Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Фабіан Ґотліб Тадеус Беллінсгаузен Беллінґсгаузен нім Fabian Gottlieb Thaddeus Benjamin von Bellingshausen 9 20 вересня

Беллінсгаузен

Беллінсгаузен

Фабіан Ґотліб Тадеус Беллінсгаузен (Беллінґсгаузен) (нім. Fabian Gottlieb Thaddeus (Benjamin) von Bellingshausen); 9 (20) вересня 1778(17780920) — 13 (25) січня 1852) — російський мореплавець і дослідник німецького походження, адмірал. Дійсний член Російського географічного товариства з 19 вересня (1 жовтня) 1845 року. Відомий передусім як один з першовідкривачів Антарктиди. За походженням — балтійський німець з остзейського дворянського роду .

Беллінсгаузен Фадей Фадейович
нім. Fabian Gottlieb Thaddeus von Bellingshausen
image
Народився9 (20) вересня 1778
Сааремаа, Езельський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія[3]
Помер13 (25) січня 1852(73 роки)
Кронштадт, d, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[4]
ПохованняКронштадт
Країнаimage Російська імперія[5]
Діяльністьмандрівник-дослідник, картограф, військовослужбовець, мореплавець
Alma materМорський кадетський корпус (1797) і Санкт-Петербурзький військово-морський інститут
Знання мовросійська і німецька
УчасникРосійсько-турецька війна 1828–1829
Військове званняадмірал[d]
Нагороди
image image image image image image image image image image
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Беллінсгаузен (значення).

Беллінсгаузен розпочав службу на російському Балтійському флоті, а відтак вирішив приєднатися до Першої російської навколосвітньої подорожі у 1803—1806 рр., служачи на торговому кораблі «Надежда» (укр. Надія) під командуванням капітана Адама Йоганна фон Крузенштерна. Після подорожі він опублікував колекцію карт нововиявлених районів та островів Тихого океану. Згодом він командував кількома кораблями Балтійського та Чорноморського флотів. Як видатний картограф, Беллінсгаузен був призначений командувати Першою російською антарктичною експедицією у 1819—1821 рр., що ставила за мету вивчення Південного океану та пошуку суші в безпосередній близькості від Південного полюса.

Після свого повернення Беллінсгаузен брав участь у російсько-турецькій війні 1828—1829 років. Отримавши посаду віцеадмірала, він знову служив на Балтійському флоті у 1830-их, а з 1839 був військовим губернатором Кронштадта, де і помер. У 1831 році мореплавець опублікував книгу про свої подорожі до Антарктики, що отримала назву «Подвійне дослідження Південного Полярного океану та Подорож навколо світу» (рос. Двукратные изискания в южнополярном океане и плавание вокруг света). У Росії Беллінсгаузена пам'ятають як одного із своїх найбільших адміралів та дослідників. Численні географічні об'єкти в Антарктиці названі на честь Беллінсгаузена відзначають його роль у розвідці південного полярного регіону.

Життєпис

Народився на острові Езель, що тоді належав до Ліфляндської губернії. Він був четвертою дитиною у сім'ї солдата піхоти Фабіана Ернста фон Беллінсгаузена та його дружини Анни Катаріни (уроджена фон Фолкерн). Після смерті батька в 1784 році родина зазнала фінансового тиску і переїхала до Аренсбурга / Курессааре. Хоча його братів відправляли на навчання до традиційних військових училищ, фон Беллінсгаузен був відправлений до військово-морської академії, що в той час не мала великих традицій у Росії. Навчався за державні кошти у Військово-морському кадетському корпусі в Кронштадті (Санкт-Петербург, 1789—1797). Він був дуже посереднім студентом, закінчуючи навчання з невпевненою п'ятіркою.

У 1795 році фон Беллінсгаузен отримав підвищення до гардемарина, а у 1797 році закінчив Кадетський корпус, здобувши звання мічмана. З 1797 по 1803 рік служив у російському ескадроні Балтійського моря. У 1803—1806 роках він брав участь у першій російській навколосвітній подорожі під командуванням , пливучи на фрегаті «Надія». Він був чудовим картографом і намалював усі карти, опубліковані згодом в експедиції.

Після експедиції фон Беллінсгаузен отримав посаду капітан-лейтенанта, а з 1807—1810 рр. продовжив службу у Балтійському морі. У період 1810—1819 років він плавав на декількох кораблях у Чорному морі — на корветі «Мельпомена» (1809), фрегаті «Минерва» (1812—1816), фрегаті «Флора» (1817—1819).

На основі власних спостережень він значно покращив морські карти східного узбережжя Чорного моря. Одним з цих кораблів, зокрема був фрегат «Минерва», яким Беллінсгаузен командував з 1816 року. Значна невідповідність цього опису з картами східночорноморських берегів у 1819 році спонукали Головного командира Чорноморського флоту і портів О. С. Грейга наказати капітану Беллінсгаузену визначити широти та довготи головних місць при Чорному морі. Проте операція ця не здійснилася через призначення Беллінсгаузена начальником експедиції до південного полюсу.

24 квітня 1819 р. за рекомендацією Макара Івановича Ратманова та фон Крузенштерна фон Беллінґсгаузен був призначений керівником експедиції до південнополярних морів та капітаном корабля «Восток». До складу експедиції увійшло ще одне судно — шлюп «Мирний», яким командував Михайло Петрович Лазарєв. Головними цілями експедиції було вивчення південної частини Тихого океану та відкриття нових земель у широтах, південніших за ті, яких досягнув Джеймс Кук.

Експедиція до південних морів та Антарктиди

Докладніше: Перша російська антарктична експедиція

Експедиція у складі кораблів «Восток» та «Мирний» вийшла в море 4 (16) липня 1819 року з Кронштадта. Заступником капітана Беллінсгаузена на шлюпі «Восток» був полтавський дворянин Іван Завадовський. Експедиція прибула 2 листопада в Ріо-де-Жанейро. Звідти експедиція Беллінсгаузена-Лазарєва спершу попрямувала прямо на південь і, обігнувши південно-західний берег острова Південна Джорджія, відкритого Джеймсом Куком, близько 56° пд. ш., відкрила три острови Маркіза де Траверсе, оглянула Південні Сандвічеві острови, пішла на схід по 59° пд. ш. і два рази відправлялася далі на південь, наскільки дозволяли льоди, зокрема в районі сучасного шельфового льодовика Беллінгсгаузена.

image
Вид крижаних островів 4 березня 1820 року. Акварель з альбому П. Михайлова

Потім у лютому і березні 1820 року кораблі розділилися і пішли до Австралії (порт Джексон, нині Сідней) водами Індійського та Південного океанів (55° шир. і 9° довг.), ще ніким до того не відвіданими. З Австралії експедиція вирушила до Тихого океану, відкривши декілька островів і атолів (Восток, Симонова, Михайлова, Суворова, Росіян (нині Туамоту) та інші), відвідала інші (Острів Великого Князя Александра, нині ) і повернулася у Порт-Джексон (Сідней).

