Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Битва під Сольферіно (італ. Batalla de Solferino, нім. Schlacht von Solferino, фр. Bataille de Solférino) — найбільша битва Австро-італо-французької війни 1859 року, яка відбулась 24 червня 1859 року між коаліцією Франції та П'ємонту і Сардинського королівства проти армії Австрійської імперії поблизу Сольферіно в Ломбардії.
| Битва під Сольферіно (1859) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Австро-італо-французька війна 1859 року | |||||||
 Битва під Сольферіно | |||||||
| Координати: 45°22′02″ пн. ш. 10°33′59″ сх. д. / 45.367222222249772301° пн. ш. 10.56638888891677830° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Франція,  Сардинське королівство |  Австрійська імперія | ||||||
| Командувачі | |||||||
Наполеон III Бонапарт,  Віктор Емануїл II | Франц Йосиф I | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 118 600 солдатів (93 600 французів та 25 000 сардинців), 592 гармати | 119 783 солдатів, 752 гармати | ||||||
| Втрати | |||||||
| 18 000 вбитих, поранених, зниклих безвісти, полонених | 22 000 вбитих, поранених, зниклих безвісти, полонених | ||||||
Військами Франції командував Наполеон III, військами П'емонта та Сардинії — Віктор Емануїл II, австрійською армією — імператор Франц Йосиф I.
Битва закінчилась перемогою франко-італійської коаліції.
Передумови
Після поразки під Маджентою, яка відкрила франко-сардинській армії шлях на Ломбардію, генерал-фельдмаршал , головнокомандувач австрійської армії, вирішив вивести свої війська на лівий берег річки Мінчо, в так званий «чотирикутник» (Верона, Мантуя, Песк'єра, і Леньяго), повторивши виграшну стратегію, яку застосував його попередник Йозеф Радецький під час Австро-італійської війни 1848—1849 років.
Проте у Відні поведінка Дюлаї та хід конфлікту викликали обурення, оскільки Дюлаї, перебуваючи всього за декілька кілометрів від Турину, був змушений покинути Ломбардію. Після прибуття французької армії австрійці зазнали декількох поразок, незважаючи на значну чисельну перевагу, краще знання місцевості і простіше постачання.
Під тиском широкого народного невдоволення, Франц Йосиф I прибув до Італії, відсторонив Дюлаї, взявши на себе особисте командування військами.
Битва
Зеленим кольором позначені італійські війська, блакитним — французькі, жовтим — австрійські.
Сили сторін
Австрійські війська, якими особисто командував недосвідчений 29-річний імператор Франц Йосиф, були розділені на дві польові армії: 1-у армію, що складалась з трьох корпусів (III, IX і XI), під командуванням Франца фон Вімпфена (нім. Franz Graf von Wimpffen) і 2-у армію, що складалась з чотирьох корпусів (I, V, VII і VIII) під командуванням Франца фон Шліка (нім. Franz Schlik).
Французька армія, якою в битві при Сольферіно командував особисто Наполеон III, складалась з чотирьох корпусів та імператорської гвардії. Багато хто з її солдатів та генералів були ветеранами французького завоювання Алжиру і Кримської війни, але її головнокомандувач не мав військового досвіду.
Сардинська армія складалась з чотирьох польових дивізій.
24 червня франко-сардинська армія рушила на схід, вздовж правого берега річки Мінчо. Французи силами 4 корпусів мали зайняти села Сольферіно, Кавріана, Гуїдіццоло і Медоле. Чотири сардинські дивізії повинні були зайняти Поццоленго. Проте незабаром союзники зіткнулись з австрійськими військами, які окопалися в цих селах. Через відсутність чіткого плану битва розпалась на три окремі частини — біля Медоле(південь), Сольферіно (в центрі) і Сан Мартіно (італ. San Martino) (північ), що спричинило великі жертви.
Бій біля Медоле
Битва почалась в біля Медоле близько 4 години ранку. Йдучи до Гуїдіццоло, війська IV французького корпусу зустрілись з австрійським піхотним полком 1-ї армії Австрії. Генерал Ньель (фр. Niel) відразу ж вирішив вступити в бій і розгорнути свої війська на схід від Медоле. Цей крок перешкодив трьом австрійським корпусам (III, IX і XI) 1-ї австрійської армії допомогти своїм військам 2-ї армії під Сольферіно, де була основна атака французької армії.
