Бєлокуров Володимир В'ячеславович

Володимир В'ячеславович Бєлокуров (рос. Владимир Вячеславович Белокуров; (8 липня (25 червня) 1904(19040625), с. Нижній Услон, Свіязький повіт, Верхньоуслонська волость, Казанська губернія, Російська імперія — 28 січня 1973, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський актор театру та кіно, педагог. Лауреат Сталінської премії (1951). Народний артист СРСР (1965).

Бєлокуров Володимир В'ячеславович
Зображення
Народився	25 червня (8 липня) 1904 ^d, ^d, ^d, Казанська губернія, Російська імперія
Помер	28 січня 1973(1973-01-28) (68 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор, театральний педагог
Alma mater	^d
Відомі учні	Ненашев Володимир Іванович
Заклад	^d, Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, Московський художній театр і Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності	1918—1973
IMDb	ID 0069415
Нагороди та премії
Бєлокуров Володимир В'ячеславович у Вікісховищі

Життєпис

Володимир Бєлокуров народився 25 червня (8 липня) 1904 року в селі Нижній Услон (нині Верхньоуслонський район Татарстану, Росія), у багатодітній родині сільського священика.

Навчався в Казанській гімназії, потім працював уніформістом у місцевому цирку, в опереті у антрепренера Р. Розенберга (1917—1918). У 1918—1919 рр. — у трупі І. М. Пєвцова в Казані. У 1919—1920 рр. — співробітник концертної групи Казанського оперного театру (нині Татарський театр опери та балету імені Муси Джаліля).

У 1920—1922 роках навчався у Казанській губернській драматичній студії.

З 1925 року — у Москві. У 1925—1930 і 1931—1936 рр. — актор Театру Революції (нині Московський академічний театр імені Володимира Маяковського), де прослужив 12 років, зіграв понад 30 ролей, в основному в п'єсах сучасного репертуару.

У 1930—1931 рр. — актор Театру імені МДСПС (нині Театр імені Моссовєта).

З 1936 року — актор Московського художнього академічного театру (МХАТ), де пропрацював все життя. Загалом у театрі зіграв 51 роль.

Викладацька діяльність тривала понад 40 років. У 1923—1924 рр. викладав у Татарському театральному технікумі (нині Казанське театральне училище).
У Москві викладав у театральній школі юніорів і у театральному училищі при Театрі Революції. У 1934—1948 роках — педагог ГІТІС ім. А. В. Луначарського, в 1944 випустив курс, який склав основу Театру імені А. П. Чехова в Таганрозі. З 1946 року — професор кафедри акторської майстерності ГІТІСу. У 1946—1972 роках — педагог ВДІКу.

Заслужений артист РРФСР (1938). Народний артист РРФСР (1954). Народний артист СРСР (1965).

Похований на Новодівочому цвинтарі.

Фільмографія

• 1932 — Мертвий будинок — Аудитор-заїка
• 1935 — Кінець полустанку — Вася Гнедочкін
• 1936 — Зорі Парижа — Ріго, прокурор
• 1941 — Валерій Чкалов — Чкалов
• 1941 — Перша кінна
• 1941 — Сабухі
• 1944 — Поєдинок — Петер Вайнегер
• 1947 — Сільська вчителька — Буків
• 1950 — Жуковський —
• 1950 — Секретна місія — Борман
• 1951 — Бєлінський — Барсуков
• 1953 — Великий воїн Албанії Скандербег — король
• 1953 — Сріблястий пил — Ептон Брюс
• 1953 — Застава в горах — Марроу
• 1954 — Запасний гравець — Цвєтков
• 1955 — Син — Лавров
• 1955 — Михайло Ломоносов — заводчик
• 1956 — Довгий шлях — Латкин
• 1956 — 300 років тому… (Кіностудія ім. О. Довженка) — Лизогуб
• 1957 — Поєдинок — штабс-капітан Діц
• 1958 —  — Шкуро
• 1958 — Йшли солдати ... — Генерал
• 1959 — Ходіння по муках / Похмурий ранок — Льова Задов
• 1959 — Василь Суриков — , меценат
• 1960 — Рижик — ткач
• 1960 — Мертві душі —
• 1961 — Смугастий рейс — Боцман
• 1961 — Воскресіння — Масленников
• 1962 — Суд божевільних — Фред Хаггер
• 1962 — Квітка на камені (Київська кіностудія) — Сектант
• 1963 — Королева бензоколонки — Ведмідь
• 1964 — Сон (Кіностудія ім. О. Довженка) — Дубельт
• 1964 — Тепер нехай йде — Лео Моргенштерн
• 1964 — Москва — Генуя — Ллойд Джордж
• 1965 — «Ревізія» (у к/а Фітіль № 41) (короткометражний) — Бухгалтер
• 1965 — Поки фронт в обороні — Шорохов
• 1965 — Дзвонять, відчиніть двері — Коркін
• 1965 — Залп «Аврори» — Міністр Тимчасового уряду
• 1965 — Альпійська балада — Австрієць
• 1965 — Через цвинтар — Сазон Іванович Кулик
• 1966 — Я родом з дитинства — Учитель-інвалід
• 1966 — Невловимі месники — священик-філософ
• 1967 — Непосиди (Кіностудія ім. О. Довженка) — Злодій
• 1967 — Запам'ятаємо цей день — Равінський
• 1967 — Війна під дахами — Стрільців
• 1968 — Помилка Оноре де Бальзака (Кіностудія ім. О. Довженка) — Зарицький
• 1968 — Нові пригоди невловимих — Конферансьє
• 1968 — Вибух після півночі — Священик
• 1969 — Злочин і кара — шинкар (немає в титрах)
• 1969 — Сини йдуть у бій
• 1969 — Викрадення — камео
• 1969 — Звинувачуються в убивстві — свідок Ферапонтов
• 1969 — Кура неприборкана — Семенов
• 1970 — Родина Коцюбинських — «Морда»
• 1970 — Посланці вічності — Міністр
• 1970 — Крах імперії — Кучеров
• 1971 — Рудобельська республіка — Ревінскій
• 1971 — Корона Російської імперії, або Знову невловимі — Патлатий імператор
• 1973 — Чиполліно — Синьйор Помідор після потрясіння

Посилання