Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ван Янмін (王陽明, 31 жовтня 1472 — 9 січня 1529) — китайський філософ-неоконфуціанець, творець оригінальної філософської доктрини в руслі так званого вчення про серце (сінь-сюе 心学), письменник, військовий та державний діяч династії Мін.
| Ван Шоужень 守仁 (при народженні) | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | 伯安 Боань, 文成 Веньчен-гун |
| Народився | 31 жовтня 1472 повіт Юйяо, область Шаосін |
| Помер | 9 січня 1529 (56 років) Наньань |
| Поховання | d |
| Країна | імперія Мін[1] |
| Діяльність | філософ, письменник |
| Галузь | філософія |
| Науковий ступінь | цзіньши[d][1] (1499) |
| Знання мов | китайська[2] |
| Напрямок | Неоконфуціанство |
| Конфесія | неоконфуціанство |
| Батько | Ван Хуа 王华 |
| Діти (1) | d[1] |
| |
Життєпис
Народився у 1472 році у повіті Юйяо область Шаосін провінції Чжецзян. Походив із старовинного роду. Син Вана Хуа, впливового чиновника. Вивчав конфуціанство, даоську і буддистську класику, військове мистецтво. У 1492 році склав провінційні іспити, а у 1499 році склав імператорські іспити на вищий вчений ступінь цзіньши. Служив на посади виконавчого помічника по відомству суспільних робіт, відомству юстиції, керував провинційними іспитами в Шаньдуні.
У 1505 році виступив на захист репресованих чиновників, які протестували проти засилля кліки євнухів, був запроторений до в'язниці, підданий тілесному покаранню і засланий доглядачем поштової станції в далеку провінцію Ґуйчжоу. Після 1509 року почав успішну кар'єру, дослужився до посади військового міністра в Нанкіні (другий столиці), наприкінці життя був губернатором провінцій Ґуандун і Ґуансі. Уславився придушенням у 1517—1518 роках заколотів і повстань в провінціях Цзянсі, Ґуандун, Фуцзян завдяки військовим і соціально-політичним заходам. У 1519 році призначається губернатором провінції Цзянсі. Того ж року придушив заколот Чжу Ченхао, принца Ніна. Ван Янмін помер 9 січня 1529 року у місті Наньань (провінція Цзянсі).
Після смерті був обмовлений, на його вчення накладено заборону. Реабілітований у 1567 році з присвоєнням вищого титулу маркіза (хоу) Сіньцзянського і почесного посмертного імені Веньчен-гуна (герцога Культурної Досконалості). Канонізація завершилася у 1584 році встановленням таблички з його ім'ям у храмі Конфуція.
Філософія
Ідеї Ван Янміна відрізняє спадкоємний зв'язок з вченням Лу Цзююаня, основоположника вчення про серце. Зокрема, Ван Янмін теж бачив в конфуціанських канонах не більше ніж зразкові матеріальні свідчення абсолютних істин і цінностей, укладених в душі кожної людини. Втім сам Ван Янмін був схильний підкреслювати свій ідейний зв'язок із загальновизнаним вченням головного опонента Лу Цзююаня — Чжу Сі. Для цього він намагався довести, що перед смертю Чжу Сі радикально змінив свої погляди, зокрема став віддавати перевагу внутрішньому вдосконаленню перед накопиченням «зовнішніх» знань. У ранній період творчості Ван Янмін прагнув до практичного здійснення тези про «вивірені речі» (ге у) відносно об'єктивної реальності. Згодом він дав теоретичне обґрунтування спрямованості цього прагнення на суб'єктивну реальність: «вивіряти речі» слід у власному «серці» (сінь). Ця теоретична теза був збагачений висновком, отриманим Ван Янміном в результаті «раптового просвітлення» — осяяння в одну з ночей 1508 року: «серце і є принцип» (сінь цзилі), тобто лі — структуроутворююча початку всього сутнього — початково присутня у психіці. «Принципи», які повинні бути розкриті за допомогою «вивірених речей», слід шукати в самому суб'єкті, а не в не залежному від нього зовнішньому світі. Поняття лі встало у Ван Ян-міна в один ряд з етичними ідеалами «належної справедливості», «благонадійності» (сінь). Це положення Ван Янмін підкріплював авторитетом конфуціанських канонів, відповідним чином їх інтерпретуючи.
