Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Будинок Маразлі — будинок палацового типу XIX ст. в Одесі на розі вулиць Пушкінська і Дерібасівська.
| Будинок Маразлі | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 46°29′02″ пн. ш. 30°44′34″ сх. д. / 46.48389° пн. ш. 30.74278° сх. д.Координати: 46°29′02″ пн. ш. 30°44′34″ сх. д. / 46.48389° пн. ш. 30.74278° сх. д. | ||||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Одеса | |||
| Тип | споруда | |||
| Тип будівлі | житловий будинок-палац | |||
| Стиль | спрощений класицизм | |||
| Автор проєкту | анонімний архітектор початку XIX ст., проект перебудов Людвиг Оттон | |||
| Засновник | купець Василь Спіро-Ксеніс | |||
| Перша згадка | 1826 | |||
| Дата заснування | 1856 | |||
| Початок будівництва | початок 19 ст., перебудови 1856, проект —Людвиг Оттон | |||
| Побудовано | 1857 р. | |||
| Основні дати: початок 19 ст.–1856 | ||||
| Відомі мешканці | одеський купець 1 гільдії Василь Спіро-Ксеніс, Григорій Іванович Маразлі (купець, один з керівників організації звільнення Греції від турецького полону «Філікі Етерія», Григорій Григорович Маразлі, міський голова Одеси у період 1878—1895 рр.) | |||
| Стан | задовільний | |||
  Будинок Маразлі Будинок Маразлі (Україна) | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Довідка про Григорія Григоровича Маразлі
Григорій Григорович Маразлі (1831—1907) — син Григорія Івановича Маразлі (1780—1853), грека-комерсанта, що оселився в Одесі. Статки родини надали можливість навчати сина в престижному на той час Рішельєвському ліцеї, де навчались діти одеських дворян. По закінченні ліцею працював в адміністрації графа М. С. Воронцова, а після переїзду до Петербурга в Міністерстві внутрішніх справ та інших державних установах імперії. Він став державним сановником, коли 1866 року остаточно оселився в Одесі. Був в Одесі членом міської думи, а потім членом міської управи. У період 1878—1895 рр. обіймав посаду міського голови.
Приділяв чимало зусиль для благоустрою та розбудови портового міста, ставши справжнім нащадком державницької діяльності градоначальника Рішельє. За роки його керівництва в Одесі були вібудовані училища, численні храми, лікарні, прихистки для убогих, закладений Олекандрівський парк, почали діяти лінія конки та паровий трамвай. Він же сприяв будівництву в місті нового оперного театру на місці пошкодженого пожежею первісного театру часів Тома де Томона.
Історія
Автор первісного проекту невідомий. Він був вибудований з ракушняка і надлежав купцю 1 гільдії Василю Спіро-Ксенісу. У нього в грудні 1822 року будинок придбав комерсант Г. І. Маразлі, грек переселенець з Болгарії, котра тоді як провінція належала Туреччини. 1826 року він звернувся до Будівельного комітету Одеси для отримання свідоцтва на право власності житловим будинком у військовому форштадті в третьому кварталі під номерами 13 та 14. Свідоцтво на право власності було отримано після інспекції архітектора Франческо Боффо. Будинок на вулиці Пушкінській, 4, по смерті Г. І. Маразлі перейшов у спадок до його сина Г. Г. Маразлі. В черні 1856 року новий володар звернувся до Одеського будівельного комітету за дозволом на перебудову. Проект перебудов виконав одеський ахітектор Людвиг Оттон. Перебудови виконані в період 1856—1857 рр.
Під час перебудов зруйнувли мезонін, будинок став двоповерховим, наново потинькували фасади в стилістиці неоренесансу. В центрі головного фасаду створили новий парадний вхід. Були закладені відкриті галереї внутрішного дворика, котрі перетворили на нові кімнати, додана напівротонда — ознака престижного житла багатіїв Одеси. Були створені нові інтер'єри, створені печі, ліплений декор і паркети.
1889 року будинок-палац перейшов у склад майората Г. Г. Маразлі за наказом російського імператора. По смерті Г. Г. Маралі 1907 року будинок успадкував барон Г. В. Фредерікс, онук його сестри. Він же був володарем майна до 1917 року.
У підрадянський період
1920 року колишній будинок Г. Г. Маразлі був націоналізований більшовицькою владою. Палацову споруду передавали то під , то під диспансер онкологічний. Згодом споруду передали під № 2.
Див. також
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Будинок Маразлі
Джерела
- Олег Губарь. Старые дома и другие памятніе места Одессы — Одесса: «Печатный дом», 2006 (рос.)
