Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ареогра фія від грец Άρης Марс та γράφω пишу малюю розділ планетології що вивчає утвори на поверхні Марса Поняття охоплю

Ареографія

Ареографія

Ареогра́фія (від грец. Άρης — «Марс» та γράφω — «пишу, малюю») — розділ планетології, що вивчає утвори на поверхні Марса. Поняття охоплює визначення меж та характеристик різноманітних регіонів планети Марс. Ареографія працює в першу чергу з тим, що на Землі окреслюється терміном фізична географія; тобто, з розподілом та розташуванням різних фізичних особливостей на поверхні Марса, а також їхнім картографічним відображенням.

image
Кольорова карта Марса у високій роздільній здатності, створена на основі знімків, зроблених орбітальним апаратом «Вікінг». Поверхнева мерзлота та туман із водяного льоду забарвлюють метеоритний басейн Hellas, що праворуч внизу, поряд із центром, у дуже світлий колір; Syrtis Major, розташований одразу вгорі над цим басейном, має дуже темний колір через те, що вітри змітають пил із темної базальтової поверхні. Залишкові північна та південна полярні льодовикові шапки зображені праворуч вгорі та внизу, відповідно, — такими, якими вони виглядають на початку літнього періоду, коли мають мінімальний розмір.

Історія

Докладніше: Історія вивчення Марса
image
Карта Марса у виконанні Джованні Скіапареллі. Північ — вгорі цієї карти; однак на більшості карт Марса, створених до початку активних досліджень космосу, серед астрономів було заведено зображувати південь угорі, оскільки телескопічні зображення планети були перевернутими.

Перші спостереження за планетою Марс проводилися з поверхні Землі за допомогою телескопів. Історію цих спостережень можна простежити за протистояннями Марса, коли планета розташована найближче до Землі, а тому її найкраще видно; такі протистояння повторюються з періодом 779,94 доби. Ще зручнішими для спостережень є великі протистояння, які настають кожні 15-17 років (у серпні-вересні), і відрізняються від звичайних протистоянь тим, що Марс у цей час перебуває близько до перигелію, а тому ближче до Землі, ніж у звичайних. Внаслідок досить значного ексцентриситету орбіти Марса (e≈0,1) відстань до нього у різних протистояннях може змінюватися від 56 до 101 млн км, тобто майже вдвічі.

У вересні 1877 року (перигелійне протистояння Марса настало 5 вересня) італійський астроном Джованні Скіапареллі опублікував першу деталізовану мапу Марса. На ній він зобразив багато об'єктів під назвою італ. canali («канали»), які, як виявилося пізніше, були лише оптичними ілюзіями. Ці canali, на думку астронома, були довгими прямими лініями. Їм Скіапареллі надав назви відомих земних річок. Назва canali була помилково інтерпретована як власне «канали» — тобто штучні утворення, а така інтерпретація призвела до виникнення тривалої суперечки щодо марсіанських каналів.

Зважаючи на результати цих спостережень, дослідники досить довго вважали, що на Марсі наявні моря та рослинність. Ці міфи було остаточно розвіяно лише у 1960-х роках, коли перші космічні апарати відвідали Марс. Декілька карт Марса було створено на основі даних, отриманих під час цих місій, але повноцінні, надзвичайно деталізовані карти були створені лише після місії дослідницької станції Mars Global Surveyor, яку запустили 1996 року, і яка завершилася наприкінці 2006 р. Ці карти можна переглянути онлайн на сайті www.google.com/mars/.

Зображення-карта Марса

планети Марс має вбудовані гіперпосилання для різних об'єктів, зображених на ній, на додачу до вказаних місць розташування марсоходів та . Карта є інтерактивною — можна клацнути на одному з таких об'єктів або назві марсохода/посадкового модуля, аби перейти на відповідну сторінку про нього. Північ — вгорі; висота: червоний (вища), жовтий (нульова), синій (нижча).

imageAcidalia PlanitiaAlba MonsAmazonis PlanitiaAonia TerraArabia TerraArcadia PlanitiaArcadia PlanitiaArgyre PlanitiaElysium MonsElysium PlanitiaHellas PlanitiaHesperia PlanumIsidis PlanitiaLucas PlanumLyot CraterNoachis TerraOlympus MonsPromethei TerraRudaux CraterSolis PlanumTempe TerraTerra CimmeriaTerra SabaeaTerra SirenumTharsis MontesUtopia PlanitiaValles MarinerisVastitas BorealisVastitas Borealis
Інтерактивна графічна карта глобальної топографії Марса. Наведіть вказівник миші на карту, щоб побачити назви понад 25 основних географічних деталей, і клацніть, щоб перейти на відповідну сторінку про них (якщо така існує). Кольоризація цієї мапи відповідає висоті поверхні, і базується на даних, зібраних альтиметром , що на космічному апараті Mars Global Surveyor, NASA. червоним і рожевим позначені вищі точки (від +3 км до +8 км); жовтий — це нульова висота, а зелений та синій — найнижчі точки (аж до −8 км). Білий (>+12 км) та коричневий (>+8 км) — це найвищі точки поверхні Марса. Осями є широта й довгота; полюси не показано.


Топографія

image
Топографічна карта Марса у високій роздільній здатності, створена на основі даних космічного апарату Mars Global Surveyor; цим альтиметром опікувалися Марія Зубер та Девід Сміт. Північ — угорі. Найвизначнішими деталями рельєфу є вулканічна провінція Тарсис (або «Фарсида») на заході (зокрема, до неї входить гора Олімп), Долини Марінера (Valles Marineris) на схід від регіону Тарсис і рівнина Еллада (Hellas Planitia) у південній півкулі.
image
Марс, 2001 р., із південною полярною льодовиковою шапкою, видимою внизу.
image
Північний полярний регіон із льодовиковою шапкою.

марсіанської топографії дивовижна: північні рівнини, вирівняні завдяки застиглим лавовим потокам, сильно контрастують із південними височинами, що рябіють западинами, розломами та кратерами, які утворилися в результаті стародавніх метеоритних ударів. Станом на початок 2024 року, на Марсі виявлено понад чверть мільйона ударних кратерів, понад 43000 з яких мають ширину понад 4,8 км. Поверхню Марса, яку видно із Землі, прийнято ділити на два типи територій, що відрізняються між собою значенням альбедо. Світліші рівнини, вкриті пилом та піском, багатими на червонуваті оксиди заліза, колись давно вважалися марсіанськими «континентами», тому їм і дали такі назви як Arabia чи Amazonis (згодом від них пішли імена Arabia Terra — Аравійська земля — та Amazonis Planitia — Амазонська рівнина). Темні деталі вважалися морями, від чого й походять назви на кшталт , та . Найбільшою темною деталлю поверхні, яку видно з Землі, є Syrtis Major Planum.

Щитовий вулкан гори Олімп (Olympus Mons) височіє над навколишніми вулканічними рівнинами на 22 км, і є найвищою з-поміж відомих гір на всіх планетах. Він розташований у вулканічному регіоні Tharsis, який, на додачу, має ще й найбільшу в Сонячній системі систему каньйонів під назвою «Долини Марінера» («Valles Marineris»), довжина якої становить близько 4000 км, а глибина — 7 км. Марс також помережаний багатьма метеоритними кратерами. Найбільшими кратерами Марса (а також усієї Сонячної системи) є Північний полярний басейн та басейни рівнин Еллада (Hellas Planitia) й Утопія (Utopia Planitia).