Специфічний елемент системи поглядів Ван Янміна — доктрина «співпадаючої єдності знання і дії» (чжисінхе і). Вона передбачає розуміння пізнавальних функцій як дій, або рухів, і тлумачення поведінки як прямої функції знання: знання є дія, але не навпаки. Ця доктрина, в свою чергу, визначає суть головної категорії вчення Ван Ян-міна — «благорозуміння» (лян чжи).
Гносеологічні погляди Ван Янміна знайшли вираз в «чотирьох постулатах» (си цзюй цзун чжи), сформульованих ним в бесіді з учнями на мосту Небесного джерела у 1527 році: «Відсутність і добра і зла — така сутність серця. Наявність добра і зла — такий рух помислів. Знання добра і зла — таке благорозуміння. Вчинення добра і усунення зла — такі вивірені речі». Ван Янмін, обґрунтовуючи єдність «субстанції і функції» (ти-юн), «руху і спокою» (дун — цзин), «непроявленого [духовного стану] і виявленого» (вей фа — і фа), робив висновок про необхідність активної практичної діяльності та згубність відходу від життя.
У відношенні до даосизму і буддизму Ван Янмін слідував поширеному в ті часи підходу, розглядаючи їх як щось єдине — «вчення двох родоначальників» (ерши чжисюе), Лао-цзи і Будди, що протистоїть конфуціанству — «вченням досконаломудрих» (шенжень чжисюе). З точки зору Ван Янміна, даосизм і буддизм об'єднує індівідуалістичний пафос: вони, гарні для особистого самовдосконалення, але не придатні для облаштування соціального життя.
Розвиток Ван Янміном ряду ідей Лу Цзююаня дало підставу для термінологічного по'єднання їх навчань: Лу [Цзююаня] — Ван [Янміна] школа (луван-сюепай). Її представників прийнято поділяти на сім регіональних угруповань. Найвизначнішими його учнями були Цянь Дехун, Ван Цзі. Вчення Ван Янміна ідейно домінувало в Китаї до середини XVII ст. Воно зробило сильний вплив на розвиток філософської думки в Кореї і особливо в Японії, де стало провідною філософською течією в період, що передував «революції Мейдзі» (1867—1868). У новітній час вплив ідей Ван Янміна мали Кан Ювей, Тань Ситун, Сунь Ятсен, Сюн Шили, Лян Шумін, Фен Юлань, Хе Лін. Останні десятиліття ідеологи нового конфуціанства (постнеоконфуціанства) за межами КНР його активно екуменізують за допомогою інтерпретації в категоріях західної філософії.
