Большова Ганна Леонідівна

Ганна Леонідівна Большова (рос. Анна Леонидовна Большова; нар. 26 січня 1976, Москва) — російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка Росії (2017). Почесний діяч мистецтв Москви (2014).

Большова Ганна Леонідівна
Народилася	26 січня 1976(1976-01-26) (48 років) Москва, СРСР
Країна	Росія
Діяльність	акторка театру, кіноакторка, акторка
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва (1995)
Знання мов	російська
Заклад	«Ленком»
Роки активності	1995 — тепер. час
Батько	^d
Нагороди
IMDb	ID 1370204
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Большова.

Внесена до «чистилища» бази «Миротворець» за діяння, які мають ознаки злочинів проти національної безпеки України^[⇨].

Біографія

Народилася 26 січня 1976 року в Москві в родині вченого-фізика Леоніда Олександровича Большова (нар. 23 липня 1946 року), нині академік РАН, директор Інституту проблем безпечного розвитку атомної енергетики (лауреат Державної премії СРСР з науки і техніки , нагороджений орденом Мужності за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії в 1997 році та орденом Пошани в 2006 році), і Наталії Михайлівни Большової (нар. 1946).

Її бабуся по материнській лінії була примою провінційних театрів. Вона грала трагічних героїнь — Марію Стюарт, Катерину; певний час працювала з батьком Лії Ахеджакової, який був режисером в Майкопі. Прабабуся по батьківській лінії була відомим педіатром. Прадід був священиком, співав у церковному хорі.

З дитинства займалася гірськими лижами, англійською, малюванням, співом, сольфеджіо.

Коли вчилася в сьомому класі, утворився театральний ліцей «Арлекін». Вона надійшла, рік провчилася. Тоді ж в ГІТІСі оголосили набір до коледжу на експериментальний курс при режисерському факультеті. Навчалася за інтегрованою програмою — освітні та спеціальні предмети.

В 1995 році закінчила Російську академію театрального мистецтва (курс Б. Р. Голубовського) і була запрошена в театр імені Гоголя, де грала в спектаклях «Комедія про Фрол Скобелєва» (Варя), «Вірна дружина» (Марі-Луїз) тощо.

У 1998 році запрошена в «Ленком» на роль Панночки у виставі «Містифікація», потім грає у виставі «Королівські ігри» (Анна Болейн), а також знаменитому спектаклі «Юнона і Авось» (Кончіта). Грає у виставах «Приборкання приборкувачів» (Марія), «Тартюф» (Ельміра), «Місто мільйонерів» (Діана), «Дона Флор» (Селія) та інших.

У кіно дебютувала в серіалі «З новим щастям!». Роль Наталки в серіалі «Зупинка на вимогу» принесла їй таку популярність, що стали впізнавати на вулицях. Грала головну роль в серіалах і фільмах «Сваха», «Єрмолови», «Мій особистий ворог», «Казароза», «Любов і страхи Марії» та ін.

Брала участь у проекті Першого каналу «Зірки на льоду» в парі з фігуристом Олексієм Тихоновим. В 2009 році взяла участь в аналогічному шоу «Льодовиковий період» в парі з Повіласом Ванагасом. Пара посіла третє місце. В кінці січня 2014 року стала переможцем конкурсу пародистів «Повтори!» на Першому каналі Росії. З 2014 року — член журі проекту «».

За даними деяких ЗМІ, є послідовницею тоталітарної секти «Долина сонця». Сама ж заперечує свою участь в секті. У 2016 році стала однією з учасниць проекту «Кіношоу» на каналі НТВ.

14 жовтня 2022 року в Калузькій області на власній автомашині збила насмерть жінку-пішохода.

Родина

Була заміжня за зведеним братом Антоном Канаєвим (нар. 1982), сином Ганни Євгенівни Большової (Канаєвої), другої дружини її батька. Батько й мачуха одружилися влітку 2000 року, єдинокровний брат Давид Большов (нар. у серпні 2000).