Докладніше: Кратери на Марсі

Марс має дві постійні полярні льодовикові шапки. Північна шапка розташована на Північному плато (Planum Boreum), а південна — на Південному (Planum Australe).

Різниця між найвищою та найнижчою точками на Марсі становить близько 30 км (від вершини гори Олімп, висота якої дорівнює 21,2 км, до найнижчої точки на рівнині Еллади, яка перебуває на 8,2 км нижче від датума). Для порівняння, різниця між найвищою та найнижчою точками на Землі (Еверест та Маріанський жолоб) становить лише 19,7 км. У поєднанні із відмінним радіусом планети, все це означає, що Марс за формою є майже втричі «грубішим» за Землю.

Назви деталей поверхні Марса, як і інших небесних тіл, узгоджує Робоча група з номенклатури планетної системи (англ. Working Group for Planetary System Nomenclature) Міжнародного астрономічного союзу.

Нульова висота

На Землі відлік висот ведуть від рівня моря. Оскільки на Марсі немає океанів і, відповідно, «рівня моря», для мапування поверхні потрібен інший рівень нульової висоти, або «датум». За нього прийнято ареоїд (марсіанський аналог геоїда) — еквіпотенціальну поверхню сили тяжіння, яка включає гравітаційну силу та відцентрову силу, пов'язану з обертанням планети. Втім, існує нескінченно багато таких поверхонь, вкладених одна в одну, і в різні часи відлік висот вели від двох різних ареоїдів.

Спочатку — з часів місії «Марінер-9» — рівень відліку висот для Марса визначався за атмосферним тиском (рівень сталого тиску за спокійної атмосфери збігається з еквіпотенціальною поверхнею сили тяжіння). Нульовою вважали висоту, де тиск становить 610 паскалів (6,1 мілібарів або 0,6 % від значення тиску на рівні моря на Землі). Це значення обрали з двох причин: воно близьке до середнього для поверхні Марса і до мінімального, за якого вода може існувати в рідкому стані (611,7 Па — тиск, на якому перебуває потрійна точка води). Вибір такого значення зовсім не означає, що на менших висотах рідка вода мусить існувати — це означає лише, що вона теоретично могла б там існувати, якби температура перевищила 0 °C (273,16 K, 32 °F). Прив'язка відліку висот до атмосферного тиску погана тим, що протягом року тиск змінюється через газообмін атмосфери з полярними шапками і цей рівень варіює на 1,5–2,5 км.

У 1999 році дані, отримані інструментом на супутнику Mars Global Surveyor, призвели до встановлення нового рівня відліку висот. За нього прийнято ареоїд із середнім екваторіальним радіусом 3396,0 км, що з точністю до кількасот метрів дорівнює середньому екваторіальному радіусу планети. Новий рівень вищий за попередній: під час весняного рівнодення для північної півкулі він відповідає тиску 5,2 мбар і лежить на 1,6 км вище рівня 6,1 мбар. Відхилення цього ареоїда від еліпсоїда обертання сягає 2 км — зокрема, він підвищується в районі великих гір, що призводить до зменшення виміряної відносно нього їх висоти.

Іноді для Марса застосовують й інші рівні відліку висот: еліпсоїд з екваторіальним радіусом 3396,19 км та полярним — 3376,2 км, а також сфера радіусом 3396 км. Марс — єдина планета, для якої існує глобальна модель рельєфу з точністю висоти порядку метра.

Нульовий меридіан

Розташування марсіанського екватора визначається обертанням планети, натомість розташування нульового меридіана було вибране, як і для Землі, за довільною точкою поверхні. Німецькі астрономи Вільгельм Бер та Йоганн Генріх фон Медлер при створенні першого систематичного креслення деталей марсіанської поверхні у 1830—32 рр. обрали за точку відліку маленький об'єкт округлої форми.
У 1877 році їхній вибір прийняв і застосував як точку нульового меридіана італійський астроном Джованні Скіапареллі, коли він розпочав роботу над своїми знаменитими картами Марса.
Після того, як у 1972 році космічний апарат Марінер-9 забезпечив науковців значною кількістю знімків Марса, із RAND Corporation обрав на лінії Бера та Медлера невеликий кратер у Затоці Меридіана («Sinus Meridiani» або «Серединна затока»), з метою надати точніше територіальне визначення довготи 0,0° при створенні планетографічної мережі. Пізніше цей кратер отримав назву Ейрі-0.

Марсіанська дихотомія

Докладніше:

Дослідники марсіанської топографії обов'язково звертають увагу на дихотомію між північною та південною півкулями планети. Більша частина північної півкулі є порівняно пласкою, з малою кількістю кратерів, і розташована нижче від загальноприйнятого рівня «нульової висоти». На відміну від північної півкулі, південна повниться горами та височинами, розташованими переважно значно вище цього рівня. Різниця середньої висоти поверхні півкуль становить 1—3 км. Межа між ними становить значний інтерес для геологів.

Однією із найбільш виразних особливостей тут є . Цей тип рельєфу формується столовими горами, пагорбами та долинами із плоским дном, що мають стінки висотою в 1.5 км. Навколо багатьох столових гір та пагорбів видніються , які, як було виявлено, є насправді льодовиками, захованими під шаром породи.

Іншими цікавими особливостями рельєфу є та , вирізьблені у поверхні.

image
Свіжий метеоритний кратер на Марсі, 3°42′ пн. ш. 53°24′ сх. д. / 3.7° пн. ш. 53.4° сх. д. / 3.7; 53.4 (19 листопада 2013).
Свіжий метеоритний кратер на Марсі, 3°42′ пн. ш. 53°24′ сх. д. / 3.7° пн. ш. 53.4° сх. д. / 3.7; 53.4 (19 листопада 2013). 
image
Брижата земля у Ismenius Lacus, що містить пласкі долини та стрімчаки. Знімок виконаний камерою Mars Orbiter Camera (MOC) з борту космічного апарата Mars Global Surveyor.
Брижата земля у Ismenius Lacus, що містить пласкі долини та стрімчаки. Знімок виконаний камерою Mars Orbiter Camera (MOC) з борту космічного апарата Mars Global Surveyor. 
image
Збільшений варіант фото зліва, який демонструє скелю-стрімчак. Знімок виконано камерою із високою роздільною здатністю, що на апараті Mars Global Surveyor (MGS).
Збільшений варіант фото зліва, який демонструє скелю-стрімчак. Знімок виконано камерою із високою роздільною здатністю, що на апараті Mars Global Surveyor (MGS). 
image
Вигляд лопатеподібного осипового шлейфу вздовж схилу. Знімок із квадрангла Arcadia.
Вигляд лопатеподібного осипового шлейфу вздовж схилу. Знімок із квадрангла Arcadia. 
image
Місце, де розпочинається утворення лопатеподібного осипового шлейфу. Зверніть увагу на смуги, які свідчать про наявність руху. Знімок із .
Місце, де розпочинається утворення лопатеподібного осипового шлейфу. Зверніть увагу на смуги, які свідчать про наявність руху. Знімок із . 

