Би́тва при Ала́ркосі (ісп. Batalha de Alarcos; араб. معركة الأرك) — битва, що відбулася 18 липня 1195 року біля в Іспанії між християнськими та мусульманськими військами. Першими командував кастильський король Альфонсо VIII, другими — альмохадський халіф Абу Юсуф Якуб аль-Мансур. Християнські сили складалися з кастильців, басків, португальців, членів лицарських орденів Сантьяго, Калатрави і Евори. Їм протистояла армія Альмохадів, набрана з берберів, марокканських арабів, андалузців та негритянських народів Африки. Бій розпочався з потужного удару християнської кінноти. Вона рознесла передові частини противника, але, заглибившись, була оточена його основними силами. Відрізавши кінноту від піхоти, мусульмани перебили ворожі загони по черзі. У ході запеклого, багатогодинного бою Альмохади здобули повну перемогу. Великі втрати понесли обидві сторони. У історіографії битва вважається останньою найбільшою поразкою християн в ході Реконкісти. Також — Аларкоська катастрофа (ісп. Desastre de Alarcos).
Битва при Аларкосі | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Реконкіста | |||||||
Координати: 38°57′10″ пн. ш. 4°00′00″ зх. д. / 38.95277778002777325° пн. ш. 4.000000000028° зх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Кастильське королівство | Альмохади | ||||||
Командувачі | |||||||
Альфонсо VIII | Абу-Юсуф аль-Мансур | ||||||
Військові сили | |||||||
невідомо | невідомо | ||||||
Втрати | |||||||
невідомо † Гонсалу Вієгаш | невідомо |
Передумови
На початку 1190-х років Піренейський півострів був поділений на дві частини — християнський північ і мусульманський південь. Першою керували королівства Кастилії, Леону, Наварри і Португалії; другою — Альмохадський халіфат, основні володіння якого лежали за морем, в Марокко.
1194 року в Марракеші серйозно захворів альмохадський халіф Абу-Юсуф. Проти нього повстав його брат — Абу-Яхья, управитель Андалузії, мусульманської частини Піренейського півострова. Він перепилив море в надії здобути столицю халіфату й очолити державу. Користаючись цією нагодою, кастильський король Альфонсо VIII вирішив порушити перемир'я з мусульманами. Його війська під командуванням толедського єпископа Мартина Лопеса де Пісерги здійснили набіг на мусульманську Севілью.
Тим часом халіф Абу-Юсуф розбив бунтівного брата й, розлючений діями кастильців, розпочав підготовку до походу на півострів. 1 червня 1195 року він висадився у Таріфі, на крайньому півдні Іспанії. Звідти марокканські війська пройшли до Севілью й 30 червня дісталися Кордови. Андалузькі лідери надали халіфові свої ополчення та загони найманців. До них також приєднався загін християн-відступників на чолі з Педру Фернандесем де Кастро, особистим ворогом кастильського короля.
4 липня халіф Абу-Юсуф виступив із Кордови. Його армія перейшла Марадальський перевал й розтягнулася по Салватьєрській рівнині. Коли відомості про її просування дійшли до короля Альфонсо VIII, він зібрав війська в Толедо й рушив назустріч.
Християни зайняли позиції в місцевості Аларкос (аль-Арак) поблизу річки Гвадіани, на південному кордоні Кастильського королівства. У війську Альфонсо VIII були кастильці, баски, астурійці, лицарі-хрестоносці орденів Сантьяго і Калатрави, а також члени португальського Еворського ордену. Леонський король Альфонсо IX та наварський король Санчо VII вислали до них підмогу, але Альфонсо VIII сподівався вибороти перемогу без них.
16 липня до Аларкоса підійшла мусульманська армія халіфа Абу-Юсуфа. Він вирішив не починати бою й дав відпочити своїм воякам два дні.
Битва
18 липня 1195 року, в середу, армія Альмохадського халіфату вишикувалася на пагорбі Ла-Кабеса (Голова), за два польоти стріли від Аларкоса. Її авангард очолив візир Абу-Яхья ібн-Абі-Хафс.
