Битва на Рогах Хаттіна або Битва при Хаттіні — битва, що відбулась 4 липня 1187 року при Рогах Хаттіна між Єрусалимським королівством хрестоносців та силами династії Аюбідів. Хрестоносців було розгромлено мусульманською армією під проводом Салах ад-Діна, що невдовзі призвело до вигнання хрестоносців з Єрусалиму.
Битва на Рогах Хаттіна | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
32°47′54″ пн. ш. 35°27′34″ сх. д. / 32.798305555556° пн. ш. 35.459555555556° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Айюбіди | Єрусалимське королівство Тамплієри Госпітальєри Антіохійське князівство | ||||||
Командувачі | |||||||
Саладін | Гі де Лузіньян Раймунд ІІІ Триполійський Жерар де Рідфор Баліан ІІ д'Ібелін Рено де Шатільйон | ||||||
Військові сили | |||||||
30 000 чоловік | 20 000 чоловік
| ||||||
Втрати | |||||||
Невідомо | 17 000 чоловік |
Передумови
Ще за життя Єрусалимського короля Балдуїна IV, у зв'язку з тим, що він був смертельно хворим на проказу, спадкоємцем престолу став його племінник Балдуїн V, а регентом — Раймунд III, граф Триполі. Граф Триполійський, використовуючи свою владу, уклав із Салах ад-Діном перемир'я на чотири роки. За рік юний король помер, і спадкоємця престолу довелось обирати серед двох сестер Балдуїна IV: Сибіли та Ізабели.
Ще до смерті короля, на раді в Акрі, єрусалимські барони склали присягу ще живому Балдуїну IV, що після його смерті трон тільки тимчасово перейде до регента й Гі де Лузіньян не стане королем, а питання обрання нового правителя, Сибілли чи Ізабелли, будуть вирішувати: папа римський, монархи Священної Римської імперії, Англії та Франції.
У березні 1185 року помер Балдуїн IV. Барони не стали чекати на відповідь з Європи. Вони розділились на дві ворожі партії: одна партія виступала за те, щоб коронували Сибілу та її чоловіка Гі де Лузіньяна; до її складу входили Великий магістр Ордена Тамплієрів Жерар де Рідфор, патріарх Єрусалимський та інші. Друга партія виступала за коронацію Ізабели та її чоловіка Онфруа IV де Торона, до її складу входили Баліан ІІ д'Ібелін, граф Раймунд III Триполійський. Зрештою, 20 липня 1186 року в Єрусалимі була коронована Сибіла й Гі де Лузіньян.
1187 року в Акрі на раді баронів Святої Землі обговорювався новий хрестовий похід. Під час цього зібрання надійшло донесення про те, що Саладін узяв в облогу місто Тиверію, оплот графа Раймунда III. З-за стін обложеної фортеці прибув гонець від графині Ешиви Триполійської, чиє послання благало про допомогу. Сам граф знав, що султан Салах-Ад-Дін неухильно додержується сарацинського кодексу честі, а тому не зачіпатиме високорідну даму. Проте великий султан був хитрим. Виманити франків, підбити їх на поспішну, погано продуману рятувальну операцію — про більше Салах ад-Дін і мріяти не міг. Імовірно, саме тому посланець безперешкодно дістався короля Гі де Лузіньяна й ради баронів. Наступної ночі, під тиском гросмейстера Ордену тамплієрів Жерара де Рідфора, король ухвалив рішення прийти на допомогу місту. Армія виступила наступного ранку.
Битва
Король Єрусалимського королівства Гі де Лузіньян зі своїм військом виступив проти мусульман вранці у п'ятницю, 3 липня 1187 року, просуваючися від до Тиверіадського озера. Відстань була невеликою — двадцять кілометрів, але караван 50-тисячної (за іншими даними, в армії було трохи більш як двадцять тисяч чоловік) армії розтягнувся на кілька миль.
Спекотний і посушливий липень Палестини робили свою справу, і війська хрестоносців, із труднощами просуваючися опаленою місцевістю під палючим сонцем, не встигли дістатись води до заходу сонця.
