Боґуша або Богуша пол Bogusza село в Польщі на Лемківщині в гміні Камйонка Велика Новосондецького повіту Малопольського

Боґуша або Богуша (пол. Bogusza) — село в Польщі, на Лемківщині, в гміні Камйонка-Велика Новосондецького повіту Малопольського воєводства. Населення — 647 осіб (2011).

Село

Богуша

пол. Bogusza

Координати 49°34′ пн. ш. 20°52′ сх. д. / 49.567° пн. ш. 20.867° сх. д. / 49.567; 20.867Координати: 49°34′ пн. ш. 20°52′ сх. д. / 49.567° пн. ш. 20.867° сх. д. / 49.567; 20.867

Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Малопольське воєводство
Повіт	Новосондецький повіт
Гміна	Камьонка-Велька
Площа	12,97 км²
Висота центру	515 м
Населення	647 осіб (2011)
Часовий пояс	, влітку
Телефонний код	(+48) 18
Поштовий індекс	33-334
Автомобільний код	KNS
SIMC	0434307
GeoNames	775698
OSM	r6040366 ·R
Офіційний сайт	bogusza.pl

Богуша

Богуша (Польща)

Богуша

Богуша (Малопольське воєводство)

Богуша у Вікісховищі

Розташування

Розміщене на висоті 515 м над рівнем моря в долині потоку Королівка у Горах Грибівських (частина Низьких Бескидів).

Історія

Перша письмова згадка походить з 1460 року — краківський підкоморій Миколай Пенянжек дає дозвіл селянам Богуші те Більцареви на вирубування дерев і випас свиней у лісах на південь від села. З листа також зрозуміло, що обидва села належало до Грибівського негродового староства, яке було королівською власністю.

З наступного документу від 1526 року відомо, коли разом з іншими селами староства (Грудек, Біла Нижня, Біла Вишня, Сюлкова, Канцльова і Більцарева) перейшло до рук Яна Бучинського з Ольшин. В 1529 році грибівські маєтності викупив у Бучинського королівський придворний Станіслав Пенянжек з Івановіц, у 1544 р. ввів волоське право і продав посаду солтиса Івану Радзу, нащадки якого були солтисами аж до XVIII ст. Після Пенянжків усе староство попало до рук краківського воєводи і старости Станіслава Любомирського, який дозволив відкриття парафії в 1627 р. та побудови церкви святого Димитрія в Богуші. На кінець XVII ст. в селі було 9 господарств і діяв водяний млин. Потім староством володіли почергово Ґродзєнські, Денгофи, Тарковські та Водзіцькі. З 1785 року село належало до маєтностей австрійського цісаря.

З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки. В селі була москвофільська читальня імені Качковського. 671 селянин (крім 26) на 1936 рік перейшли до Польської православної церкви.

До середини XX ст. в регіоні переважало лемківсько-українське населення. У 1939 році з 680 жителів села — 675 українців і 5 поляків. До 1945 р. в селі була греко-католицька церква парафії Королева Руська Грибівського деканату, метричні книги велися з 1728 року.

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. Ті, хто вижив, 1947 року під час Операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі, натомість заселено поляків.

Польські історики всупереч історичним реаліям твердять про початкове польське населення Лемківщини, яке невідомо коли і невідомо чому раптом стало лемківським, але саме такі антинаукові твердження стали підставою для державного етноциду українців поляками.

У 1975-1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Пам'ятки

У селі є дві давні церкви (тепер — костели): греко-католицька дерев'яна церква святого Димитрія 1858 року і православна церква з 1930 р.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	309	85	203	21
Жінки	338	105	197	36
Разом	647	190	400	57

Джерела

Bogusza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 282. (пол.) (пол.)

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Богуша

GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 54 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

.

Це незавершена стаття про Малопольське воєводство.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[nsp-1] GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.

[2] Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 54 — Вісбаден, 1983. — 205 с.

[3] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 7 липня 2016.

[4] . Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 16 червня 2017.

[age-5] Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.