Валерій Михайлович Прийомихов (рос. Валерий Михайлович Приёмыхов, 26 грудня 1943, Бєлогорськ, Амурська область, Російська РФСР — 25 серпня 2000, Москва, Росія) — радянський російський кіноактор, режисер, сценарист.
Прийомихов Валерій Михайлович | ||||
---|---|---|---|---|
Валерій Прийомихов з донькою Ніною | ||||
Ім'я при народженні | Приёмыхов Валерий Михайлович | |||
Народився | 26 грудня 1943 Бєлогорськ, Амурська область, РРФСР | |||
Помер | 25 серпня 2000 (56 років) Москва, Росія | |||
Поховання | Кунцевський цвинтар | |||
Громадянство | СРСР Росія | |||
Діяльність | кінорежисер, сценарист, письменник, актор | |||
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії | |||
Роки діяльності | 1970—1997 | |||
Дружина | 1-ша Ольга Машна, 2-га Любов Шутова | |||
Діти | донька Ніна | |||
Провідні ролі | Сергій Басаргін, в минулому розвіник і в'язень радянського концтабору в фільмі «Холодне літо п'ятдесят третього (фільм) ...» | |||
IMDb | nm0698187 | |||
Нагороди та премії | ||||
Дві Державні премії (1984) за фільм «Пацани», (1989) за фільм « Холодне літо п'ятдесят третього (фільм)...», заслужений діяч мистецтв Росії (1993), Державна премія Росії (2000) за створення фільмів для дітей і юнацтва | ||||
| ||||
Життєпис
Батько, Михайло Прийомихов, був родом з-під міста Малоярославець. В роки сталінського розкуркулення батько, тоді 17-річний юнак, перебрався в Малоярославець, де упросив прийняти його в Фабрично-заводське училище (ФЗУ). Ледь закінчив навчання, піддався радянській пропаганді їхати комсомольцям на Далекий Схід СРСР на будівництво. Прибув в Кубишевку-Східну, де згодом і одружився. Молодь розселили в бараки та гуртожитки. Молодь агітували демонструвати ентузіазм і завзятість, адже їх готували до ролі комуністичного авангарду і будівництва світлого майбутнього всього людства. Тому на комсомольські збори молодь ходила в супроводі . Батько працював в залізничному депо, але родина примусово міняла місце роботи й проживання за вказівками райкому. Засліплені комуністичною пропагандою, люди не розуміли іншого життя й інших прагнень. Урядові обіцянки закінчувались газетними передовицями, зданими в архіви, а реальні долі — пияцтвом і покинутими могилами ентузіастів-комсомольців на сплюндрованих провінційних кладовищах. Алкоголізм (як реакція на нездійснене і несправедливе) був і у батька майбутнього актора.
Література
Валерій мав типове провінційне дитинство — жорсткі забави, плоти, купання на річці. Але цивілізація та історія пробилися до нього у вигляді книг, що стали його пристрастю. Пам'ятав, як підлітком ходив до місцевої бібліотеки в морози, як залюбки читав ночами з ліхтариком під ковдрою. Література відтоді увійшла у внутрішній світ хлопця і не відпускала все життя. Серед перших власних творів — мале оповідання про юнака, що хотів обдурити дівчисько і продав їй фальшивого квитка в кіно. Але хлопця замучила совість, він виплатив ціну квитка в касі, аби дівчина спокійно додивилась кінострічку. Оповідання надіслав в газету «Амурский комсомолец», де твір надрукували під назвою «Квиток». Батьки розділяли соціалістичні забобони й, за словами Валерія, для них не існувало такого фаху як письменник чи сценарист. Цей фах не сприймався серйозним і суспільно значущим…
Стимул — ніколи не бути тупим зрозумів із запізненням. На хвилі газетної кампанії та юнацького ентузіазму забажав стати льотчиком. Тому першим інститутом, куди зробив спробу влаштуватися Валерій, був Казанський авіаційний. Авіатором він не став, доля берегла його для іншого. Випадково почута фраза на іспитах запам'яталась юнакові на все життя: «Ну, з Далекого Сходу, вони всі тупі».
Роки навчання і художня самодіяльність
Хлопця рятувала художня самодіяльність. Працював в Казані, опанував токарний верстат, голодував до першої зарплатні. В художню самодіяльність потрапив практично випадково, пішов разом із приятелем «за компанію». Грав роль «скульптури» в п'єсі «Гамлет», але це був легендарний переклад з англійської поета Бориса Пастернака. Шматки тексту вистави знав напам'ять.
Пізніше влаштувався у Владивостоцький театральний інститут. Там же познайомився зі своєю першою дружиною. Дорослішав пізно і важко, в усьому відбивались незрілість соціальна і нестача досвіду.
