Валерій Висоцький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Висоцький.

Вале́рій Висо́цький (пол. Walery Wysocki; 4 червня 1835, Радомсько — 12 жовтня 1907, Львів) — польський оперний співак (бас) і музичний педагог.

Валерій Висоцький
Walery Wysocki
Зображення
Основна інформація
Дата народження	4 червня 1835(1835-06-04)
Місце народження	Радомсько, тепер — Лодзинське воєводство, Польща
Дата смерті	12 жовтня 1907(1907-10-12) (72 роки)
Місце смерті	Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Роки активності	з 1861
Громадянство	Польща
Професія	оперний співак, музичний педагог
Освіта	Музичний університет Фридерика Шопена
Відомі учні	Соломія Крушельницька, Александр Бандровський, Адам Дідур, Мишуга Олександр Пилипович, Збіржховська Антоніна і Левицький Микола-Стефан
Співацький голос	бас
Інструменти	вокал^[d]
Жанри	опера
Заклад	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Файли у Вікісховищі

Біографія

Валерій Висоцький здобув освіту в Варшавській консерваторії. Згодом він навчався в Франческо Ламперті. Оперний дебют Висоцького відбувся в Одесі. Від 1860 року він виступав у Варшаві. Виступав він також в Італії: міланському театрі «Ла Скала» й у Турині.

Від 1868 року Висоцький мав викладацьку практику в Варшаві. 1885 року він став професором Варшавської консерваторії. З-поміж учнів Валерія Висоцького є багато відомих вокалістів, серед яких зокрема Адам Дідур, Соломія Крушельницька, , Яніна Королевич-Вайдова, Олександр Мишуга, та інші. Висоцький розробив свою власну методику співу, де особливої уваги надавалось розвиткові дикції.

Помер 12 жовтня 1907 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 69.

Примітки

1. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 378. — .

Література

• Музыкальная энциклопедия / Гл ред. Ю. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия, 1973. — Т. 1. — С. 850. — 1072 с. — 102 000 экз.
• Józef Reiss Polscy śpiewacy i polskie śpiewaczki. — Łódź, 1948.

Посилання

• Висоцький Валерій // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 355.