Брянцев Олександр Олександрович рос Брянцев Александр Александрович 14 квітня 1881 Петербург 30 вересня 1961 Ленінград р

Брянцев Олександр Олександрович(рос. Брянцев Александр Александрович 14 квітня, 1881, Петербург — 30 вересня, 1961, Ленінград) — російський і радянський театральний режисер першої половини 20 ст. Починав як актор. Фундатор і керівник першого театра, орієнтованого на дитячу і юнацьку молодь.

Брянцев Олександр Олександрович
Брянцев Олександр Олександрович, фото 1922 р. (?)
Народився	14 квітня 1881(1881-04-14) Петербург,
Помер	30 вересня 1961(1961-09-30) (80 років) Ленінград
Поховання	Літераторські мостки
Громадянство	Російська імперія → СРСР
Національність	росіянин
Місце проживання	Петроград з 1914, Ленінград з 1224
Діяльність	актор, театральний режисер
Alma mater	Друга Санкт-Петербурзька гімназія
Партія	КПРС
Нагороди
IMDb	ID 0117261
Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки і освіта

Народився у Петербурзі. Мав просте походження. Закінчив гімназію і забажав стати моряком-офіцером. Але його не прийняли у Морський кадетський корпус, бо він не мав дворянського стану. Аби побувати моряком, ходив морем як простий матрос. Це не знімало проблеми отримання фаха.

Здібний юнак подав документи у Санкт-Петербурзький університет (історико-філологічний факультет), котрий вдало закінчив. Студентом створював статті і писав рецензії на вистави.

Захоплення театром

Другим захопленням Брянцева після морської кар'єри був театр. Він продовжував цікавитися театральними проблемами, коли у північну столицю прибув на гастролі московський Художній театр. Відбулась зустріч молодого Брянцева і Немировича-Данченка. Оцінивши театральне захоплення Брянцева, Немирович-Данченко запросив того на режисерські курси.

Брянцев почав театральну кар'єру як актор, працював у Пересувному театрі П. П. Гайдебурова. Водночас почав працювати режисером-постановником, поставив близько шістдесяти вистав. В театрі Гайдебурова працював з 1904 до 1919 року. А з 1918 до 1924 року обіймав посаду професора Петроградського інституту позашкільної освіти і був викладачем у будинках для безпритульних дітей.

Народження дитячо-юнацького театру (1922 р.)

Споруда колишнього Тенішевського училища, де почав існування ТЮГ. Стара поштівка.

Видання про ТЮГ 1927 року до п'ятирічного ювілею.

Після більшовицького перевороту 1917 року в країні розпочалась громадянська війна, розруха на транспорті і в економіці. Типовим явищем у великих містах стали безпритульні і покинуті діти. Брянцев, сам православний, вихований у межах просвітництва і християнської етики і благодійності, не стояв осторонь проблеми дитячої безпритульності. Він почав працювати у дитячих прихистках. Надивившись на психологічно травмованих дітей, Брянцев і замислив створення театру для безпритульних дітей і юнацтва як таких. Це був його засіб виховання юних глядачів на здобутках театральної культури, засіб виховання емоцій і дорослості на позитивних прикладах.

Ідея була реалізована 23 лютого 1922 року з вистави за твором Єршова «Коник-горбунок». Базою для дитячого театру стане покинуте Тенішевське училище, де ще за часів царату для учнів створили навчальний театр з амфітеатром. Останній став особинкою нового театра і був перенесений як у нову споруду на Піонерській площі, так і породив особливу традицію спрощених театральних декорації.

Друковані твори (російською)

Брянцев А. А. Опрощение театральной декорации. П., 1917
Брянцев А. А. Художник в театре для детей. Л., 1927
Брянцев А. А. Пять лет // Театр юных зрителей. Л., 1927
Брянцев А. А. Из записной книжки режиссёра // О «Коньке-горбунке». Л., 1937
Брянцев А. А. Наша цель, наши искания // Театр для детей. М., 1955

ТЮГ імені Брянцева

Дитячо-юнацький театр у Ленінграді отримав додаток до власної назви тільки у 1980 році, через двадцять (20) років по смерті свого фундатора.

Споруда має два театральні зали. Головний розрахований на 780 місць. Саме тут ідуть вистави, проводять гастролі інших театрів і проводять театральні фестивалі. Довгий час акторські етюди, «прогони» і малі експериментальні вистави проводии на орендованих театральних майданчиках. 1996 року відкрили другу сцену саме для пошукових робіт, котра розрахована на 50 осіб.

Див. також

Жовтневий переворот 1917
Цензура
Сталінські репресії
Безбожна п'ятирічка
Радянське мистецтво
Сценографія
ТЮГ імені Брянцева
Бахтін Микола Миколайович
Театральний музей імені Бахрушина
(1920—2000), театрознавець, історик російського декораційного мистецтва. Дружина художника А. Г. Тишлера.
Персоналії, пов'язані із Санкт-Петербургом
Театральна бібліотека (Санкт-Петербург)

Примітки

. Архів оригіналу за 29 липня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 16 жовтня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Джерела

газета «Экран и сцена» 2012 г., статья «ТЮЗ моего детства»

Посилання

Ця стаття є . Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити .

[:0-1] . Архів оригіналу за 29 липня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[:1-2] . Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 16 жовтня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()