Басейн Дунаю

Басейн Дунаю — водозбір річки Дунай, загальною площею 817 000 км² та середньорічним стоком 200 км³. Розміщується на території 19 країн Європи, серед них — Німеччина, Австрія, Словаччина, Угорщина, Сербія, Болгарія, Румунія, Україна.

Басейн Дунаю
Назва на честь:	Дунай
Розташування
Геологічні дані
Тип	водозбірний басейн
Частина від	басейн Чорного моря
Склад	^d, Басейн Вагу, ^d, ^d і ^d
Розміри
Площа поверхні	817 000  км²
Вода
Басейн
На об'єкті	Дунай
↑ Водний басейн	басейн Чорного моря
Країни басейну	Німеччина, Румунія, Австрія, Республіка Польща, Україна, Чехія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Угорщина, Сербія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Болгарія, Молдова, Швейцарія і Албанія
Інше
Басейн Дунаю у Вікісховищі

Характеристика

Формується в гірських районах Альп, Балкан та Карпат. Налічує 17 612 малих річок загальною довжиною 35 200 км, середня густота річкової мережі — 1.12 км/км². Живиться Дунай дощовими, талими та підземними водами, гідрографічна мережа ріки має близько 120 приток, більшістю в Альпах та Карпатах, але рідкісні в Угорській низовині. Біля 90 % річного стоку Дунаю припадає на його притоки Драву, Тису, Олт, Серет, Прут та інші.

За фізико-географічними властивостями басейн поділяють на три частини: Верхній Дунай, (протяжністю 992 км, від витоку до селища Генью), Середній Дунай (860 км, від Генью до Турну-Северіна) та Нижній Дунай (931 км, від Турну-Северіна до гирла). Основними фазами гідрологічного режиму є весняна повінь, літні й осінні паводки та осінні й зимові межені.

В Україні

Басейн займає 30 626 км², що становить 5,06 % території України, розміщується в межах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Одеської областей, до його складу входять суббасейни річок Тиси, Прута, Серета та Нижнього Дунаю. Охоплює південні й південно-східні схили Закарпаття, Східних Карпат та південно-західну частину Причорноморської низовини.

В середині минулого століття почалося освоєння заплави Нижнього Дунаю: придунайські прісноводні озера було сполучено з рікою каналами, заплави між ними осушено та перетворено в ріллю; озера почали використовувати як водосховища — для водопостачання, зрошення, рибництва та регулювання рівня води. Найбільші озера-водосховища — Кагул, Картал, Ялпуг-Кугурлуй, Саф'ян, Катлабуг, Китай. Між містами Рені та Вилкове збудовано протипаводкову дамбу.

Примітки

1. . https://dbuvr.od.ua/. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
2. (PDF). https://www.dsns.gov.ua/. Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
3. . https://osvita.ua/. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.

Посилання

• Дунай. Енциклопедія сучасної України [ 10 серпня 2021 у Wayback Machine.]
• Дунай. Велика українська енциклопедія [ 26 березня 2022 у Wayback Machine.]