За державними реформами навчання в радянських вишах скоротили до трьох років. Під цей наказ потрапив і випуск Валерія. Разом із дружиною (Ольга Машна) за державним розподілом потрапив на працю до Уссурійського драматичного театру
Московський період
По розлученню з першою дружиною, перебрався в Москву. Влаштувався відразу у два інститути — в Московський Літературний та у ВГІК. Обрав для себе ВГІК як більш серйозний і привабливий для себе. Богемне життя і пустопорожнє студентське спілкування відхилив досить рішуче. Аби перервати хибні зв'язки, влаштувався двірником і покинув акторський гуртожиток. Двірницька квартирка стала і продовженням бібліотеки, і кабінетом сценариста. Творче усамітнення Валерія Прийомихова доби студентства добре зрозумів один з приятелів, котрий пізніше зауважив: «Ти єдиний, котрий усе взяв від ВГІКу».
Перелік сценаріїв
- «Іван і Коломбіна», 1975
- «Мить удачі» (Свердловська кіностудія), 1977
- «Дикий Гаврило», 1977
- , 1978
- «Нікудишня», 1980
- «Магія чорна і біла», 1983
- «Милий, дорогий, коханий, єдиний», 1984
- «Зломщик», 1986
- «Штани», 1988
- «Князь Удача Андрійович», 1989
- «Мігранти», 1991
- «Хрестоносець», 1995
- «Хто, якщо не ми», 1998
- «Володимир Святий», 1999
Фільмографія
- 1983: «Життєва справа»
- 1983: «Пацани»
- 1985: «Проста смерть...»
- 1986: «Тихе розслідування»
- 1986: «Попутник»
- 1987: «Наприкінці ночі»
- 1988: «Наш бронепоїзд»
- 1988: «Штани»
- 1988: «Продовження роду»
та інші.
Смерть
Працював кіноактором і сценаристом. Декілька кінострічок Валерія Прийомихова отримали визнання й у радянських глядачів, і у держави. Він тричі отримував Державну премію.
Помер в Москві. Похований на Кунцівському цвинтарі в Москві.
Джерела
- Биография [ 9 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Как они умерли (Советский Экран) [ 28 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Валерий Приёмыхов на сайті IMDb (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Valerij Mihajlovich Prijomihov ros Valerij Mihajlovich Priyomyhov 26 grudnya 1943 Byelogorsk Amurska oblast Rosijska RFSR 25 serpnya 2000 Moskva Rosiya radyanskij rosijskij kinoaktor rezhiser scenarist Prijomihov Valerij MihajlovichValerij Prijomihov z donkoyu NinoyuValerij Prijomihov z donkoyu NinoyuIm ya pri narodzhenniPriyomyhov Valerij MihajlovichNarodivsya26 grudnya 1943 1943 12 26 Byelogorsk Amurska oblast RRFSRPomer25 serpnya 2000 2000 08 25 56 rokiv Moskva Rosiya rak golovnogo mozku d PohovannyaKuncevskij cvintarGromadyanstvo SRSR RosiyaDiyalnistkinorezhiser scenarist pismennik aktorAlma materVserosijskij derzhavnij institut kinematografiyiRoki diyalnosti1970 1997Druzhina1 sha Olga Mashna 2 ga Lyubov ShutovaDitidonka NinaProvidni roliSergij Basargin v minulomu rozvinik i v yazen radyanskogo konctaboru v filmi Holodne lito p yatdesyat tretogo film IMDbnm0698187Nagorodi ta premiyiDvi Derzhavni premiyi 1984 za film Pacani 1989 za film Holodne lito p yatdesyat tretogo film zasluzhenij diyach mistectv Rosiyi 1993 Derzhavna premiya Rosiyi 2000 za stvorennya filmiv dlya ditej i yunactvaZhittyepisBatko Mihajlo Prijomihov buv rodom z pid mista Maloyaroslavec V roki stalinskogo rozkurkulennya batko todi 17 richnij yunak perebravsya v Maloyaroslavec de uprosiv prijnyati jogo v Fabrichno zavodske uchilishe FZU Led zakinchiv navchannya piddavsya radyanskij propagandi yihati komsomolcyam na Dalekij Shid SRSR na budivnictvo Pribuv v Kubishevku Shidnu de zgodom i odruzhivsya Molod rozselili v baraki ta gurtozhitki Molod agituvali demonstruvati entuziazm i zavzyatist adzhe yih gotuvali do roli komunistichnogo avangardu i budivnictva svitlogo majbutnogo vsogo lyudstva Tomu na komsomolski zbori molod hodila v suprovodi Batko pracyuvav v zaliznichnomu depo ale rodina primusovo minyala misce roboti j prozhivannya za vkazivkami rajkomu Zaslipleni komunistichnoyu propagandoyu lyudi ne rozumili inshogo zhittya j inshih pragnen