Першу лінію авангарду складали маринідські добровольці, переважно лучники, під командуванням Абу-Яліла Махью ібн-Абі-Бакра. За ними розташовувалися бербери зенатського племені. Сам візир перебував на пагорбі зі стягом мусульманського еміра, в оточенні берберських охоронців-хінтатів. Праворуч від нього стояли араби Ярмуна ібн-Ріяха, а ліворуч — місцеві андалузці Саїда ібн-Санадіда.
Халіф Абу-Юсуф взяв на себе командування арьєргардом, куди входили найкращі африканські частини — вояки Ябіра ібн-Юсуфа, Абда аль-Каві, Тайліюна, Мухаммада ібн-Мункафада, Абу-Джазіра Яджлуфа аль-Аврабі, а також негритянська гвардія.
Альфонсо VIII недооцінив противника. Він зібрав зранку усю лицарську кінноту, числом до 8 тисяч, під командування біскайського сеньйора Дієго ІІ Ароського, й наказав рознести мусульман потужним кавалерійським ударом. Король мусив очолити піхоту, яка разом із хрестоносцями з черенечих орденів, мусила прикривати кінноту й добити ослабленого ворога.
Удар християнської кавалерії був незлагодженим, але дуже потужним. Лицарі знесли першу і другу лінію мусульманського авангарду і прорвалися на пагорб. У бою загинув альмохадський візир. Його охоронці захищалися до останнього. Лицарі також розбили вороже ліве крило, обернувши на втечу андалузців.
Після трьох годин бою наступив полудень. Християнська кіннота була стомлена і потерпала від спеки. Коли праве крило мусульман зайшло лицарям в тил, халіф Абу-Юсуф особисто повів у атаку свої найкращі війська. Він бився у перших рядах, надихаючи підлеглих власним прикладом.
Невдовзі альмохадівська армія оточила головні сили християн. Альфонсо VIII кинувся з резервами їм на допомогу, але потрапив у кільце. Деякий час король боровся врукопашну, але охоронці силою витягли його з січі й змусили тікати до Толедо. Кастильська піхота загинула, а разом із нею — вояки чернечо-лицарських орденів.
Тим часом бісайський сеньйор Дієго зміг пробитися з боєм крізь ворожі лави і відступити до недобудованого Аларкоського замку. Окрім уцілілих вояків туди збіглися цивільні з околиць. Мусульмани оточили замок й надіслали переговорником Педру Фернандеса де Кастро, який практично не брав участі у битві. За результатом перемовин Дієго здав укріплення в обмін на відступ до Кастилії з усіма своїми бійцями. 12 лицарів-християн мусили лишитися заручникам у Альмохадів на знак дотримання угоди.
Наслідки
Християнське військо зазнало нищівної поразки в Аларкоській битві. Серед загиблих були три єпископи — Авільський, Сеговійській і Сігенській; ордонський граф Гарсія де Рода з братами, графи Педро Руїс де Гузман і Родріго Санчес; великий магістр Ордену святого Якова Санчо Фернандес де Лемус, а також магістр португальського Еворського (Авістського) ордену Гонсалу Вієгаш. Мусульмани ж втратили у бою візира та велику кількість знатних вояків. Абу-Яліла Махью, командир маринідських добровольців сконав від ран наступного року.
Внаслідок Аларкоської катастрофи Кастилія опинилася у смертельній небезпезі. Усі прилеглі до Аларкоса замки й поселення — Малагон, Бенавенте, Калтрава, Карекель і Торре-де-Гуадальферза — здалися, або були покинуті. Шлях на незахищений Толедо звільнився, але альмохадський халіф повернув назад до Севільї, заважаючи на великі втрати його війська. Після перемоги він прийняв прізвисько аль-Мансур (Переможець). На пам'ять про битву халіф спорудив у Севільї величезну колону, яку прикрасив кулею.
Наступні два роки мусульмани здійснювали спустошливі набіги на кастильські землі в Естремадурі, Тазькій долині, Ла-Манчі й околицях Толедо. Деякі з цих походів очолював ренегат Педро де Кастро. Проте загалом ці операції не мали стратегічного значення. Врешті-решт, втративши інтерес до іспанських справ, халіф Абу-Юсуф уклав тимчасові союзи з Леоном і Наваррою. Через хворобу він повернувся до Африки 1198 року й помер за рік в Марокко.