Площа північних низовин становить близько третини всієї поверхні Марса; цей низькоділ є порівняно пласким, із розкиданими подекуди метеоритними кратерами. Інші дві третини марсіанської поверхні займають південні височини. Різниця висоти між цими двома півкулями — неймовірна. З огляду на густоту метеоритних кратерів, науковці вважають, що південна півкуля є значно старшою за північні рівнини. Значна частина сильно побитих кратерами південних височин походить ще з періоду важкого бомбардування Сонячної системи — з .

З метою пояснити ці відмінності висловлювалися різноманітні гіпотези. Три з них, які вважаються найбільш близькими до істини, це: єдине надзвичайно масштабне зіткнення із космічним тілом, декілька менших зіткнень, а також ендогенні процеси, такі як конвекція мантії. Обидві гіпотези, які стосуються зіткнення з космічними тілами, зачіпають процеси, які могли відбуватися ще перед завершенням примордіального періоду бомбардування; а це свідчить про те, що дихотомія кори планети має коріння у ранній історії Марса.

Гіпотезу надзвичайно руйнівного зіткнення з дуже великим космічним тілом, що була вперше висловлена ще на початку 1980-х, спершу сприйняли зі скептицизмом, зважаючи на витягнуту форму гіпотетичного сліду зіткнення (зазвичай імпактні кратери є округлими). Однак дослідження, проведене у 2008 році, допомогло зібрати додаткові дані, які цілком узгоджуються із теорією єдиного гігантського зіткнення. Використовуючи геологічні дані, дослідники змогли отримати інформацію, яка підтверджує, що на Марсі таки колись відбулося зіткнення з дуже великим космічним тілом, яке зіштовхнулося з планетою під кутом приблизно 45 градусів (див. Північний полярний басейн). Додаткові свідчення, які могли б остаточно підтвердити правдивість теорії гігантського зіткнення, можуть бути отримані в результаті аналізів хімічного складу марсіанських порід, в яких повинні бути ознаки післяударного підняття мантійної речовини.

Карта квадранглів

планети Марс нижче, поділена на 30 квадранглів (чотирикутників). Такий поділ був затверджений Геологічною службою США. Всі квадрангли пронумеровані, і при скороченні до їх номера додається префікс «MC», від «Mars Chart.» Клацніть на бажаному квадранглі, аби перейти на відповідну сторінку про нього. Північ — вгорі; точка з координатами 0° пн. ш. 180° зх. д. / 0° пн. ш. 180° зх. д. / 0; -180 розташована на лівому краю екватора. Знімки, використані для створення цієї карти, були зроблені космічним апаратом Mars Global Surveyor.

image
Mars Quad Map
0° пн. ш. 180° зх. д. / 0° пн. ш. 180° зх. д. / 0; -180
0° пн. ш. 0° зх. д. / 0° пн. ш. -0° сх. д. / 0; -0
90° пн. ш. 0° зх. д. / 90° пн. ш. -0° сх. д. / 90; -0

























Номенклатура

Колишня номенклатура

Першими «ареографами» були Йоганн Генріх фон Медлер та Вільгельм Бер, більш відомі як автори карт Місяця. Вони розпочали з того, що визначили раз і назавжди, що більшість об'єктів, розташованих на поверхні Марса, є перманентними; вони також змогли точно підрахувати період обертання Марса. У 1840 році Медлер підсумував десять років спостережень, створивши першу карту Марса. Замість того, аби надавати на карті об'єктам певні назви, Бер та Медлер просто позначали їх літерами; так, Затока Меридіана (Sinus Meridiani) була деталлю «a».

Протягом наступних двадцяти років, із вдосконаленням інструментарію та збільшенням кількості спостерігачів-дослідників, різноманітні деталі марсіанської поверхні отримали цілу мішанину назв. Як приклади, можна вказати темну альбедо-деталь , яка тоді була відома як «Oculus» («Око»), або регіон Syrtis Major, який тоді був відомий як «Hourglass Sea» («Море Пісочного годинника») або «Scorpion». У 1858 році астроном-єзуїт Анджело Секкі придумав для нього ще одну назву — «Atlantic Canale» («Атлантичний канал»). За словами Секкі, це утворення, «видається, грає роль Атлантичного океану, який на Землі відокремлює Старий Континент від Нового» — це було перше використання у марсіанській номенклатурі фатального canale, яке в італійській мові може стосуватись або природного утворення (річковий канал), або рукотворного (канава, рів, зрошувальний канал).

У 1867 році взяв за основу рисунки Марса, виконані 1865 року — найкращі з доступних на той час —, і трохи незграбно накреслив карту Марса. Проктор пояснив свою номенклатурну систему, ствердивши: «Я дав різним об'єктам імена тих дослідників, які вивчали фізичні особливості, наявні на Марсі.» Нижче наведено перелік деяких назв із запропонованої ним номенклатури, поряд з якими вказані також їх відповідники, що були використані астрономом Джованні Скіапареллі при створенні його марсіанської карти між 1877 та 1886 роками. Назви, запропоновані Скіапареллі, ввійшли в ужиток і багато з них використовуються й дотепер.

  • Kaiser Sea = Syrtis Major
  • Lockyer Land = Hellas Planitia
  • Main Sea =
  • Herschel II Strait =
  • Dawes Continent = та
  • De La Rue Ocean =
  • Lockyer Sea =
  • Dawes Sea =
  • Madler Continent = Chryse Planitia, , Tharsis
  • Maraldi Sea = and
  • Secchi Continent =
  • Hooke Sea =
  • Cassini Land =
  • Herschel I Continent = , ,
  • Hind Land = Libya

Номенклатуру Проктора часто піддавали критиці, переважно через те, що надані ним назви прославляли майже виключно англійських астрономів; однак була ще одна причина — одну й ту ж саму назву він міг використовувати двічі, а то й більше разів. Зокрема, прізвище (Dawes) було вжито в назвах щонайменше шести об'єктів (Dawes Ocean, Dawes Continent, Dawes Sea, Dawes Strait, Dawes Isle, та Dawes Forked Bay). Утім, назви, вигадані Проктором, мали свою привабливість, і попри всі їхні недоліки, вони пізніше стали тією основою, на якій розвивалося наступне покоління астрономів.

Сучасна номенклатура

Докладніше: (Планетна номенклатура#Марс)

Сучасні назви марсіанських географічних об'єктів мають різне походження, але назви найбільших з них походять переважно від назв, які вживалися на старих картах Марса, створених у 1886 році італійським астрономом Джованні Скіапареллі. Скіапареллі назвав найбільші деталі альбедо Марса переважно іменами та назвами із грецької міфології, а також, меншою мірою, із Біблії. Багато з тих назв збереглися дотепер, були ухвалені Міжнародним астрономічним союзом і стали основою для назв багатьох деталей рельєфу. Наприклад, від терміну «Nix Olympica» («сніги Олімпу») походить назва гори Олімп (Olympus Mons).

Великі марсіанські кратери називають на честь видатних науковців та письменників у жанрі наукової фантастики; меншим дають назви земних містечок та сіл.

