Бахтін Микола Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бахтін.

Бахтін Микола Миколайович — (літературні псевдоніми Бібліограф, Н. Нович та інші) — (*24 квітня 1866 — †2 квітня 1940) — російський бібліограф і перекладач.

Бахтін Микола Миколайович рос. Бахтин Николай Николаевич
Ім'я при народженні	Бахтин Николай Николаевич
Псевдо	Николай Нович, Бібліограф
Народився	17 травня 1866(1866-05-17) (нині Чечня)
Помер	2 квітня 1940(1940-04-02) (73 роки) Ленінград ·старість
Громадянство	Росія →  СРСР
Національність	росіянин
Місце проживання	(нині Чечня), Санкт-Петербург, Ленінград
Діяльність	офіцер, педагог, театральний діяч, поет-перкладач, літературознавець
Знання мов	російська
Військове звання	офіцер вихователь Орловського кадетського корпуса
Рід	Бахтіни
Батько	^d
Родичі	батько Микола Іванович Бахтін, державний діяч Російської імперії, дід Іван Іванович Бахтін (1754—1818), російський поет
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з дворянської родини. Дід Іван Іванович Бахтін був російським поетом, а батько Микола Іванович — державним діячем. Син народився на Кавказі. Його готували до офіцерської кар'єри і влаштували на навчання у Орловську військову гімназію. Потім навчався у 2-у Константинівському військовому училищі. З 1891 року був вихователем у Орловському кадетському корпусі. Мав схильність до літератури, сам був поет і перекладач. Друкуватися почав з 1886 року. Не мав прав як російський офіцер друкуватись у періодичних виданнях під власним ім'ям, тому приховував власне авторство за псевдонімами «Николай Нович», «Библиограф» тощо. 1910 року вийшов у відставку і присвятив власну творчість літературній праці. Частку власних віршів оприлюднив у збірці «Русские символисты».

Протягом 1897—1912 надрукував у періодичних виданнях та в «Кобзаре» за редакцією І. Бєлаусова (Москва, 1900, 1906) переклади 12 віршів Тараса Шевченка («Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», «Косар», «Якби тобі довелося тощо»). Склав бібліографічний покажчик «Шевченко в російських перекладах» («Радянське літературознавство», 1939, № 4-6, неопублікована частина зберігається у відділі рукописів Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР).

Театральний діяч

В історію увійшов як поет, перекладач і театральний діяч. Можливість займатися теоретичними проблемами театра і особливо театра для дітей і юнацтва була реалізована після виходу у відставку. Серед друкованих творів — статті (російською «Театр и его роль в воспитании» у книзі «В помощь семье и школе», 1911, «Детский театр и его воспитательное значение», «Игра», 1918, ч. 1). У період 1904—1919 рр. оприлюднив серію драматичних творів російською «Детский и школьный театр», орієнтовану на допомогу аматорським театральним гурткам. Сам створив декілька коротких драматичних творів.

Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 року не емігрував із країни. Співпрацював із новою владою, був засновником курсів по створенню і керівництву театральних вистав для дітей у складі Театрального відділку Наркомпроса РРФСР.

З 1921 року співпрацював із іншим вихователем і театральним діячем Олександром Брянцевим, став одним із засновників Театра юних глядачів на вул. Моховій. Працював у цьому театрі керівником педагогічного відділку до власної смерті у 1940 році.

Помер у Ленінграді.

Галерея старих фото

• Первісне розташування ТЮГу, вул. Мохова, 35 (Нині Навчальний театр)
• Титульна сторінка видання про ТЮГ 1927 року, видавництво «Академія».
• Євген Шварц, вистава « Скарб». Режисер Борис Зон, фото 1933 р.

Джерела

• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Посилання