Повертатись до джерел було надто пізно й за порадою графа Раймунда III Триполійського вони зупинились на відпочинок у місцевості, що має назву Роги Хаттіна. Ледь вони розбили похідні намети, як Саладін наказав своїм військам підпалити сухий чагарник, що зростав у надлишку на схилах гір. Їдкий дим застилав небо, ускладнюючи дихання, і страждання виснажених тривалим переходом і сонячною спекою військ короля поглибились жаром полум'я, що палало навколо табору. Зрештою султан наказав розмістити поблизу табору глечики, наповнені водою з Тиверіадського озера, спустошуючи їх на очах виснажених жагою хрестоносців, а потім обстріляти табір з луків та арбалетів.
На військовій раді, зібраній королем Гі, було прийнято рішення негайно атакувати війська Саладіна, та брат Гі де Лузіньяна — Аморі — почав організовувати ескадрони для нападу.
Раймунд III Триполійський очолював додаткові війська, та по прибуттю до табору став зі своїм загоном в авангарді. Відповідно до тогочасної традиції граф Триполійський, як сеньйор Тиверіадських земель, на яких відбувалась битва, узяв на себе командування військами, очолюючи першу дивізію. Баліан ІІ д'Ібелін та Жослен ІІІ Едеський зі своїми лицарями прикривали тили, створивши ар'єргард.
Однак, лишень загони були виведені на позиції й вишикувані в бойовому порядку, шість лицарів із війська графа Триполійського, на ім'я Балдуїн де Фортью, Раймонд Бак і Лаодицій де Тиберіас із трьома своїми товаришами, «охоплені диявольським духом втекли до Салах ад-Діна та, раптово перейшовши до сарацинів, донесли їм про всі особливості поточного становища, наміри й ресурси християн», закликаючи султана атакувати хрестоносців швидко й неочікувано першим, щоб здобути перемогу. Почувши ці слова, Салах ад-Дін наказав своїм військам вишикуватись у бойовий порядок та рушити вперед на лицарів.
Піхота королівського війська, побачивши наступ сарацинів, піднялась на верхівку гори, й відмовилась битись, незважаючи на наказ короля, благання єпископів і вимоги баронів.
Раймунд III Триполійський зі своїм загоном виступив назустріч ескадрону мусульман, але ті, розділившися, створили наскрізний прохід, що дозволив загону лицарів заглибитись, а потім зімкнули свої ряди, оточивши себе щільним кільцем. Врятуватись удалось тільки десяти-дванадцяти лицарям, в тому числі самому графу Триполійському та його чотирьом пасинкам. З оточення вирвались також Баліан ІІ д'Ібелін і Жослен ІІІ Едеський (за іншими даними в битві участі не брав, перебував в Акрі).
У суботу, 4 липня 1187 року «розверзлись хмари смерті, згасло світло в цей день скорботи, страждання, горя та руйнувань». У битві, що тривала сім годин, загинуло близько 17000 чоловік, а король Гі Лузіньян, його брат Аморі (конетабль королівства), магістр тамплієрів Жерар де Рідфор, Рено де Шатільйон, Онфруа IV Торонський та багато інших потрапили в полон. У цій битві також було втрачено Святий Животворний Хрест Господній.
Результати
Поразка при Хаттіні знекровила ордени тамплієрів та госпітальєрів, що були головними силами, які стримували просування сарацинів під проводом Салах ад-Діна. Баліан II д'Ібелін, якому вдалось врятуватись від полону, швидко повернувся в Єрусалим та зібрав війська для його оборони. У вересні 1187 року Салах ад-Дін підступив до Єрусалима. Городяни збирались опиратись, тому непрямо відповідали на пропозицію Салах ад-Діна здати місто за умов дарування свободи городянам. Проте, коли почалась щільна облога міста, християни, побачивши перед собою армію сарацинів, що мала чисельну перевагу, побачили всю неможливість спротиву та звернулись до Салах ад-Діна з мирними перемовинами. Салах ад-Дін погодився за викуп дарувати їм свободу й життя, причому чоловіки сплачували по 10 золотих монет, жінки — по 5, діти — по 2, після чого всі вони залишили місто, при цьому зберігши своє майно (що змогли нести з собою) та зброю. 2 жовтня 1187 року війська Саладіна увійшли до Єрусалима. Надалі місто на деякий час знову опинилося в руках християн, проте фактично перемога Салах ад-Діна при Хаттіні поклала початок поступовому вигнанню християн зі Святої Землі на кілька століть.
