Троїцький Браїлівський жіночий монастир УПЦ діючий жіночий монастир що розташований у смт Браїлів Жмеринський район Вінн

**Троїцький Браїлівський жіночий монастир УПЦ**
Троїцький Браїлівський жіночий монастир УПЦ
	49°06′23″ пн. ш. 28°10′06″ сх. д. / 49.10639° пн. ш. 28.16833° сх. д.Координати: 49°06′23″ пн. ш. 28°10′06″ сх. д. / 49.10639° пн. ш. 28.16833° сх. д.
Статус	діючий
Країна	Україна
Розташування	Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область
Конфесія	УПЦ МП
Єпархія	Вінницька
Засновано	1635
Будівництво	1767 — 1778
Реліквії	ікони Браїлівської Почаївської Божої Матері, Браїлівської Ченстоховської Божої Матері, Божої Матері Троєручиці; ковчежець з мощами святих
Стан	діючий
Адреса	вулиця Монастирська, 1
	Троїцький Браїлівський жіночий монастир УПЦ (Україна)
	Троїцький Браїлівський жіночий монастир УПЦ у Вікісховищі

Троїцький Браїлівський жіночий монастир УПЦ — діючий жіночий монастир, що розташований у смт Браїлів, (Жмеринський район, Вінницька область). Комплекс пам'яток архітектури і містобудування національного значення. Діє у приміщенні колишнього монастиря тринітаріїв.

Історія

Заснований у 1635 р. у Вінниці за клопотанням Брацлавського підсудка і королівського секретаря Михайла Кропивницького, згодом сенатора польського.

Теперішня будівля монастиря почала зводитися у 1767 р. у Браїлові коштом польського магната Францішека Салезія Потоцького як монастир католицького ордену тринітаріїв. Завершене будівництво було 1778 р. за сприяння його сина Станіслава Щенсного.

Після анексії Поділля Російською імперією в будівлю закритого внаслідок польського повстання 1830—1831 рр. монастиря тринітаріїв у 1845 р. перемістився православний жіночий монастир з Вінниці. Той був закритий уже більшовицькою владою 1932 р. після того, як у монастирі більшовики знайшли збіжжя, приховане під час Голодомору селянами Москалівки і (Козачівки). Під час нацистської окупації монастир з дозволу румунської адміністрації відновився у 1942 р., але знову був закритий радянською владою у 1962 р. До 1989 р., коли монастир знову відкрився в цій будівлі, там функціонували Браїлівське профтехучилище, а згодом туристична база. Зараз монастир є діючим Російської православної церкви.. У 90-ті роки ХХ ст. проведено реставрацію всього комплексу будинків і монастирського подвір'я.

З 25 квітня 1895 р. по 1 червня 1898 р. в монастирі служив Старший Священник Ігнатій Олександрович Лотоцький (1834-1898). За час служби він вивчив історію монастиря і написав брошуру «Виннице-Браиловский женский монастырь и его святыни». Твір був виданий після смерті автора упорядником Євгеном Червінським та сином о.Ігнатія- Олександром Лотоцьким.

Архітектура

Первісно до обителі належали будинок костелу з приєднаним до нього з боку хору корпусом келій, що виконані в стилі бароко. Келії монастиря двоповерхові, цегляні. У ХІХ ст. була зведена брама зі службовими приміщеннями. Брама також відноситься до пам'яток архітектури як окремий об'єкт.

Храм з його складною багатоплановістю об'ємів відрізняється досить стриманим декором фасаду. Це тринавна базиліка, перекрита склепіннями з люкарнами у середньому наві.

Окрасою храму є двоярусна дзвіниця, також побудована у стилів бароко з багатою пластикою та великими проймами. За переказами, дзвони тут лунали по-особливому завдяки овальним отворам на перекриттях склепінь. На другому ярусі дзвіниці в центрі є зображення хреста з двома однаковими двораменними і однією однораменною поперечинами та короною вгорі — герб Пилява родини Потоцьких, який був у ХІХ ст. перероблений у восьмипроменевий старообрядницький хрест.