Французькі сили, хоча чисельно поступалися австрійцям і були розтягнуті на 5 кілометрів, змогли відбити безперервні атаки противника, і контратакували у відповідний момент. Після 15 годин бойових дій австрійці відступили, обидві сторони втратили в цілому близько 15 000 чоловік.
Бій біля Сольферіно
Приблизно о 4:30 ранку авангард I французького корпусу, яким командував маршал Бараге д'Ільє (фр. Baraguey d'Hilliers), вступив в контакт з військами V армійського корпусу на чолі з фельдмаршалом Філіппом Штадіоном (нім. Philipp Franz Graf von Stadion-Thannhausen).
Близько 5 години ранку I корпус під командуванням маршала Мак-Магона зіткнувся з австро-угорськими частинами поблизу Медоле. В штаб Мак-Магона прибув Наполеон III, особисто спостерігаючи за битвою.
Три австрійські корпуси (I, V і VII) були чисельнішими за французькі війська і займали зручні позиції на пагорбах біля Сольферіно та Кавріано. Австрійці змогли утримувати свої позиції протягом всього дня, відбиваючи французькі атаки. Наполеон III змушений був увести в бій імператорську гвардію. Близько 15 години французькі резерви (III корпус під командуванням Франсуа Канробера та імператорська гвардія під командуванням Аугуста Реньйо (фр. Auguste Regnaud), атакували Кавріану, яку захищав I австрійський корпус під командуванням Клам-Галласа (нім. Eduard Clam-Gallas), захопили її близько 6 години вечора, тим самим прорвавши австрійський центр. Цей прорив спричинив загальний відступ обох австрійських армій.
Бій біля Сан Мартіно
Бій біля Сан Мартіно почався близько 7 години ранку, де 4 італійські дивізії зіткнулись з VIII австрійським корпусом під командуванням фельдмаршала Бенедека. Незважаючи на чисельну перевагу італійців, австрійці зуміли відбити всі атаки, аж поки австрійська армія не почала відступати.
Результати
Битва була виснажливою та кровопролитною, тривала більше 9 годин. Зрештою, австрійці змушені були залишити свої позиції. Союзні франко-італійські війська дорогою ціною здобули перемогу. Австрійці втратили близько 3 000 убитими, 11 000 пораненими і більше 8 000 полоненими чи зниклими безвісти. Французи та італійці втратили 2 500 убитими, 12 500 пораненими, і близько 3 000 полоненими чи зниклими безвісти. Повідомлялось про випадки розстрілу полонених чи добивання поранених багнетами з обох сторін. Багато поранених солдатів померли в наступні дні після битви через брак води, медикаментів та медичної допомоги.
Наслідки
Австрійці відступили до «чотирикутника» фортець. Кампанія була, по суті, закінчена. Незабаром після битви, 12 липня 1859 року Наполеон III та Франц Йосиф I зустрілись в місті Віллафранка, щоб укласти перемир'я.
Італійці звільнили Ломбардію, проте Венето залишилось під владою австрійців. В 1861 році було проголошене Італійське королівство.
Женевська конвенція та створення Червоного хреста
Швейцарський підприємець і громадський діяч Жан Анрі Дюнан, перебуваючи в 1859 році біля Сольферіно, став свідком битви. Будучи враженим масштабами кровопролиття та стражданнями людей, він написав книжку «Спогади про Сольферіно», яка стала передумовою для створення Міжнародного комітету Червоного Хреста в 1863 році. В 1864 році була прийнята перша Женевська конвенція, яка базувалася на ідеалах Дюнана.
Поле битви сьогодні
В районі, де відбулась битва, є ряд монументів.
В Сан Мартіно в 1893 році був збудований 70-метровий пам'ятник Віктору Еммануїлу II. У місті також є музей, в якому виставлені на огляд форма і зброя того часу, а також каплиця.
У Сольферіно також є музей, в якому експонуються тогочасні зброя та пам'ятки, а також поховання загиблих у битві.
Поблизу Кастільйоне-делле-Стів'єре, де після битви померло багато поранених у ній, є Музей Міжнародного Червоного Хреста, присвячений подіям, що призвели до формування цієї організації.
