Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії Ви можете допомогти переробивши її Можл

Бєлиницький костел і монастир кармелітів — колишній римо-католицький сакральний комплекс у містечку Бєлиничі, Могильовська область. Один з найбагатших у Великому князівстві Литовському. У монастирі знаходився чудотворний образ Божої Матері, шанований християнами різних конфесій. Через численні процесії і паломництва до ікони Белиничі називали «Білоруський Ченстохова».

Бєлиницький костел і монастир кармелітів
Бялыніцкі касцёл і кляштар кармелітаў
Малюнок Наполеона Одри, 1873—1883
53°59′39″ пн. ш. 29°42′31″ сх. д. / 53.9943139° пн. ш. 29.7086639° сх. д. / 53.9943139; 29.7086639Координати: 53°59′39″ пн. ш. 29°42′31″ сх. д. / 53.9943139° пн. ш. 29.7086639° сх. д. / 53.9943139; 29.7086639
Тип споруди	монастир
Сучасний статус	знищений
Розташування	Білорусь, Бєлиничі
Початок будівництва	1742
Кінець будівництва	1763
Зруйновано	1960-тi
Стиль	бароко
Належність	католицтво
Реліквії	чудотворний образ Божої Матері
Костел і монастир кармелітів (Бєлиничі) (Білорусь)

Костел і монастир кармелітів у Вікісховищі

Історія

Заснований у 1624 році канцлером великим литовським Львом Сапігою. Пізніше опікунами монастиря були власники Бєлиничів Огинські. У 1634 році невідомий художник створив тут ікону Богоматері, котра зникла y період ІІ світової війни. У середині XVIII ст. стародавні дерев'яні будівлі були замінені кам'яними. Костел y стилі пізнього бароко побудований у 1742–1763 рр.

У 1876 році влада Російської імперії закрила костел і монастир Кармелітів, і передала їх у володіння православної церкви.

У 1960-ті роки храм було підірвано, y 1970-ті роки — знищено монастир.

Архітектура

До комплексу входили Успенський костел, Т-подібний в плані корпус монастиря, огорожа з вхідними брамами, дзвіниця, вежа з годинником.

Церква

Костел мав хрестово-купольну базиліку з трансептом. Декорований великою кількістю орнаментальними елементами та скульптурами головний фасад поділявся по горизонталі на три яруси, та на п'ять частин зв'язками пілястр. Середня частина завершувалася фігурним фронтоном, бічні — масивними валютами, проміжні — вежами.

Інтер'єр був багато прикрашений дерев'яною скульптурою та сюжетними розписами.

Література

Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.3: Беларусы — Варанец / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн.: БелЭн, 1996. — Т. 3. — 511 с. — 10 000 экз. — (т. 3).
Насевіч В. Бялынічы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1994. С. 166.