Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Білове жі Другі німецьке село в Україні у Бахмацькій міській громаді Ніжинського району Чернігівської області До 2020 вх

Біловежі Другі

Біловежі Другі

Білове́жі Другі — німецьке село в Україні, у Бахмацькій міській громаді Ніжинського району Чернігівської області. До 2020 входило до складу Біловежівської сільради з центром у селі Біловежі Перші.

село Біловежі Другі
Країна image Україна
Область Чернігівська область
Район Ніжинський район
Громада Бахмацька міська громада
Основні дані
Засноване 1766
Населення 0
Площа 0,527 км²
Густота населення 15,18 осіб/км²
Поштовий індекс 16551
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 51°00′27″ пн. ш. 32°45′06″ сх. д. / 51.00750° пн. ш. 32.75167° сх. д. / 51.00750; 32.75167Координати: 51°00′27″ пн. ш. 32°45′06″ сх. д. / 51.00750° пн. ш. 32.75167° сх. д. / 51.00750; 32.75167
Середня висота
над рівнем моря 		135 м
Місцева влада
Адреса ради 16501, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Бахмач, вул. Соборності, буд. 42
Карта
image
image
Біловежі Другі
image
image
Біловежі Другі
Мапа

Географія

Село Біловежі Другі розташоване на сході Ніжинського району біля витоків р. Остер. Знаходиться за 4 км на південний захід від села Біловежі Перші. Відстань до центру громади 21 км, до залізничної станції Григорівка — 6 км. Середня висота над рівнем моря — 135 м.

Історія

Поблизу села археологи виявили залишки староукраїнського городища часів Київської держави Біла Вежа. Згідно літописних свідоцтв, Біла Вежа була заснована ще князем київським Святославом Ігоревичем Хоробрим у 10 столітті (фортеця Біла Вежа вперше згадується 1085 року). У 956 році він захопив хазарську столицю Саркел (Біла Вежа) на Дону. Легенда говорить, що полонених хазарів Святослав поселив у верхів’ях річки Остер і заснував тут фортецю. Хазари-поселенці, на згадку про Батьківщину, назвали цю фортецю Біла Вежа. Зруйнована монголо-татарами 1239 року і більше не відбудовувалась.

Біла Вежа заснована німецькими колоністами (лютеранами), які в 1766 році переселилися з Гессена, а також із Саксонії, Ганновера і Прусії. Поселення отримало назву Біла Вежа за назвою літописної фортеці, хоча є і інший варіант походження назви.

Поблизу поселення знаходився хутір Біловежський, який належав Кочубеям. Ним володів Кочубей Василь Васильович, син полковника Полтавського Василя Кочубея, бунчуковий товариш (1748), маршал дворянства Глухівського повіту (1772—1779), статський радник (1790), помер до 1792 року. 26 травня 1781 року він відписав хутір своїй дружині.

А зовсім поряд з колонією Біла Вежа знаходився хутір Скоропадського, який також називався Біловежський хутір.

Біла Вежа стала одночасно центром округу і місцем знаходження церкви. Будівництво будинків розпочалося 1768 року, на церкву, школу і ратушу з державної казни було виділено більше 5000 руб..

Євангелічно-лютеранську церкву Святих Петра і Павла збудували в 1789 році, була вона дерев'яною і до 1880 року стала непридатною для богослужіння. На кошти, зібрані громадами чотирьох лютеранських сіл, в 1885 році збудували нову цегляну церкву. Для її будівництва в селі звели цегельний завод. Орган привезли через кілька років із Людвігсбурга, а дзвін придбав багатий колоніст Лаукарт. Біля церкви побудували новий будинок пасторату, була там квартира пастора, кімнати для гостей і опікунів, приміщення для репетицій хору, на які збиралася сільська молодь. В ході територіально-адміністративної реформи 1923 року будинок пасторату забрали під приміщення сільської ради.

Поселення мало чітку забудову, міцні будівлі, вирізнялося чистотою та акуратністю. Вулиці мали бруковані тротуари, дорога-бруківка вела до сусідньої колонії Городок.

