Бореальне підцарство — частина Голарктичного флористичного царства у флористичному районуванні в біогеографії. До нього входять: Циркумбореальна область, Східноазійська область, Атлантично-північноамериканська область і Область Скелястих гір.
У Голарктиці це — найбільше підцарство, флора його найбагатша, тут більше ендемічних родин, ніж у двох інших. Для деяких його областей характерне велике число древніх і примітивних форм рослинності, реліктів.
Бореальна зона — зона з добре вираженою сніжною зимою і досить теплим коротким літом. В Євразії вона тягнеться від зони тундри до 50° півн. ш., а в Північній Америці — від арктичної зони до 40° півд. ш.
Див. також
Література
- Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Криволуцкий Д. А., Мяло Е. Г. Биогеография с основами экологии. — М.: Изд-во МГУ, 1999.
Виноски
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2014. Процитовано 3 липня 2015.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Borealne pidcarstvo chastina Golarktichnogo floristichnogo carstva u floristichnomu rajonuvanni v biogeografiyi Do nogo vhodyat Cirkumborealna oblast Shidnoazijska oblast Atlantichno pivnichnoamerikanska oblast i Oblast Skelyastih gir Karta floristichnogo rajonuvannya U Golarktici ce najbilshe pidcarstvo flora jogo najbagatsha tut bilshe endemichnih rodin nizh u dvoh inshih Dlya deyakih jogo oblastej harakterne velike chislo drevnih i primitivnih form roslinnosti reliktiv Borealna zona zona z dobre virazhenoyu snizhnoyu zimoyu i dosit teplim korotkim litom V Yevraziyi vona tyagnetsya vid zoni tundri do 50 pivn sh a v Pivnichnij Americi vid arktichnoyi zoni do 40 pivd sh Div takozhFloristichne rajonuvannyaLiteraturaVoronov A G Drozdov N N Krivoluckij D A Myalo E G Biogeografiya s osnovami ekologii M Izd vo MGU 1999 Vinoski Arhiv originalu za 27 listopada 2014 Procitovano 3 lipnya 2015