У листопаді 1820 експедиція знову вирушила у Південний океан, відвідавши острів Маккуорі під 54° пд. ш. на південь від Нової Зеландії. Від нього кораблі вирушили прямо на південь, потім на схід і 3 рази перетинали Полярне коло. 10 січня 1821 під 70° пд. ш. і 75° зх. д. Беллінсгаузен зіткнувся із суцільним льодом і був вимушений піти на північ. У 1821 відкрив між 68° і 69° пд. ш. острів Петра I і , потім підійшов до Південних Шетландских островів, обігнув їх і відкрив ще деякі географічні об'єкти. Від Південних Шетландських островів експедиція взяла курс на Ріо-де-Жанейро, а звідти — через Атлантичний океан до Європи. 24 липня (5 серпня) 1821 року після 751-денного походу експедиція повернулася у Кронштадт.

Похід експедиції Беллінсгаузена справедливо вважається одним з найбільш важливих і важких, які були коли-небудь зроблені. Знаменитий Кук у 1770-х роках перший досяг південнополярних морів і, зустрівши в декількох місцях суцільний лід, оголосив, що через нього далі практично неможливо проникнути на південь. Йому повірили, і 45 років не було жодних південнополярних експедицій. Беллінсгаузен довів хибність цієї думки і зробив надзвичайно багато для дослідження південнополярних країв, долаючи постійні труднощі та небезпеки антарктичних вод на двох невеликих вітрильних судах, не пристосованих для плавання в льодах. У ході експедиції були зібрані унікальні природно-наукова та етнографічна колекції, які зберігаються в Казанському університеті (нині Татарстан, Російська Федерація). Зроблені чудові замальовки видів тварин, які мешкають в Антарктиці.

Експедиція Беллінсгаузена за два походи обійшла фактично весь континент. Перша російська експедиція до південних полярних морів тривала 751 день. Із складу екіпажів обох шлюпів (190 осіб), за деякими даними, троє померли.

Відкриття Антарктиди

Докладніше: Відкриття Антарктиди

Упродовж експедиції було відкрито 29 островів, поблизу Антарктиди та в тропіках. Кілька разів експедиція наближалася до континенту на відстань 9—15 миль, проте підійти ближче їй заважали льоди.

Згідно з радянською історіографією, першими побачили континент учасники експедиції російського імператорського флоту, 28 січня 1820 року. Однак пізніші дослідження та дані експедиції британців Едварда Брансфілда та Вільяма Сміта, які 30 січня 1820 р. дісталися півострова Триніті, що є частиною континенту, ставлять під сумнів це твердження.

28 січня (16 січня за «старим стилем») 1820 року шлюп «Восток» досягнув 69°25' південної широти та 2°10' західної довготи. Як зафіксував у цей день капітан Беллінсгаузен у своєму звіті про експедицію: «…встрѣтили льды; которые представились намъ сквозь шедшій тогда снѣгъ, въ видѣ бѣлыхъ облаковъ». Відповідно до вказаних у звіті координат, шлюпи «Восток» та «Мирний» у той день перебували на відстані 20 миль від материка. У рапорті від 21 квітня 1820 року до морського міністра російської імперії Беллінсгаузен написав: «… признаковъ большой южной земли нигдѣ имъ не встрѣчено, хотя плаваніе его происходило по большей части за полярнымъ кругомъ, если же таковая земля и существуетъ, то должна быть во льдахъ, покрыта ими и опознать оной нѣтъ возможности».

У звіті з експедиції Беллінсгаузена, виданого 1831 року, відсутні згадки, що учасники експедиції відкрили материкові землі, але вже у другому виданні звіту 1949 року Антарктида згадується у передмові до звіту декілька десятків разів. На думку дослідника Василя Придатко-Доліна, у 1940-х роках, вступивши у суперництво з Заходом за право освоєння Антарктиди, влада СРСР свідомо зманіпулювала датами.

Післяантарктична кар'єра та смерть

Після повернення з плавання Беллінсгаузен був проведений в чин капітана 1-го рангу, через два місяці в чин капітан-командора і нагороджений «за сумлінну вислугу, в офіцерських чинах, 18-ти шестимісячних морських кампаній» орденом Святого Георгія IV ступеня. У 1822—1825 роках командував 15-м флотським екіпажем, а потім був призначений генерал-цейхмейстром морської артилерії і черговим генералом Морського міністерства. У 1825 році нагороджений орденом Святого Володимира II ступеня. Після сходження на престол імператора Миколи I Беллінсгаузен був призначений членом комітету для створення флоту і в 1826 році отримав чин контр-адмірала.

У 1826—1827 роках командував загоном кораблів у Середземному морі. Командуючи Гвардійським екіпажем, Беллінсгаузен брав участь у Російсько-турецькій війні 1828—1829 років і на відзнаку при взятті Мессеврії та Інади був нагороджений орденом Святої Анни I ступеня.

6 грудня 1830 року підвищений у чин віце-адмірала і призначений начальником 2-ї дивізії Балтійського флоту.

У 1831 вийшла у світ праця Беллінсгаузена «Двократні дослідження в Південному Льодовитому океані і плавання навколо світу протягом 1819, 1820 і 1821, здійснені на шлюпах „Восток“ і „Мирний“» (перевидана 1869 року). Крім цього, у цьому ж році за результатами експедиції сам адмірал підготував «Атлас до подорожі капітана Беллінсгаузена».

У 1834 році нагороджений орденом Білого орла, а в 1839 році заслужений моряк був призначений головним командиром Кронштадтського порту і військовим генерал-губернатором Кронштадта. Щорічно на час морської кампанії Беллінсгаузен призначався командувачем Балтійським флотом. За свої заслуги в 1840 році нагороджений орденом Св. Олександра Невського. У 1843 році отримав звання адмірала і у 1846 році нагороджений орденом Св. Володимира I ступеня.

