Берлінський процес

Берлінський процес — це дипломатична ініціатива, пов'язана з майбутнім розширенням Європейського Союзу. Це почалося з Берлінської конференції 2014 року, за якою послідували Віденський саміт 2015 року, Паризький саміт 2016 року, Трієстський саміт 2017 року, Лондонський саміт 2018 року та Познанський саміт 2019 року. Берлінський процес був започаткований з метою консолідації та підтримки динаміки процесу інтеграції в ЄС у світлі зростання євроскептицизму та п’ятирічного мораторію на розширення, оголошеного президентом Європейської комісії Жаном Клодом Юнкером.

Берлінський процес
Держави-учасниці, що не входять до ЄС     Держави-учасниці ЄС     Решта ЄС
Тип	організація
Засновано	28 серпня 2014; 9 років тому (2014-08-28)
Членство	Держави ЄС:  Австрія  Болгарія  Хорватія  Франція  Греція  Німеччина  Польща Словенія  Італія Західнобалканські держави:  Албанія  Боснія і Герцеговина Чорногорія  Косово Північна Македонія  Сербія Треті держави:  Велика Британія
Вебсайт: berlinprocess.info
Берлінський процес у Вікісховищі

Берлінський процес – це міжурядова ініціатива співпраці, спрямована на пожвавлення багатосторонніх зв’язків між Західними Балканами та вибраними державами-членами ЄС, а також на покращення регіональної співпраці на Західних Балканах у питаннях інфраструктури та економічного розвитку. Це одна з головних дипломатичних ініціатив у Південно-Східній Європі третього кабінету Меркель. Його доповнюють ініціативи, що стосуються конкретних країн Південно-Східної Європи (наприклад, німецько-британська дипломатична ініціатива щодо вступу Боснії та Герцеговини до ЄС).

Ініціатива включає шість країн Західних Балкан, які є кандидатами на членство в ЄС (Чорногорія, Сербія, Північна Македонія, Албанія ) або потенційними кандидатами (Боснія і Герцеговина, Косово), деякі члени ЄС, наприклад: Австрія, Болгарія, Хорватія, Франція, Греція, Німеччина, Італія, Польща та Словенія та одна третя країна, Сполучене Королівство. 

У 2020 році головували Болгарія та Північна Македонія.

Див. також

• Стратегія Західних Балкан
• Подальше розширення Європейського Союзу
  • Вступ Албанії до Європейського Союзу
  • Вступ Боснії і Герцеговини до Європейського Союзу
  • Вступ Косова до Європейського Союзу
  • Вступ Північної Македонії до Європейського Союзу
  • Вступ Чорногорії до Європейського Союзу
  • Вступ Сербії до Європейського Союзу
• Сполучене Королівство в Європейському Союзі
• Брдо-бріунський процес

Примітки

1. Косово є предметом територіальної суперечки між Республікою Косово і Республікою Сербія. Республіка Косово в односторонньому порядку проголосила незалежність 17 лютого 2008 року, але , що вона є частиною власної суверенної території. Два уряди у 2013 році як частина Брюссельської угоди. Косово було визнано незалежною державою 102 з 193 держав-членів Організації Об'єднаних Націй. 10 держав визнали Косово лише для того, щоб пізніше відкликати своє визнання.
2. Косово є предметом територіальної суперечки між Республікою Косово і Республікою Сербія. Республіка Косово в односторонньому порядку проголосила незалежність 17 лютого 2008 року, але , що вона є частиною власної суверенної території. Два уряди у 2013 році як частина Брюссельської угоди. Косово було визнано незалежною державою 102 з 193 держав-членів Організації Об'єднаних Націй. 10 держав визнали Косово лише для того, щоб пізніше відкликати своє визнання.

Джерела

1. ShtetiWeb. (English) . Архів оригіналу за 28 липня 2015. Процитовано 26 травня 2014.
2. A new logo for Western Balkans Summit in Poznan. Ministry of Foreign Affairs Republic of Poland (брит.). 27 лютого 2019. Процитовано 5 березня 2019.

Посилання