Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Аполінарій Лаодікійський (грец. Απολλινάριος Λαοδικείας, Аполінарій Молодший; бл. 310 — бл. 390) — єпископ Лаодікії Сирійської (суч. Латакія, Сирія), один з найзапекліших супротивників аріанства, богослов, екзегет, попередник монофізитства. Твори Аполлінарія включені в 33-й том Patrologia Graeca.
| Аполінарій Лаодикійський | ||||
|---|---|---|---|---|
| дав.-гр. Ἀπολινάριος Λαοδικείας | ||||
| Народився | 310[1][2][…] Латакія, Сирія | |||
| Помер | 390[1][2][…] Константинополь | |||
| Країна | Стародавній Рим | |||
| Діяльність | священник, поет, богослов | |||
| Мова творів | давньогрецька | |||
| Magnum opus | d і d | |||
| Конфесія | Аполінаризм | |||
| Батько | d | |||
| | ||||
Біографія
Патрологи пишуть, що Аполлінарій «за чистотою життя… був один із світлих явищ на Сході, тому і православні довго залишалися в дружніх стосунках з ним, хоча чистота догматичних поглядів його була затьмарена».
Він був настільки суворий, непримиренний «старонікеєць» на Сході, що не визнавав ієрархічної влади навіть Мелетія Антіохійського, не кажучи вже про маленького Павліна. Під приводом цих аріанських смут він просто оголосив себе тут главою автономної церкви. Як талановитий письменник і професор, він мав досить видатних прихильників і послідовників, і св. Василь Великий в молодості шанобливо дружив з ним, і сам великий Афанасій цінував Аполлінарія за ревнощі до нікейскої віри. -Карташов А. В. «Вселенські собори»
Учення
Аполлінарій писав свої твори, наслідуючи грецьких класиків. Історичні сюжети Старого Завіту послужили основою для його героїчних пісень і трагедій (збереглися лише його віршоване перекладення Псалтирі, Созомен повідомляє, що ним у віршованій формі, за зразком поем Гомера, була викладена Священна історія від створення світу до часів Саула). Новий Завіт він передав у формі платонових «Діалогів».
Аполлінарій відомий своїм оригінальним вченням про особу Христа, яке церква оголосила єретичним. Виходячи з того положення, що досконала людина і досконале Божество не можуть з'єднатися в одну особу і що, далі, Христос як досконалий чоловік був би гріховний і, отже, нездатний до викупленню людства то Аполінарій навчав, що Христос мав тільки дві частини людської істоти — тіло і душу, третю частину, розум, обіймав у ньому Божественний Логос. Аполлінарій писав: «Якщо б Господь прийняв все, те, без сумніву, мав би і людські помисли; а в людських помислах неможливо не бути гріху». Цим він зазіхнув на традиційне вчення про боголюдськості Христа.
Також Аполінарій вчив:
Плоть Спасителя, взята з Неба з лона Отця, не мала людської душі і розуму; відсутність душі заповнювало Слово Боже; Божество залишалося мертвим в протягом трьох днів
Феодорит Кирський пише про нього:
Аполлінарій Лаодікійський з'явився главою нової секти. Прикриваючись спершу личиною благочестя і показуючи вигляд, ніби захищає апостольські догмати, він незабаром виявився явним їхнім ворогом, тому що про Боже єство говорив нечисто, придумавши в якійсь мірі достоїнств, і наважився стверджувати, що таємниця домобудівництва недосконала, і що розумна душа, якій довірено управління тіла, позбавлена колишнього порятунку.
Аполінаризм (аполінаріанство)
Зі своїх прихильників Аполлінарій утворив в Антіохії особливу громаду і призначив єпископом Віталія. Аполінаристи швидко поширилися в Сирії та прилеглих країнах. У Константинополі та інших місцях вони утворили багато громад зі своїми особливими єпископами. Після смерті Аполлінарія вони розпалися на дві партії, з яких одна, виталіанці, які залишилася вірні вченню Аполлінарія, а інша, полеміанці, стверджували, що божественне і людське злилося в Христі в одну сутність і тому потрібно поклонятися його тілу (їх називали також тому сарколатри (від дав.-гр. σάρξ, σαρκός — «м'ясо, плоть, тіло» + дав.-гр. λατρεία — «служіння, шанування, культ») або антрополатри (від дав.-гр. ἄνθρωπος — «людина» + дав.-гр. λατρεία — «служіння, шанування, культ»), а також синузиасти (дав.-гр. σύν-εσις — «з'єднання, зустріч, злиття»), тому що вони з'єднували в одне — божественну і людську природу.