У 1847 році був удостоєний звання генерала при особі Його величності.

Помер у Кронштадті в віці 73 років, і його смерть стала причиною непідробної скорботи кронштадтців та службовців флоту. Некролог, присвячений мореплавцю, був надрукований в «Морському збірнику». На його робочому столі знайшли записку — останню в житті. У ній було написано: «Кронштадт треба обсадити такими деревами, які б цвіли перш, ніж флот пройде в море, щоб на долю матроса дісталася часточка літнього запаху дерева».

Похований на , де зараз встановлено його кенотаф, сама могила не збереглася.

Сім'я і діти

При підготовці експедиції до Антарктиди Фадей Фадейович познайомився з майбутньою дружиною — Ганною Дмитрівною Байковою, але повінчалися вони тільки після повернення Беллінсгаузена, у 1826 році. Особисте життя чоловік пов'язав із зовсім юною дівчиною — Анна була молодшою ​​мореплавця на 30 років. Вона народилася у 1808 році в маєтку Псковської губернії в родині дрібного поміщика, відставного секунд-майора.

image
Садиба Беллінсгаузені нині

У шлюбі народилися 7 дітей, з яких вижили тільки 4 дочки — Еліза, Катаріна, Олена і Марія, а ще одна дівчинка і двоє синів померли в дитинстві. Анна, незважаючи на те, що чоловік був лютеранського віросповідання, залишилася православною. Жінка багато часу присвячувала добродійності і громадській діяльності: допомагала церковно-парафіяльній школі, була упорядницею благодійних вечорів. Це було високо оцінено владою — Анну нагородили «Меншим хрестом ордена Святої Катерини», на зворотному боці якого вигравіювали напис на латині, яка говорить «Здобутками прирівнюється з чоловіком».

Садиба Беллінсгаузена була розташована у (нині Ломоносовський район Ленінградської області). Після Жовтневого перевороту вона була перетворена на школу, яка після скорочення занепала. Відтак, садиба опинилася в жахливому стані, не має даху і має вибиті вікна.

Спадщина та вшанування пам'яті

image
Погруддя перед Музеєм історії суднобудування та флоту. Миколаїв

Відомості про особисте життя та ранню біографію Беллінсгаузена досить мізерні та суперечливі — з одного боку, його цінували як дуже сумлінного та освіченого моряка; з іншого, його освіта вважалася обмеженою і він вважався зарозумілим і зухвалим. Проте жоден із сучасників не сумнівався б у його здібностях у картографії чи його морській майстерності, остання з яких включала спеціальне дослідження, як орієнтуватися на ціль у морі.

Серед географічних об'єктів на честь Фадея Беллінсгаузена названо море в Тихому океані, , на Сахаліні, острів у архіпелазі Туамоту, острови у Тихому океані і Аральському морі та Шельфовий льодовик Беллінсгаузена у Східній Атарктиді. Серед астрономічних — на Місяці та астероїд головного поясу 3659 Беллінгсгаузен.

Також на честь вченого названо російську антарктичну станцію, засновану 1963 року Радянською Антарктичною експедицією. Окрім того, океанографічне дослідницьке судно Чорноморського флоту проекту 850 (1965—1995) назване на честь дослідника.

У 1994 році Банк Росії випустив серію пам'ятних монет «Перша російська антарктична експедиція». Ім'я Беллінсгаузена викарбувано на монеті номіналом 2 євро, випущеній банком Естонії в 2019 р. до 200-річчя відкриття Антарктиди.

Беллінсгаузена зображено на поштових марках Фолклендських островів, Британської Антарктичної території, Південної Джорджії і Південних Сандвічевих островів, СРСР та Угорщини (1987).

На честь мореплавця та дослідника встановлено барельєф на станції метро Адміралтейська Петербурзького метрополітену, а також 4 пам'ятники:

  • Пам'ятник-погруддя перед Музеєм історії суднобудування та флоту у Миколаєві;
  • Пам'ятник у Кронштадті (Санкт-Петербург). Адмірал зображений на повний зріст, без головного убору. Правою рукою спирається на Південний полюс глобуса (встановлений 1870 року);
  • Пам'ятник в столиці Уругваю, місті Монтевідео (зведений у березні 2016);
  • Пам'ятник Беллінсгаузену на російській антарктичній станції «Беллінсгаузен» (відкритий в січні 2020 року).

Серед урбанонінім на честь Беллінсгаузена названо в Санкт-Петербурзі.

Образ Беллінсгаузена відтворений у художній літературі зокрема у повісті Євгенія Федоровського «Свіжий вітер океану» (українською мовою виданий у перекладі Віри Кульової на видавництві «Веселка» 1980 року), оповіданні Георгія Кублицького «Материками й океанами» та інших творах.