Примітки
- A. Konstam, Historical Atlas of The Crusades, 119
- A. Konstam, Historical Atlas of The Crusades, 133
- Madden,, Thomas (2005). Crusades The Illustrated History. Ann Arbor: University of Michiga P.
Література
- Baldwin M. W, «Raymond III of Tripolis». Princeton, 1936.
- Duggan A, «The Story of the Crusade». London, 1963.
- , «A History of the Crusades», 2 vols. Cambridge, 1952.
- Schlumberger G, «Renaud de Châtillon…» Paris, 1898.
- «Estoire d'Eracle…» (через цитаты авторов 19-20 вв.)
- «The Crusades», the author and narrator Terry Jones. BBC, 1995
- Колін А. «Адвокати Гробу Господнього». «OCTO PRINT», 1998.
Посилання
- Битва при Хаттіні, 1187 [Архівовано 7 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Свідчення про Хаттінську битву 1187 року, складене франком Ернулем, написане невдовзі після 1197 року [Архівовано 7 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Галина Россі. Останній король Єрусалиму [Архівовано 6 липня 2009 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bitva na Rogah Hattina abo Bitva pri Hattini bitva sho vidbulas 4 lipnya 1187 roku pri Rogah Hattina mizh Yerusalimskim korolivstvom hrestonosciv ta silami dinastiyi Ayubidiv Hrestonosciv bulo rozgromleno musulmanskoyu armiyeyu pid provodom Salah ad Dina sho nevdovzi prizvelo do vignannya hrestonosciv z Yerusalimu Bitva na Rogah Hattina 32 47 54 pn sh 35 27 34 sh d 32 798305555556 pn sh 35 459555555556 sh d 32 798305555556 35 459555555556 Data 4 lipnya 1187 roku Misce Pidnizhzhya Rogiv Hattina Rezultat Rozgrom hrestonosciv Storoni Ajyubidi Yerusalimske korolivstvo Tampliyeri Gospitalyeri Antiohijske knyazivstvo Komanduvachi Saladin Gi de Luzinyan Rajmund III Tripolijskij Zherar de Ridfor Balian II d Ibelin Reno de Shatiljon Vijskovi sili 30 000 cholovik 1 20 000 cholovik 2 15 000 pihotinciv 1 200 licariv 500 turkopoliv 3 Vtrati Nevidomo 17 000 cholovik Zmist 1 Peredumovi 2 Bitva 3 Rezultati 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaPeredumovired She za zhittya Yerusalimskogo korolya Balduyina IV u zv yazku z tim sho vin buv smertelno hvorim na prokazu spadkoyemcem prestolu stav jogo pleminnik Balduyin V a regentom Rajmund III graf Tripoli Graf Tripolijskij vikoristovuyuchi svoyu vladu uklav iz Salah ad Dinom peremir ya na chotiri roki Za rik yunij korol pomer i spadkoyemcya prestolu dovelos obirati sered dvoh sester Balduyina IV Sibili ta Izabeli She do smerti korolya na radi v Akri yerusalimski baroni sklali prisyagu she zhivomu Balduyinu IV sho pislya jogo smerti tron tilki timchasovo perejde do regenta j Gi de Luzinyan ne stane korolem a pitannya obrannya novogo pravitelya Sibilli chi Izabelli budut virishuvati papa rimskij monarhi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Angliyi ta Franciyi nbsp Gi de Luzinyan u podanni Fransua Eduara Piko 1843 Versal U berezni 1185 roku pomer Balduyin IV Baroni ne stali chekati na vidpovid z Yevropi Voni rozdililis na dvi vorozhi partiyi odna partiya vistupala za te shob koronuvali Sibilu ta yiyi cholovika Gi de Luzinyana do yiyi skladu vhodili Velikij magistr Ordena Tampliyeriv Zherar de Ridfor patriarh Yerusalimskij ta inshi Druga partiya vistupala za koronaciyu Izabeli ta yiyi cholovika Onfrua IV de Torona do yiyi skladu vhodili Balian II d Ibelin graf Rajmund III Tripolijskij Zreshtoyu 20 lipnya 1186 roku v Yerusalimi bula koronovana