Битва під Сольферіно в мистецтві
Битві під Сольферіно присвячена поема Елізабет Баррет Браунінг «Новобранець під Сольферіно» (англ. «The Forced Recruit at Solferino») (Last Poems 1862).
Роман австрійського письменника, вихідця з Галичини Йозефа Рота «Марш Радецького» (1932 рік) починається з битви під Сольферіно. У ньому батько головного героя, Тротта, увіковічнений як «Герой Сольфаріно». Роман був двічі екранізований (в 1965 та 1995 роках).
Битва під Сольферіно була зображена також в 2006 році в телефільмі «Анрі Дюнан: Червоне на хресті» (фр. «Henry Dunant: Du rouge sur la croix», англ. «Henry Dunant: Red on the Cross»), в якому розповідається історія підписання Женевських конвенцій та створення Червоного хреста.
Див. також
Посилання
- Сольферино // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 7. — 693 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.
- Анри Дюнан. Воспоминание о битве при Сольферино / Пер. с фр. — 3-е изд., без изм. — М.: Международный Комитет Красного Креста, 2004.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bitva pid Solferino ital Batalla de Solferino nim Schlacht von Solferino fr Bataille de Solferino najbilsha bitva Avstro italo francuzkoyi vijni 1859 roku yaka vidbulas 24 chervnya 1859 roku mizh koaliciyeyu Franciyi ta P yemontu i Sardinskogo korolivstva proti armiyi Avstrijskoyi imperiyi poblizu Solferino v Lombardiyi Bitva pid Solferino 1859 Avstro italo francuzka vijna 1859 roku Bitva pid Solferino Bitva pid Solferino Koordinati 45 22 02 pn sh 10 33 59 sh d 45 367222222249772301 pn sh 10 56638888891677830 sh d 45 367222222249772301 10 56638888891677830 Data 24 chervnya 1859 roku Misce Solferino Italiya Rezultat Peremoga Franko italijskoyi koaliciyi Storoni Franciya Sardinske korolivstvo Avstrijska imperiya Komanduvachi Napoleon III Bonapart Viktor Emanuyil II Franc Josif I Vijskovi sili 118 600 soldativ 93 600 francuziv ta 25 000 sardinciv 592 garmati 119 783 soldativ 752 garmati Vtrati 18 000 vbitih poranenih zniklih bezvisti polonenih 22 000 vbitih poranenih zniklih bezvisti polonenih Vijskami Franciyi komanduvav Napoleon III vijskami P emonta ta Sardiniyi Viktor Emanuyil II avstrijskoyu armiyeyu imperator Franc Josif I Bitva zakinchilas peremogoyu franko italijskoyi koaliciyi PeredumoviPislya porazki pid Madzhentoyu yaka vidkrila franko sardinskij armiyi shlyah na Lombardiyu general feldmarshal golovnokomanduvach avstrijskoyi armiyi virishiv vivesti svoyi vijska na livij bereg richki Mincho v tak zvanij chotirikutnik Verona Mantuya Pesk yera i Lenyago povtorivshi vigrashnu strategiyu yaku zastosuvav jogo poperednik Jozef Radeckij pid chas Avstro italijskoyi vijni 1848 1849 rokiv Prote u Vidni povedinka Dyulayi ta hid konfliktu viklikali oburennya oskilki Dyulayi perebuvayuchi vsogo za dekilka kilometriv vid Turinu buv zmushenij pokinuti Lombardiyu Pislya pributtya francuzkoyi armiyi avstrijci zaznali dekilkoh porazok nezvazhayuchi na znachnu chiselnu perevagu krashe znannya miscevosti i prostishe postachannya Pid tiskom shirokogo narodnogo nevdovolennya Franc Josif I pribuv do Italiyi vidstoroniv Dyulayi vzyavshi na sebe osobiste komanduvannya vijskami BitvaBitva pid Solferino na francuzkij karti 1859 roku Zelenim kolorom poznacheni italijski vijska blakitnim francuzki zhovtim avstrijski