Примітки

  1. Н. Коргуев Беллингсгаузен, Фаддей Фаддеевич // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 682–683.
    d:Track:Q656d:Track:Q1960551d:Track:Q21175473d:Track:Q25862757d:Track:Q4232743
  2. Беллингсгаузен, Фаддей Фаддеевич // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. III. — С. 371.
    d:Track:Q24344170d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q4065721d:Track:Q19908137d:Track:Q23892896
  3. https://www.cpbr.gov.au/biography/bellingshausen-fabius.html
  4. Беллинсгаузен Фаддей Фаддеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  5. Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
    d:Track:Q455d:Track:Q2846567d:Track:Q2743906
  6. Beau Riffenburgh. Encyclopedia of the Antarctic. — New York : Routledge, 2007. — Т. Volume 1. — С. 138. — .
  7. Временный устав Русского географического общества. — СПб., 1845. — [4], 20 с. (рос.)
  8. . Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 21 січня 2020.
  9. История гидрографической службы российского флота /отв. ред. адмирала. А. Комарицин. СПб.,: ГУНиО МО РФ. 1997. Т. 4. — с. 32
  10. История гидрографической службы российского флота / отв. ред. адмирала. А. Комарицин. СПб.,: ГУНиО МО РФ. 1997. Т. 1. — с. 419
  11. (рос.) . СПб.: Морской кадетский корпус. 1852. с. 282. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 21 січня 2020. {{}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()
  12. Чернышёв А. А. (1997). Российский парусный флот. Справочник. Корабли и суда Российского флота (рос.) . Т. 1. М.: Воениздат. с. 240. ISBN . {{}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()
  13. Чернышёв А. А. (1997). Российский парусный флот. Справочник. Корабли и суда Российского флота (рос.) . Т. 1. М.: Воениздат. с. 241. ISBN . {{}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()
  14. Paatsi, V. Bellingshausen, Fabian Gottlieb Benjamin von. // Eesti teaduse biograafiline leksikon. Tallinn: Eesti Entsüklopeediakirjastus, 2000. (ест.)
  15. Russwurm, C. Nachrichten über die adeliche und freiherrliche Familie von Bellingshausen. Reval: Lindfors, 1870. (нім.)
  16. Кумани Н. М. Обзор гидрографических съемок Черного и Азовского морей //Записки Гидрографического департамента. СПб., Морская типография, 1844. Ч.ІІ. — С.396
  17. Митин Л. Путями Беллинсгаузена и Лазарева // Морской сборник. No 12. 1982. — С. 67-70
  18. Беллинсгаузен Ф. Ф. Двукратные изыскания в Южном Ледовитом океане и плавание вокруг света в продолжение 1819, 20 и 21 годов, совершенные на шлюпах «Востоке» и «Мирном» под начальством капитана Беллинсгаузена командира шлюпа «Восток». Шлюпом «Мирным» начальствовал лейтенант Лазарев / Под ред., со вступ. статьёй и коммент. д-ра воен.-мор. наук Е. Е. Шведе. — 2-е изд. — М. : Географгиз, 1949. — с. 132—133. (рос.)
  19. . expedicia.org. 14.01.2020. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 21.01.2020.
  20. . uac.gov.ua. 18.07.2019. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 21.01.2020.
  21. . Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
  22. Ф. Ф. Беллинсгаузен. Двукратные изыскания в Южном Ледовитом океане и плавание вокруг света в продолжение 1819, 20 и 21 годов, совершенные на шлюпах «Востоке» и «Мирном» под начальством капитана БЕЛЛИНСГАУЗЕНА, командира шлюпа «Восток». Шлюпом «Мирным» начальствовал лейтенант ЛАЗАРЕВ (PDF). Государственное издательство географическойлитературы. Москва. 1949. Процитовано 10.12.2019.[недоступне посилання]
  23. Василь Придатко-Долін (15.02.2019). . expedicia.org. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 10.12.2019.
  24. Erki Tammiksaar. Fabian von Bellingshausen // Encyclopedia of the Antarctic — edited by Riffenburgh B.Routledge, New York, 2007.
  25. . eestipank.ee. 20.01.2020. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 21.01.2020.
  26. Федоровський, Є. П. Свіжий вітер океану [Текст]: Повість / Є. П. Федоровський ; Пер. з рос. В.Кульової. — К. : Веселка, 1980. — 152 с.

Література та джерела

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Erki Tammiksaar. Fabian von Bellingshausen // Encyclopedia of the Antarctic — edited by Riffenburgh B.Routledge, New York, 2007. (англ.)
  • Інформація про родове дерево Ф. Ф. Беллінсгаузена на сайті daten.digitale-sammlungen.de [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]

  • Не вдалося відобразити властивість P2580: Властивість P2580 не знайдено.