Основу господарства складало землеробство і тваринництво. Болота в верхів'ях Остра німецькі колоністи осушили, викопавши канали та збудувавши шлюзи. Наряду із зерновими почали успішно культивувати картоплю, значну частину якої продавали. Тримали багато корів та свиней. В колонії діяла суконна фабрика, а ще в селі виготовляли тютюн сорту «рубанка» (махорка).

В ХІХ столітті колонія називалася Білі Вежі (Біловежі) і входила до складу Кальчинівської волості Борзнянського повіту.

1859 року у Білих Вежах мешкало 375 осіб (183 осіб чоловічої статі та 192 — жіночої), налічувалось 42 двори, діяла євангелістсько-лютеранська церква, проводилося 3 ярмарки на рік. За переписом 1897 року в селі мешкало 905 осіб (418 осіб чоловічої статі та 487 — жіночої), з них 740 протестантів і 111 осіб православного віросповідання.

В 1901 році населення села зросло до 958 осіб (457 осіб чоловічої статі та 501 — жіночої).

Жителі села спокійно віднеслися до відновлення Української держави 1917 року. У 1923 році проведена територіальна реформа, за якою Білі Вежі ввійшли до Парафіївського району Конотопської округи і стали центром Біло-Вежської сільської ради, у яку входило село Городок. На 1924 рік у Білих Вежах проживало 1036 осіб, було 173 дворових господарства.

З літа 1929 року розпочалася колективізація селянських господарств. Масові протести німецьких селян проти примусової колективізації в 1930—1932 роках, так звані «волинки», очолював отець Феофіл Мельман, пастор лютеранської кірхи. 19.12.1932 року пастор Мельман був засуджений на три роки тюремного ув'язнення, а церкву закрили. Ще двоє жителів села були вислані в північні райони країни на 3 роки.

Решту незгідних об'явили куркулями і розкуркулили. Так звані куркулі третьої категорії залишилися в селі, але у них відібрали засоби виробництва, майно та худобу і виділили гірші ділянки землі за межами колгоспу, який називався «Дружба». А куркулів другої категорії депортували, переважно до Казахстану, а також у Кіровську область, Киргизію, і до Сибіру.. Прізвища депортованих частково встановлено за списками мобілізованих у Трудармію в 1942 році та з відомостей про політичні репресії 1937—1938 років на нових місцях проживання. Всього знайдено 18 членів родин, з них 5 осіб з роду Лаукартів і 4 — з роду Раймхенів. Середня чисельність німецької родини в Білих Вежах складала 6 осіб, тож кількість депортованих приблизно дорівнювала 100—110 осіб, дані орієнтовні.

Далі був голодомор 1932—1933 років, хоча голод німці Білих Веж пережили відносно легше, ніж в українських селах. Допомогли заможність і хазяйновитість німецьких селян. Але всі вони стали згодом колгоспниками.

Після створення в 1932 році Чернігівської області село входило до Дмитрівського району та називалося Білі Вежі № 2.

Під час сталінських репресій 1937—1938 років були засуджені до розстрілу 18 жителів села, серед яких 10 чоловіків з роду Лаукартів і 7 — з роду Ольденбургерів. Ще двоє Лаукартів отримали 10 років концтаборів.

В серпні 1941 року жителі Білих Веж були мобілізовані в робочі колони й разом із жителями українських сіл копали окопи, протитанкові рови та будували інші укріплення на західному напрямку.

Наприкінці серпня 1941 року вийшло розпорядження більшовицької влади про депортацію німців у східні райони країни. Але Чернігівське НКВС не встигло виконати це розпорядження, оскільки 9 вересня Чернігів був захоплений німцями. Німецькі війська ввійшли в село Білі Вежі 14 вересня 1941 року.

Жителі села, які в той період перебували на схід від місця проживання, були депортовані, а чоловіків мобілізували в табори Трудармії, які мало чим відрізнялися від концтаборів.

Уродженці села Християн та Пилип Лаукарти служили в радянській армії, молодший лейтенант Християн Лаукарт був нагороджений орденом «Червоної Зірки».

Під час німецької окупації жителі села підпорядковувалися Роменському ортскоменданту і бургомістру Роменського гебіту. Люди добилися відновлення індивідуальних селянських господарств, хоча окупаційна влада наполягала на створенні сільської общини на зразок колгоспу.