Твори
Головні філософські твори — «Чуань сілу» («Нариси викладеного і сприйнятого»), «Тасюе вень» ("Питання до «Великого вчення»), «У цзін ішо» ("Власна думка про «П'ять канонів»), «Чжу-цзи ваньнянь дінлунь» («Положення, встановлені Чжу Сі наприкінці життя»)
Джерела
- Ivanhoe P.J. Ethics in the Confucian Tradition: The Thought of Mencius and Wang Yang-ming. Atlanta, 1990
Література
- Ван Янмін // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
- China Biographical Database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Van Yanmin 王陽明 31 zhovtnya 1472 9 sichnya 1529 kitajskij filosof neokonfucianec tvorec originalnoyi filosofskoyi doktrini v rusli tak zvanogo vchennya pro serce sin syue 心学 pismennik vijskovij ta derzhavnij diyach dinastiyi Min Van Shouzhen 守仁 pri narodzhenni Psevdo伯安 Boan 文成 Venchen gunNarodivsya31 zhovtnya 1472 1472 10 31 povit Yujyao oblast ShaosinPomer9 sichnya 1529 1529 01 09 56 rokiv NananPohovannyadKrayinaimperiya Min 1 Diyalnistfilosof pismennikGaluzfilosofiyaNaukovij stupinczinshi d 1 1499 Znannya movkitajska 2 NapryamokNeokonfucianstvoKonfesiyaneokonfucianstvoBatkoVan Hua 王华Diti 1 d 1 Mediafajli u VikishovishiU comu kitajskomu imeni prizvishe Van stoyit pered osobovim im yam U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Van ZhittyepisNarodivsya u 1472 roci u poviti Yujyao oblast Shaosin provinciyi Chzheczyan Pohodiv iz starovinnogo rodu Sin Vana Hua vplivovogo chinovnika Vivchav konfucianstvo daosku i buddistsku klasiku vijskove mistectvo U 1492 roci sklav provincijni ispiti a u 1499 roci sklav imperatorski ispiti na vishij vchenij stupin czinshi Sluzhiv na posadi vikonavchogo pomichnika po vidomstvu suspilnih robit vidomstvu yusticiyi keruvav provincijnimi ispitami v Shanduni U 1505 roci vistupiv na zahist represovanih chinovnikiv yaki protestuvali proti zasillya kliki yevnuhiv buv zaprotorenij do v yaznici piddanij tilesnomu pokarannyu i zaslanij doglyadachem poshtovoyi stanciyi v daleku provinciyu Gujchzhou Pislya 1509 roku pochav uspishnu kar yeru dosluzhivsya do posadi vijskovogo ministra v Nankini drugij stolici naprikinci zhittya buv gubernatorom provincij Guandun i Guansi Uslavivsya pridushennyam u 1517 1518 rokah zakolotiv i povstan v provinciyah Czyansi Guandun Fuczyan zavdyaki vijskovim i socialno politichnim zahodam U 1519 roci priznachayetsya gubernatorom provinciyi Czyansi Togo zh roku pridushiv zakolot Chzhu Chenhao princa Nina Van Yanmin pomer 9 sichnya 1529 roku u misti Nanan provinciya Czyansi Pislya smerti buv obmovlenij na jogo vchennya nakladeno zaboronu Reabilitovanij u 1567 roci z prisvoyennyam vishogo titulu markiza hou Sinczyanskogo i pochesnogo posmertnogo imeni Venchen guna gercoga Kulturnoyi Doskonalosti Kanonizaciya zavershilasya u 1584 roci vstanovlennyam tablichki z jogo im yam u hrami Konfuciya FilosofiyaIdeyi Van Yanmina vidriznyaye spadkoyemnij zv yazok z vchennyam Lu Czyuyuanya osnovopolozhnika vchennya pro serce Zokrema Van Yanmin tezh bachiv v konfucianskih kanonah ne bilshe nizh zrazkovi materialni svidchennya absolyutnih istin i cinnostej ukladenih v dushi kozhnoyi lyudini Vtim sam Van Yanmin buv shilnij pidkreslyuvati svij idejnij zv yazok iz zagalnoviznanim vchennyam golovnogo oponenta Lu Czyuyuanya Chzhu Si Dlya cogo vin namagavsya dovesti sho pered smertyu Chzhu Si radikalno zminiv svoyi poglyadi zokrema stav viddavati perevagu vnutrishnomu vdoskonalennyu pered nakopichennyam zovnishnih znan U rannij period tvorchosti Van Yanmin pragnuv do praktichnogo zdijsnennya tezi pro vivireni rechi ge u vidnosno ob