    Беллінсгаузен Фадей Фадейович // Baltisches biografisches Lexikon digital.
  • von Bellingshausen, T. The Voyage of Captain Bellingshausen to the Antarctic Seas, 1819–21, edited by Frank Debenham. London: Hakluyt Society, 1945. (англ.)
  • Gurney, Alan. Below the Convergence: Voyages Toward Antarctica, 1699—1839. New York: W.W. Norton, 1997. (англ.)
  • Jones, A. G. E. Antarctica Observed: Who Discovered the Antarctic Continent? Whitby, England: Caedmon of Whitby, 1982. (англ.)
  • Jones, A. G. E. «Bellingshausen in the Antarctic.» Falkland Islands Journal (1984): 31–49. (англ.)
  • Paatsi, V. Bellingshausen, Fabian Gottlieb Benjamin von. // Eesti teaduse biograafiline leksikon. Tallinn: Eesti Entsüklopeediakirjastus, 2000. (ест.)
  • Russwurm, C. Nachrichten über die adeliche und freiherrliche Familie von Bellingshausen. Reval: Lindfors, 1870. (нім.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Fabian Gotlib Tadeus Bellinsgauzen Bellingsgauzen nim Fabian Gottlieb Thaddeus Benjamin von Bellingshausen 9 20 veresnya 1778 17780920 13 25 sichnya 1852 rosijskij moreplavec i doslidnik nimeckogo pohodzhennya admiral Dijsnij chlen Rosijskogo geografichnogo tovaristva z 19 veresnya 1 zhovtnya 1845 roku Vidomij peredusim yak odin z pershovidkrivachiv Antarktidi Za pohodzhennyam baltijskij nimec z ostzejskogo dvoryanskogo rodu Bellinsgauzen Fadej Fadejovichnim Fabian Gottlieb Thaddeus von BellingshausenNarodivsya9 20 veresnya 1778 Saaremaa Ezelskij povit Liflyandska guberniya Rosijska imperiya 3 Pomer13 25 sichnya 1852 73 roki Kronshtadt d Sankt Peterburzka guberniya Rosijska imperiya 4 PohovannyaKronshtadtKrayina Rosijska imperiya 5 Diyalnistmandrivnik doslidnik kartograf vijskovosluzhbovec moreplavecAlma materMorskij kadetskij korpus 1797 i Sankt Peterburzkij vijskovo morskij institutZnannya movrosijska i nimeckaUchasnikRosijsko turecka vijna 1828 1829Vijskove zvannyaadmiral d Nagorodi Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Bellinsgauzen znachennya Bellinsgauzen rozpochav sluzhbu na rosijskomu Baltijskomu floti a vidtak virishiv priyednatisya do Pershoyi rosijskoyi navkolosvitnoyi podorozhi u 1803 1806 rr sluzhachi na torgovomu korabli Nadezhda ukr Nadiya pid komanduvannyam kapitana Adama Joganna fon Kruzenshterna Pislya podorozhi vin opublikuvav kolekciyu kart novoviyavlenih rajoniv ta ostroviv Tihogo okeanu Zgodom vin komanduvav kilkoma korablyami Baltijskogo ta Chornomorskogo flotiv Yak vidatnij kartograf Bellinsgauzen buv priznachenij komanduvati Pershoyu rosijskoyu antarktichnoyu ekspediciyeyu u 1819 1821 rr sho stavila za metu vivchennya Pivdennogo okeanu ta poshuku sushi v bezposerednij blizkosti vid Pivdennogo polyusa Pislya svogo povernennya Bellinsgauzen brav uchast u rosijsko tureckij vijni 1828 1829 rokiv Otrimavshi posadu viceadmirala vin znovu sluzhiv na Baltijskomu floti u 1830 ih a z 1839 buv vijskovim gubernatorom Kronshtadta de i pomer U 1831 roci moreplavec opublikuvav knigu pro svoyi podorozhi do Antarktiki sho otrimala nazvu Podvijne doslidzhennya Pivdennogo Polyarnogo okeanu ta Podorozh navkolo svitu ros Dvukratnye iziskaniya v yuzhnopolyarnom okeane i plavanie vokrug sveta U Rosiyi Bellinsgauzena pam yatayut yak odnogo iz svoyih najbilshih admiraliv ta doslidnikiv Chislenni geografichni ob yekti v Antarktici nazvani na chest Bellinsgauzena vidznachayut jogo rol u rozvidci pivdennogo polyarnogo regionu ZhittyepisNarodivsya na ostrovi Ezel sho todi nalezhav do Liflyandskoyi guberniyi Vin buv chetvertoyu ditinoyu u sim yi soldata pihoti Fabiana Ernsta fon Bellinsgauzena ta jogo druzhini Anni Katarini urodzhena fon Folkern Pislya smerti batka v 1784 roci rodina zaznala finansovogo tisku i pereyihala do Arensburga Kuressaare Hocha jogo brativ vidpravlyali na navchannya do tradicijnih vijskovih uchilish fon Bellinsgauzen buv vidpravlenij do vijskovo morskoyi akademiyi sho v toj chas ne mala velikih tradicij u Rosiyi Navchavsya za derzhavni koshti u Vijskovo morskomu kadetskomu korpusi v Kronshtadti Sankt Peterburg 1789 1797 Vin buv duzhe poserednim studentom zakinchuyuchi navchannya z nevpevnenoyu p yatirkoyu U 1795 roci fon Bellinsgauzen otrimav pidvishennya do gardemarina a u 1797 roci zakinchiv Kadetskij korpus zdobuvshi zvannya michmana Z 1797 po 1803 rik sluzhiv u rosijskomu eskadroni Baltijskogo morya U 1803 1806 rokah vin brav uchast u pershij rosijskij navkolosvitnij podorozhi pid komanduvannyam plivuchi na fregati Nadiya Vin buv chudovim kartografom i namalyuvav usi karti opublikovani zgodom v ekspediciyi Pislya ekspediciyi fon Bellinsgauzen otrimav posadu kapitan lejtenanta a z 1807 1810 rr prodovzhiv sluzhbu u Baltijskomu mori U period 1810 1819 rokiv vin plavav na dekilkoh korablyah u Chornomu mori na korveti Melpomena 1809 fregati Minerva 1812 1816 fregati Flora 1817 1819 Na osnovi vlasnih sposterezhen vin znachno pokrashiv morski karti shidnogo uzberezhzhya Chornogo morya Odnim z cih korabliv zokrema buv fregat Minerva yakim Bellinsgauzen komanduvav z 1816 roku Znachna nevidpovidnist cogo opisu z kartami shidnochornomorskih beregiv u 1819 roci sponukali Golovnogo komandira Chornomorskogo flotu i portiv O S Grejga nakazati kapitanu Bellinsgauzenu viznachiti shiroti ta dovgoti golovnih misc pri Chornomu mori Prote operaciya cya ne zdijsnilasya cherez priznachennya Bellinsgauzena nachalnikom ekspediciyi do pivdennogo polyusu 24 kvitnya 1819 r za rekomendaciyeyu Makara Ivanovicha Ratmanova ta fon