Інтер'єр

«Інтер’єр прикрашають каннельовані пілястри коринфського ордеру, гінкий, складного профілю антаблемент, багатократна кріпівка, вишукані за силуетом фронтони у вівтарі, пишна ліпнина, і нарешті, стінопис.»

Інтер'єр розписав у 1787 р. віденський художник-чернець (Йозеф Прехтль). Щоб подивитися на стінопис, до храму в 1787 р. навідався поцінувач творчості художника — польський король Станіслав Август Понятовський. Сюжетні та декоративно-орнаментальні мотиви були виконані у стилі рококо. Ці розписи темперою по сухій штукатурці не збереглися. Коли монастир став православним, розписи у стінних нішах виконав Є. Осмоловський. Ті були зіпсовані вже за радянські часи. Рештки стінопису остаточно були забілені наприкінці ХХ ст. У монастирі є свої шановані реліквії:

ікона Браїлівської Ченстоховської Божої Матері, яка є списком з Ченстоховської і пожертвувана, за переказами, Михайлом Кропивницьким Вінницькому Благовіщенському монастирю в 1635 р.;
ікона Браїлівської Почаївської Божої Матері, що походить з Почаївської лаври. Її в 1887 р. знайшов у Лаврі професор (А. Хойнацький), який довів, що вона є копією чудотворного образу з Браїлова, котрий зник після захоплення містечка турками 1672 р. 1890 р. на цю ікону покладено срібно-позолочені шати, які разом з іншими цінностями зникли після 1917 р. Ікона ж досі зберігається у монастирі;
ікона Божої Матері Троєручиці, написана на початку ХІХ ст. в Афоні;
ковчежець з мощами святих.

Міфологія

За переказами місцевих жителів, монастир колись прикрашала статуя Ісуса Христа-Назарея в ріст людини, яку привіз з Туреччини один поляк-католик (За іншим відомостями, реліквію привезено з Мадрида). Це була скульптура Ісуса в багряній туніці із зав'язаними на грудях руками — символічна згадка про християнських невільників, котрих тринітарії викупали з неволі. В одному з тамтешніх міст подолянин став свідком того, як турки розпоряджалися награбованим в Європі майном. Серед вивезених ними цінностей була й статуя Христа. Бідному подолянину чудом вдалося викупити статую у турка і привезти до Браїлова. Нею пишалися як католики, так і православні. Статуя вважалася чудотворною. Згодом її перенесли до нового католицького костелу, звідки вона зникла у вирі подій після 1917 р. Теперішнє її місцезнаходження невідомо.

Туристичний аспект

У 2007 р. проект «Браїлівська скарбниця» був визнаний серед переможців обласного конкурсу («Сім чудес Вінниччини»). Проект включив до себе Свято-Троїцький жіночий монастир XVIII ст. УПЦМП та (Державний музей П. І. Чайковського і Н. Ф. фон Мекк), пам'ятку архітектури ХІХ ст. (смт Браїлів, Жмеринський район).

Транспорт

Із Києва можна дістатися будь-якою електричкою жмеринського напрямку до ст. Браїлів, а ще краще — до (з.п. Козачівка). Із Вінниці щопівтори години курсує електропоїзд «Козятин-Жмеринка».

