Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Біле́вич Оле́на Йо́сифівна (*30 жовтня 1924, Чернігів, УСРР — †2 травня 1943, с. Асаревичі, Брагінський район, Поліська область, БРСР) — учасниця партизанського руху в Україні часу Німецько-радянської війни.
| Білевич Олена Йосифівна | ||
|---|---|---|
| Белевич Елена Иосифовна | ||
 | ||
| Народилася | 30 жовтня 1924 Чернігів, УСРР | |
| Померла | 2 травня 1943 (18 років) с. Асаревичі, Брагінський район, Поліська область, БРСР | |
| Громадянство |  СРСР | |
| Національність | єврейка | |
| Нагороди |
| |
| ||
Офіційний життєпис
Народилася 30 жовтня 1924 року в Чернігові. У 1939–1941 рр. навчалася в середній загальноосвітній школі № 10 (тепер — колегіум № 11). Очолювала шкільну комсомольську організацію.
З початком окупації Чернігова військами вермахту під час Німецько-радянської війни створила підпільну групу «Юні патріоти» (нараховувала 21 людину, у тому числі 9 однокласників О. Білевич).
Під керівництвом О. Білевич у 1941–1943 рр. піонери і комсомольці розклеювали антинацистські листівки, переховували радянських воїнів, переправляли їх до партизан, збирали розвідувальні дані. Завдяки володінню німецькою мовою О. Білевич вдалося налагодити контакт з представником німецької окупаційної адміністрації — лейтенантом Хельмутом Байхофером. Крім того, вдалось знайти підхід до перекладача місцевого гестапо Віктора Філіпчука, та співробітника газети «Українське Полісся» Антона Кулиби.
«Юним патріотам», імовірно, вдалося встановити зв'язок з диверсійною групою К. С. Гнідаша, а, здогадно, у січні 1943 року, через загрозу арештів, про які, нібито, завчасно попередив Хельмут Байхофер, група О. Білевич відійшла в ліси, де влилася до новоствореного партизанського загону ім. М. М. Коцюбинського під командуванням .
За згадкою М. М. Таранущенка, 27 квітня 1943 року О. Білевич брала участь у знищенні загону військ СС в с. Кувечичі Чернігівського району (у відповідь німецькими частинами в селі 28 квітня було проведено каральну акцію — спалено 270 дворів та страчено 160 осіб місцевого населення).
Під час розвідки біля білоруського с. Іолча розвідувальна група, у складі О. Білевич та білоруса Михайла Симоненка, була схоплена, відправлена до с. Асаревичі і там знищена 2 травня 1943 року.
Міфи та невідповідності у життєписі
Життепис О. Білевич було викладено кількома авторами, кожен з яких, спираючись на попереднього, одночасно вносив власні версії, що, зрештою, враховуючи мінімальну кількість документальних свідчень про діяльність партизанки, призвело до появи великої кількості невідповідностей та відвертих пропагандистських міфів.
Так, існує три найбільш цитовані версії діяльності підпільниці під час Німецько-радянської війни:
Версія В. Морозова
Була викладена в статті «Чернігівська Зоя» у 1959 році. З урахуванням офіційного викладу, автор також приводить наступне:
- підпільна діяльність О. Білевич почалася з підслуховування розмов квартированого у будинку однокласниці (Є. Зозулі) німецького жандарма, з подальшою передачею даних партизанам (базується на спогадах Є. Зозулі, проте не відповідає версії Г. Кузнєцова);
- з газети «Правда» за лютий 1942 року члени групи О. Білевич дізнались про подвиг З. Космодем'янської, що надихнуло їх приєднатися до партизан (від 9 вересня 1941 року до 21 вересня 1943 року Чернігів було окуповано і газету «Правда» дістати було неможливо);
- у кінці 1942 року група О. Білевич вийшла на зв'язок з партизанським загоном, яким керував М. Таранущенко (не відповідає версіям В. Манойленка і Г. Кузнєцова).