Мусульмани не змогли розвинути свій успіх при Аларкосі. За 16 років новий халіф Мухаммад ан-Насір розгорнув черговий наступ на Піренйському півострові, але був дощенту розбитий при Навас-де-Толосі. Ця битва стала переломною в ході Реконкісти, ознаменувавши початок кінця мусульманського панування на Піренейському півострові.
Примітки
- Battle of Alarcos // Encyclopaedia Britannica Online.
Джерела
- Ahmad ibn Muhammad Maqqari, ibn al-Khatib. The history of the Mohammedan dynasties in Spain. Vol.2, Johnson Reprint Corporation, 1843.
- King, Georgiana Goddard. A brief account of the military orders in Spain. The Hispanic Society of America, 1921.
- Medieval Iberia: an encyclopedia / ed. E. Michael Gerli, Samuel G. Armistead, Taylor & Francis, 2003.
- González Palencia A., Historia de la España musulmana, 4 ed., Barcelona, 1945.
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
- Аларкосская битва // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва при Аларкосі (1195)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bi tva pri Ala rkosi isp Batalha de Alarcos arab معركة الأرك bitva sho vidbulasya 18 lipnya 1195 roku bilya v Ispaniyi mizh hristiyanskimi ta musulmanskimi vijskami Pershimi komanduvav kastilskij korol Alfonso VIII drugimi almohadskij halif Abu Yusuf Yakub al Mansur Hristiyanski sili skladalisya z kastilciv baskiv portugalciv chleniv licarskih ordeniv Santyago Kalatravi i Evori Yim protistoyala armiya Almohadiv nabrana z berberiv marokkanskih arabiv andaluzciv ta negrityanskih narodiv Afriki Bij rozpochavsya z potuzhnogo udaru hristiyanskoyi kinnoti Vona roznesla peredovi chastini protivnika ale zaglibivshis bula otochena jogo osnovnimi silami Vidrizavshi kinnotu vid pihoti musulmani perebili vorozhi zagoni po cherzi U hodi zapeklogo bagatogodinnogo boyu Almohadi zdobuli povnu peremogu Veliki vtrati ponesli obidvi storoni U istoriografiyi bitva vvazhayetsya ostannoyu najbilshoyu porazkoyu hristiyan v hodi Rekonkisti Takozh Alarkoska katastrofa isp Desastre de Alarcos Bitva pri Alarkosi Rekonkista Koordinati 38 57 10 pn sh 4 00 00 zh d 38 95277778002777325 pn sh 4 000000000028 zh d 38 95277778002777325 4 000000000028 Data 18 lipnya 1195 Misce Kastiliya suchasnij Syudad Real Ispaniya Rezultat Peremoga Almohadiv Storoni Kastilske korolivstvo Almohadi Komanduvachi Alfonso VIII Abu Yusuf al Mansur Vijskovi sili nevidomo nevidomo Vtrati nevidomo Gonsalu Viyegash nevidomoPeredumoviIspaniya v 1150 h rokah Na pochatku 1190 h rokiv Pirenejskij pivostriv buv podilenij na dvi chastini hristiyanskij pivnich i musulmanskij pivden Pershoyu keruvali korolivstva Kastiliyi Leonu Navarri i Portugaliyi drugoyu Almohadskij halifat osnovni volodinnya yakogo lezhali za morem v Marokko 1194 roku v Marrakeshi serjozno zahvoriv almohadskij halif Abu Yusuf Proti nogo povstav jogo brat Abu Yahya upravitel Andaluziyi musulmanskoyi chastini Pirenejskogo pivostrova Vin perepiliv more v nadiyi zdobuti stolicyu halifatu j ocholiti derzhavu Koristayuchis ciyeyu nagodoyu kastilskij korol Alfonso VIII virishiv porushiti peremir ya z musulmanami Jogo vijska pid komanduvannyam toledskogo yepiskopa Martina Lopesa de Pisergi zdijsnili