Uryadovi obicyanki zakinchuvalis gazetnimi peredovicyami zdanimi v arhivi a realni doli piyactvom i pokinutimi mogilami entuziastiv komsomolciv na splyundrovanih provincijnih kladovishah Alkogolizm yak reakciya na nezdijsnene i nespravedlive buv i u batka majbutnogo aktora LiteraturaValerij mav tipove provincijne ditinstvo zhorstki zabavi ploti kupannya na richci Ale civilizaciya ta istoriya probilisya do nogo u viglyadi knig sho stali jogo pristrastyu Pam yatav yak pidlitkom hodiv do miscevoyi biblioteki v morozi yak zalyubki chitav nochami z lihtarikom pid kovdroyu Literatura vidtodi uvijshla u vnutrishnij svit hlopcya i ne vidpuskala vse zhittya Sered pershih vlasnih tvoriv male opovidannya pro yunaka sho hotiv obduriti divchisko i prodav yij falshivogo kvitka v kino Ale hlopcya zamuchila sovist vin viplativ cinu kvitka v kasi abi divchina spokijno dodivilas kinostrichku Opovidannya nadislav v gazetu Amurskij komsomolec de tvir nadrukuvali pid nazvoyu Kvitok Batki rozdilyali socialistichni zaboboni j za slovami Valeriya dlya nih ne isnuvalo takogo fahu yak pismennik chi scenarist Cej fah ne sprijmavsya serjoznim i suspilno znachushim Stimul nikoli ne buti tupim zrozumiv iz zapiznennyam Na hvili gazetnoyi kampaniyi ta yunackogo entuziazmu zabazhav stati lotchikom Tomu pershim institutom kudi zrobiv sprobu vlashtuvatisya Valerij buv Kazanskij aviacijnij Aviatorom vin ne stav dolya beregla jogo dlya inshogo Vipadkovo pochuta fraza na ispitah zapam yatalas yunakovi na vse zhittya Nu z Dalekogo Shodu voni vsi tupi Roki navchannya i hudozhnya samodiyalnistHlopcya ryatuvala hudozhnya samodiyalnist Pracyuvav v Kazani opanuvav tokarnij verstat goloduvav do pershoyi zarplatni V hudozhnyu samodiyalnist potrapiv praktichno vipadkovo pishov razom iz priyatelem za kompaniyu Grav rol skulpturi v p yesi Gamlet ale ce buv legendarnij pereklad z anglijskoyi poeta Borisa Pasternaka Shmatki tekstu vistavi znav napam yat Piznishe vlashtuvavsya u Vladivostockij teatralnij institut Tam zhe poznajomivsya zi svoyeyu pershoyu druzhinoyu Doroslishav pizno i vazhko v usomu vidbivalis nezrilist socialna i nestacha dosvidu Za derzhavnimi reformami navchannya v radyanskih vishah skorotili do troh rokiv Pid cej nakaz potrapiv i vipusk Valeriya Razom iz druzhinoyu Olga Mashna za derzhavnim rozpodilom potrapiv na pracyu do Ussurijskogo dramatichnogo teatruMoskovskij periodPo rozluchennyu z pershoyu druzhinoyu perebravsya v Moskvu Vlashtuvavsya vidrazu u dva instituti v Moskovskij Literaturnij ta u VGIK Obrav dlya sebe VGIK yak bilsh serjoznij i privablivij dlya sebe Bogemne zhittya i pustoporozhnye studentske spilkuvannya vidhiliv dosit rishuche Abi perervati hibni zv yazki vlashtuvavsya dvirnikom i pokinuv aktorskij gurtozhitok Dvirnicka kvartirka stala i prodovzhennyam biblioteki i kabinetom scenarista Tvorche usamitnennya Valeriya Prijomihova dobi studentstva dobre zrozumiv odin z priyateliv kotrij piznishe zauvazhiv Ti yedinij kotrij use vzyav vid VGIKu Perelik scenariyiv Ivan i Kolombina 1975 Mit udachi Sverdlovska kinostudiya 1977 Dikij Gavrilo 1977 1978 Nikudishnya 1980 Magiya chorna i bila 1983 Milij dorogij kohanij yedinij 1984 Zlomshik 1986 Shtani 1988 Knyaz Udacha Andrijovich 1989 Migranti 1991 Hrestonosec 1995 Hto yaksho ne mi 1998 Volodimir Svyatij 1999Filmografiya1983 Zhittyeva sprava 1983 Pacani 1985 Prosta smert 1986 Tihe rozsliduvannya 1986 Poputnik 1987 Naprikinci nochi 1988 Nash bronepoyizd 1988 Shtani 1988 Prodovzhennya rodu ta inshi SmertPracyuvav kinoaktorom i scenaristom Dekilka kinostrichok Valeriya Prijomihova otrimali viznannya j u radyanskih glyadachiv i u derzhavi Vin trichi otrimuvav Derzhavnu premiyu Pomer v Moskvi Pohovanij na Kuncivskomu cvintari v Moskvi DzherelaBiografiya 9 grudnya 2013 u Wayback Machine Kak oni umerli Sovetskij Ekran 28 travnya 2014 u Wayback Machine Valerij Priyomyhov na sajti IMDb angl