Більковці

Бі́льківці — село в Україні, у Коростишівській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 1 056 осіб (2001). У 1923—2016 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

село Більківці
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Тер. громада	Коростишівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA18040250030014519
Облікова картка	с. Більківці с. Більківці (до 2016 р.)
Основні дані
Перша згадка	1609
Населення	1 056 (2001)
Площа	3,404 км²
Густота населення	310,22 осіб/км²
Поштовий індекс	12521
Географічні дані
Географічні координати	50°22′3″ пн. ш. 28°58′38″ сх. д. / 50.36750° пн. ш. 28.97722° сх. д. / 50.36750; 28.97722
Середня висота над рівнем моря	188 м
Водойми	р. Свинолужка
Найближча залізнична станція	Коростишів
Відстань до залізничної станції	8 км
Місцева влада
Адреса ради	вул. Володимирська, 1, м. Коростишів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12501
Карта
Більківці
Більківці
Мапа

Географія

Лежить за 8 км північно-західніше Коростишева, найближча залізнична станція — Коростишів (8 км). Селом протікає річка Свинолужка.

Населення

У 1783 році в селі було 90 дворів та 628 мешканців, у 1864 році — 845 жителів.

Станом на 1885 рік в селі мешкало 568 осіб, налічувалось 91 дворове господарство, у 1900 році — 967 осіб, з них: 461 чоловік та 506 жінок, дворів — 176, або 840 осіб та 152 двори.

Станом на 1972 рік, кількість населення становила 1 721 особу, дворів — 597.

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 185 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 056 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1047	99.15%
російська	9	0.85%
Усього	1056	100%

Історія

Перед 1545 роком належало бояринові Білику, потім — бояринові Кмиті. Перша писемна згадка — 1609 рік. До 1796 року було приписане до церкви Покрови пресвятої Богородиці в Коростишеві, котру цього року, при поміщикові Пилипові Олізару, перенесено до Більковець та перейменовано у Великомученика Георгія. В середині 19 століття — село на струмку Свинолужці, за 6 верст від Коростишева, входило до Коростишівського маєтку графів Олізарів. В селі розміщувалося волосне правління, поліційне — в Коростишеві. Землі — 2 014 десятин, чорнозем, перемішаний з глиною та піском, половину земель покрито лісом. В 1851 році церкву розширено, зараховано до 5 класу, мала 36 десятин землі, школу. До парафії входило село Теснівка, що лежало нижче по Свинолужці, за 2 версти. За пів версти від села, вище по струмку, було урочище, котре називали Церквищем — там були давні кам'яні хрести. Помітно, що раніше там розміщувалася церква. Також там було замчище, обведене довкола земляним валом.

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Коростишівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. В селі — православна парафія, заїзд.

В кінці 19 століття — власницьке село Коростишівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до центру повіту, м. Радомисль — 23 версти, до волосного центру, містечка Коростишів, де були найближчі телеграфна, поштова казенна та поштова земська станції — 8 верст, до найближчої залізничної станції (Житомир) — 25 верст, до найближчої пароплавної станції, в Києві — 97 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво. Землі — понад 1 002 десятини: селянам належало 959 дес. та 43 дес. — церкві. Перебувало у власности С. О. Хорошавіна, господарював поміщик особисто, застосовував десятипільну сівозміну, селяни господарювали за трипільною сівозміною. В селі були православна церква, каплиця, церковно-приходська школа, 2 кузні та запасна хлібна комора.

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Більковецької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Коростишівського району Малинської округи; адміністративний центр сільської ради.

На фронтах Другої світової війни воювали 390 селян, 220 з них загинули, 270 нагороджено орденами та медалями. У 1964 році на їх честь збудовано обеліск Слави.

В радянські часи в селі була центральна садиба колгоспу, що користувався 2 637 га угідь, з них 2 252 га — ріллі. Господарство вирощувало зернові культури, льон, картоплю, мало розвинуте м'ясо-молочне виробництво. Діяли середня школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт та пологовий будинок.

5 серпня 2016 року увійшло до складу новоствореної Коростишівської міської територіальної громади Коростишівського району Житомирської області. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області.

Примітки

1. Історія міст і сіл Української РСР. Більківці, Коростишівський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 21 лютого 2022.
2. Облікова картка. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
3. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся (російська) . Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 135, 141. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 20 лютого 2022.
4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 168. (рос. дореф.)
5. Список населених місць Київської губернії (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 1107. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 20 лютого 2022.
6. Białkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 125. (пол.)
7. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 21 лютого 2022.
8. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
9. Biełkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 217. (пол.)
10. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 204. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
11. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 18 вересня 2021.
12. Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.

Посилання

• Погода в селі Більківці [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]