nabig na musulmansku Sevilyu Tim chasom halif Abu Yusuf rozbiv buntivnogo brata j rozlyuchenij diyami kastilciv rozpochav pidgotovku do pohodu na pivostriv 1 chervnya 1195 roku vin visadivsya u Tarifi na krajnomu pivdni Ispaniyi Zvidti marokkanski vijska projshli do Sevilyu j 30 chervnya distalisya Kordovi Andaluzki lideri nadali halifovi svoyi opolchennya ta zagoni najmanciv Do nih takozh priyednavsya zagin hristiyan vidstupnikiv na choli z Pedru Fernandesem de Kastro osobistim vorogom kastilskogo korolya 4 lipnya halif Abu Yusuf vistupiv iz Kordovi Jogo armiya perejshla Maradalskij pereval j roztyagnulasya po Salvatyerskij rivnini Koli vidomosti pro yiyi prosuvannya dijshli do korolya Alfonso VIII vin zibrav vijska v Toledo j rushiv nazustrich Hristiyani zajnyali poziciyi v miscevosti Alarkos al Arak poblizu richki Gvadiani na pivdennomu kordoni Kastilskogo korolivstva U vijsku Alfonso VIII buli kastilci baski asturijci licari hrestonosci ordeniv Santyago i Kalatravi a takozh chleni portugalskogo Evorskogo ordenu Leonskij korol Alfonso IX ta navarskij korol Sancho VII vislali do nih pidmogu ale Alfonso VIII spodivavsya viboroti peremogu bez nih 16 lipnya do Alarkosa pidijshla musulmanska armiya halifa Abu Yusufa Vin virishiv ne pochinati boyu j dav vidpochiti svoyim voyakam dva dni BitvaPole bitvi pri Alarkosi Na perednomu plani poziciyi hristiyan na zadnomu pagorbi musulman Ruyini Alarkoskogo zamku 18 lipnya 1195 roku v seredu armiya Almohadskogo halifatu vishikuvalasya na pagorbi La Kabesa Golova za dva poloti strili vid Alarkosa Yiyi avangard ocholiv vizir Abu Yahya ibn Abi Hafs Pershu liniyu avangardu skladali marinidski dobrovolci perevazhno luchniki pid komanduvannyam Abu Yalila Mahyu ibn Abi Bakra Za nimi roztashovuvalisya berberi zenatskogo plemeni Sam vizir perebuvav na pagorbi zi styagom musulmanskogo emira v otochenni berberskih ohoronciv hintativ Pravoruch vid nogo stoyali arabi Yarmuna ibn Riyaha a livoruch miscevi andaluzci Sayida ibn Sanadida Halif Abu Yusuf vzyav na sebe komanduvannya aryergardom kudi vhodili najkrashi afrikanski chastini voyaki Yabira ibn Yusufa Abda al Kavi Tajliyuna Muhammada ibn Munkafada Abu Dzhazira Yadzhlufa al Avrabi a takozh negrityanska gvardiya Alfonso VIII nedoociniv protivnika Vin zibrav zranku usyu licarsku kinnotu chislom do 8 tisyach pid komanduvannya biskajskogo senjora Diyego II Aroskogo j nakazav roznesti musulman potuzhnim kavalerijskim udarom Korol musiv ocholiti pihotu yaka razom iz hrestonoscyami z cherenechih ordeniv musila prikrivati kinnotu j dobiti oslablenogo voroga Udar hristiyanskoyi kavaleriyi buv nezlagodzhenim ale duzhe potuzhnim Licari znesli pershu i drugu liniyu musulmanskogo avangardu i prorvalisya na pagorb U boyu zaginuv almohadskij vizir Jogo ohoronci zahishalisya do ostannogo Licari takozh rozbili vorozhe live krilo obernuvshi na vtechu andaluzciv Pislya troh godin boyu nastupiv poluden Hristiyanska kinnota bula stomlena i poterpala vid speki Koli prave krilo musulman zajshlo licaryam v til halif Abu Yusuf osobisto poviv u ataku svoyi najkrashi vijska Vin bivsya u pershih ryadah nadihayuchi pidleglih vlasnim prikladom Nevdovzi almohadivska