Африканська література

Африканська література — літературні твори, створені в Африці. На відміну від європейського розуміння літератури в основному як письмового твору, значну частину літератури Африки складають усні твори. Також, на відміну від європейців, які розрізняють поняття форми і змісту, для традиційних творів африканців форма і зміст невіддільні одне від одного; краса викладу використовується не стільки заради неї самої, скільки для побудови ефективного діалогу зі слухачем.

«Повість про двох братів», літературний твір Стародавнього Єгипту, що датується XII століттям до н. е.

Усна творчість

Усні твори, що включаються в африканську літературу, є у всіх народів, що населяють Африку. Ці твори належать до різних жанрів: казки, міфи, пісні, загадки, байки тощо. Виклад може бути як у прозі, так і у віршах. У ПАР, Гамбії, Зімбабве і Беніні спостерігається найбільша різноманітність жанрів, в той час як творчість нубійців, а також народів Джибуті і Південного Судану, має найбільшу оригінальність. Поширенню усних оповідей сприяли професійні оповідачі і співаки.

Найдавнішим жанром усної літератури Африки є казка про тварин. Дуже часто в цих творах виводиться хитромудрий герой (трікстер), у ролі якого можуть виступати заєць, черепаха, павук. Особливістю африканських казок про тварин є те, що вони (у класичному вигляді) не містять моралізації.

Запис усних творів Африки було розпочато в колоніальний період. Першими збирачами місцевих переказів стали мандрівники і місіонери XVII—XVIII століть. Завдяки цьому було збережено твори народної творчості, які стали затребуваними зі зростанням національної самосвідомості африканців. Деякі твори відродилися завдяки зворотному перекладу з європейських мов на мову народів, від яких вони були записані.

Великою формою усної літератури Африки є різні епоси. До них належать оповіді «Силамака і Пуллорі Фульбе» і «Сундьята Мандиіго» з Малі, «Легенда про Мвіндо Ньянга» з Центральної Африки. До X століття відносять епічні поетичні оповіді Судану.

Письмова література

Письмова література вперше з'явилася на півночі Африки. Найдавніші літературні твори належали Стародавньому Єгипту. Також літературні тексти створювалися грецькою, латинською і фінікійською мовами. Пізніше письмова література зазнавала сильного арабського впливу. Для багатьох країн півдня Африки характерне пізніше виникнення писемності мовами місцевих народів, часто разом з проголошенням незалежності в XX столітті.

Крім єгипетської літератури одним з ранніх прикладів письмової африканської літератури є ^[ru], що з'явилася в царстві Аксум в IV—VII століттях. Стародавні літературні письмові твори виявляються в Малі і на Мадагаскарі. «Сеннарські хроніки» та словник «Табакат» є прикладами літературних творів Судану. Великим літературним центром став університет у Томбукту, заснований у XII столітті.

У країнах Північної Африки література розвивалася як частина загальної арабської культури, головну роль у якій відіграв іслам. Арабською мовою записані тексти Малі, Чаду і Судану. В Танзанії і на Мадагаскарі арабська писемність використовувалася для запису творів мовою суахілі і малагасійською мовою відповідно.

Сучасні національні літератури держав Африки почали формуватися в колоніальний період, з проникненням на континент європейських мов і латинського алфавіту. У ПАР латиниця стала використовуватися для запису текстів місцевими мовами з XIX століття. Рушійною силою для поширення писемності було християнство: місіонери перекладали мовами африканських народів Біблію та інші священні тексти. Але в багатьох країнах поява власної літератури відбулася тільки в другій половині XX століття. Одним з останніх власну літературу отримав острів Реюньйон: тут твори на місцевому діалекті стали видаватися тільки в 1990-х роках.

Див. також

• Кращі африканські книги XX століття

Посилання

• Африканская литература [ 11 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)