo 1961 roku Pohovanij v Kiyevi na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi dilyanka 2 Cikavi faktired Vasil Gerasimenko nalezhav do togo neznachnogo chisla generaliv ukrayinciv yaki ne soromilis svogo ukrayinskogo pohodzhennya ta rozmovlyali ridnoyu movoyu Ostannye shopravda podekudi dratuvalo jogo koleg rosiyan Skazhimo generali I Konyev i V Tolbuhin cherez ce mizh soboyu zvali Gerasimenka ne inakshe yak hohlom i mali z nim ne duzhe priyazni stosunki 1 Odnak mabut same cherez ce vin buv idealnoyu figuroyu dlya priznachennya na posadu narkoma oboroni Ukrayini Na chest Gerasimenka nazvani vulici v rosijskih mistah Astrahan Rostov na Donu Elista Div takozhred Ministerstvo oboroni Ukrayinskoyi RSRDzherela ta literaturared Grinevich L V Gerasimenko Vasil Pilipovich Arhivovano 16 sichnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 87 ISBN 966 00 0405 2 O S Kucheruk Gerasimenko Vasil Pilipovich Arhivovano 16 sichnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2024 ISBN 966 02 2074 X Kievskij Krasnoznamennyj Istoriya Krasnoznamennogo Kievskogo voennogo okruga 1919 1972 M 1974 Grinevich V Narodnij komisariat oboroni URSR narkomat yakij nikoli ne isnuvav V kn Istoriya ukrayinskogo vijska 1917 1995 Lviv 1996 Posilannyared www uarmy com ua Arhivovano 5 lipnya 2008 u Wayback Machine Primitkired Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 27 chervnya 2012 Procitovano 9 serpnya 2011 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gerasimenko Vasil Pilipovich amp oldid 43821697