Різноманітні невеликі деталі рельєфу, які досліджуються марсоходами та іншими спускними апаратами з часів «Вікінгів» отримують неофіційні назви або ж кодові імена, аби полегшити їх ідентифікацію під час обстежень та досліджень. Однак, дехто сподівається, що тимчасові назви окремих значних об'єктів на поверхні Марса будуть ухвалені Міжнародним астрономічним союзом. До таких назв, зокрема, належать гори (гори Колумбії), які були так названі на честь сімох астронавтів, які загинули у .

Див. також

Примітки

  1. Ареографія // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 26. — .
  2. Марс // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 268-271. — .
  3. На Марсі виявлено новий ударний кратер. 25.02.2024
  4. Carr M. H. The Surface of Mars. — Cambridge University Press, 2006. — P. 5, 11, 16, 51. — .
  5. Andrews-Hanna, J. C., Zuber M. T. (2010). (PDF). The Geological Society of America Special Paper 465: 1—13. doi:10.1130/2010.2465(01). Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
  6. Christensen, E. J. (1975). . Journal of Geophysical Research. 80 (20): 2909—2913. Bibcode:1975JGR....80.2909C. doi:10.1029/JB080i020p02909. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
  7. Smith, D. E.; Zuber, M. T.; Frey, H. V. та ін. (2001). . Journal of Geophysical Research. 106 (E10): 23689—23722. Bibcode:2001JGR...10623689S. doi:10.1029/2000JE001364. Архів оригіналу за 30 серпня 2015. Процитовано 6 квітня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  8. Smith, D. E.; Zuber, M. T. (1999). . American Astronomical Society, DPS meeting #31, #67.02. Bibcode:1999DPS....31.6702S. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 6 квітня 2015.
  9. Smith, D. E.; Sjogren, W. L.; Tyler, G. L.; Balmino, G.; Lemoine, F. G.; Konopliv, A. S. (1999). . Science. 286 (5437): 94—97. Bibcode:1999Sci...286...94S. doi:10.1126/science.286.5437.94. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
  10. Neumann, G. A.; Zuber, M. T.; Wieczorek, M. A.; McGovern, P. J.; Lemoine, F. G.; Smith, D. E. (2004). (PDF). Journal of Geophysical Research. 109 (E8). Bibcode:2004JGRE..109.8002N. doi:10.1029/2004JE002262. Архів оригіналу (PDF) за 5 квітня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
  11. Greeley, R. and J. Guest. 1987. Geological map of the eastern equatorial region of Mars, scale 1:15,000,000. U. S. Geol. Ser. Misc. Invest. Map I-802-B, Reston, Virginia
  12. Plaut, J. et al. 2008. Radar Evidence for Ice in lobate debris aprons in the Mid-Northern Latitudes of Mars [ 11 червня 2016 у Wayback Machine.]. Lunar and Planetary Science XXXIX. 2290.pdf
  13. Watters, T. et al. 2007. Hemispheres Apart: The Crustal Dichotomy on Mars. Annual Review Earth Planet Science: 35. 621–652 DOI:10.1146/annurev.earth.35.031306.140220
  14. Irwin III, R. et al. 2004. Sedimentary resurfacing and fretted terrain development along the crustal dichotomy boundary, Aeolis Mensae, Mars [ 30 серпня 2015 у Wayback Machine.]. Journal of Geophysical Research: 109. E09011. DOI:10.1029/2004JE002248
  15. Tanaka, K. et al. 2003. Resurfacing history of the northern plains of Mars based on geologic mapping of Mars Global Surveyor data [ 30 серпня 2015 у Wayback Machine.]. Journal of Geophysical Research: 108. 8043. DOI:10.1029/2002JE001908
  16. Scott, D. and M. Carr. 1978. Geological map of Mars. U.S. Geol. Surv. Misc. Invest. Map I-803, Reston, Virginia
  17. Andrews-Hanna, J. C.; Zuber, M. T.; Banerdt, W. B. (2008). The Borealis basin and the origin of the Martian crustal dichotomy. Nature. 453 (7199): 1212—1215. Bibcode:2008Natur.453.1212A. doi:10.1038/nature07011. PMID 18580944.
  18. Clara Moskowitz (25-06-2008). . Space.com. Архів оригіналу за 30 листопада 2014. Процитовано 06-12-2014.
  19. Morton, Oliver (2002). Mapping Mars: Science, Imagination, and the Birth of a World. New York: Picador USA. с. 98. ISBN .(англ.)
  20. . Архів оригіналу за 5 травня 2013. Процитовано 6 грудня 2014.
  21. . Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 6 грудня 2014.
  22. and von Braun, Wernher The Exploration of Mars New York:1956 The Viking Press Pages 70-71 Schiaparelli's original map of Mars(англ.)
  23. . Encyclopedia of Science. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 грудня 2014.(англ.)

Література

  • Sheehan, William (1996). . Tucson: The University of Arizona Press. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 6 грудня 2014.(англ.)