Sibila j Gi de Luzinyan 1187 roku v Akri na radi baroniv Svyatoyi Zemli obgovoryuvavsya novij hrestovij pohid Pid chas cogo zibrannya nadijshlo donesennya pro te sho Saladin uzyav v oblogu misto Tiveriyu oplot grafa Rajmunda III Z za stin oblozhenoyi forteci pribuv gonec vid grafini Eshivi Tripolijskoyi chiye poslannya blagalo pro dopomogu Sam graf znav sho sultan Salah Ad Din neuhilno doderzhuyetsya saracinskogo kodeksu chesti a tomu ne zachipatime visokoridnu damu Prote velikij sultan buv hitrim Vimaniti frankiv pidbiti yih na pospishnu pogano produmanu ryatuvalnu operaciyu pro bilshe Salah ad Din i mriyati ne mig Imovirno same tomu poslanec bezpereshkodno distavsya korolya Gi de Luzinyana j radi baroniv Nastupnoyi nochi pid tiskom grosmejstera Ordenu tampliyeriv Zherara de Ridfora korol uhvaliv rishennya prijti na dopomogu mistu Armiya vistupila nastupnogo ranku Bitvared nbsp Rogi Hattina Vid zi shidnogo boku 2005 nbsp Salah ad Din i Gi de Luzinyan pislya bitvi Korol Yerusalimskogo korolivstva Gi de Luzinyan zi svoyim vijskom vistupiv proti musulman vranci u p yatnicyu 3 lipnya 1187 roku prosuvayuchisya vid Seffurijskih dzherel do Tiveriadskogo ozera Vidstan bula nevelikoyu dvadcyat kilometriv ale karavan 50 tisyachnoyi za inshimi danimi v armiyi bulo trohi bilsh yak dvadcyat tisyach cholovik armiyi roztyagnuvsya na kilka mil Spekotnij i posushlivij lipen Palestini robili svoyu spravu i vijska hrestonosciv iz trudnoshami prosuvayuchisya opalenoyu miscevistyu pid palyuchim soncem ne vstigli distatis vodi do zahodu soncya Povertatis do dzherel bulo nadto pizno j za poradoyu grafa Rajmunda III Tripolijskogo voni zupinilis na vidpochinok u miscevosti sho maye nazvu Rogi Hattina Led voni rozbili pohidni nameti yak Saladin nakazav svoyim vijskam pidpaliti suhij chagarnik sho zrostav u nadlishku na shilah gir Yidkij dim zastilav nebo uskladnyuyuchi dihannya i strazhdannya visnazhenih trivalim perehodom i sonyachnoyu spekoyu vijsk korolya poglibilis zharom polum ya sho palalo navkolo taboru Zreshtoyu sultan nakazav rozmistiti poblizu taboru glechiki napovneni vodoyu z Tiveriadskogo ozera spustoshuyuchi yih na ochah visnazhenih zhagoyu hrestonosciv a potim obstrilyati tabir z lukiv ta arbaletiv Na vijskovij radi zibranij korolem Gi bulo prijnyato rishennya negajno atakuvati vijska Saladina ta brat Gi de Luzinyana Amori pochav organizovuvati eskadroni dlya napadu Rajmund III Tripolijskij ocholyuvav dodatkovi vijska ta po pributtyu do taboru stav zi svoyim zagonom v avangardi Vidpovidno do togochasnoyi tradiciyi graf Tripolijskij yak senjor Tiveriadskih zemel na yakih vidbuvalas bitva uzyav na sebe komanduvannya vijskami ocholyuyuchi pershu diviziyu Balian II d Ibelin ta Zhoslen III Edeskij zi svoyimi licaryami prikrivali tili stvorivshi ar yergard nbsp Gyustav Dore Bitva pri Hattini Odnak lishen zagoni buli vivedeni na poziciyi j vishikuvani v bojovomu poryadku shist licariv iz vijska grafa Tripolijskogo na im ya Balduyin de Fortyu Rajmond Bak i Laodicij de Tiberias iz troma svoyimi tovarishami ohopleni diyavolskim duhom vtekli do Salah ad Dina ta raptovo perejshovshi do saraciniv donesli yim pro vsi osoblivosti potochnogo stanovisha namiri j resursi hristiyan zaklikayuchi sultana atakuvati hrestonosciv shvidko j neochikuvano pershim shob zdobuti peremogu Pochuvshi ci slova Salah ad Din nakazav svoyim