Бужанка (Звенигородський район)

Бужа́нка — село в Україні, у Лисянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт. Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіне.

село Бужанка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Лисянський район
Рада	Бужанська сільська рада
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	До 1775 р.
Населення	1782
Площа	5,02 км²
Густота населення	391 осіб/км²
Поштовий індекс	19333
Телефонний код	+380 4749
Географічні дані
Географічні координати	49°14′12″ пн. ш. 30°44′51″ сх. д. / 49.23667° пн. ш. 30.74750° сх. д. / 49.23667; 30.74750Координати: 49°14′12″ пн. ш. 30°44′51″ сх. д. / 49.23667° пн. ш. 30.74750° сх. д. / 49.23667; 30.74750
Середня висота над рівнем моря	161 м
Водойми	Гнилий Тікич
Місцева влада
Адреса ради	19333, Черкаська обл., Лисянський р-н, с. Бужанка
Сільський голова	Стадник Валентина Володимирівна
Карта
Бужанка
Бужанка
Мапа
Бужанка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Бужанка.

Площа населеного пункту — 502 га.

Кількість населення станом на 01.01.2008 р. — 1782 особи, дворів — 831.

Історія

Поблизу села виявлено поселення трипільської та черняхівської культур, збереглися залишки . Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією — від назви р. , за іншою — від назви переселенців з р. Південний Буг — бужан, які тікали від польського гніту.

Лаврентій Похилевич у «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.

Церква Воздвиженська, дерев'яна, 5-го класу, землі мають 44 десятини; побудована в 1775 р.

У 1851 р. в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 р. переробляли солодкий корінь. У 2006 р. до заводу підведено природний газ, що дало змогу підприємству продовжити виробництво цукру упродовж сезону 2006—2007 рр.

У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 р. на кошти С. К. Потоцької відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.

У кінці 19 ст. — на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А. А. Потоцького, у ньому господарював Ф. П. Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.

У 1900 р. в с. Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.

У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І. Д. Черняхівського.

У роки Голодомору 1932—1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб.

З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.

В Німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення.

На початку 2000 р. колгосп ім. І. Д. Черняхівського реформований у СТОВ «Бужанське».

136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В. М. Бутар — орденом Жовтневої революції; В. Ф. Корнієнко, У. П. Новикова, Г. М. Тараненко, Д. Ф. Щербина — орденом Трудового Червоного прапора.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1982 особи, з яких 887 чоловіків та 1095 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1966 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,54 %
російська	0,31 %
білоруська	0,05 %

Сьогодення

На сьогодні на території села функціонують загальноосвітня школа 1-3 ступенів, дитячий садок, дільнича лікарня, сільська амбулаторія, Будинок культури, сільський клуб, бібліотека, пошта, відділ зв'язку. Будується церква Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, а також діє протестантська церква ЄХБ.

Пам'ятки

• Березняк — ландшафтний заказник місцевого значення.

Постаті

• Шеренговий Петро Захарович (1924—2016) — український селекціонер, сортовипробувальник, фітопатолог, кандидат біологічних наук.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Примітки

1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
3. Розподіл населення за рідною мовою, Черкаська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання

• Сайт села Бужанка [ 1 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Погода в селі Бужанка [ 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]