Sili storin Avstrijski vijska yakimi osobisto komanduvav nedosvidchenij 29 richnij imperator Franc Josif buli rozdileni na dvi polovi armiyi 1 u armiyu sho skladalas z troh korpusiv III IX i XI pid komanduvannyam Franca fon Vimpfena nim Franz Graf von Wimpffen i 2 u armiyu sho skladalas z chotiroh korpusiv I V VII i VIII pid komanduvannyam Franca fon Shlika nim Franz Schlik Francuzka armiya yakoyu v bitvi pri Solferino komanduvav osobisto Napoleon III skladalas z chotiroh korpusiv ta imperatorskoyi gvardiyi Bagato hto z yiyi soldativ ta generaliv buli veteranami francuzkogo zavoyuvannya Alzhiru i Krimskoyi vijni ale yiyi golovnokomanduvach ne mav vijskovogo dosvidu Sardinska armiya skladalas z chotiroh polovih divizij 24 chervnya franko sardinska armiya rushila na shid vzdovzh pravogo berega richki Mincho Francuzi silami 4 korpusiv mali zajnyati sela Solferino Kavriana Guyidiccolo i Medole Chotiri sardinski diviziyi povinni buli zajnyati Poccolengo Prote nezabarom soyuzniki zitknulis z avstrijskimi vijskami yaki okopalisya v cih selah Cherez vidsutnist chitkogo planu bitva rozpalas na tri okremi chastini bilya Medole pivden Solferino v centri i San Martino ital San Martino pivnich sho sprichinilo veliki zhertvi Bij bilya Medole Bitva pochalas v bilya Medole blizko 4 godini ranku Jduchi do Guyidiccolo vijska IV francuzkogo korpusu zustrilis z avstrijskim pihotnim polkom 1 yi armiyi Avstriyi General Nel fr Niel vidrazu zh virishiv vstupiti v bij i rozgornuti svoyi vijska na shid vid Medole Cej krok pereshkodiv trom avstrijskim korpusam III IX i XI 1 yi avstrijskoyi armiyi dopomogti svoyim vijskam 2 yi armiyi pid Solferino de bula osnovna ataka francuzkoyi armiyi Francuzki sili hocha chiselno postupalisya avstrijcyam i buli roztyagnuti na 5 kilometriv zmogli vidbiti bezperervni ataki protivnika i kontratakuvali u vidpovidnij moment Pislya 15 godin bojovih dij avstrijci vidstupili obidvi storoni vtratili v cilomu blizko 15 000 cholovik Bij bilya Solferino Plan bitvi pid Solferino Priblizno o 4 30 ranku avangard I francuzkogo korpusu yakim komanduvav marshal Barage d Ilye fr Baraguey d Hilliers vstupiv v kontakt z vijskami V armijskogo korpusu na choli z feldmarshalom Filippom Shtadionom nim Philipp Franz Graf von Stadion Thannhausen Blizko 5 godini ranku I korpus pid komanduvannyam marshala Mak Magona zitknuvsya z avstro ugorskimi chastinami poblizu Medole V shtab Mak Magona pribuv Napoleon III osobisto sposterigayuchi za bitvoyu Tri avstrijski korpusi I V i VII buli chiselnishimi za francuzki vijska i zajmali zruchni poziciyi na pagorbah bilya Solferino ta Kavriano Avstrijci zmogli utrimuvati svoyi poziciyi protyagom vsogo dnya vidbivayuchi francuzki ataki Napoleon III zmushenij buv uvesti v bij imperatorsku gvardiyu Blizko 15 godini francuzki rezervi III korpus pid komanduvannyam Fransua Kanrobera ta imperatorska gvardiya pid komanduvannyam Augusta Renjo fr Auguste Regnaud atakuvali Kavrianu yaku zahishav I avstrijskij korpus pid komanduvannyam Klam Gallasa nim Eduard Clam Gallas zahopili yiyi blizko 6 godini vechora tim samim prorvavshi avstrijskij centr Cej proriv sprichiniv zagalnij vidstup oboh avstrijskih armij Napoleon III v bitvi pid Solferino Bij bilya San Martino Viktor Emanuyil v bitvi pid Solferino Bij bilya San Martino pochavsya