Версія В. Манойленка
Була викладена у низці статей 1983–1984 рр. і, згодом, в книзі «Олена Білевич: документальна повість» (1991). З урахуванням офіційного викладу, автор також приводить наступне:
- з М. Таранущенком О. Білевич була знайома від осені 1941 року і саме за його завданням вона стала вести підпільну діяльність (не відповідає версіям В. Морозова і Г. Кузнєцова);
- 15 квітня 1943 року О. Білевич на чолі групи партизан брала участь у розгромі значних німецьких сил в урочищі Ревунів Круг (у вказаній операції брав участь Козачий партизанський загін імені С. Будьонного, яким командував В. Саричев; група О. Білевич до нього не входила);
- О. Білевич поховали заживо разом із застреленим М. Симоненком (згідно зі звітом Чернігівського обкому ЛКСМУ від 15 квітня 1946 року, О. Білевич була заживо спалена; також не відповідає версіям В. Морозова і Г. Кузнєцова).
Версія Г. Кузнєцова
Була викладена у статті «Подвиг комсорга» в 1986 році та повторена з деякими додатками у статті від 2008 року в газеті «Серп і молот». З урахуванням офіційного викладу, автор також приводить наступне:
- підпільна діяльність О. Білевич почалася з підслуховування розмов квартированого у будинку однокласниці (Є. Зозулі) німецького високопосадовця гестапо, що розташовувалось поряд — у приміщенні школи № 10, з подальшою передачею даних партизанам (начебто теж зі слів Є. Зозулі, але не відповідає версії В. Морозова; крім того, гестапо було розташоване в іншій будівлі — у центрі міста, на вул. П'ятницькій (принаймні адміністративна частина));
- у січні 1943 року група О. Білевич числом в 17 осіб вийшла на зв'язок з партизанським загоном, яким керував М. Таранущенко (не відповідає версіям В. Морозова і В. Манойленка; версія базується на документі, який не може а ні підтвердити, а ні спростувати її).
Крім вказаних невідповідностей, невідомо також про обставини смерті та точне місце поховання: вважається, що О. Білевич та М. Симоненко були привезені до німецької комендатури в с. Асаревичі, допитані, а згодом — вбиті біля жандармерії й поховані у колгоспному саду.
У 1986 році в шкільному саду були випадково виявлені останки двох людей, впізнані на підставі антропологічної експертизи (без поглибленої судово-медичної) як тіла підпільників — Білевич та Симоненка — і урочисто перепоховані в с. Асаревичі 9 травня 1987 року.
Однак, ряд документів ставить цю версію під сумнів:
у звіті не згадує факт і обставини смерті О. Білевич:
«Белевич Лена, чл. КСМ, разведчица. Несколько раз ходила в гор. Чернигов, добывала ценные сведения. Во время разведки в селе Иолча БССР Е. Белевич была схвачена немцами.»
З довідки Національного архіву Республіки Білорусь:
«…сведений об участии Белевич Елены… ...Симоненко Михаила в партизанском движении и подпольной деятельности на территории Белоруссии… ...их гибели и месте захоронения не обнаружено.»
З довідки Зонального державного архіву в Мозирі:
«…в поименных списках расстрелянных, повешенных, замученных советских граждан сведений о Белевич Елене и Симоненко Михаиле не обнаружено. …сведений о немецкой комендатуре и жандармерии в д. Асаревичи не обнаружено.»
Сумнівність присвоєння звання Героя Радянського Союзу
Вперше ім'я О. Білевич у контексті присвоєння звання Героя Радянського Союзу з'явилось в публікації Г. Кузнєцова «Зірка першої величини» у газеті «Чернігівські відомості» за 28 жовтня 1994 року. У статті стверджувалось, що Чернігівський обком ЛКСМУ звернувся в 1966 році до Президії Верховної Ради СРСР з клопотанням про присвоєння О. Білевич звання Героя Радянського Союзу. Однак подання нібито було написане не аргументовано, тож було повернуте до Чернігова й більше ніде не фігурувало. Проте, як свідчать матеріали Держархіву Чернігівської області, у протоколах бюро обкому ЛКСМУ за 1966 рік жодних згадок про клопотання до Президії Верховної Ради СРСР, як і відповіді від цього органу, не виявлено.