vijskam vishikuvatis u bojovij poryadok ta rushiti vpered na licariv Pihota korolivskogo vijska pobachivshi nastup saraciniv pidnyalas na verhivku gori j vidmovilas bitis nezvazhayuchi na nakaz korolya blagannya yepiskopiv i vimogi baroniv Rajmund III Tripolijskij zi svoyim zagonom vistupiv nazustrich eskadronu musulman ale ti rozdilivshisya stvorili naskriznij prohid sho dozvoliv zagonu licariv zaglibitis a potim zimknuli svoyi ryadi otochivshi sebe shilnim kilcem Vryatuvatis udalos tilki desyati dvanadcyati licaryam v tomu chisli samomu grafu Tripolijskomu ta jogo chotirom pasinkam Z otochennya virvalis takozh Balian II d Ibelin i Zhoslen III Edeskij za inshimi danimi v bitvi uchasti ne brav perebuvav v Akri U subotu 4 lipnya 1187 roku rozverzlis hmari smerti zgaslo svitlo v cej den skorboti strazhdannya gorya ta rujnuvan U bitvi sho trivala sim godin zaginulo blizko 17000 cholovik a korol Gi Luzinyan jogo brat Amori konetabl korolivstva magistr tampliyeriv Zherar de Ridfor Reno de Shatiljon Onfrua IV Toronskij ta bagato inshih potrapili v polon U cij bitvi takozh bulo vtracheno Svyatij Zhivotvornij Hrest Gospodnij Rezultatired Porazka pri Hattini znekrovila ordeni tampliyeriv ta gospitalyeriv sho buli golovnimi silami yaki strimuvali prosuvannya saraciniv pid provodom Salah ad Dina Balian II d Ibelin yakomu vdalos vryatuvatis vid polonu shvidko povernuvsya v Yerusalim ta zibrav vijska dlya jogo oboroni U veresni 1187 roku Salah ad Din pidstupiv do Yerusalima Gorodyani zbiralis opiratis tomu nepryamo vidpovidali na propoziciyu Salah ad Dina zdati misto za umov daruvannya svobodi gorodyanam Prote koli pochalas shilna obloga mista hristiyani pobachivshi pered soboyu armiyu saraciniv sho mala chiselnu perevagu pobachili vsyu nemozhlivist sprotivu ta zvernulis do Salah ad Dina z mirnimi peremovinami Salah ad Din pogodivsya za vikup daruvati yim svobodu j zhittya prichomu choloviki splachuvali po 10 zolotih monet zhinki po 5 diti po 2 pislya chogo vsi voni zalishili misto pri comu zberigshi svoye majno sho zmogli nesti z soboyu ta zbroyu 2 zhovtnya 1187 roku vijska Saladina uvijshli do Yerusalima Nadali misto na deyakij chas znovu opinilosya v rukah hristiyan prote faktichno peremoga Salah ad Dina pri Hattini poklala pochatok postupovomu vignannyu hristiyan zi Svyatoyi Zemli na kilka stolit Primitkired A Konstam Historical Atlas of The Crusades 119 A Konstam Historical Atlas of The Crusades 133 Madden Thomas 2005 Crusades The Illustrated History Ann Arbor University of Michiga P Literaturared Baldwin M W Raymond III of Tripolis Princeton 1936 Duggan A The Story of the Crusade London 1963 Runciman S A History of the Crusades 2 vols Cambridge 1952 Schlumberger G Renaud de Chatillon Paris 1898 Estoire d Eracle cherez citaty avtorov 19 20 vv The Crusades the author and narrator Terry Jones BBC 1995 Kolin A Advokati Grobu Gospodnogo OCTO PRINT 1998 Posilannyared nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Bitva na Rogah Hattina Bitva pri Hattini 1187 Arhivovano 7 bereznya 2013 u Wayback Machine Svidchennya pro Hattinsku bitvu 1187 roku skladene frankom Ernulem napisane nevdovzi pislya 1197 roku Arhivovano 7 bereznya 2013 u Wayback Machine Galina Rossi Ostannij korol Yerusalimu Arhivovano 6 lipnya 2009 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bitva na Rogah Hattina amp oldid 42909981