Другий чоловік — художник Олександр Макаренко, у них є син Данило Макаренко (нар. у серпні 2008).

Сестра Олександра (нар. 1971) — вчитель музики в школі, в неї є син Петро (нар. 1994), племінник Ганни.

Громадська позиція

Свідомо порушила державний кордон України з метою проникнення до окупованого Росією Криму. Два дні з 14 та 15 лютого 2018 року вона разом з іншими акторами (Анатолієм Васильєвим, Єгором Баріновим та Ольгою Волковою) незаконно гастролювала кримськими містами, граючи на сцені у спектаклі «Сімейна Вечеря в Половині Другого» (Сімферопольський музичний театр та Севастопольський театр імені А. В. Луначарського). Крім того, у травні 2018 року вона ще раз приїжджала до окупованого Севастополя на XXVII Міжнародний Кінофорум «Золотой Витязь».

Творчість

Ролі в театрі

• Театр імені М. В. Гоголя
  • «Комедія про Фрол Скобелєва» — Варя
  • «Вірна дружина» Сомерсета Моема — Марі-Луїз
• Театр «Ленком»
  • «Містифікація» — Панночка
  • рок-опера «Юнона і Авось» — Кончіта
  • «Королівські ігри» Григорія Горіна — Анна Болейн
  • «Приборкання приборкувачів» — Марія
  • «Тартюф» — Ельміра
  • «Пролітаючи над гніздом зозулі (Затемнення)» Кена Кізі — Кенді
  • «Місто мільйонерів» Едуардо Де Філіппо — Діана
  • «Іспанські безумства» Лопе де Веги — Флорела
  • «Дона Флор і два її чоловіка» — Селія
• Театр імені Є. Вахтангова
  • «Замок» — Елеонора
• Театр Антона Чехова
  • «Круті віражі» — Елен
• Театр Націй
  • «Женихи» — Вдова
• Театр «Міленіум»
  • «Трамвай „Бажання“» — Бланш, Стелла

Озвучення

• 1984 — Подарунок для слона — Жабеня (в українській версії)
• 2007 — Війна і мир (Росія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Польща) — Марі
• 2010 — Білка і Стрілка. Зоряні собаки — собака Білка

Дубляж

• 2014 — Принцеса Монако — Грейс Келлі

Примітки

1. . Архів оригіналу за 15 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
2. Большова Анна Леонидовна / Большова Ганна Леонідовна / Bolshova Anna Leonidovna [ 24 березня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
3. . Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
4. . Архів оригіналу за 17 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
5. . Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
6. Анна Велигжанина. (25 Февраля 2010). (рос.). «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 21 лютого 2013. Процитовано 20 жовтня 2013.
7. (рос.). sobesednik.ru. февраль 2010. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 20 жовтня 2013.
8. (рос.). Коллекция. Караван историй. май 2015. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
9. . Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 24 березня 2019.
10. Интервью с Анной Большовой: Бросить Москву ради сына (рос.). woman.ru. 21 сентября 2009. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011.
11. . Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
12. . Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
13. . Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
14. Севастопольцев позвали на «Семейный ужин в половине второго» [ 29 березня 2019 у Wayback Machine.] (відео)(рос.)
15. За нравственные идеалы, за возвышение души человека [ 24 березня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
16. (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 1 вересня 2013.
17. (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 1 вересня 2013.
18. (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 1 вересня 2013.
19. (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 1 вересня 2013.
20. Дона Флор и два её мужа (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
21. (рос.). www.teatr.ru. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 9 січня 2014.
22. Трамвай «Желание» (рос.). Театр Миллениум. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015.

Посилання

• Ганна Большова на сайті Ленкому [ 3 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Творчий вечір Анни Большової в ProScience Театрі (Відео) [ 19 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Polit.ru 15 березня 2015. (рос.)