- Пилявский В. А. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. — 2. — Одесса: Optimum, 2010. — С. 109. — (рос.).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Budinok Marazli budinok palacovogo tipu XIX st v Odesi na rozi vulic Pushkinska i Deribasivska Budinok Marazlibudinok rodini Marazli golovnij fasad budinok rodini Marazli golovnij fasad46 29 02 pn sh 30 44 34 sh d 46 48389 pn sh 30 74278 sh d 46 48389 30 74278 Koordinati 46 29 02 pn sh 30 44 34 sh d 46 48389 pn sh 30 74278 sh d 46 48389 30 74278Krayina UkrayinaRoztashuvannyaOdesaTipsporudaTip budivlizhitlovij budinok palacStilsproshenij klasicizmAvtor proyektuanonimnij arhitektor pochatku XIX st proekt perebudov Lyudvig OttonZasnovnikkupec Vasil Spiro KsenisPersha zgadka1826Data zasnuvannya1856Pochatok budivnictvapochatok 19 st perebudovi 1856 proekt Lyudvig OttonPobudovano1857 r Osnovni dati pochatok 19 st 1856Vidomi meshkanciodeskij kupec 1 gildiyi Vasil Spiro Ksenis Grigorij Ivanovich Marazli kupec odin z kerivnikiv organizaciyi zvilnennya Greciyi vid tureckogo polonu Filiki Eteriya Grigorij Grigorovich Marazli miskij golova Odesi u period 1878 1895 rr StanzadovilnijBudinok MarazliBudinok Marazli Ukrayina Mediafajli u VikishovishiDovidka pro Grigoriya Grigorovicha MarazliGrigorij Grigorovich Marazli 1831 1907 sin Grigoriya Ivanovicha Marazli 1780 1853 greka komersanta sho oselivsya v Odesi Statki rodini nadali mozhlivist navchati sina v prestizhnomu na toj chas Rishelyevskomu liceyi de navchalis diti odeskih dvoryan Po zakinchenni liceyu pracyuvav v administraciyi grafa M S Voroncova a pislya pereyizdu do Peterburga v Ministerstvi vnutrishnih sprav ta inshih derzhavnih ustanovah imperiyi Vin stav derzhavnim sanovnikom koli 1866 roku ostatochno oselivsya v Odesi Buv v Odesi chlenom miskoyi dumi a potim chlenom miskoyi upravi U period 1878 1895 rr obijmav posadu miskogo golovi Pridilyav chimalo zusil dlya blagoustroyu ta rozbudovi portovogo mista stavshi spravzhnim nashadkom derzhavnickoyi diyalnosti gradonachalnika Rishelye Za roki jogo kerivnictva v Odesi buli vibudovani uchilisha chislenni hrami likarni prihistki dlya ubogih zakladenij Olekandrivskij park pochali diyati liniya konki ta parovij tramvaj Vin zhe spriyav budivnictvu v misti novogo opernogo teatru na misci poshkodzhenogo pozhezheyu pervisnogo teatru chasiv Toma de Tomona IstoriyaAvtor pervisnogo proektu nevidomij Vin buv vibudovanij z rakushnyaka i nadlezhav kupcyu 1 gildiyi Vasilyu Spiro Ksenisu U nogo v grudni 1822 roku budinok pridbav komersant G I Marazli grek pereselenec z Bolgariyi kotra todi yak provinciya nalezhala Turechchini 1826 roku vin zvernuvsya do Budivelnogo komitetu Odesi dlya otrimannya svidoctva na pravo vlasnosti zhitlovim budinkom u vijskovomu forshtadti v tretomu kvartali pid nomerami 13 ta 14 Svidoctvo na pravo vlasnosti bulo otrimano pislya inspekciyi arhitektora Franchesko Boffo Budinok na vulici Pushkinskij 4 po smerti G I Marazli perejshov u spadok do jogo sina G G Marazli V cherni 1856 roku novij volodar zvernuvsya do Odeskogo budivelnogo komitetu za dozvolom na perebudovu Proekt perebudov vikonav odeskij ahitektor Lyudvig Otton Perebudovi vikonani v period 1856 1857 rr Pid chas perebudov zrujnuvli mezonin budinok stav dvopoverhovim nanovo potinkuvali fasadi v stilistici neorenesansu V centri golovnogo fasadu stvorili novij paradnij vhid Buli zakladeni vidkriti galereyi vnutrishnogo dvorika kotri peretvorili na novi kimnati dodana napivrotonda oznaka prestizhnogo zhitla bagatiyiv Odesi Buli stvoreni novi inter yeri stvoreni pechi liplenij dekor i parketi 1889 roku budinok palac perejshov u sklad majorata G G Marazli za nakazom rosijskogo imperatora Po smerti G G Marali 1907 roku budinok uspadkuvav baron G V Frederiks onuk jogo sestri Vin zhe buv volodarem majna do 1917 roku U pidradyanskij period1920 roku kolishnij budinok G G Marazli buv nacionalizovanij bilshovickoyu vladoyu Palacovu sporudu peredavali to pid to pid dispanser onkologichnij Zgodom sporudu peredali pid 2 Div takozhArhitektura Odesi Franchesko Boffo Pam yatka arhitekturi Liplenij dekorPosilannyaPortal Mistectvo Portal Arhitektura Portal Odesa Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Budinok MarazliDzherelaOleg Gubar Starye doma i drugie pamyatnie mesta Odessy Odessa Pechatnyj dom 2006 ros Pilyavskij V A Zdaniya sooruzheniya pamyatniki Odessy i ih zodchie 2 Odessa Optimum 2010 S 109 ISBN 978 966 344 377 5 ros