Інша назва апоінаристів — димитріти (дав.-гр. διμοιρΐται від дав.-гр. δῐ (δίς) — «двічі» + дав.-гр. μοῖρα — «частина, частка»; .
З 362 року аполінаризм був відкинутий на багатьох соборах, у тому числі і на Другому Вселенському соборі (381 рік). Згідно з 7 правилом цього собору аполінаристів ухвалили приймати до Церкви другим чином, через миропомазання
Едиктом імператора Феодосія I в 383 році аполінаристи були прирівняні до евноміанів і македоніанів, їм було заборонено мати ієрархію і церковні збори. У 388 і 397 роках укази візантійських імператорів ще більше утискали богослужіння аполінаристів, яке, загалом, трохи відрізнялося від звичайного, а в 428 році зусиллями Несторія воно було абсолютно заборонено в містах, після чого аполінаристи розсіялися частково між православними і трохи між монофізитами. Анафема проти аполінаристів була повторена на V Вселенському соборі, і крім них вперше був анафематствуваний і сам Аполінарій, оскільки він не покинув церкву, на відміну від своїх учнів, і, як вважали до V Вселенського собору, помер у мирі та згодою з православною церквою. Анафема йому була виголошена особливо, за формулу «одна природа Бога Слова втілена» (дав.-гр. μία φύσις τοῦ θεοῦ λόγου σεσαρκωμένη), щоб обґрунтувати відмову від цієї формули в умовах прославлення Кирила Алесандрийского, що використовував цю формулу Аполінарія.
В епоху Реформації католики і протестанти по черзі накликали на себе звинувачення в аполінаризмі: католики внаслідок їх вчення про причастя, протестанти ж внаслідок вчення про з'єднання тієї й іншої природи в Христі.
В літературі
Аполлінарій Молодший — одна з дійових осіб другої частині дилогії Генріка Ібсена «Кесар і Галілеянин»
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118649817 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Documenta Catholica Omnia
- Sapere.it — De Agostini Editore, 2001.
- Болотов В. В. Лекции по истории древней Церкви. Пг., 1918, т.4
- . Церковно-Научный Центр "Православная Энциклопедия" (рос.). Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 11 листопада 2018.
- Созомен. Церковная история, V. 18
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2018.
- . Патриархия.ru (рос.). Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 11 листопада 2018.
- . Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 11 листопада 2018.
- . Архів оригіналу за 8 червня 2015. Процитовано 11 листопада 2018.
- . Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2018.
- . Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 11 листопада 2018.
- Бенешевич В. Н. Древлеславянская Кормчая. том 1, Издание 1906 год. стр. 670. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 11 листопада 2018.
- «Святые отцы, собравшиеся в Константинополе, определили: да не отменяется Символ веры трех сот осминадесяти отцев, бывших на Соборе в Никеи, что в Вифинии, но да пребывает оный непреложен: и да предается анафеме всякая ересь, и именно: ересь евномиан, аномеев, ариан или евдоксиан, полуариан или духоборцев, савеллиан, маркеллиан, фотиниан, и аполинариан» (Правило 1. Правила святаго Вселенскаго Втораго Собора, Константинопольскаго [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.])
- «Присоединяющихся к Православию и части спасаемых из еретиков приемлем по следующему чиноположению и обычаю. Ариан, македониан, савватиан и новатиан, именующих себя чистыми и лучшими, четыренадесятидневников, или тэтрадитов, и аполинаристов, когда они дают рукописания и проклинают всякую ересь, не мудрствующую, как мудрствует Святая Божия Кафолическая и Апостольская Церковь, приемлем, запечатлевая, то есть помазуя святым миром во-первых чело, потом очи, и ноздри, и уста, и уши, и запечатлевая их глаголем: печать дара Духа Святаго» (Правило 7. Правила святаго Вселенскаго Втораго Собора, Константинопольскаго [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.])