Kruzenshterna fon Bellingsgauzen buv priznachenij kerivnikom ekspediciyi do pivdennopolyarnih moriv ta kapitanom korablya Vostok Do skladu ekspediciyi uvijshlo she odne sudno shlyup Mirnij yakim komanduvav Mihajlo Petrovich Lazaryev Golovnimi cilyami ekspediciyi bulo vivchennya pivdennoyi chastini Tihogo okeanu ta vidkrittya novih zemel u shirotah pivdennishih za ti yakih dosyagnuv Dzhejms Kuk Ekspediciya do pivdennih moriv ta AntarktidiDokladnishe Persha rosijska antarktichna ekspediciya Ekspediciya u skladi korabliv Vostok ta Mirnij vijshla v more 4 16 lipnya 1819 roku z Kronshtadta Zastupnikom kapitana Bellinsgauzena na shlyupi Vostok buv poltavskij dvoryanin Ivan Zavadovskij Ekspediciya pribula 2 listopada v Rio de Zhanejro Zvidti ekspediciya Bellinsgauzena Lazaryeva spershu popryamuvala pryamo na pivden i obignuvshi pivdenno zahidnij bereg ostrova Pivdenna Dzhordzhiya vidkritogo Dzhejmsom Kukom blizko 56 pd sh vidkrila tri ostrovi Markiza de Traverse oglyanula Pivdenni Sandvichevi ostrovi pishla na shid po 59 pd sh i dva razi vidpravlyalasya dali na pivden naskilki dozvolyali lodi zokrema v rajoni suchasnogo shelfovogo lodovika Bellingsgauzena Vid krizhanih ostroviv 4 bereznya 1820 roku Akvarel z albomu P Mihajlova Potim u lyutomu i berezni 1820 roku korabli rozdililisya i pishli do Avstraliyi port Dzhekson nini Sidnej vodami Indijskogo ta Pivdennogo okeaniv 55 shir i 9 dovg she nikim do togo ne vidvidanimi Z Avstraliyi ekspediciya virushila do Tihogo okeanu vidkrivshi dekilka ostroviv i atoliv Vostok Simonova Mihajlova Suvorova Rosiyan nini Tuamotu ta inshi vidvidala inshi Ostriv Velikogo Knyazya Aleksandra nini i povernulasya u Port Dzhekson Sidnej U listopadi 1820 ekspediciya znovu virushila u Pivdennij okean vidvidavshi ostriv Makkuori pid 54 pd sh na pivden vid Novoyi Zelandiyi Vid nogo korabli virushili pryamo na pivden potim na shid i 3 razi peretinali Polyarne kolo 10 sichnya 1821 pid 70 pd sh i 75 zh d Bellinsgauzen zitknuvsya iz sucilnim lodom i buv vimushenij piti na pivnich U 1821 vidkriv mizh 68 i 69 pd sh ostriv Petra I i potim pidijshov do Pivdennih Shetlandskih ostroviv obignuv yih i vidkriv she deyaki geografichni ob yekti Vid Pivdennih Shetlandskih ostroviv ekspediciya vzyala kurs na Rio de Zhanejro a zvidti cherez Atlantichnij okean do Yevropi 24 lipnya 5 serpnya 1821 roku pislya 751 dennogo pohodu ekspediciya povernulasya u Kronshtadt Pohid ekspediciyi Bellinsgauzena spravedlivo vvazhayetsya odnim z najbilsh vazhlivih i vazhkih yaki buli koli nebud zrobleni Znamenitij Kuk u 1770 h rokah pershij dosyag pivdennopolyarnih moriv i zustrivshi v dekilkoh miscyah sucilnij lid ogolosiv sho cherez nogo dali praktichno nemozhlivo proniknuti na pivden Jomu povirili i 45 rokiv ne bulo zhodnih pivdennopolyarnih ekspedicij Bellinsgauzen doviv hibnist ciyeyi dumki i zrobiv nadzvichajno bagato dlya doslidzhennya pivdennopolyarnih krayiv dolayuchi postijni trudnoshi ta nebezpeki antarktichnih vod na dvoh nevelikih vitrilnih sudah ne pristosovanih dlya plavannya v lodah U hodi ekspediciyi buli zibrani unikalni prirodno naukova ta etnografichna kolekciyi yaki zberigayutsya v Kazanskomu universiteti nini Tatarstan Rosijska Federaciya Zrobleni chudovi zamalovki vidiv tvarin yaki meshkayut v Antarktici Ekspediciya Bellinsgauzena za dva pohodi obijshla faktichno ves kontinent Persha rosijska ekspediciya do pivdennih polyarnih moriv trivala 751 den Iz skladu ekipazhiv oboh shlyupiv 190 osib za deyakimi danimi troye pomerli Vidkrittya AntarktidiDokladnishe Vidkrittya Antarktidi Uprodovzh ekspediciyi bulo vidkrito 29 ostroviv poblizu Antarktidi ta v tropikah Kilka raziv ekspediciya nablizhalasya do kontinentu na vidstan 9 15 mil prote pidijti blizhche yij zavazhali lodi Zgidno z radyanskoyu istoriografiyeyu pershimi pobachili kontinent uchasniki ekspediciyi rosijskogo imperatorskogo flotu 28 sichnya 1820 roku Odnak piznishi doslidzhennya ta dani ekspediciyi britanciv Edvarda Bransfilda ta Vilyama Smita yaki 30 sichnya 1820 r distalisya pivostrova Triniti sho ye chastinoyu kontinentu stavlyat pid sumniv ce tverdzhennya 28 sichnya 16 sichnya za starim stilem 1820 roku shlyup Vostok dosyagnuv 69 25 pivdennoyi shiroti ta 2 10 zahidnoyi dovgoti Yak zafiksuvav u cej den kapitan Bellinsgauzen u svoyemu zviti pro ekspediciyu vstrѣtili ldy kotorye predstavilis nam skvoz shedshij togda snѣg v vidѣ bѣlyh oblakov Vidpovidno do vkazanih u zviti koordinat shlyupi Vostok ta Mirnij u toj den perebuvali na vidstani 20 mil vid materika U raporti vid 21 kvitnya 1820 roku do morskogo ministra rosijskoyi imperiyi Bellinsgauzen napisav priznakov bolshoj yuzhnoj zemli nigdѣ im ne vstrѣcheno hotya plavanie ego proishodilo po bolshej chasti za polyarnym krugom esli zhe takovaya zemlya i sushestvuet to dolzhna byt vo ldah pokryta imi i opoznat onoj nѣt vozmozhnosti U zviti z ekspediciyi Bellinsgauzena vidanogo 1831 roku vidsutni zgadki sho uchasniki ekspediciyi vidkrili materikovi zemli ale vzhe u drugomu vidanni zvitu 1949 roku Antarktida zgaduyetsya u peredmovi do zvitu dekilka desyatkiv raziv Na dumku doslidnika Vasilya Pridatko Dolina u 1940 h rokah vstupivshi u supernictvo z Zahodom za pravo osvoyennya Antarktidi vlada SRSR svidomo zmanipulyuvala datami Pislyaantarktichna kar yera ta smertPislya povernennya z plavannya Bellinsgauzen buv provedenij v chin kapitana 1 go rangu cherez dva misyaci v chin kapitan komandora i nagorodzhenij za sumlinnu vislugu v