З серпня 1943 року почалася широкомасштабна евакуація етнічних німців з території Рейхскомісаріату Україна в Німеччину. Із наближенням фронту у кінці серпня — на початку вересня 1943 року жителі Білих Веж разом з німцями з трьох інших лютеранських колоній (Городок, Кальчинівка, Рундевізія) попрямували своїм ходом на підводах на захід. Тих, хто не хотів від'їжджати добровільно, вивозили примусово. Краєзнавець Тамара Моренець писала: За Остром, недалеко від Мартинівки, до війни були німецькі поселення, які називалися Круглолугівка, Кальчиновка, Рундивізія, Городок та інші — одним словом Пруси. Порядок у них був ідеальний, відмінний від нашого: дорога-бруківка, млин, шлюзи. Під час війни німці виселили з Прусів усіх своїх до Німеччини. Але тутешні німці не хотіли виїжджати з обжитих місць, плакали. Все одно їх вантажили на підводи і везли.

У березні 1944 року біженці були розміщені в районі Вартегау в Польщі, а в січні 1945 року тікали далі на захід. В окупованій Німеччині частина жителів Білих Веж була виявлена розшуковими командами НКВС, інших жителів видали НКВС в американській і англійській зонах окупації. Вони були депортовані, переважно, у Кіровську та Вологодську області, а решті вдалося втекти.

Село Білі Вежі № 2 визволили 13 вересня 1943 року бійці 2-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії 18-го гвардійського стрілецького корпусу 60-ї армії.

У червні 1945 року село Білі Вежі № 2 переіменували в Біловежі Другі, а Біловезька сільрада № 2 стала називатися Біловежівською Другою.

У покинутому та депортованому селі в 1943 році та пізніше поселили переселенців з Курської області Росії. Проживали вони там, поки дерев'яні будинки та будівлі без догляду та ремонту стали малопридатними для користування. Бруковані тротуари села переселенці розібрали на побутові потреби. Пізніше переселенці роз'їхалися хто куди, а село так і не відродилося. Станом на 2019 рік на території колишнього села не знаходиться жодної будівлі.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Бахмацької міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бахмацького району, село увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області.

Постаті

Примітки

  1. . Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  2. . Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 11 вересня 2019.
  3. Кочубеї. — Модзалевский В. Л. Малороссийский Родословник. — Том 2: Е–К. — К., 1910. — Стр. 533—534 [ 6 грудня 2016 у Wayback Machine.]
  4. . Архів оригіналу за 3 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019.
  5. Брандес Д. , Плеве И. Энциклопедия немцев России. Беловежские колонии. [ 21 вересня 2018 у Wayback Machine.]
  6. Schütz, Philipp. Der Ruf der Zarin: ein Beitrag zur Auswanderung hessischer Familien nach Russland / Philipp Schütz — Marburg: Elwert, 1989. — S. 120—121, 131—132.
  7. Тетяна Стрикун. Німецька «Взаємодія» у Бахмачі.
  8. М. Виноградов. Біловезька німецька колонія (1767—1943 рр.) Нові відомості. [ 11 листопада 2010 у Wayback Machine.]
  9. Володимир Гужій. Молитва за землю сіверську. [ 3 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
  10. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  11. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 11 вересня 2019.
  12. . Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  13. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  14. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 листопада 2016. Процитовано 11 вересня 2019.
  15. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  16. . Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  17. Жертвы политического террора в СССР. Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 12 вересня 2019.
  18. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  19. . Архів оригіналу за 28 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  20. Лаукарт Христиан Филиппович.
  21. . Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2019.
  22. Тамара Моренець. «Кола», «Ката», «Вала»/ Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга десята // Упорядники Т.Чумак, М.Терещенко. — К.: Гнозіс, 2019. — 192 с. — С. 96.
  23. . Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 11 вересня 2019.
  24. Тетяна Стрикун. Між ковадлом і молотом. [ 19 січня 2021 у Wayback Machine.]
  25. Боевое донесение № 245 20-00 13.9.43 года ШТАКОР 18 ГВ сев. ок. Григоровка.
  26. Указ Президії Верховної Ради УPCP «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Чернігівської області». — 3. Дмитрівський район. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 25 травня 2021.
  27. Б.Киричок. …І наші земляки — німці. [ 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
  28. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  29. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
image Зовнішні зображення
image Мапа із зображенням місцезнаходження Біловеж Других