- «Если кто не анафематствует Ария, Евномия, Македония, Аполлинария, Нестория, Евтихия и Оригена, с нечестивыми их сочинениями, и всех прочих еретиков, которые были осуждены и анафематствованы святою кафолическою и апостольскою Церковию и святыми четырьмя помянутыми соборами, и тех, которые мудрствовали или мудрствуют подобно вышесказанным еретикам, и пребыли в своем нечсстии до смерти: тот да будет анафема.» (11 анафема V Вселенского собора. «Деяния Вселенских Соборов», Том V. СОБОР КОНСТАНТИНОПОЛЬСКИЙ, 2-й, ВСЕЛЕНСКИЙ ПЯТЫЙ. СОБРАНИЕ ВОСЬМОЕ [ 1 серпня 2019 у Wayback Machine.])
- Аполлинарий младший // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
 | Це незавершена стаття про християнство. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Apolinarij Laodikijskij grec Apollinarios Laodikeias Apolinarij Molodshij bl 310 bl 390 yepiskop Laodikiyi Sirijskoyi such Latakiya Siriya odin z najzapeklishih suprotivnikiv arianstva bogoslov ekzeget poperednik monofizitstva Tvori Apollinariya vklyucheni v 33 j tom Patrologia Graeca Apolinarij Laodikijskijdav gr Ἀpolinarios LaodikeiasNarodivsya310 1 2 Latakiya SiriyaPomer390 1 2 KonstantinopolKrayinaStarodavnij RimDiyalnistsvyashennik poet bogoslovMova tvorivdavnogreckaMagnum opusd i dKonfesiyaApolinarizmBatkodBiografiyaPatrologi pishut sho Apollinarij za chistotoyu zhittya buv odin iz svitlih yavish na Shodi tomu i pravoslavni dovgo zalishalisya v druzhnih stosunkah z nim hocha chistota dogmatichnih poglyadiv jogo bula zatmarena Vin buv nastilki suvorij neprimirennij staronikeyec na Shodi sho ne viznavav iyerarhichnoyi vladi navit Meletiya Antiohijskogo ne kazhuchi vzhe pro malenkogo Pavlina Pid privodom cih arianskih smut vin prosto ogolosiv sebe tut glavoyu avtonomnoyi cerkvi Yak talanovitij pismennik i profesor vin mav dosit vidatnih prihilnikiv i poslidovnikiv i sv Vasil Velikij v molodosti shanoblivo druzhiv z nim i sam velikij Afanasij cinuvav Apollinariya za revnoshi do nikejskoyi viri Kartashov A V Vselenski sobori UchennyaApollinarij pisav svoyi tvori nasliduyuchi greckih klasikiv Istorichni syuzheti Starogo Zavitu posluzhili osnovoyu dlya jogo geroyichnih pisen i tragedij zbereglisya lishe jogo virshovane perekladennya Psaltiri Sozomen povidomlyaye sho nim u virshovanij formi za zrazkom poem Gomera bula vikladena Svyashenna istoriya vid stvorennya svitu do chasiv Saula Novij Zavit vin peredav u formi platonovih Dialogiv Apollinarij vidomij svoyim originalnim vchennyam pro osobu Hrista yake cerkva ogolosila yeretichnim Vihodyachi z togo polozhennya sho doskonala lyudina i doskonale Bozhestvo ne mozhut z yednatisya v odnu osobu i sho dali Hristos yak doskonalij cholovik buv bi grihovnij i otzhe nezdatnij do vikuplennyu lyudstva to Apolinarij navchav sho Hristos mav tilki dvi chastini lyudskoyi istoti tilo i dushu tretyu chastinu rozum obijmav u nomu Bozhestvennij Logos Apollinarij pisav Yaksho b Gospod prijnyav vse te bez sumnivu mav bi i lyudski pomisli a v lyudskih pomislah