У 1997 році Сажі Умалатовою родичам О. Білевич було вручено «Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу» і відповідні відзнаки. Документ було передано до Музею правоохоронних органів у Чернігові. Однак, вказаний факт жодним чином не може бути трактованим, як присвоєння звання Героя Радянського Союзу, оскільки документ та нагорода вручені від імені незареєстрованої так званої «Постійної президії з'їзду народних депутатів СРСР», самопроголошеною головою якої була Сажі Умалатова, і не мають стосунку до справжніх рішень Президії Верховної Ради СРСР та нагородної системи колишнього СРСР. Сама Сажі Умалатова 2002 року була попереджена Міністерством юстиції Російської Федерації, що в разі продовження нею самовільної протизаконної видачі нагород й почесних звань колишніх СРСР та РРФСР, а також РФ, вона буде притягнута до кримінальної відповідальності.
Пам'ять
- Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 травня 1945 року Білевич О. Й. посмертно нагороджена орденом Вітчизняної війни 1 ступеня.
- У 1964 році іменем Білевич О. Й. названо кол. вулицю Вольності в Чернігові. У зв'язку з реконструкцією, вулиця перестала існувати.
- У 1969 році в Чернігові на фасаді будинку кол. загальноосвітньої школи № 10 по просп. Миру, 137 (нині — колегіум № 11), де з 1939 по 1941 рр. навчалась Білевич О. Й., встановлено пам'ятну дошку.
- У 1986 році іменем Білевич О. Й. повторно названо вулицю в Чернігові.
- У 1987 році на місці перепоховання імовірно Білевич О. Й. та М. Симоненка в с. Асаревичі встановлено пам'ятний знак.
- У 2003 році в зв'язку з реконструкцією пам'ятну дошку, встановлену у 1969 на фасаді колегіуму № 11, замінено на нову. При заміні допущено грубу помилку — Білевич О. Й. названо Героєм Радянського Союзу, що не відповідає дійсності. У навчальному закладі також діє музей.
Посилання
- Студьонова Л. Смерть перетворила її життя на долю (до 85–річчя з дня народження О. Й. Білевич)
- Студьонова Л. Як Олена Білевич стала Героєм Радянського Союзу
- . Российская газета. Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 29 березня 2016.
- . pomnite-nas.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 березня 2016.
- . collegium11.at.ua. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 29 березня 2016.
Див. також
- Підпільницю Білевич згадали у с. Асаревичі (фото) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела
- Білевич вулиця // Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К.: УРЕ, 1990 . — С. 64
- Студьонова Л. Як Олена Білевич стала Героєм Радянського Союзу [ 23 листопада 2015 у Wayback Machine.] на форумі щотижневика «Сіверщина» [ 8 січня 2016 у Wayback Machine.]