oficerskih chinah 18 ti shestimisyachnih morskih kampanij ordenom Svyatogo Georgiya IV stupenya U 1822 1825 rokah komanduvav 15 m flotskim ekipazhem a potim buv priznachenij general cejhmejstrom morskoyi artileriyi i chergovim generalom Morskogo ministerstva U 1825 roci nagorodzhenij ordenom Svyatogo Volodimira II stupenya Pislya shodzhennya na prestol imperatora Mikoli I Bellinsgauzen buv priznachenij chlenom komitetu dlya stvorennya flotu i v 1826 roci otrimav chin kontr admirala U 1826 1827 rokah komanduvav zagonom korabliv u Seredzemnomu mori Komanduyuchi Gvardijskim ekipazhem Bellinsgauzen brav uchast u Rosijsko tureckij vijni 1828 1829 rokiv i na vidznaku pri vzyatti Messevriyi ta Inadi buv nagorodzhenij ordenom Svyatoyi Anni I stupenya 6 grudnya 1830 roku pidvishenij u chin vice admirala i priznachenij nachalnikom 2 yi diviziyi Baltijskogo flotu U 1831 vijshla u svit pracya Bellinsgauzena Dvokratni doslidzhennya v Pivdennomu Lodovitomu okeani i plavannya navkolo svitu protyagom 1819 1820 i 1821 zdijsneni na shlyupah Vostok i Mirnij perevidana 1869 roku Krim cogo u comu zh roci za rezultatami ekspediciyi sam admiral pidgotuvav Atlas do podorozhi kapitana Bellinsgauzena U 1834 roci nagorodzhenij ordenom Bilogo orla a v 1839 roci zasluzhenij moryak buv priznachenij golovnim komandirom Kronshtadtskogo portu i vijskovim general gubernatorom Kronshtadta Shorichno na chas morskoyi kampaniyi Bellinsgauzen priznachavsya komanduvachem Baltijskim flotom Za svoyi zaslugi v 1840 roci nagorodzhenij ordenom Sv Oleksandra Nevskogo U 1843 roci otrimav zvannya admirala i u 1846 roci nagorodzhenij ordenom Sv Volodimira I stupenya U 1847 roci buv udostoyenij zvannya generala pri osobi Jogo velichnosti Pomer u Kronshtadti v vici 73 rokiv i jogo smert stala prichinoyu nepidrobnoyi skorboti kronshtadtciv ta sluzhbovciv flotu Nekrolog prisvyachenij moreplavcyu buv nadrukovanij v Morskomu zbirniku Na jogo robochomu stoli znajshli zapisku ostannyu v zhitti U nij bulo napisano Kronshtadt treba obsaditi takimi derevami yaki b cvili persh nizh flot projde v more shob na dolyu matrosa distalasya chastochka litnogo zapahu dereva Pohovanij na de zaraz vstanovleno jogo kenotaf sama mogila ne zbereglasya Sim ya i ditiPri pidgotovci ekspediciyi do Antarktidi Fadej Fadejovich poznajomivsya z majbutnoyu druzhinoyu Gannoyu Dmitrivnoyu Bajkovoyu ale povinchalisya voni tilki pislya povernennya Bellinsgauzena u 1826 roci Osobiste zhittya cholovik pov yazav iz zovsim yunoyu divchinoyu Anna bula molodshoyu moreplavcya na 30 rokiv Vona narodilasya u 1808 roci v mayetku Pskovskoyi guberniyi v rodini dribnogo pomishika vidstavnogo sekund majora Sadiba Bellinsgauzeni nini U shlyubi narodilisya 7 ditej z yakih vizhili tilki 4 dochki Eliza Katarina Olena i Mariya a she odna divchinka i dvoye siniv pomerli v ditinstvi Anna nezvazhayuchi na te sho cholovik buv lyuteranskogo virospovidannya zalishilasya pravoslavnoyu Zhinka bagato chasu prisvyachuvala dobrodijnosti i gromadskij diyalnosti dopomagala cerkovno parafiyalnij shkoli bula uporyadniceyu blagodijnih vechoriv Ce bulo visoko ocineno vladoyu Annu nagorodili Menshim hrestom ordena Svyatoyi Katerini na zvorotnomu boci yakogo vigraviyuvali napis na latini yaka govorit Zdobutkami pririvnyuyetsya z cholovikom Sadiba Bellinsgauzena bula roztashovana u nini Lomonosovskij rajon Leningradskoyi oblasti Pislya Zhovtnevogo perevorotu vona bula peretvorena na shkolu yaka pislya skorochennya zanepala Vidtak sadiba opinilasya v zhahlivomu stani ne maye dahu i maye vibiti vikna Spadshina ta vshanuvannya pam yatiPogruddya pered Muzeyem istoriyi sudnobuduvannya ta flotu Mikolayiv Vidomosti pro osobiste zhittya ta rannyu biografiyu Bellinsgauzena dosit mizerni ta superechlivi z odnogo boku jogo cinuvali yak duzhe sumlinnogo ta osvichenogo moryaka z inshogo jogo osvita vvazhalasya obmezhenoyu i vin vvazhavsya zarozumilim i zuhvalim Prote zhoden iz suchasnikiv ne sumnivavsya b u jogo zdibnostyah u kartografiyi chi jogo morskij majsternosti ostannya z yakih vklyuchala specialne doslidzhennya yak oriyentuvatisya na cil u mori Sered geografichnih ob yektiv na chest Fadeya Bellinsgauzena nazvano more v Tihomu okeani na Sahalini ostriv u arhipelazi Tuamotu ostrovi u Tihomu okeani i Aralskomu mori ta Shelfovij lodovik Bellinsgauzena u Shidnij Atarktidi Sered astronomichnih na Misyaci ta asteroyid golovnogo poyasu 3659 Bellingsgauzen Takozh na chest vchenogo nazvano rosijsku antarktichnu stanciyu zasnovanu 1963 roku Radyanskoyu Antarktichnoyu ekspediciyeyu Okrim togo okeanografichne doslidnicke sudno Chornomorskogo flotu proektu 850 1965 1995 nazvane na chest doslidnika U 1994 roci Bank Rosiyi vipustiv seriyu pam yatnih monet Persha rosijska antarktichna ekspediciya Im ya Bellinsgauzena vikarbuvano na moneti nominalom 2 yevro vipushenij bankom Estoniyi v 2019 r do 200 richchya vidkrittya Antarktidi Bellinsgauzena zobrazheno na poshtovih markah Folklendskih ostroviv Britanskoyi Antarktichnoyi teritoriyi Pivdennoyi Dzhordzhiyi i Pivdennih Sandvichevih ostroviv SRSR ta Ugorshini 1987 Na chest moreplavcya ta doslidnika vstanovleno barelyef na stanciyi metro Admiraltejska Peterburzkogo metropolitenu a takozh 4 pam yatniki Pam yatnik pogruddya pered Muzeyem istoriyi sudnobuduvannya ta flotu u Mikolayevi Pam yatnik u Kronshtadti Sankt Peterburg Admiral zobrazhenij na povnij zrist bez golovnogo uboru Pravoyu rukoyu spirayetsya na Pivdennij polyus globusa vstanovlenij 