blizko 7 godini ranku de 4 italijski diviziyi zitknulis z VIII avstrijskim korpusom pid komanduvannyam feldmarshala Benedeka Nezvazhayuchi na chiselnu perevagu italijciv avstrijci zumili vidbiti vsi ataki azh poki avstrijska armiya ne pochala vidstupati Rezultati Zhan Anri Dyunan pid Solferino Bitva bula visnazhlivoyu ta krovoprolitnoyu trivala bilshe 9 godin Zreshtoyu avstrijci zmusheni buli zalishiti svoyi poziciyi Soyuzni franko italijski vijska dorogoyu cinoyu zdobuli peremogu Avstrijci vtratili blizko 3 000 ubitimi 11 000 poranenimi i bilshe 8 000 polonenimi chi zniklimi bezvisti Francuzi ta italijci vtratili 2 500 ubitimi 12 500 poranenimi i blizko 3 000 polonenimi chi zniklimi bezvisti Povidomlyalos pro vipadki rozstrilu polonenih chi dobivannya poranenih bagnetami z oboh storin Bagato poranenih soldativ pomerli v nastupni dni pislya bitvi cherez brak vodi medikamentiv ta medichnoyi dopomogi NaslidkiAvstrijci vidstupili do chotirikutnika fortec Kampaniya bula po suti zakinchena Nezabarom pislya bitvi 12 lipnya 1859 roku Napoleon III ta Franc Josif I zustrilis v misti Villafranka shob uklasti peremir ya Italijci zvilnili Lombardiyu prote Veneto zalishilos pid vladoyu avstrijciv V 1861 roci bulo progoloshene Italijske korolivstvo Zhenevska konvenciya ta stvorennya Chervonogo hrestaShvejcarskij pidpriyemec i gromadskij diyach Zhan Anri Dyunan perebuvayuchi v 1859 roci bilya Solferino stav svidkom bitvi Buduchi vrazhenim masshtabami krovoprolittya ta strazhdannyami lyudej vin napisav knizhku Spogadi pro Solferino yaka stala peredumovoyu dlya stvorennya Mizhnarodnogo komitetu Chervonogo Hresta v 1863 roci V 1864 roci bula prijnyata persha Zhenevska konvenciya yaka bazuvalasya na idealah Dyunana Pole bitvi sogodniPohovannya v Solferino V rajoni de vidbulas bitva ye ryad monumentiv V San Martino v 1893 roci buv zbudovanij 70 metrovij pam yatnik Viktoru Emmanuyilu II U misti takozh ye muzej v yakomu vistavleni na oglyad forma i zbroya togo chasu a takozh kaplicya U Solferino takozh ye muzej v yakomu eksponuyutsya togochasni zbroya ta pam yatki a takozh pohovannya zagiblih u bitvi Poblizu Kastiljone delle Stiv yere de pislya bitvi pomerlo bagato poranenih u nij ye Muzej Mizhnarodnogo Chervonogo Hresta prisvyachenij podiyam sho prizveli do formuvannya ciyeyi organizaciyi Bitva pid Solferino v mistectviBitvi pid Solferino prisvyachena poema Elizabet Barret Brauning Novobranec pid Solferino angl The Forced Recruit at Solferino Last Poems 1862 Roman avstrijskogo pismennika vihidcya z Galichini Jozefa Rota Marsh Radeckogo 1932 rik pochinayetsya z bitvi pid Solferino U nomu batko golovnogo geroya Trotta uvikovichnenij yak Geroj Solfarino Roman buv dvichi ekranizovanij v 1965 ta 1995 rokah Bitva pid Solferino bula zobrazhena takozh v 2006 roci v telefilmi Anri Dyunan Chervone na hresti fr Henry Dunant Du rouge sur la croix angl Henry Dunant Red on the Cross v yakomu rozpovidayetsya istoriya pidpisannya Zhenevskih konvencij ta stvorennya Chervonogo hresta Div takozhRisordzhimento Avstro italo francuzka vijna 1859 rokuPosilannyaSolferino Sovetskaya voennaya enciklopediya pod red N V Ogarkova M Voenizdat 1980 T 7 693 s v 8 mi t 105 000 ekz Anri Dyunan Vospominanie o bitve pri Solferino Per s fr 3 e izd bez izm M Mezhdunarodnyj Komitet Krasnogo Kresta 2004