Посилання


image Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Bilove zhi Drugi nimecke selo v Ukrayini u Bahmackij miskij gromadi Nizhinskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti Do 2020 vhodilo do skladu Bilovezhivskoyi silradi z centrom u seli Bilovezhi Pershi selo Bilovezhi DrugiKrayina UkrayinaOblast Chernigivska oblastRajon Nizhinskij rajonGromada Bahmacka miska gromadaOsnovni daniZasnovane 1766Naselennya 0Plosha 0 527 km Gustota naselennya 15 18 osib km Poshtovij indeks 16551Telefonnij kod 380 4635Geografichni daniGeografichni koordinati 51 00 27 pn sh 32 45 06 sh d 51 00750 pn sh 32 75167 sh d 51 00750 32 75167 Koordinati 51 00 27 pn sh 32 45 06 sh d 51 00750 pn sh 32 75167 sh d 51 00750 32 75167Serednya visota nad rivnem morya 135 mMisceva vladaAdresa radi 16501 Chernigivska obl Nizhinskij r n m Bahmach vul Sobornosti bud 42KartaBilovezhi DrugiBilovezhi DrugiMapaGeografiyaSelo Bilovezhi Drugi roztashovane na shodi Nizhinskogo rajonu bilya vitokiv r Oster Znahoditsya za 4 km na pivdennij zahid vid sela Bilovezhi Pershi Vidstan do centru gromadi 21 km do zaliznichnoyi stanciyi Grigorivka 6 km Serednya visota nad rivnem morya 135 m IstoriyaPoblizu sela arheologi viyavili zalishki staroukrayinskogo gorodisha chasiv Kiyivskoyi derzhavi Bila Vezha Zgidno litopisnih svidoctv Bila Vezha bula zasnovana she knyazem kiyivskim Svyatoslavom Igorevichem Horobrim u 10 stolitti fortecya Bila Vezha vpershe zgaduyetsya 1085 roku U 956 roci vin zahopiv hazarsku stolicyu Sarkel Bila Vezha na Donu Legenda govorit sho polonenih hazariv Svyatoslav poseliv u verhiv yah richki Oster i zasnuvav tut fortecyu Hazari poselenci na zgadku pro Batkivshinu nazvali cyu fortecyu Bila Vezha Zrujnovana mongolo tatarami 1239 roku i bilshe ne vidbudovuvalas Bila Vezha zasnovana nimeckimi kolonistami lyuteranami yaki v 1766 roci pereselilisya z Gessena a takozh iz Saksoniyi Gannovera i Prusiyi Poselennya otrimalo nazvu Bila Vezha za nazvoyu litopisnoyi forteci hocha ye i inshij variant pohodzhennya nazvi Poblizu poselennya znahodivsya hutir Bilovezhskij yakij nalezhav Kochubeyam Nim volodiv Kochubej Vasil Vasilovich sin polkovnika Poltavskogo Vasilya Kochubeya bunchukovij tovarish 1748 marshal dvoryanstva Gluhivskogo povitu 1772 1779 statskij radnik 1790 pomer do 1792 roku 26 travnya 1781 roku vin vidpisav hutir svoyij druzhini A zovsim poryad z koloniyeyu Bila Vezha znahodivsya hutir Skoropadskogo yakij takozh nazivavsya Bilovezhskij hutir Bila Vezha stala odnochasno centrom okrugu i miscem znahodzhennya cerkvi Budivnictvo budinkiv rozpochalosya 1768 roku na cerkvu shkolu i ratushu z derzhavnoyi kazni bulo vidileno bilshe 5000 rub Yevangelichno lyuteransku cerkvu Svyatih Petra i Pavla zbuduvali v 1789 roci bula vona derev yanoyu i do 1880 roku stala nepridatnoyu dlya bogosluzhinnya Na koshti zibrani gromadami chotiroh lyuteranskih sil v 1885 roci zbuduvali novu ceglyanu cerkvu Dlya yiyi budivnictva v seli zveli cegelnij zavod Organ privezli cherez kilka rokiv iz Lyudvigsburga a dzvin pridbav bagatij kolonist Laukart Bilya cerkvi pobuduvali novij budinok pastoratu bula tam kvartira pastora kimnati dlya gostej i opikuniv primishennya dlya repeticij horu na yaki zbiralasya silska molod