Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту У Вікіпедії є стат

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Бучавий Валентин Романович (нар. 20 липня 1919(19190720) — †14.02.1958) — радянський льотчик, брав участь у Другій світовій війні. Герой Радянського Союзу(1946).

Бучавий Валентин Романович

Бучавый Валентин Романович

Народження

20 липня 1919
село Ліва Росош (нині - Каширський район Воронезької області, РФ)

Смерть

14 лютого 1958 (38 років)
Липецьк

Поховання

Країна

Приналежність

Роки служби

1939–1955

Звання

Капітан авіації

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

Життєпис

Народився 20 липня 1919 року в селі Ліва Росош (нині — Каширський район Воронезької області) в селянській родині. Закінчив сім класів школи та школу ФЗУ в Краматорську, після чого працював слюсарем на механічному заводі. Навчався в місцевому аероклубі.

14 січня 1939 був призваний на службу в РСЧА. Закінчив 30 жовтня 1940 Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів.

Був зарахований у званні молодшого лейтенанта на посаду молодшого льотчика в 209-й швидкісний бомбардувальний авіаційний полк 12-ї авіадивізії, що дислокувався в місті Смоленськ. У лютому 1941 року його перевели в 128-й швидкісний бомбардувальний авіаційний полк, що базувався в селищі Улла Вітебської області.

Участь у Другій світовій війні

З початку війни літав на ДБ-3, здійснював бойові вильоти в райони Даугавпілса, Вілейки, Полоцька. З серпня 1941 Бучавий воював на Брянському фронті. До листопада 1941 льотчик здійснив 30-40 бойових вильотів і завдав ворогові великих втрат, за що був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У грудні 1941 року Бучавий став лейтенантом і був призначений командиром ланки. У травні 1942 року був нагороджений орденом Червоної Зірки. У цей же час освоїв новий бомбардувальник Пе-2. У серпні 1942 року полк був переведений на Воронезький фронт. У бойовому вильоті в район селища Рамонь 11 вересня 1942 вже після бомбометання в його літак потрапив зенітний снаряд і пробив фюзеляж. Літак загорівся, і льотчик потягнув її до лінії фронту. Вже над своєю територією, коли вогонь охопив кабіну літака, Бучавий наказав екіпажу стрибати з парашутами, а сам ще якийсь час вів літак. Але і йому довелося стрибати. На землі обгорілогольотчика знайшли піхотинці і направили в госпіталь. Після лікування лейтенант Бучавий тільки в січні 1943 року повернувся в свій полк.

В кінці серпня 1943 йому було присвоєно звання старшого лейтенанта, а дещо раніше за участь у Курськії битві він був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. У січні 1944 року старший лейтенант Бучавий був направлений у місто Липецьк у вищу офіцерську авіаційну школу. У червні 1944 року прибув у свою 301-ю авіадивізію 16-ї повітряної армії 1-го Білоруського фронту, але у свій полк не потрапив, а був призначений заступником командира ескадрильї в 34-й Ташкентський бомбардувальний авіаційний полк.

У серпні 1944 року під час важких боїв на підступах до Варшави, в одному з бойових вильотів у кабіну Бучавого потрапив зенітний снаряд, і льотчик був важко поранений. Тим не менш, він довів літак до свого аеродрому, де відразу ж був відправлений у госпіталь. Повернувся він після лікування в кінці листопада 1944 року.

Останній, 222-й бойовий виліт, старший лейтенант Бучавий виконав 30 квітня 1945 року в район станції Рінов у ході Берлінської операції.

Мирне життя

В червні 1945 року старшого лейтенанта Бучавого було направлено на Вищі льотно-тактичні авіаційні курси. Після їх закінчення він був зарахований у льотний навчальний центр у місті Бузулук.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 старший лейтенант Валентин Бучавий був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 7041. З 1951 по 1955 роки служив командиром ланки і заступником командира ескадрильї 79-го, 474-го і 349-го бомбардувальних авіаполків 29-ї повітряної армії Далекосхідного військового округу в селищі Леонідівка на острові Сахалін.

З 1955 року капітан В. Р. Бучавий — у запасі. З сім'єю переїхав до міста Липецьк. Влаштувався працювати на аеродром ДОСААФ.

14 лютого 1958 він трагічно загинув. У нього залишилися дружина і дві дочки 10-й і 7 років.

Нагороди

Герой Радянського Союзу — Медаль «Золота Зірка»

Орден Леніна (15.05.46)

Орден Червоного Прапора (07.11.41)

Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.08.43)

2 х Орден Червоної Зірки (24.05.42; 05.11.54)

Медалі: «За бойові заслуги» (15.11. 50), «За оборону Москви», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною», «ХХХ років СА і ВМФ».

Біографічні статті

Бучавый Валентин Романович. на www.warheroes.ru. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 24 листопада 2014.(рос.)

Примітки

Краматорчане, Герои Советского Союза, выпускники Краматорского аэроклуба, работавшие на НКМЗ. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
Бессмертный полк^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[1] Краматорчане, Герои Советского Союза, выпускники Краматорского аэроклуба, работавшие на НКМЗ. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 24 листопада 2014.

[2] Бессмертный полк^{[недоступне посилання з червня 2019]}