Посилання

  • . Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 6 грудня 2014. — Maps of Mars
  • . Архів оригіналу за 10 лютого 2009. Процитовано 6 грудня 2014.
  • . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 грудня 2014.
  • (англ.) Google Mars [ 22 лютого 2011 у Wayback Machine.] — карта поверхні Марса від Google.
  • (англ.) HiRISE — High Resolution Imaging Science Experiment [ 6 липня 2015 у Wayback Machine.] — зображення поверхні Марса у високій роздільності.
  • (англ.) Mars Global Data Sets [ 21 травня 2015 у Wayback Machine.] — карти поверхні Марса у різних діапазонах.
  • (англ.) Mars Multimedia Gallery (Mars Express ESA) [ 26 листопада 2012 у Wayback Machine.] — супутникові знімки поверхні Марса зроблені під час місії «Марс-експрес».
  • (англ.) Mars Exploration Rover Mission [ 7 серпня 2012 у Wayback Machine.] — сайт агенції НАСА присвячений дослідженням Марса.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Areogra fiya vid grec Arhs Mars ta grafw pishu malyuyu rozdil planetologiyi sho vivchaye utvori na poverhni Marsa Ponyattya ohoplyuye viznachennya mezh ta harakteristik riznomanitnih regioniv planeti Mars Areografiya pracyuye v pershu chergu z tim sho na Zemli okreslyuyetsya terminom fizichna geografiya tobto z rozpodilom ta roztashuvannyam riznih fizichnih osoblivostej na poverhni Marsa a takozh yihnim kartografichnim vidobrazhennyam Kolorova karta Marsa u visokij rozdilnij zdatnosti stvorena na osnovi znimkiv zroblenih orbitalnim aparatom Viking Poverhneva merzlota ta tuman iz vodyanogo lodu zabarvlyuyut meteoritnij basejn Hellas sho pravoruch vnizu poryad iz centrom u duzhe svitlij kolir Syrtis Major roztashovanij odrazu vgori nad cim basejnom maye duzhe temnij kolir cherez te sho vitri zmitayut pil iz temnoyi bazaltovoyi poverhni Zalishkovi pivnichna ta pivdenna polyarni lodovikovi shapki zobrazheni pravoruch vgori ta vnizu vidpovidno takimi yakimi voni viglyadayut na pochatku litnogo periodu koli mayut minimalnij rozmir IstoriyaDokladnishe Istoriya vivchennya Marsa Karta Marsa u vikonanni Dzhovanni Skiaparelli Pivnich vgori ciyeyi karti odnak na bilshosti kart Marsa stvorenih do pochatku aktivnih doslidzhen kosmosu sered astronomiv bulo zavedeno zobrazhuvati pivden ugori oskilki teleskopichni zobrazhennya planeti buli perevernutimi Pershi sposterezhennya za planetoyu Mars provodilisya z poverhni Zemli za dopomogoyu teleskopiv Istoriyu cih sposterezhen mozhna prostezhiti za protistoyannyami Marsa koli planeta roztashovana najblizhche do Zemli a tomu yiyi najkrashe vidno taki protistoyannya povtoryuyutsya z periodom 779 94 dobi She zruchnishimi dlya sposterezhen ye veliki protistoyannya yaki nastayut kozhni 15 17 rokiv u serpni veresni i vidriznyayutsya vid zvichajnih protistoyan tim sho Mars u cej chas perebuvaye blizko do perigeliyu a tomu blizhche do Zemli nizh u zvichajnih Vnaslidok dosit znachnogo ekscentrisitetu orbiti Marsa e 0 1 vidstan do nogo u riznih protistoyannyah mozhe zminyuvatisya vid 56 do 101 mln km tobto majzhe vdvichi U veresni 1877 roku perigelijne protistoyannya Marsa nastalo 5 veresnya italijskij astronom Dzhovanni Skiaparelli opublikuvav pershu detalizovanu mapu Marsa Na nij vin zobraziv bagato ob yektiv pid nazvoyu ital canali kanali yaki yak viyavilosya piznishe buli lishe optichnimi ilyuziyami Ci canali na dumku astronoma buli dovgimi pryamimi liniyami Yim Skiaparelli nadav nazvi vidomih zemnih richok Nazva canali bula pomilkovo interpretovana yak vlasne kanali tobto shtuchni utvorennya a taka interpretaciya prizvela do viniknennya trivaloyi superechki shodo marsianskih kanaliv Zvazhayuchi na rezultati cih sposterezhen doslidniki dosit dovgo vvazhali sho na Marsi nayavni morya ta roslinnist Ci mifi bulo ostatochno rozviyano lishe u 1960 h rokah koli pershi kosmichni aparati vidvidali Mars Dekilka kart Marsa bulo stvoreno na osnovi danih otrimanih pid chas cih misij ale povnocinni nadzvichajno detalizovani karti buli stvoreni lishe pislya misiyi doslidnickoyi stanciyi Mars Global Surveyor yaku zapustili 1996 roku i yaka zavershilasya naprikinci 2006 r Ci karti mozhna pereglyanuti onlajn na sajti www google com mars Zobrazhennya karta Marsaplaneti Mars maye vbudovani giperposilannya dlya riznih ob yektiv zobrazhenih na nij na dodachu do vkazanih misc roztashuvannya marsohodiv ta Karta ye interaktivnoyu mozhna klacnuti na odnomu z takih ob yektiv abo nazvi marsohoda posadkovogo modulya abi perejti na vidpovidnu storinku pro nogo Pivnich vgori visota chervonij visha zhovtij nulova sinij nizhcha Interaktivna grafichna karta globalnoyi topografiyi Marsa Navedit vkazivnik mishi na kartu shob pobachiti nazvi ponad 25 osnovnih geografichnih detalej i klacnit shob perejti na vidpovidnu storinku pro nih yaksho taka isnuye Kolorizaciya ciyeyi mapi vidpovidaye visoti poverhni i bazuyetsya na danih zibranih altimetrom sho na kosmichnomu aparati Mars Global Surveyor NASA chervonim i rozhevim poznacheni vishi tochki vid 3 km do 8 km zhovtij ce nulova visota a zelenij ta sinij najnizhchi tochki azh do 8 km Bilij gt 12 km ta korichnevij gt 8 km ce najvishi tochki poverhni Marsa Osyami ye shirota j dovgota polyusi ne pokazano TopografiyaTopografichna karta Marsa u visokij rozdilnij zdatnosti stvorena na osnovi danih kosmichnogo aparatu Mars Global Surveyor cim altimetrom opikuvalisya Mariya Zuber ta Devid Smit Pivnich ugori Najviznachnishimi detalyami relyefu ye vulkanichna provinciya Tarsis abo Farsida na zahodi zokrema do neyi vhodit gora Olimp Dolini Marinera Valles Marineris na shid vid regionu Tarsis i rivnina Ellada Hellas Planitia u pivdennij pivkuli Mars 2001 r iz pivdennoyu polyarnoyu lodovikovoyu shapkoyu vidimoyu vnizu Pivnichnij polyarnij region iz lodovikovoyu shapkoyu marsianskoyi topografiyi divovizhna pivnichni rivnini virivnyani zavdyaki zastiglim lavovim potokam silno kontrastuyut iz pivdennimi visochinami sho ryabiyut zapadinami rozlomami ta kraterami yaki utvorilisya v rezultati starodavnih meteoritnih udariv Stanom na pochatok 2024 roku na Marsi viyavleno ponad chvert miljona udarnih krateriv ponad 43000 z yakih mayut shirinu ponad 4 8 km Poverhnyu Marsa yaku vidno iz Zemli prijnyato diliti na dva tipi teritorij sho vidriznyayutsya mizh soboyu znachennyam albedo Svitlishi