armiya otochila golovni sili hristiyan Alfonso VIII kinuvsya z rezervami yim na dopomogu ale potrapiv u kilce Deyakij chas korol borovsya vrukopashnu ale ohoronci siloyu vityagli jogo z sichi j zmusili tikati do Toledo Kastilska pihota zaginula a razom iz neyu voyaki chernecho licarskih ordeniv Tim chasom bisajskij senjor Diyego zmig probitisya z boyem kriz vorozhi lavi i vidstupiti do nedobudovanogo Alarkoskogo zamku Okrim ucililih voyakiv tudi zbiglisya civilni z okolic Musulmani otochili zamok j nadislali peregovornikom Pedru Fernandesa de Kastro yakij praktichno ne brav uchasti u bitvi Za rezultatom peremovin Diyego zdav ukriplennya v obmin na vidstup do Kastiliyi z usima svoyimi bijcyami 12 licariv hristiyan musili lishitisya zaruchnikam u Almohadiv na znak dotrimannya ugodi NaslidkiHristiyanske vijsko zaznalo nishivnoyi porazki v Alarkoskij bitvi Sered zagiblih buli tri yepiskopi Avilskij Segovijskij i Sigenskij ordonskij graf Garsiya de Roda z bratami grafi Pedro Ruyis de Guzman i Rodrigo Sanches velikij magistr Ordenu svyatogo Yakova Sancho Fernandes de Lemus a takozh magistr portugalskogo Evorskogo Avistskogo ordenu Gonsalu Viyegash Musulmani zh vtratili u boyu vizira ta veliku kilkist znatnih voyakiv Abu Yalila Mahyu komandir marinidskih dobrovolciv skonav vid ran nastupnogo roku Vnaslidok Alarkoskoyi katastrofi Kastiliya opinilasya u smertelnij nebezpezi Usi prilegli do Alarkosa zamki j poselennya Malagon Benavente Kaltrava Karekel i Torre de Guadalferza zdalisya abo buli pokinuti Shlyah na nezahishenij Toledo zvilnivsya ale almohadskij halif povernuv nazad do Sevilyi zavazhayuchi na veliki vtrati jogo vijska Pislya peremogi vin prijnyav prizvisko al Mansur Peremozhec Na pam yat pro bitvu halif sporudiv u Sevilyi velicheznu kolonu yaku prikrasiv kuleyu Nastupni dva roki musulmani zdijsnyuvali spustoshlivi nabigi na kastilski zemli v Estremaduri Tazkij dolini La Manchi j okolicyah Toledo Deyaki z cih pohodiv ocholyuvav renegat Pedro de Kastro Prote zagalom ci operaciyi ne mali strategichnogo znachennya Vreshti resht vtrativshi interes do ispanskih sprav halif Abu Yusuf uklav timchasovi soyuzi z Leonom i Navarroyu Cherez hvorobu vin povernuvsya do Afriki 1198 roku j pomer za rik v Marokko Musulmani ne zmogli rozvinuti svij uspih pri Alarkosi Za 16 rokiv novij halif Muhammad an Nasir rozgornuv chergovij nastup na Pirenjskomu pivostrovi ale buv doshentu rozbitij pri Navas de Tolosi Cya bitva stala perelomnoyu v hodi Rekonkisti oznamenuvavshi pochatok kincya musulmanskogo panuvannya na Pirenejskomu pivostrovi PrimitkiBattle of Alarcos Encyclopaedia Britannica Online DzherelaAhmad ibn Muhammad Maqqari ibn al Khatib The history of the Mohammedan dynasties in Spain Vol 2 Johnson Reprint Corporation 1843 King Georgiana Goddard A brief account of the military orders in Spain The Hispanic Society of America 1921 Medieval Iberia an encyclopedia ed E Michael Gerli Samuel G Armistead Taylor amp Francis 2003 Gonzalez Palencia A Historia de la Espana musulmana 4 ed Barcelona 1945 Sovetskaya istoricheskaya enciklopediya Moskva 1961 Alarkosskaya bitva Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Bitva pri Alarkosi 1195