1870 roku Pam yatnik v stolici Urugvayu misti Montevideo zvedenij u berezni 2016 Pam yatnik Bellinsgauzenu na rosijskij antarktichnij stanciyi Bellinsgauzen vidkritij v sichni 2020 roku Sered urbanoninim na chest Bellinsgauzena nazvano v Sankt Peterburzi Obraz Bellinsgauzena vidtvorenij u hudozhnij literaturi zokrema u povisti Yevgeniya Fedorovskogo Svizhij viter okeanu ukrayinskoyu movoyu vidanij u perekladi Viri Kulovoyi na vidavnictvi Veselka 1980 roku opovidanni Georgiya Kublickogo Materikami j okeanami ta inshih tvorah PrimitkiN Korguev Bellingsgauzen Faddej Faddeevich Russkij biograficheskij slovar SPb 1900 T 2 S 682 683 d Track Q656d Track Q1960551d Track Q21175473d Track Q25862757d Track Q4232743 Bellingsgauzen Faddej Faddeevich Enciklopedicheskij slovar pod red I E Andreevskij SPb Brokgauz Efron 1891 T III S 371 d Track Q24344170d Track Q656d Track Q602358d Track Q4065721d Track Q19908137d Track Q23892896 https www cpbr gov au biography bellingshausen fabius html Bellinsgauzen Faddej Faddeevich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Bell A Encyclopaedia Britannica Encyclopaedia Britannica Inc 1768 d Track Q455d Track Q2846567d Track Q2743906 Beau Riffenburgh Encyclopedia of the Antarctic New York Routledge 2007 T Volume 1 S 138 ISBN 978 0 41597 024 2 Vremennyj ustav Russkogo geograficheskogo obshestva SPb 1845 4 20 s ros Arhiv originalu za 20 chervnya 2018 Procitovano 21 sichnya 2020 Istoriya gidrograficheskoj sluzhby rossijskogo flota otv red admirala A Komaricin SPb GUNiO MO RF 1997 T 4 s 32 Istoriya gidrograficheskoj sluzhby rossijskogo flota otv red admirala A Komaricin SPb GUNiO MO RF 1997 T 1 s 419 ros SPb Morskoj kadetskij korpus 1852 s 282 Arhiv originalu za 16 lipnya 2020 Procitovano 21 sichnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Vkazano bilsh nizh odin pages ta page dovidka Chernyshyov A A 1997 Rossijskij parusnyj flot Spravochnik Korabli i suda Rossijskogo flota ros T 1 M Voenizdat s 240 ISBN 5 203 01788 3 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Vkazano bilsh nizh odin pages ta page dovidka Chernyshyov A A 1997 Rossijskij parusnyj flot Spravochnik Korabli i suda Rossijskogo flota ros T 1 M Voenizdat s 241 ISBN 5 203 01788 3 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Vkazano bilsh nizh odin pages ta page dovidka Paatsi V Bellingshausen Fabian Gottlieb Benjamin von Eesti teaduse biograafiline leksikon Tallinn Eesti Entsuklopeediakirjastus 2000 est Russwurm C Nachrichten uber die adeliche und freiherrliche Familie von Bellingshausen Reval Lindfors 1870 nim Kumani N M Obzor gidrograficheskih semok Chernogo i Azovskogo morej Zapiski Gidrograficheskogo departamenta SPb Morskaya tipografiya 1844 Ch II S 396 Mitin L Putyami Bellinsgauzena i Lazareva Morskoj sbornik No 12 1982 S 67 70 Bellinsgauzen F F Dvukratnye izyskaniya v Yuzhnom Ledovitom okeane i plavanie vokrug sveta v prodolzhenie 1819 20 i 21 godov sovershennye na shlyupah Vostoke i Mirnom pod nachalstvom kapitana Bellinsgauzena komandira shlyupa Vostok Shlyupom Mirnym nachalstvoval lejtenant Lazarev Pod red so vstup statyoj i komment d ra voen mor nauk E E Shvede 2 e izd M Geografgiz 1949 s 132 133 ros expedicia org 14 01 2020 Arhiv originalu za 28 sichnya 2020 Procitovano 21 01 2020 uac gov ua 18 07 2019 Arhiv originalu za 23 bereznya 2020 Procitovano 21 01 2020 Arhiv originalu za 28 sichnya 2020 Procitovano 21 sichnya 2020 F F Bellinsgauzen Dvukratnye izyskaniya v Yuzhnom Ledovitom okeane i plavanie vokrug sveta v prodolzhenie 1819 20 i 21 godov sovershennye na shlyupah Vostoke i Mirnom pod nachalstvom kapitana BELLINSGAUZENA komandira shlyupa Vostok Shlyupom Mirnym nachalstvoval lejtenant LAZAREV PDF Gosudarstvennoe izdatelstvo geograficheskojliteratury Moskva 1949 Procitovano 10 12 2019 nedostupne posilannya Vasil Pridatko Dolin 15 02 2019 expedicia org Arhiv originalu za 21 lipnya 2019 Procitovano 10 12 2019 Erki Tammiksaar Fabian von Bellingshausen Encyclopedia of the Antarctic edited by Riffenburgh B Routledge New York 2007 ISBN 0 415 97024 5 eestipank ee 20 01 2020 Arhiv originalu za 24 sichnya 2020 Procitovano 21 01 2020 Fedorovskij Ye P Svizhij viter okeanu Tekst Povist Ye P Fedorovskij Per z ros V Kulovoyi K Veselka 1980 152 s Literatura ta dzherelaUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Erki Tammiksaar Fabian von Bellingshausen Encyclopedia of the Antarctic edited by Riffenburgh B Routledge New York 2007 ISBN 0 415 97024 5 angl Informaciya pro rodove derevo F F Bellinsgauzena na sajti daten digitale sammlungen de 12 serpnya 2020 u Wayback Machine Ne vdalosya vidobraziti vlastivist P2580 Vlastivist P2580 ne znajdeno Bellinsgauzen Fadej Fadejovich Baltisches biografisches Lexikon digital von Bellingshausen T The Voyage of Captain Bellingshausen to the Antarctic Seas 1819 21 edited by Frank Debenham London Hakluyt Society 1945 angl Gurney Alan Below the Convergence Voyages Toward Antarctica 1699 1839 New York W W Norton 1997 angl Jones A G E Antarctica Observed Who Discovered the Antarctic Continent Whitby England Caedmon of Whitby 1982 angl Jones A G E Bellingshausen in the Antarctic Falkland Islands Journal 1984 31 49 angl Paatsi V Bellingshausen Fabian Gottlieb Benjamin von Eesti teaduse biograafiline leksikon Tallinn Eesti Entsuklopeediakirjastus 2000 est Russwurm C Nachrichten uber die adeliche und freiherrliche Familie von Bellingshausen Reval Lindfors 1870 nim

Дата публікації:
Топ