rivnini vkriti pilom ta piskom bagatimi na chervonuvati oksidi zaliza kolis davno vvazhalisya marsianskimi kontinentami tomu yim i dali taki nazvi yak Arabia chi Amazonis zgodom vid nih pishli imena Arabia Terra Aravijska zemlya ta Amazonis Planitia Amazonska rivnina Temni detali vvazhalisya moryami vid chogo j pohodyat nazvi na kshtalt ta Najbilshoyu temnoyu detallyu poverhni yaku vidno z Zemli ye Syrtis Major Planum Shitovij vulkan gori Olimp Olympus Mons visochiye nad navkolishnimi vulkanichnimi rivninami na 22 km i ye najvishoyu z pomizh vidomih gir na vsih planetah Vin roztashovanij u vulkanichnomu regioni Tharsis yakij na dodachu maye she j najbilshu v Sonyachnij sistemi sistemu kanjoniv pid nazvoyu Dolini Marinera Valles Marineris dovzhina yakoyi stanovit blizko 4000 km a glibina 7 km Mars takozh pomerezhanij bagatma meteoritnimi kraterami Najbilshimi kraterami Marsa a takozh usiyeyi Sonyachnoyi sistemi ye Pivnichnij polyarnij basejn ta basejni rivnin Ellada Hellas Planitia j Utopiya Utopia Planitia Dokladnishe Krateri na Marsi Mars maye dvi postijni polyarni lodovikovi shapki Pivnichna shapka roztashovana na Pivnichnomu plato Planum Boreum a pivdenna na Pivdennomu Planum Australe Riznicya mizh najvishoyu ta najnizhchoyu tochkami na Marsi stanovit blizko 30 km vid vershini gori Olimp visota yakoyi dorivnyuye 21 2 km do najnizhchoyi tochki na rivnini Elladi yaka perebuvaye na 8 2 km nizhche vid datuma Dlya porivnyannya riznicya mizh najvishoyu ta najnizhchoyu tochkami na Zemli Everest ta Marianskij zholob stanovit lishe 19 7 km U poyednanni iz vidminnim radiusom planeti vse ce oznachaye sho Mars za formoyu ye majzhe vtrichi grubishim za Zemlyu Nazvi detalej poverhni Marsa yak i inshih nebesnih til uzgodzhuye Robocha grupa z nomenklaturi planetnoyi sistemi angl Working Group for Planetary System Nomenclature Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu Nulova visota Na Zemli vidlik visot vedut vid rivnya morya Oskilki na Marsi nemaye okeaniv i vidpovidno rivnya morya dlya mapuvannya poverhni potriben inshij riven nulovoyi visoti abo datum Za nogo prijnyato areoyid marsianskij analog geoyida ekvipotencialnu poverhnyu sili tyazhinnya yaka vklyuchaye gravitacijnu silu ta vidcentrovu silu pov yazanu z obertannyam planeti Vtim isnuye neskinchenno bagato takih poverhon vkladenih odna v odnu i v rizni chasi vidlik visot veli vid dvoh riznih areoyidiv Spochatku z chasiv misiyi Mariner 9 riven vidliku visot dlya Marsa viznachavsya za atmosfernim tiskom riven stalogo tisku za spokijnoyi atmosferi zbigayetsya z ekvipotencialnoyu poverhneyu sili tyazhinnya Nulovoyu vvazhali visotu de tisk stanovit 610 paskaliv 6 1 milibariv abo 0 6 vid znachennya tisku na rivni morya na Zemli Ce znachennya obrali z dvoh prichin vono blizke do serednogo dlya poverhni Marsa i do minimalnogo za yakogo voda mozhe isnuvati v ridkomu stani 611 7 Pa tisk na yakomu perebuvaye potrijna tochka vodi Vibir takogo znachennya zovsim ne oznachaye sho na menshih visotah ridka voda musit isnuvati ce oznachaye lishe sho vona teoretichno mogla b tam isnuvati yakbi temperatura perevishila 0 C 273 16 K 32 F Priv yazka vidliku visot do atmosfernogo tisku pogana tim sho protyagom roku tisk zminyuyetsya cherez gazoobmin atmosferi z polyarnimi shapkami i cej riven variyuye na 1 5 2 5 km U 1999 roci dani otrimani instrumentom na suputniku Mars Global Surveyor prizveli do vstanovlennya novogo rivnya vidliku visot Za nogo prijnyato areoyid iz serednim ekvatorialnim radiusom 3396 0 km sho z tochnistyu do kilkasot metriv dorivnyuye serednomu ekvatorialnomu radiusu planeti Novij riven vishij za poperednij pid chas vesnyanogo rivnodennya dlya pivnichnoyi pivkuli vin vidpovidaye tisku 5 2 mbar i lezhit na 1 6 km vishe rivnya 6 1 mbar Vidhilennya cogo areoyida vid elipsoyida obertannya syagaye 2 km zokrema vin pidvishuyetsya v rajoni velikih gir sho prizvodit do zmenshennya vimiryanoyi vidnosno nogo yih visoti Inodi dlya Marsa zastosovuyut j inshi rivni vidliku visot elipsoyid z ekvatorialnim radiusom 3396 19 km ta polyarnim 3376 2 km a takozh sfera radiusom 3396 km Mars yedina planeta dlya yakoyi isnuye globalna model relyefu z tochnistyu visoti poryadku metra Nulovij meridian Roztashuvannya marsianskogo ekvatora viznachayetsya obertannyam planeti natomist roztashuvannya nulovogo meridiana bulo vibrane yak i dlya Zemli za dovilnoyu tochkoyu poverhni Nimecki astronomi Vilgelm Ber ta Jogann Genrih fon Medler pri stvorenni pershogo sistematichnogo kreslennya detalej marsianskoyi poverhni u 1830 32 rr obrali za tochku vidliku malenkij ob yekt okrugloyi formi U 1877 roci yihnij vibir prijnyav i zastosuvav yak tochku nulovogo meridiana italijskij astronom Dzhovanni Skiaparelli koli vin rozpochav robotu nad svoyimi znamenitimi kartami Marsa Pislya togo yak u 1972 roci kosmichnij aparat Mariner 9 zabezpechiv naukovciv znachnoyu kilkistyu znimkiv Marsa iz RAND Corporation obrav na liniyi Bera ta Medlera nevelikij krater u Zatoci Meridiana Sinus Meridiani abo Seredinna zatoka z metoyu nadati tochnishe teritorialne viznachennya dovgoti 0 0 pri stvorenni planetografichnoyi merezhi Piznishe cej krater otrimav nazvu Ejri 0 Marsianska dihotomiya Dokladnishe Doslidniki marsianskoyi topografiyi obov yazkovo zvertayut uvagu na dihotomiyu mizh pivnichnoyu ta pivdennoyu pivkulyami planeti Bilsha chastina pivnichnoyi pivkuli ye porivnyano plaskoyu z maloyu kilkistyu krateriv i roztashovana nizhche vid zagalnoprijnyatogo rivnya nulovoyi visoti Na vidminu vid pivnichnoyi pivkuli pivdenna povnitsya gorami ta visochinami roztashovanimi perevazhno znachno vishe cogo rivnya Riznicya serednoyi visoti poverhni pivkul stanovit 1 3 km Mezha mizh nimi stanovit znachnij interes dlya geologiv Odniyeyu iz najbilsh viraznih osoblivostej tut ye Cej tip relyefu formuyetsya stolovimi gorami pagorbami ta dolinami iz ploskim dnom sho mayut stinki visotoyu v 1 5 km Navkolo bagatoh stolovih gir ta pagorbiv vidniyutsya yaki yak bulo viyavleno ye naspravdi lodovikami zahovanimi pid sharom porodi Inshimi cikavimi osoblivostyami relyefu ye ta virizbleni u poverhni Svizhij meteoritnij krater na Marsi 3 42 pn sh 53 24 sh d 3 7 pn sh 53 4 sh d 3 7 53 4 19 listopada 2013 Svizhij meteoritnij krater na Marsi 3 42 pn sh 53 24 sh d 3 7 pn sh 53 