- Студьонова Л. Смерть перетворила її життя на долю (до 85-річчя з дня народження О. Й. Білевич) / Л. Студьонова // Сіверянський літопис. — Чернігів, 2010. — № 2-3. — С. 44–57 [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bile vich Ole na Jo sifivna 30 zhovtnya 1924 19241030 Chernigiv USRR 2 travnya 1943 s Asarevichi Braginskij rajon Poliska oblast BRSR uchasnicya partizanskogo ruhu v Ukrayini chasu Nimecko radyanskoyi vijni Bilevich Olena JosifivnaBelevich Elena IosifovnaNarodilasya30 zhovtnya 1924 1924 10 30 Chernigiv USRRPomerla2 travnya 1943 1943 05 02 18 rokiv s Asarevichi Braginskij rajon Poliska oblast BRSRGromadyanstvo SRSRNacionalnistyevrejkaNagorodi Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bilevich Oficijnij zhittyepisNarodilasya 30 zhovtnya 1924 roku v Chernigovi U 1939 1941 rr navchalasya v serednij zagalnoosvitnij shkoli 10 teper kolegium 11 Ocholyuvala shkilnu komsomolsku organizaciyu Z pochatkom okupaciyi Chernigova vijskami vermahtu pid chas Nimecko radyanskoyi vijni stvorila pidpilnu grupu Yuni patrioti narahovuvala 21 lyudinu u tomu chisli 9 odnoklasnikiv O Bilevich Pid kerivnictvom O Bilevich u 1941 1943 rr pioneri i komsomolci rozkleyuvali antinacistski listivki perehovuvali radyanskih voyiniv perepravlyali yih do partizan zbirali rozviduvalni dani Zavdyaki volodinnyu nimeckoyu movoyu O Bilevich vdalosya nalagoditi kontakt z predstavnikom nimeckoyi okupacijnoyi administraciyi lejtenantom Helmutom Bajhoferom Krim togo vdalos znajti pidhid do perekladacha miscevogo gestapo Viktora Filipchuka ta spivrobitnika gazeti Ukrayinske Polissya Antona Kulibi Yunim patriotam imovirno vdalosya vstanoviti zv yazok z diversijnoyu grupoyu K S Gnidasha a zdogadno u sichni 1943 roku cherez zagrozu areshtiv pro yaki nibito zavchasno poperediv Helmut Bajhofer grupa O Bilevich vidijshla v lisi de vlilasya do novostvorenogo partizanskogo zagonu im M M Kocyubinskogo pid komanduvannyam Za zgadkoyu M M Taranushenka 27 kvitnya 1943 roku O Bilevich brala uchast u znishenni zagonu vijsk SS v s Kuvechichi Chernigivskogo rajonu u vidpovid nimeckimi chastinami v seli 28 kvitnya bulo provedeno karalnu akciyu spaleno 270 dvoriv ta stracheno 160 osib miscevogo naselennya Pid chas rozvidki bilya biloruskogo s Iolcha rozviduvalna grupa u skladi O Bilevich ta bilorusa Mihajla Simonenka bula shoplena vidpravlena do s Asarevichi i tam znishena 2 travnya 1943 roku Mifi ta nevidpovidnosti u zhittyepisiZhittepis O Bilevich bulo vikladeno kilkoma avtorami kozhen z yakih spirayuchis na poperednogo odnochasno vnosiv vlasni versiyi sho zreshtoyu vrahovuyuchi minimalnu kilkist dokumentalnih svidchen pro diyalnist partizanki prizvelo do poyavi velikoyi kilkosti nevidpovidnostej ta vidvertih propagandistskih mifiv Tak isnuye tri najbilsh citovani versiyi diyalnosti pidpilnici pid chas Nimecko radyanskoyi vijni Versiya V Morozova Bula vikladena v statti Chernigivska Zoya u 1959 roci Z urahuvannyam oficijnogo vikladu avtor takozh privodit nastupne pidpilna diyalnist O Bilevich pochalasya z pidsluhovuvannya rozmov kvartirovanogo u budinku odnoklasnici Ye Zozuli nimeckogo zhandarma z podalshoyu peredacheyu danih partizanam bazuyetsya na spogadah Ye Zozuli prote ne vidpovidaye versiyi G Kuznyecova z gazeti Pravda za lyutij 1942 roku chleni grupi O Bilevich diznalis pro podvig Z Kosmodem yanskoyi sho nadihnulo yih priyednatisya do partizan vid 9 veresnya 1941 roku do 21 veresnya 1943 roku Chernigiv bulo okupovano i gazetu Pravda distati bulo nemozhlivo u kinci 1942 roku