V hodi teritorialno administrativnoyi reformi 1923 roku budinok pastoratu zabrali pid primishennya silskoyi radi Poselennya malo chitku zabudovu micni budivli viriznyalosya chistotoyu ta akuratnistyu Vulici mali brukovani trotuari doroga brukivka vela do susidnoyi koloniyi Gorodok Osnovu gospodarstva skladalo zemlerobstvo i tvarinnictvo Bolota v verhiv yah Ostra nimecki kolonisti osushili vikopavshi kanali ta zbuduvavshi shlyuzi Naryadu iz zernovimi pochali uspishno kultivuvati kartoplyu znachnu chastinu yakoyi prodavali Trimali bagato koriv ta svinej V koloniyi diyala sukonna fabrika a she v seli vigotovlyali tyutyun sortu rubanka mahorka V HIH stolitti koloniya nazivalasya Bili Vezhi Bilovezhi i vhodila do skladu Kalchinivskoyi volosti Borznyanskogo povitu 1859 roku u Bilih Vezhah meshkalo 375 osib 183 osib cholovichoyi stati ta 192 zhinochoyi nalichuvalos 42 dvori diyala yevangelistsko lyuteranska cerkva provodilosya 3 yarmarki na rik Za perepisom 1897 roku v seli meshkalo 905 osib 418 osib cholovichoyi stati ta 487 zhinochoyi z nih 740 protestantiv i 111 osib pravoslavnogo virospovidannya V 1901 roci naselennya sela zroslo do 958 osib 457 osib cholovichoyi stati ta 501 zhinochoyi Zhiteli sela spokijno vidneslisya do vidnovlennya Ukrayinskoyi derzhavi 1917 roku U 1923 roci provedena teritorialna reforma za yakoyu Bili Vezhi vvijshli do Parafiyivskogo rajonu Konotopskoyi okrugi i stali centrom Bilo Vezhskoyi silskoyi radi u yaku vhodilo selo Gorodok Na 1924 rik u Bilih Vezhah prozhivalo 1036 osib bulo 173 dvorovih gospodarstva Z lita 1929 roku rozpochalasya kolektivizaciya selyanskih gospodarstv Masovi protesti nimeckih selyan proti primusovoyi kolektivizaciyi v 1930 1932 rokah tak zvani volinki ocholyuvav otec Feofil Melman pastor lyuteranskoyi kirhi 19 12 1932 roku pastor Melman buv zasudzhenij na tri roki tyuremnogo uv yaznennya a cerkvu zakrili She dvoye zhiteliv sela buli vislani v pivnichni rajoni krayini na 3 roki Reshtu nezgidnih ob yavili kurkulyami i rozkurkulili Tak zvani kurkuli tretoyi kategoriyi zalishilisya v seli ale u nih vidibrali zasobi virobnictva majno ta hudobu i vidilili girshi dilyanki zemli za mezhami kolgospu yakij nazivavsya Druzhba A kurkuliv drugoyi kategoriyi deportuvali perevazhno do Kazahstanu a takozh u Kirovsku oblast Kirgiziyu i do Sibiru Prizvisha deportovanih chastkovo vstanovleno za spiskami mobilizovanih u Trudarmiyu v 1942 roci ta z vidomostej pro politichni represiyi 1937 1938 rokiv na novih miscyah prozhivannya Vsogo znajdeno 18 chleniv rodin z nih 5 osib z rodu Laukartiv i 4 z rodu Rajmheniv Serednya chiselnist nimeckoyi rodini v Bilih Vezhah skladala 6 osib tozh kilkist deportovanih priblizno dorivnyuvala 100 110 osib dani oriyentovni Dali buv golodomor 1932 1933 rokiv hocha golod nimci Bilih Vezh perezhili vidnosno legshe nizh v ukrayinskih selah Dopomogli zamozhnist i hazyajnovitist nimeckih selyan Ale vsi voni stali zgodom kolgospnikami Pislya stvorennya v 1932 roci Chernigivskoyi oblasti selo vhodilo do Dmitrivskogo rajonu ta nazivalosya Bili Vezhi 2 Pid chas stalinskih represij 1937 1938 rokiv buli zasudzheni do rozstrilu 18 zhiteliv sela sered yakih 10 cholovikiv z rodu Laukartiv i 7 z rodu Oldenburgeriv She dvoye Laukartiv