Сатка місто в Росії адміністративний центр Саткинського району Челябінської області місто Сатка рос Сатка Герб Прапор Са

Сатка — місто в Росії, адміністративний центр Саткинського району Челябінської області.

місто Сатка

рос. Сатка


Герб	Прапор

Сатка. Міський став

Країна

Росія

Суб'єкт Російської Федерації

Челябінська область

Муніципальний район

Саткинський район

Код ЗКАТУ:

75448000000

Код ЗКТМО:

75649101001

Основні дані

Час заснування

1758

▼ 42 688 (2010)

46,2 км²

456913

+7 35161

Географічні координати:

55°03′ пн. ш. 59°03′ сх. д. / 55.050° пн. ш. 59.050° сх. д.Координати: 55°03′ пн. ш. 59°03′ сх. д. / 55.050° пн. ш. 59.050° сх. д.

Часовий пояс

Висота над рівнем моря

440 м

Мапа

Сатка

Сатка

Сатка у Вікісховищі

Він розташований на річці , за 176 км від Челябінська на території . Населення 45,7 тис. осіб (2009). Залізнична станція на гілці Бердяуш — Бакал.

Назва

Існують різні версії з приводу походження топоніму Сатка. Одне з тлумачень — «перехрестя», «розвилка», «міжріччя» (від башкирського «сат», «сатка»). Згідно Шувалову Н. І., також назва могла статися від етноніма сатка, який згадується в документах XVIII століття. Рід Сатка входить до складу племені кувакан.

Є й інші тлумачення: «іскра», «продана земля», «річка». Можливо, топонім сатка походить від санскритського сат — істинне буття, місце для праведного життя.

Історія

З давніх пір берега бурхливої річки Сатка і гори західного схилу Уралу — Зігальга, Нургуш, Зюраткуль, Лукаш служили притулком старообрядцям, що мали тут свої скити і потаємні моління.

В 1756 р сюди прийшли підприємці і заснували Саткинський (Троїце-Саткинський) чавуноплавильний і залізоробний завод. Власником заводу став граф та продав пізніше завод купцеві Лугиніну, а Лугинін, у свою чергу — Кнауфу. Намагаючись поправити своє хитке фінансове становище, Кнауф поступився завод державному Асигнаційнму банку, який після деякого часу перепродав його знову Кнауфу. Але останній так і не зміг розгорнути виробництво на належному рівні. У 1811 р завод, сильно засмучений, був остаточно відібраний у Кнауфа в казну.

В 1824 р Сатки відвідав імператор Олександр I, що позитивним чином позначилося на подальшому розвитку виробництва. До кінця XIX в. тут були дві домни, між механічною майстернею і ливарнею прокладений рейковий шлях.

В 1898 р поблизу Саткинского заводу на Карагайській горі були виявлені поклади синього каменю — магнезиту, який володіє вогнестійкими якостями і може застосовуватися при виплавці металів. Це відкриття на століття визначило долю міста і району. З відкриттям родовища магнезиту був побудований завод з виробництва вогнетривких виробів «Магнезит», продукція заводу вже в 1905 році на була удостоєна золотої медалі.

На початку XX ст. у Сатці проживало до 10 тис. чоловік. Серед них багато прийшлих людей. Потяглися на заробітки старообрядці різних сект і говорів. Тут було дві церкви, два училища, пошта, телеграф, лікарня, два промислових і 46 торговельних підприємств.

Радянській владі дісталося досить велике виробництво. 1928 поселення стало селищем міського типу, а в 1937 — містоом районного, а з 1957 р — обласного підпорядкування.

Економіка

Сатка. Один з найстаріших кар'єрів, де видобувають магнезит

ВАТ «Комбінат „Магнезит“» — виробництво вогнетривів
ТОВ «Група Магнезит» — перепродаж вогнетривких порошків, сумішей і мас.
ВАТ «Саткинський чавуноплавильний завод» — виробництво феросплавів
ТОВ «Ураленергосервіс» будівельно-монтажні роботи
ТОВ «Віском» — будівельні матеріали та обладнання
ТОВ «РЕФОРС» — виробництво залізобетонних виробів
ТОВ «Саткаліспром»
ЗАТ «ШРБУ»
ТОВ «Оксі груп» — виробництво пластикових вікон та алюмінієвих конструкцій
ВАТ «Енергосистеми» — надання комунальних послуг населенню

У віданні комбінату «Магнезит» знаходиться унікальна для Росії діюча вузькоколійна залізниця колії 1000 мм. Розгорнута протяжність вузькоколійної залізниці — близько 20 кілометрів. Дорога повністю електрифікована.

Відомі особистості

В поселенні народився:

Гундарцев Володимир Ілліч (1944—2014) — радянський біатлоніст, олімпійський чемпіон.
Сажина Неллі Миколаївна (1938—1996) — молдавський скульптор.

Галерея

Природа навколо Сатки — лісова дорога
Сатка. Палац спорту комбіната «Магнезит»
Сатка. Міський ставок, човни

Примітки

Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 4 листопада 2015.
Матвєєв А. К. Географічні назви Уралу: топонімічний словник. — Єкатеринбург: ВД «Сократ», 2008. — 352 с. С.244.

[1] Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 4 листопада 2015.

[2] Матвєєв А. К. Географічні назви Уралу: топонімічний словник. — Єкатеринбург: ВД «Сократ», 2008. — 352 с. С.244.