grupa O Bilevich vijshla na zv yazok z partizanskim zagonom yakim keruvav M Taranushenko ne vidpovidaye versiyam V Manojlenka i G Kuznyecova Versiya V Manojlenka Bula vikladena u nizci statej 1983 1984 rr i zgodom v knizi Olena Bilevich dokumentalna povist 1991 Z urahuvannyam oficijnogo vikladu avtor takozh privodit nastupne z M Taranushenkom O Bilevich bula znajoma vid oseni 1941 roku i same za jogo zavdannyam vona stala vesti pidpilnu diyalnist ne vidpovidaye versiyam V Morozova i G Kuznyecova 15 kvitnya 1943 roku O Bilevich na choli grupi partizan brala uchast u rozgromi znachnih nimeckih sil v urochishi Revuniv Krug u vkazanij operaciyi brav uchast Kozachij partizanskij zagin imeni S Budonnogo yakim komanduvav V Sarichev grupa O Bilevich do nogo ne vhodila O Bilevich pohovali zazhivo razom iz zastrelenim M Simonenkom zgidno zi zvitom Chernigivskogo obkomu LKSMU vid 15 kvitnya 1946 roku O Bilevich bula zazhivo spalena takozh ne vidpovidaye versiyam V Morozova i G Kuznyecova Versiya G Kuznyecova Bula vikladena u statti Podvig komsorga v 1986 roci ta povtorena z deyakimi dodatkami u statti vid 2008 roku v gazeti Serp i molot Z urahuvannyam oficijnogo vikladu avtor takozh privodit nastupne pidpilna diyalnist O Bilevich pochalasya z pidsluhovuvannya rozmov kvartirovanogo u budinku odnoklasnici Ye Zozuli nimeckogo visokoposadovcya gestapo sho roztashovuvalos poryad u primishenni shkoli 10 z podalshoyu peredacheyu danih partizanam nachebto tezh zi sliv Ye Zozuli ale ne vidpovidaye versiyi V Morozova krim togo gestapo bulo roztashovane v inshij budivli u centri mista na vul P yatnickij prinajmni administrativna chastina u sichni 1943 roku grupa O Bilevich chislom v 17 osib vijshla na zv yazok z partizanskim zagonom yakim keruvav M Taranushenko ne vidpovidaye versiyam V Morozova i V Manojlenka versiya bazuyetsya na dokumenti yakij ne mozhe a ni pidtverditi a ni sprostuvati yiyi Krim vkazanih nevidpovidnostej nevidomo takozh pro obstavini smerti ta tochne misce pohovannya vvazhayetsya sho O Bilevich ta M Simonenko buli privezeni do nimeckoyi komendaturi v s Asarevichi dopitani a zgodom vbiti bilya zhandarmeriyi j pohovani u kolgospnomu sadu U 1986 roci v shkilnomu sadu buli vipadkovo viyavleni ostanki dvoh lyudej vpiznani na pidstavi antropologichnoyi ekspertizi bez pogliblenoyi sudovo medichnoyi yak tila pidpilnikiv Bilevich ta Simonenka i urochisto perepohovani v s Asarevichi 9 travnya 1987 roku Odnak ryad dokumentiv stavit cyu versiyu pid sumniv u zviti ne zgaduye fakt i obstavini smerti O Bilevich Belevich Lena chl KSM razvedchica Neskolko raz hodila v gor Chernigov dobyvala cennye svedeniya Vo vremya razvedki v sele Iolcha BSSR E Belevich byla shvachena nemcami Z dovidki Nacionalnogo arhivu Respubliki Bilorus svedenij ob uchastii Belevich Eleny Simonenko Mihaila v partizanskom dvizhenii i podpolnoj deyatelnosti na territorii Belorussii ih gibeli i meste zahoroneniya ne obnaruzheno Z dovidki Zonalnogo derzhavnogo arhivu v Moziri v poimennyh spiskah rasstrelyannyh poveshennyh zamuchennyh sovetskih grazhdan svedenij o Belevich Elene i Simonenko Mihaile ne obnaruzheno svedenij o nemeckoj komendature i zhandarmerii v d Asarevichi ne obnaruzheno Sumnivnist prisvoyennya zvannya Geroya Radyanskogo SoyuzuVpershe im ya O Bilevich u konteksti prisvoyennya zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z yavilos v publikaciyi G Kuznyecova Zirka pershoyi velichini u gazeti Chernigivski vidomosti za 28 zhovtnya 1994 roku U statti stverdzhuvalos sho Chernigivskij