4 sh d 3 7 53 4 19 listopada 2013 Brizhata zemlya u Ismenius Lacus sho mistit plaski dolini ta strimchaki Znimok vikonanij kameroyu Mars Orbiter Camera MOC z bortu kosmichnogo aparata Mars Global Surveyor Brizhata zemlya u Ismenius Lacus sho mistit plaski dolini ta strimchaki Znimok vikonanij kameroyu Mars Orbiter Camera MOC z bortu kosmichnogo aparata Mars Global Surveyor Zbilshenij variant foto zliva yakij demonstruye skelyu strimchak Znimok vikonano kameroyu iz visokoyu rozdilnoyu zdatnistyu sho na aparati Mars Global Surveyor MGS Zbilshenij variant foto zliva yakij demonstruye skelyu strimchak Znimok vikonano kameroyu iz visokoyu rozdilnoyu zdatnistyu sho na aparati Mars Global Surveyor MGS Viglyad lopatepodibnogo osipovogo shlejfu vzdovzh shilu Znimok iz kvadrangla Arcadia Viglyad lopatepodibnogo osipovogo shlejfu vzdovzh shilu Znimok iz kvadrangla Arcadia Misce de rozpochinayetsya utvorennya lopatepodibnogo osipovogo shlejfu Zvernit uvagu na smugi yaki svidchat pro nayavnist ruhu Znimok iz Misce de rozpochinayetsya utvorennya lopatepodibnogo osipovogo shlejfu Zvernit uvagu na smugi yaki svidchat pro nayavnist ruhu Znimok iz Plosha pivnichnih nizovin stanovit blizko tretini vsiyeyi poverhni Marsa cej nizkodil ye porivnyano plaskim iz rozkidanimi podekudi meteoritnimi kraterami Inshi dvi tretini marsianskoyi poverhni zajmayut pivdenni visochini Riznicya visoti mizh cimi dvoma pivkulyami nejmovirna Z oglyadu na gustotu meteoritnih krateriv naukovci vvazhayut sho pivdenna pivkulya ye znachno starshoyu za pivnichni rivnini Znachna chastina silno pobitih kraterami pivdennih visochin pohodit she z periodu vazhkogo bombarduvannya Sonyachnoyi sistemi z Z metoyu poyasniti ci vidminnosti vislovlyuvalisya riznomanitni gipotezi Tri z nih yaki vvazhayutsya najbilsh blizkimi do istini ce yedine nadzvichajno masshtabne zitknennya iz kosmichnim tilom dekilka menshih zitknen a takozh endogenni procesi taki yak konvekciya mantiyi Obidvi gipotezi yaki stosuyutsya zitknennya z kosmichnimi tilami zachipayut procesi yaki mogli vidbuvatisya she pered zavershennyam primordialnogo periodu bombarduvannya a ce svidchit pro te sho dihotomiya kori planeti maye korinnya u rannij istoriyi Marsa Gipotezu nadzvichajno rujnivnogo zitknennya z duzhe velikim kosmichnim tilom sho bula vpershe vislovlena she na pochatku 1980 h spershu sprijnyali zi skepticizmom zvazhayuchi na vityagnutu formu gipotetichnogo slidu zitknennya zazvichaj impaktni krateri ye okruglimi Odnak doslidzhennya provedene u 2008 roci dopomoglo zibrati dodatkovi dani yaki cilkom uzgodzhuyutsya iz teoriyeyu yedinogo gigantskogo zitknennya Vikoristovuyuchi geologichni dani doslidniki zmogli otrimati informaciyu yaka pidtverdzhuye sho na Marsi taki kolis vidbulosya zitknennya z duzhe velikim kosmichnim tilom yake zishtovhnulosya z planetoyu pid kutom priblizno 45 gradusiv div Pivnichnij polyarnij basejn Dodatkovi svidchennya yaki mogli b ostatochno pidtverditi pravdivist teoriyi gigantskogo zitknennya mozhut buti otrimani v rezultati analiziv himichnogo skladu marsianskih porid v yakih povinni buti oznaki pislyaudarnogo pidnyattya mantijnoyi rechovini Karta kvadrangliv planeti Mars nizhche podilena na 30 kvadrangliv chotirikutnikiv Takij podil buv zatverdzhenij Geologichnoyu sluzhboyu SShA Vsi kvadrangli pronumerovani i pri skorochenni do yih nomera dodayetsya prefiks MC vid Mars Chart Klacnit na bazhanomu kvadrangli abi perejti na vidpovidnu storinku pro nogo Pivnich vgori tochka z koordinatami 0 pn sh 180 zh d 0 pn sh 180 zh d 0 180 roztashovana na livomu krayu ekvatora Znimki vikoristani dlya stvorennya ciyeyi karti buli zrobleni kosmichnim aparatom Mars Global Surveyor Mars Quad Map 0 pn sh 180 zh d 0 pn sh 180 zh d 0 180 0 pn sh 0 zh d 0 pn sh 0 sh d 0 0 90 pn sh 0 zh d 90 pn sh 0 sh d 90 0 MC 03 Arcadia MC 04 Mare Acidalium MC 06 Casius MC 10 Lunae Palus MC 18 Coprates MC 24 PhaethontisNomenklaturaKolishnya nomenklatura Pershimi areografami buli Jogann Genrih fon Medler ta Vilgelm Ber bilsh vidomi yak avtori kart Misyacya Voni rozpochali z togo sho viznachili raz i nazavzhdi sho bilshist ob yektiv roztashovanih na poverhni Marsa ye permanentnimi voni takozh zmogli tochno pidrahuvati period obertannya Marsa U 1840 roci Medler pidsumuvav desyat rokiv sposterezhen stvorivshi pershu kartu Marsa Zamist togo abi nadavati na karti ob yektam pevni nazvi Ber ta Medler prosto poznachali yih literami tak Zatoka Meridiana Sinus Meridiani bula detallyu a Protyagom nastupnih dvadcyati rokiv iz vdoskonalennyam instrumentariyu ta zbilshennyam kilkosti sposterigachiv doslidnikiv riznomanitni detali marsianskoyi poverhni otrimali cilu mishaninu nazv Yak prikladi mozhna vkazati temnu albedo detal yaka todi bula vidoma yak Oculus Oko abo region Syrtis Major yakij todi buv vidomij yak Hourglass Sea More Pisochnogo godinnika abo Scorpion U 1858 roci astronom yezuyit Andzhelo Sekki pridumav dlya nogo she odnu nazvu Atlantic Canale Atlantichnij kanal Za slovami Sekki ce utvorennya vidayetsya graye rol Atlantichnogo okeanu yakij na Zemli vidokremlyuye Starij Kontinent vid Novogo ce bulo pershe vikoristannya u marsianskij nomenklaturi fatalnogo canale yake v italijskij movi mozhe stosuvatis abo prirodnogo utvorennya richkovij kanal abo rukotvornogo kanava riv zroshuvalnij kanal U 1867 roci vzyav za osnovu risunki Marsa vikonani 1865 roku najkrashi z dostupnih na toj chas i trohi nezgrabno nakresliv kartu Marsa Proktor poyasniv svoyu nomenklaturnu sistemu stverdivshi Ya dav riznim ob yektam imena tih doslidnikiv yaki vivchali fizichni osoblivosti nayavni na Marsi Nizhche navedeno perelik deyakih nazv iz zaproponovanoyi nim nomenklaturi poryad z yakimi vkazani takozh yih vidpovidniki sho buli vikoristani astronomom Dzhovanni Skiaparelli pri stvorenni jogo marsianskoyi karti mizh 1877 ta 1886 rokami Nazvi zaproponovani Skiaparelli vvijshli v uzhitok i bagato z nih vikoristovuyutsya j doteper Kaiser Sea Syrtis Major Lockyer Land Hellas Planitia Main Sea Herschel II Strait Dawes Continent ta De La Rue Ocean Lockyer Sea Dawes Sea Madler Continent Chryse Planitia Tharsis Maraldi Sea and Secchi Continent Hooke Sea Cassini Land Herschel I Continent Hind Land Libya Nomenklaturu Proktora chasto piddavali kritici perevazhno cherez te sho