yektivnoyi realnosti Zgodom vin dav teoretichne obgruntuvannya spryamovanosti cogo pragnennya na sub yektivnu realnist viviryati rechi slid u vlasnomu serci sin Cya teoretichna teza buv zbagachenij visnovkom otrimanim Van Yanminom v rezultati raptovogo prosvitlennya osyayannya v odnu z nochej 1508 roku serce i ye princip sin czili tobto li strukturoutvoryuyucha pochatku vsogo sutnogo pochatkovo prisutnya u psihici Principi yaki povinni buti rozkriti za dopomogoyu vivirenih rechej slid shukati v samomu sub yekti a ne v ne zalezhnomu vid nogo zovnishnomu sviti Ponyattya li vstalo u Van Yan mina v odin ryad z etichnimi idealami nalezhnoyi spravedlivosti blagonadijnosti sin Ce polozhennya Van Yanmin pidkriplyuvav avtoritetom konfucianskih kanoniv vidpovidnim chinom yih interpretuyuchi Specifichnij element sistemi poglyadiv Van Yanmina doktrina spivpadayuchoyi yednosti znannya i diyi chzhisinhe i Vona peredbachaye rozuminnya piznavalnih funkcij yak dij abo ruhiv i tlumachennya povedinki yak pryamoyi funkciyi znannya znannya ye diya ale ne navpaki Cya doktrina v svoyu chergu viznachaye sut golovnoyi kategoriyi vchennya Van Yan mina blagorozuminnya lyan chzhi Gnoseologichni poglyadi Van Yanmina znajshli viraz v chotiroh postulatah si czyuj czun chzhi sformulovanih nim v besidi z uchnyami na mostu Nebesnogo dzherela u 1527 roci Vidsutnist i dobra i zla taka sutnist sercya Nayavnist dobra i zla takij ruh pomisliv Znannya dobra i zla take blagorozuminnya Vchinennya dobra i usunennya zla taki vivireni rechi Van Yanmin obgruntovuyuchi yednist substanciyi i funkciyi ti yun ruhu i spokoyu dun czin neproyavlenogo duhovnogo stanu i viyavlenogo vej fa i fa robiv visnovok pro neobhidnist aktivnoyi praktichnoyi diyalnosti ta zgubnist vidhodu vid zhittya U vidnoshenni do daosizmu i buddizmu Van Yanmin sliduvav poshirenomu v ti chasi pidhodu rozglyadayuchi yih yak shos yedine vchennya dvoh rodonachalnikiv ershi chzhisyue Lao czi i Buddi sho protistoyit konfucianstvu vchennyam doskonalomudrih shenzhen chzhisyue Z tochki zoru Van Yanmina daosizm i buddizm ob yednuye individualistichnij pafos voni garni dlya osobistogo samovdoskonalennya ale ne pridatni dlya oblashtuvannya socialnogo zhittya Rozvitok Van Yanminom ryadu idej Lu Czyuyuanya dalo pidstavu dlya terminologichnogo po yednannya yih navchan Lu Czyuyuanya Van Yanmina shkola luvan syuepaj Yiyi predstavnikiv prijnyato podilyati na sim regionalnih ugrupovan Najviznachnishimi jogo uchnyami buli Cyan Dehun Van Czi Vchennya Van Yanmina idejno dominuvalo v Kitayi do seredini XVII st Vono zrobilo silnij vpliv na rozvitok filosofskoyi dumki v Koreyi i osoblivo v Yaponiyi de stalo providnoyu filosofskoyu techiyeyu v period sho pereduvav revolyuciyi Mejdzi 1867 1868 U novitnij chas vpliv idej Van Yanmina mali Kan Yuvej Tan Situn Sun Yatsen Syun Shili Lyan Shumin Fen Yulan He Lin Ostanni desyatilittya ideologi novogo konfucianstva postneokonfucianstva za mezhami KNR jogo aktivno ekumenizuyut za dopomogoyu interpretaciyi v kategoriyah zahidnoyi filosofiyi TvoriGolovni filosofski tvori Chuan silu Narisi vikladenogo i sprijnyatogo Tasyue ven Pitannya do Velikogo vchennya U czin isho Vlasna dumka pro P yat kanoniv Chzhu czi vannyan dinlun Polozhennya vstanovleni Chzhu Si naprikinci zhittya DzherelaIvanhoe P J Ethics in the Confucian Tradition The Thought of Mencius and Wang Yang ming Atlanta 1990LiteraturaVan Yanmin Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X China Biographical Database d Track Q13407958 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563