Троїцький собор. Ракурс
Монастирські келії
Свято-Троїцький монастир за річкою Рів
Вигляд з вулиці Монастирської
Архітектурний декор дзвіниці
Ракурс

Див. також

Браїлів
(Музей Чайковського і фон Мекк)
(Забаштанський Володимир Омелянович)

Примітки

Пам'ятки історії та культури Вінницької області: словникова частина / Упоряд. Ю. А. Зінько, М. Р. Мудрак та ін. — Вінниця : ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. — С. 332.
. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 30 березня 2015.
Історія Свято-Троїцького жіночого монастиря - vinnychanka.info (укр.). 12 листопада 2022. Процитовано 16 листопада 2022.
Лотоцкий И. А. Виннице-Браиловский женский монастырь и его святыни (1900). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2 лютого 2019.
Diasporiana Електронна бібліотека | Лотоцький О. Сторінки минулого. Ч. 1. diasporiana.org.ua. Процитовано 2 лютого 2019.
Визначні пам'ятки Вінниччини: Альбом / Вінниц. обл. краєзн. музей; відп. за випуск . — Вінниця, 2011. — С. 137—138.
Малаков, Д. В. По Брацлавщине. – М. : Искусство, 1982. – C. 57—58.
Сім чудес Вінниччини: Альбом / Вінницький обласний краєзнавчий музей; відп. за випуск . — 2-ге вид. — Вінниця, 2011. — С. 6.
Вінниччина туристична: краєзн. довід. / упоряд. ; ред. М. Спиця; дизайн Н. Спиця; відп. за вип. (Н. Морозова); управління культури і туризму Вінниц. облдержадм.; (Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва). — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2009. — С. 99-100.
Рішення Вінницької обласної ради № 449 від 18 грудня 2007 р. //Цит. по: Сім чудес Вінниччини: Альбом / Вінницький обласний краєзнавчий музей; відп. за випуск . — 2-ге вид. — Вінниця, 2011. — С. 3.

Джерела і література

Визначні пам'ятки Вінниччини: Альбом / Вінниц. обл. краєзн. музей; відп. за випуск . — Вінниця, 2011. — С. 136—139.
(Чотирнадцять мандрівок Вінниччиною) / Уклад. (Д. Антонюк). — К. : Грані-Т, 2009. — С. 66—67.
Игнатий Лотоцкий. Виннице-Браиловский женский монастырь и его святыни. Немиров: Тип. Р. Б. Шерра, 1900.

Посилання

**Списки пам'яток**
	· · · · · · · · · · · · · · ·
	· · · · · · · · · · · · ·
	· · · · · · ·
	· · · · · ·
	· · · · · · · ·
	· · · · · · · ·

[1] Пам'ятки історії та культури Вінницької області: словникова частина / Упоряд. Ю. А. Зінько, М. Р. Мудрак та ін. — Вінниця : ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. — С. 332.

[2] . Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 30 березня 2015.

[3] Історія Свято-Троїцького жіночого монастиря - vinnychanka.info (укр.). 12 листопада 2022. Процитовано 16 листопада 2022.

[4] Лотоцкий И. А. Виннице-Браиловский женский монастырь и его святыни (1900). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2 лютого 2019.

[5] Diasporiana Електронна бібліотека | Лотоцький О. Сторінки минулого. Ч. 1. diasporiana.org.ua. Процитовано 2 лютого 2019.

[6] Визначні пам'ятки Вінниччини: Альбом / Вінниц. обл. краєзн. музей; відп. за випуск . — Вінниця, 2011. — С. 137—138.

[7] Малаков, Д. В. По Брацлавщине. – М. : Искусство, 1982. – C. 57—58.

[8] Сім чудес Вінниччини: Альбом / Вінницький обласний краєзнавчий музей; відп. за випуск . — 2-ге вид. — Вінниця, 2011. — С. 6.

[9] Вінниччина туристична: краєзн. довід. / упоряд. ; ред. М. Спиця; дизайн Н. Спиця; відп. за вип. (Н. Морозова); управління культури і туризму Вінниц. облдержадм.; (Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва). — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2009. — С. 99-100.

[10] Рішення Вінницької обласної ради № 449 від 18 грудня 2007 р. //Цит. по: Сім чудес Вінниччини: Альбом / Вінницький обласний краєзнавчий музей; відп. за випуск . — 2-ге вид. — Вінниця, 2011. — С. 3.