Василь Дрозд

Васи́ль Дро́зд (Дрозде́нко, Дрозде́цький) (близько 1620 — †1665) — брацлавський полковник. Ватажок повстанців на Правобережжі.

Василь Дрозденко
Смерть	1665

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дрозд.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дрозденко.

Біографічні відомості

Уперше згаданий у джерелах 1654 року як городовий отаман містечка Ольшанське Ніжинського полку (нині село Олешня Охтирського району Сумської області).

1656 року був сотником у полку білоруського полковника Івана Нечая, брата Данила Нечая. Пізніше перейшов на Подністров'я, діяв переважно поблизу Рашкова, ймовірно, був пов'язаний із Запорозькою Січчю. Один з активних учасників антипольського повстання на Правобережній Україні (див. Повстання правобережне 1664–1665). 1665 розгромив війська гетьмана Правобережної України П.Тетері, після чого той втік до Польщі. Був тоді "запорозьким полковником", а після смерті брацлавського полковника І.Сербина 27 (17) квітня 1665 зайняв його місце.

Після усунення Тетері виявив свої претензії на гетьманську булаву. Дотримувався промосковських позицій, що викликало конфлікт із П.Дорошенком. У ході боротьби засів з великим військом, в якому було чимало сербів і молдован, у містечку Брацлав, тримав оборону понад 2 місяці. 15 жовтня 1665 капітулював, і його привезли до м. Чигирин. У травні 1666 здійснив невдалу спробу втечі до лівобережного гетьмана І.Брюховецького, викравши гетьманську булаву, за що його й було розстріляно за наказом П.Дорошенка.

Був одружений. Можливо, його сином чи онуком був - чорнухинський сотник Лубенського полку (1725 рік).

У літературі

• Дилогія «Честь і плаха. Сторінки невідомої історії часів великої Руїни (1664-1703 роки)» [ 23 грудня 2015 у Wayback Machine.]  — історичний роман Олександра Дмитрука

Література

• Мицик Ю. А. Дрозденко (Дрозд, Дроздецький) Василь [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — . — С. 466.

Посилання

• Письменник Олександр Дмитрук. Відеоінтерв'ю редакції AnalyticTV. [ 12 березня 2020 у Wayback Machine.]