Бе рест Ulmus minor Mill листяне дерево з родини в язових ільмових заввишки до 30 м з характерним крилатим насінням Бере

Бе́рест (Ulmus minor Mill.) — дерево з родини в'язових (ільмових) заввишки до 30 м. з характерним крилатим насінням.

Берест

150-літній берест (Ulmus campestris) у місті Торунь, Польща
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Розоцвіті (Rosales)
Родина:	В'язові (Ulmaceae)
Рід:	В'яз (Ulmus)
Вид:	*Берест (U. minor)*
Біноміальна назва
*Ulmus minor* Mill.,

Ареал виду
Синоніми
Ulmus carpinifolia Suckow Ulmus diversifolia Melville Ulmus foliacea sensu Hayek Ulmus stricta (Aiton) Lindl. Ulmus campestris auct., non L. Ulmus glabra Mill., non Huds.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Берест.

Назва

Берест, або в'яз граболистий (U. carpinifolia), польовий (U. campestris), листуватий (U. foliacea), карагач. «Флора Європи» як прийняту назву наводить саме U. minor, всі інші подаючи як синоніми.

Опис

Ілюстрація береста у книзі Отто Вільгельма Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz» (укр. *«Флора Німеччини, Австрії та Швейцарії»*) 1885, Gera, Germany

Берест виростає заввишки до 30 м. і до 1,5 м. в діаметрі. Кора коричнево-сіра, у старих дерев розтріскана. Листя зубчасте, овальне, подовжене, на верхівці пригострене.

Відрізняється від в'яза гладкого тупими чорно-бурими бруньками, дрібнішими листками, які зісподу вздовж усіх жилок, крім волосків, вкриті ще й дрібними червоними залозками. Бічні жилки вилчасті. Дрібні двостатеві квітки зібрані в густі головчасті суцвіття. Плід — крилатка. Цвіте в березні-квітні, до розпускання листя. Бджоли охоче відвідують зарості, збирають нектар і пилок. Плоди (крилатки) дозрівають у травні-червні. Крилатки на коротких плодоніжках, горішок розміщений у верхній частині крилатки, поблизу виїмки. Живе до 300 років.

Поширення

Поширений в Західній Європі, в Україні та в Передній Азії. Росте по низинних лісах Південної і Середньої Європи, поширений на більшості території України. Росте по широколистяних лісах, часто у другому ярусі, також у байрачних лісах і чагарниках, в степу. Теплолюбна, тіньовитривала рослина.

Використання

Деревина береста тривка, еластична, міцніша від деревини інших видів в'язових, жовтаво-брунатного кольору, використовується у будівництві, , , для виготовлення музичних інструментів, фанери тощо.

Кора цього дерева насичена дубильними та фарбувальними речовинами. Рослина придатна для зміцнення схилів. Берест часто насаджується в парках та вздовж вулиць, особливо його культурну форму (var. umbraculifera) з дуже густою кроною. Берест прищеплюють і на інших видів дерев. Використовують для створення живоплотів та полезахисних лісових смуг.

Примітки

Ulmus minor // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .
Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. Определитель высших растений Украины. — Київ: Наук. думка, 1987. — С. 58.
Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 46.

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .

Посилання

Ulmus minor на сайті Germplasm Resources Information Network (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
http://www.tropicos.org/Name/33300070 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]

[1] Ulmus minor // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .

[2] Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. Определитель высших растений Украины. — Київ: Наук. думка, 1987. — С. 58.

[3] Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 46.