nadani nim nazvi proslavlyali majzhe viklyuchno anglijskih astronomiv odnak bula she odna prichina odnu j tu zh samu nazvu vin mig vikoristovuvati dvichi a to j bilshe raziv Zokrema prizvishe Dawes bulo vzhito v nazvah shonajmenshe shesti ob yektiv Dawes Ocean Dawes Continent Dawes Sea Dawes Strait Dawes Isle ta Dawes Forked Bay Utim nazvi vigadani Proktorom mali svoyu privablivist i popri vsi yihni nedoliki voni piznishe stali tiyeyu osnovoyu na yakij rozvivalosya nastupne pokolinnya astronomiv Suchasna nomenklatura Dokladnishe Planetna nomenklatura Mars Suchasni nazvi marsianskih geografichnih ob yektiv mayut rizne pohodzhennya ale nazvi najbilshih z nih pohodyat perevazhno vid nazv yaki vzhivalisya na starih kartah Marsa stvorenih u 1886 roci italijskim astronomom Dzhovanni Skiaparelli Skiaparelli nazvav najbilshi detali albedo Marsa perevazhno imenami ta nazvami iz greckoyi mifologiyi a takozh menshoyu miroyu iz Bibliyi Bagato z tih nazv zbereglisya doteper buli uhvaleni Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom i stali osnovoyu dlya nazv bagatoh detalej relyefu Napriklad vid terminu Nix Olympica snigi Olimpu pohodit nazva gori Olimp Olympus Mons Veliki marsianski krateri nazivayut na chest vidatnih naukovciv ta pismennikiv u zhanri naukovoyi fantastiki menshim dayut nazvi zemnih mistechok ta sil Riznomanitni neveliki detali relyefu yaki doslidzhuyutsya marsohodami ta inshimi spusknimi aparatami z chasiv Vikingiv otrimuyut neoficijni nazvi abo zh kodovi imena abi polegshiti yih identifikaciyu pid chas obstezhen ta doslidzhen Odnak dehto spodivayetsya sho timchasovi nazvi okremih znachnih ob yektiv na poverhni Marsa budut uhvaleni Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom Do takih nazv zokrema nalezhat gori gori Kolumbiyi yaki buli tak nazvani na chest simoh astronavtiv yaki zaginuli u Div takozhGeologiya Marsa Spisok kvadrangliv na MarsiPrimitkiAreografiya Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 26 ISBN 966 613 263 X Mars Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 268 271 ISBN 966 613 263 X Na Marsi viyavleno novij udarnij krater 25 02 2024 Carr M H The Surface of Mars Cambridge University Press 2006 P 5 11 16 51 ISBN 9780521872010 Andrews Hanna J C Zuber M T 2010 PDF The Geological Society of America Special Paper 465 1 13 doi 10 1130 2010 2465 01 Arhiv originalu PDF za 25 lyutogo 2015 Procitovano 6 kvitnya 2015 Christensen E J 1975 Journal of Geophysical Research 80 20 2909 2913 Bibcode 1975JGR 80 2909C doi 10 1029 JB080i020p02909 Arhiv originalu za 14 kvitnya 2015 Procitovano 6 kvitnya 2015 Smith D E Zuber M T Frey H V ta in 2001 Journal of Geophysical Research 106 E10 23689 23722 Bibcode 2001JGR 10623689S doi 10 1029 2000JE001364 Arhiv originalu za 30 serpnya 2015 Procitovano 6 kvitnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Smith D E Zuber M T 1999 American Astronomical Society DPS meeting 31 67 02 Bibcode 1999DPS 31 6702S Arhiv originalu za 17 bereznya 2017 Procitovano 6 kvitnya 2015 Smith D E Sjogren W L Tyler G L Balmino G Lemoine F G Konopliv A S 1999 Science 286 5437 94 97 Bibcode 1999Sci 286 94S doi 10 1126 science 286 5437 94 Arhiv originalu za 14 kvitnya 2015 Procitovano 6 kvitnya 2015 Neumann G A Zuber M T Wieczorek M A McGovern P J Lemoine F G Smith D E 2004 PDF Journal of Geophysical Research 109 E8 Bibcode 2004JGRE 109 8002N doi 10 1029 2004JE002262 Arhiv originalu PDF za 5 kvitnya 2015 Procitovano 6 kvitnya 2015 Greeley R and J Guest 1987 Geological map of the eastern equatorial region of Mars scale 1 15 000 000 U S Geol Ser Misc Invest Map I 802 B Reston Virginia Plaut J et al 2008 Radar Evidence for Ice in lobate debris aprons in the Mid Northern Latitudes of Mars 11 chervnya 2016 u Wayback Machine Lunar and Planetary Science XXXIX 2290 pdf Watters T et al 2007 Hemispheres Apart The Crustal Dichotomy on Mars Annual Review Earth Planet Science 35 621 652 DOI 10 1146 annurev earth 35 031306 140220 Irwin III R et al 2004 Sedimentary resurfacing and fretted terrain development along the crustal dichotomy boundary Aeolis Mensae Mars 30 serpnya 2015 u Wayback Machine Journal of Geophysical Research 109 E09011 DOI 10 1029 2004JE002248 Tanaka K et al 2003 Resurfacing history of the northern plains of Mars based on geologic mapping of Mars Global Surveyor data 30 serpnya 2015 u Wayback Machine Journal of Geophysical Research 108 8043 DOI 10 1029 2002JE001908 Scott D and M Carr 1978 Geological map of Mars U S Geol Surv Misc Invest Map I 803 Reston Virginia Andrews Hanna J C Zuber M T Banerdt W B 2008 The Borealis basin and the origin of the Martian crustal dichotomy Nature 453 7199 1212 1215 Bibcode 2008Natur 453 1212A doi 10 1038 nature07011 PMID 18580944 Clara Moskowitz 25 06 2008 Space com Arhiv originalu za 30 listopada 2014 Procitovano 06 12 2014 Morton Oliver 2002 Mapping Mars Science Imagination and the Birth of a World New York Picador USA s 98 ISBN 0 312 24551 3 angl Arhiv originalu za 5 travnya 2013 Procitovano 6 grudnya 2014 Arhiv originalu za 8 travnya 2013 Procitovano 6 grudnya 2014 and von Braun Wernher The Exploration of Mars New York 1956 The Viking Press Pages 70 71 Schiaparelli s original map of Mars angl Encyclopedia of Science Arhiv originalu za 23 veresnya 2015 Procitovano 6 grudnya 2014 angl LiteraturaSheehan William 1996 Tucson The University of Arizona Press Arhiv originalu za 11 veresnya 2017 Procitovano 6 grudnya 2014 angl Posilannya Arhiv originalu za 12 lyutogo 2009 Procitovano 6 grudnya 2014 Maps of Mars Arhiv originalu za 10 lyutogo 2009 Procitovano 6 grudnya 2014 Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 6 grudnya 2014 angl Google Mars 22 lyutogo 2011 u Wayback Machine karta poverhni Marsa vid Google angl HiRISE High Resolution Imaging Science Experiment 6 lipnya 2015 u Wayback Machine zobrazhennya poverhni Marsa u visokij rozdilnosti angl Mars Global Data Sets 21 travnya 2015 u Wayback Machine karti poverhni Marsa u riznih diapazonah angl Mars Multimedia Gallery Mars Express ESA 26 listopada 2012 u Wayback Machine suputnikovi znimki poverhni Marsa zrobleni pid chas misiyi Mars ekspres angl Mars Exploration Rover Mission 7 serpnya 2012 u Wayback Machine sajt agenciyi NASA prisvyachenij doslidzhennyam Marsa

Дата публікації:
Топ