otrimali 10 rokiv konctaboriv V serpni 1941 roku zhiteli Bilih Vezh buli mobilizovani v robochi koloni j razom iz zhitelyami ukrayinskih sil kopali okopi protitankovi rovi ta buduvali inshi ukriplennya na zahidnomu napryamku Naprikinci serpnya 1941 roku vijshlo rozporyadzhennya bilshovickoyi vladi pro deportaciyu nimciv u shidni rajoni krayini Ale Chernigivske NKVS ne vstiglo vikonati ce rozporyadzhennya oskilki 9 veresnya Chernigiv buv zahoplenij nimcyami Nimecki vijska vvijshli v selo Bili Vezhi 14 veresnya 1941 roku Zhiteli sela yaki v toj period perebuvali na shid vid miscya prozhivannya buli deportovani a cholovikiv mobilizuvali v tabori Trudarmiyi yaki malo chim vidriznyalisya vid konctaboriv Urodzhenci sela Hristiyan ta Pilip Laukarti sluzhili v radyanskij armiyi molodshij lejtenant Hristiyan Laukart buv nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki Pid chas nimeckoyi okupaciyi zhiteli sela pidporyadkovuvalisya Romenskomu ortskomendantu i burgomistru Romenskogo gebitu Lyudi dobilisya vidnovlennya individualnih selyanskih gospodarstv hocha okupacijna vlada napolyagala na stvorenni silskoyi obshini na zrazok kolgospu Z serpnya 1943 roku pochalasya shirokomasshtabna evakuaciya etnichnih nimciv z teritoriyi Rejhskomisariatu Ukrayina v Nimechchinu Iz nablizhennyam frontu u kinci serpnya na pochatku veresnya 1943 roku zhiteli Bilih Vezh razom z nimcyami z troh inshih lyuteranskih kolonij Gorodok Kalchinivka Rundeviziya popryamuvali svoyim hodom na pidvodah na zahid Tih hto ne hotiv vid yizhdzhati dobrovilno vivozili primusovo Krayeznavec Tamara Morenec pisala Za Ostrom nedaleko vid Martinivki do vijni buli nimecki poselennya yaki nazivalisya Kruglolugivka Kalchinovka Rundiviziya Gorodok ta inshi odnim slovom Prusi Poryadok u nih buv idealnij vidminnij vid nashogo doroga brukivka mlin shlyuzi Pid chas vijni nimci viselili z Prusiv usih svoyih do Nimechchini Ale tuteshni nimci ne hotili viyizhdzhati z obzhitih misc plakali Vse odno yih vantazhili na pidvodi i vezli U berezni 1944 roku bizhenci buli rozmisheni v rajoni Vartegau v Polshi a v sichni 1945 roku tikali dali na zahid V okupovanij Nimechchini chastina zhiteliv Bilih Vezh bula viyavlena rozshukovimi komandami NKVS inshih zhiteliv vidali NKVS v amerikanskij i anglijskij zonah okupaciyi Voni buli deportovani perevazhno u Kirovsku ta Vologodsku oblasti a reshti vdalosya vtekti Selo Bili Vezhi 2 vizvolili 13 veresnya 1943 roku bijci 2 yi gvardijskoyi povitryano desantnoyi diviziyi 18 go gvardijskogo strileckogo korpusu 60 yi armiyi U chervni 1945 roku selo Bili Vezhi 2 pereimenuvali v Bilovezhi Drugi a Bilovezka silrada 2 stala nazivatisya Bilovezhivskoyu Drugoyu U pokinutomu ta deportovanomu seli v 1943 roci ta piznishe poselili pereselenciv z Kurskoyi oblasti Rosiyi Prozhivali voni tam poki derev yani budinki ta budivli bez doglyadu ta remontu stali malopridatnimi dlya koristuvannya Brukovani trotuari sela pereselenci rozibrali na pobutovi potrebi Piznishe pereselenci roz yihalisya hto kudi a selo tak i ne vidrodilosya Stanom na 2019 rik na teritoriyi kolishnogo sela ne znahoditsya zhodnoyi budivli 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 730 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Chernigivskoyi