obkom LKSMU zvernuvsya v 1966 roci do Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR z klopotannyam pro prisvoyennya O Bilevich zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Odnak podannya nibito bulo napisane ne argumentovano tozh bulo povernute do Chernigova j bilshe nide ne figuruvalo Prote yak svidchat materiali Derzharhivu Chernigivskoyi oblasti u protokolah byuro obkomu LKSMU za 1966 rik zhodnih zgadok pro klopotannya do Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR yak i vidpovidi vid cogo organu ne viyavleno U 1997 roci Sazhi Umalatovoyu rodicham O Bilevich bulo vrucheno Ukaz Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR pro prisvoyennya zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu i vidpovidni vidznaki Dokument bulo peredano do Muzeyu pravoohoronnih organiv u Chernigovi Odnak vkazanij fakt zhodnim chinom ne mozhe buti traktovanim yak prisvoyennya zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu oskilki dokument ta nagoroda vrucheni vid imeni nezareyestrovanoyi tak zvanoyi Postijnoyi prezidiyi z yizdu narodnih deputativ SRSR samoprogoloshenoyu golovoyu yakoyi bula Sazhi Umalatova i ne mayut stosunku do spravzhnih rishen Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR ta nagorodnoyi sistemi kolishnogo SRSR Sama Sazhi Umalatova 2002 roku bula poperedzhena Ministerstvom yusticiyi Rosijskoyi Federaciyi sho v razi prodovzhennya neyu samovilnoyi protizakonnoyi vidachi nagorod j pochesnih zvan kolishnih SRSR ta RRFSR a takozh RF vona bude prityagnuta do kriminalnoyi vidpovidalnosti Pam yatUkazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 2 travnya 1945 roku Bilevich O J posmertno nagorodzhena ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 stupenya U 1964 roci imenem Bilevich O J nazvano kol vulicyu Volnosti v Chernigovi U zv yazku z rekonstrukciyeyu vulicya perestala isnuvati U 1969 roci v Chernigovi na fasadi budinku kol zagalnoosvitnoyi shkoli 10 po prosp Miru 137 nini kolegium 11 de z 1939 po 1941 rr navchalas Bilevich O J vstanovleno pam yatnu doshku U 1986 roci imenem Bilevich O J povtorno nazvano vulicyu v Chernigovi U 1987 roci na misci perepohovannya imovirno Bilevich O J ta M Simonenka v s Asarevichi vstanovleno pam yatnij znak U 2003 roci v zv yazku z rekonstrukciyeyu pam yatnu doshku vstanovlenu u 1969 na fasadi kolegiumu 11 zamineno na novu Pri zamini dopusheno grubu pomilku Bilevich O J nazvano Geroyem Radyanskogo Soyuzu sho ne vidpovidaye dijsnosti U navchalnomu zakladi takozh diye muzej PosilannyaStudonova L Smert peretvorila yiyi zhittya na dolyu do 85 richchya z dnya narodzhennya O J Bilevich Studonova L Yak Olena Bilevich stala Geroyem Radyanskogo Soyuzu Rossijskaya gazeta Arhiv originalu za 7 kvitnya 2016 Procitovano 29 bereznya 2016 pomnite nas ru Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 29 bereznya 2016 collegium11 at ua Arhiv originalu za 8 grudnya 2015 Procitovano 29 bereznya 2016 Div takozhPidpilnicyu Bilevich zgadali u s Asarevichi foto 4 bereznya 2016 u Wayback Machine DzherelaPortal Chernigivshina Bilevich vulicya Chernigivshina Enciklopedichnij dovidnik za red A V Kudrickogo K URE 1990 S 64 Studonova L Yak Olena Bilevich stala Geroyem Radyanskogo Soyuzu 23 listopada 2015 u Wayback Machine na forumi shotizhnevika Sivershina 8 sichnya 2016 u Wayback Machine Studonova L Smert peretvorila yiyi zhittya na dolyu do 85 richchya z dnya narodzhennya O J Bilevich L Studonova Siveryanskij litopis Chernigiv 2010 2 3 S 44 57 6 bereznya 2016 u Wayback Machine