Білогрудівська культура

Білогру́дівська культу́ра — археологічна культура осілого населення пізнього бронзової доби (XI—IX ст. до н. е.), яка була поширена на території України між Дністром і Дніпром.

Культура була виявлена під час розкопок у 1918—1927 роках Петром Курінним поблизу села Піківець Уманського району Черкаської області, у Білогрудівському лісі. Пізніше, наприкінці 1940—1950-х років, її досліджував Олексій Тереножкін. Поселення білогрудівської культури зустрічаються також на околицях Києва.

Деякі вчені бачать в білогрудівській культурі джерела найдавніших слов'ян Східної Європи та разом із білоозерською культурою є початком ранньозалізної доби.

Характеристика

Білогрудівські поселення не мали укріплень, жителі мешкали ймовірно, в прямокутних великих напівземлянках, у яких стіни були з дерева, а підлога вимазана глиною.

Поховання людей — ґрунтові та курганні могили, у яких небіжчики скорчені, інколи кремовані, а рештки вміщені до урн.

Матеріальна культура представлена кам'яними (серп, сокири), керамічними виробами (слоїки, тюльпаноподібні посудини з гладким валиком зверху, черпаки, кухлі, миски, келихи, кубки, біконічні посудини з дрібнозубчастим орнаментом) та виробами з бронзи (браслети, шпильки, спіральні підвіски, вістря списів та луків, кинджали). У пізній період білогрудівці вже виготовляли знаряддя із заліза (голки).

Основні заняття мешканців білогрудівських поселень — землеробство, тваринництво та птахівництво.

Велику роль у світогляді племен білогрудівської культури відігравав культ вогню. Для поселень характерна велика кількість зольників, які переважно мали правильної форми підвищення до 4 м та діаметром до 35 м. Єдиної думки щодо їх призначення немає. Одні вчені вважають їх пам'ятками поховального обряду, другі — залишками житла, треті — культовими місцями, які пов'язані із вогнем.

На зміну білогрудівській культурі прийшла чорноліська. Деякі археологи вважають їх двома частинами єдиної білогрудівсько-чорноліської культури, яка, на думку багатьох вчених, брала участь у складанні культури скіфського часу.

Див. також

• Чорноліська культура
• Дяковська культура

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Чмихов М. О., Археологія та стародавня історія України. Київ. 1992
• Панченко Л., Паланка (історико-краєзнавчий нарис). Умань. 2003
• Березанська С. С., Тітенко Г. Т., Нові розкопки пам'яток білогрудівського типу, в сб.: Археологія, т. 9, К., 1954.
• Тереножкін О. I., Поселения білогрудивського тіпу біля Умані, в сб.: Археолоія,, т. 5, К., 1951.
• Березанская С. С., Белогрудовская культура. В кн.: Археология Украинской ССР, т. 1. К., 1985. (рос.)
• Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)
• Белогрудовская культура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

Посилання

• Білогрудівська культура [ 5 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Лисенко С. Д., Білогрудівська культура [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»
• Белогрудовская культура [ 14 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Академик» (рос.)
• Белогрудовская культура [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.], 2012 г., сайт «Новости Археологии» (рос.)