oblasti uvijshlo do skladu Bahmackoyi miskoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Bahmackogo rajonu selo uvijshlo do skladu Nizhinskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti PostatiMarkovich Yakiv Mikolajovich 1872 1963 doktor tehnichnih nauk zasluzhenij diyach nauki i tehniki URSR Primitki Arhiv originalu za 6 zhovtnya 2019 Procitovano 11 veresnya 2019 Arhiv originalu za 23 lipnya 2020 Procitovano 11 veresnya 2019 Kochubeyi Modzalevskij V L Malorossijskij Rodoslovnik Tom 2 E K K 1910 Str 533 534 6 grudnya 2016 u Wayback Machine Arhiv originalu za 3 zhovtnya 2019 Procitovano 25 zhovtnya 2019 Brandes D Pleve I Enciklopediya nemcev Rossii Belovezhskie kolonii 21 veresnya 2018 u Wayback Machine Schutz Philipp Der Ruf der Zarin ein Beitrag zur Auswanderung hessischer Familien nach Russland Philipp Schutz Marburg Elwert 1989 S 120 121 131 132 Tetyana Strikun Nimecka Vzayemodiya u Bahmachi M Vinogradov Bilovezka nimecka koloniya 1767 1943 rr Novi vidomosti 11 listopada 2010 u Wayback Machine Volodimir Guzhij Molitva za zemlyu siversku 3 zhovtnya 2019 u Wayback Machine PDF Arhiv originalu PDF za 28 veresnya 2019 Procitovano 11 veresnya 2019 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2018 Procitovano 11 veresnya 2019 Arhiv originalu za 29 lipnya 2019 Procitovano 11 veresnya 2019 PDF Arhiv originalu PDF za 28 veresnya 2019 Procitovano 11 veresnya 2019 PDF Arhiv originalu PDF za 10 listopada 2016 Procitovano 11 veresnya 2019 PDF Arhiv originalu PDF za 28 veresnya 2019 Procitovano 11 veresnya 2019 Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2019 Procitovano 11 veresnya 2019 Zhertvy politicheskogo terrora v SSSR Arhiv originalu za 11 kvitnya 2012 Procitovano 12 veresnya 2019 PDF Arhiv originalu PDF za 28 veresnya 2019 Procitovano 11 veresnya 2019 Arhiv originalu za 28 veresnya 2019 Procitovano 11 veresnya 2019 Laukart Hristian Filippovich Arhiv originalu za 1 veresnya 2018 Procitovano 11 veresnya 2019 Tamara Morenec Kola Kata Vala Ozhivaye minuvshina Tvorchist ichnyanciv Kniga desyata Uporyadniki T Chumak M Tereshenko K Gnozis 2019 192 s S 96 Arhiv originalu za 12 grudnya 2017 Procitovano 11 veresnya 2019 Tetyana Strikun Mizh kovadlom i molotom 19 sichnya 2021 u Wayback Machine Boevoe donesenie 245 20 00 13 9 43 goda ShTAKOR 18 GV sev ok Grigorovka Ukaz Prezidiyi Verhovnoyi Radi UPCP Pro zberezhennya istorichnih najmenuvan ta utochnennya i vporyadkuvannya isnuyuchih nazv silrad i naselenih punktiv Chernigivskoyi oblasti 3 Dmitrivskij rajon Arhiv originalu za 30 zhovtnya 2020 Procitovano 25 travnya 2021 B Kirichok I nashi zemlyaki nimci 30 zhovtnya 2019 u Wayback Machine Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Chernigivskoyi oblasti Oficijnij vebportal parlamentu Ukrayini ukr Procitovano 10 lipnya 2022 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv Zovnishni zobrazhennyaMapa iz zobrazhennyam misceznahodzhennya Bilovezh DrugihPosilannyaV P Kovalenko BILOVEZhA 5 travnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 283 ISBN 966 00 0734 5 Pogoda v seli 27 veresnya 2020 u Wayback Machine Istoriya sela Bili Vezhi Drugi nedostupne posilannya z bereznya 2019 Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