Бочаров Леонід Порфирович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бочаров.

Леоні́д Порфи́рович Бочаро́в (нар. 1909 — пом. 1964) — бригадний комісар, з 1942 року — генерал-майор РСЧА. Учасник Другої світової війни, політпрацівник. Член радянської військової делегації, що загинула у 1964 році в авіакатастрофі літака Іл-18 поблизу Белграду.

Леонід Порфирович Бочаров
Народження	26 травня 1909(1909-05-26) Верхньоуральськ
Смерть	19 жовтня 1964(1964-10-19) (55 років) Югославія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1918—1951
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Війни / битви	Німецько-радянська війна, Оборона Одеси (1941) Оборона Севастополя (1941—1942)
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Одеси» Медаль «За оборону Севастополя» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Нагороди інших країн

Біографія

Народився 29 травня 1909 року у Верхньоуральську. У 1924 році родина Бочарових переїхала до м. Сатки. В цьому місті Леонід отримав 7-класну освіту та почав працювати на лісозаготівлях. Потім працював токарем на металургійних заводах Златоуста (1925) и Сатки (1926). У 1928 році його було переведено на комсомольску роботу.

У вересні 1931 року Л. П. Бочаров став курсантом курсантом Оренбурзького вищого військового авіаційного училища льотчиків. Через вади зору був відрахований, та у 1932 році переведений на військово-політичну роботу. У 1938 закінчив Військово-політичну академію імені В. І. Леніна, після чого був політпрацівником різного рівня у Червоній Армії.

Друга світова війна

У 1941—1945 роках бригадний комісар (з 20.12.1942 р. — генерал-майор) Л. П. Бочаров обіймав такі посади:

• інспектор Головного політичного управления Південного фронту;
• начальник 7-го відділу Політвідділу Приморської Приморської армії;
• начальник Політвідділу Приморської армії — з 25.07.1941 по 07.07.1942;
• начальник Політвідділу 4-ї резервної армії — з 10 липня по 8 листопада 1942 року;
• начальник Політвідділу 1-ї гвардійської армії — з листопада 1942 по серпень 1943 рр.;
• член Військової ради 57-ї армії — з серпня 1943 по червень 1946 рр.

Післявоєнний період

Після завершення війни Л. П. Бочаров служив на посаді голови Військової ради 9-ї механізованої армії. У 1949 році закінчив Академію Генерального штабу, та із квітня 1950 по 1955 рр. був помічником командувача 4-ї армії із сроєвої частини у Північно-Кавказькому та Закавказькому військових округах.

19 жовтня 1964 загинув у авіакатастрофі літака, який віз радянську делегацію на святкування 20-ї річниці визволення Белграда від фашистів. Похований на Новодівочому цвинтарі у Москві.

Нагороди

Леонід Порфирович Бочаров нагороджений:

ордени

• орден Леніна
  1. 28 квітня 1945
• орден Червоного Прапора
  1. 10 лютого 1942
  2. 1 квітня 1943
  3. 5 листопада 1946
  4. дату нагородження не встановлено
• орден Кутузова 1-го ступеня
  1. 29 червня 1945
• орден Кутузова 2-го ступеня
  1. дату нагородження не встановлено
• Орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня
  1. 19 березня 1944
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
  1. 3 листопада 1944
• Орден Червоної Зірки
  1. дату нагородження не встановлено

Медалі

• • Медаль «За бойові заслуги»
  • Медаль «За оборону Одеси»
  • Медаль «За оборону Севастополя»
  • Медаль «За оборону Сталінграда»
  • Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945»
  • Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту».

Іноземні нагороди

• Орден «За хоробрість» (Болгарія)
• (Югославія).

Примітки

1. ^(рос.)Про Л. П. Бочарова згадує його підлеглий Й. М. Лемперт [ 7 квітня 2016 у Wayback Machine.]
2. ^(англ.) Bocharov, Leonid Porfirevich [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
3. ^(рос.)Некрополь. Леонид Бочаров