nemozhlivo ne buti grihu Cim vin zazihnuv na tradicijne vchennya pro bogolyudskosti Hrista Takozh Apolinarij vchiv Plot Spasitelya vzyata z Neba z lona Otcya ne mala lyudskoyi dushi i rozumu vidsutnist dushi zapovnyuvalo Slovo Bozhe Bozhestvo zalishalosya mertvim v protyagom troh dniv Feodorit Kirskij pishe pro nogo Apollinarij Laodikijskij z yavivsya glavoyu novoyi sekti Prikrivayuchis spershu lichinoyu blagochestya i pokazuyuchi viglyad nibi zahishaye apostolski dogmati vin nezabarom viyavivsya yavnim yihnim vorogom tomu sho pro Bozhe yestvo govoriv nechisto pridumavshi v yakijs miri dostoyinstv i navazhivsya stverdzhuvati sho tayemnicya domobudivnictva nedoskonala i sho rozumna dusha yakij dovireno upravlinnya tila pozbavlena kolishnogo poryatunku Apolinarizm apolinarianstvo Dokladnishe Apolinarizm Zi svoyih prihilnikiv Apollinarij utvoriv v Antiohiyi osoblivu gromadu i priznachiv yepiskopom Vitaliya Apolinaristi shvidko poshirilisya v Siriyi ta prileglih krayinah U Konstantinopoli ta inshih miscyah voni utvorili bagato gromad zi svoyimi osoblivimi yepiskopami Pislya smerti Apollinariya voni rozpalisya na dvi partiyi z yakih odna vitalianci yaki zalishilasya virni vchennyu Apollinariya a insha polemianci stverdzhuvali sho bozhestvenne i lyudske zlilosya v Hristi v odnu sutnist i tomu potribno poklonyatisya jogo tilu yih nazivali takozh tomu sarkolatri vid dav gr sar3 sarkos m yaso plot tilo dav gr latreia sluzhinnya shanuvannya kult abo antropolatri vid dav gr ἄn8rwpos lyudina dav gr latreia sluzhinnya shanuvannya kult a takozh sinuziasti dav gr syn esis z yednannya zustrich zlittya tomu sho voni z yednuvali v odne bozhestvennu i lyudsku prirodu Insha nazva apoinaristiv dimitriti dav gr dimoiritai vid dav gr dῐ dis dvichi dav gr moῖra chastina chastka Z 362 roku apolinarizm buv vidkinutij na bagatoh soborah u tomu chisli i na Drugomu Vselenskomu sobori 381 rik Zgidno z 7 pravilom cogo soboru apolinaristiv uhvalili prijmati do Cerkvi drugim chinom cherez miropomazannya Ediktom imperatora Feodosiya I v 383 roci apolinaristi buli pririvnyani do evnomianiv i makedonianiv yim bulo zaboroneno mati iyerarhiyu i cerkovni zbori U 388 i 397 rokah ukazi vizantijskih imperatoriv she bilshe utiskali bogosluzhinnya apolinaristiv yake zagalom trohi vidriznyalosya vid zvichajnogo a v 428 roci zusillyami Nestoriya vono bulo absolyutno zaboroneno v mistah pislya chogo apolinaristi rozsiyalisya chastkovo mizh pravoslavnimi i trohi mizh monofizitami Anafema proti apolinaristiv bula povtorena na V Vselenskomu sobori i krim nih vpershe buv anafematstvuvanij i sam Apolinarij oskilki vin ne pokinuv cerkvu na vidminu vid svoyih uchniv i yak vvazhali do V Vselenskogo soboru pomer u miri ta zgodoyu z pravoslavnoyu cerkvoyu Anafema jomu bula vigoloshena osoblivo za formulu odna priroda Boga Slova vtilena dav gr mia fysis toῦ 8eoῦ logoy sesarkwmenh shob obgruntuvati vidmovu vid ciyeyi formuli v umovah proslavlennya Kirila Alesandrijskogo sho vikoristovuvav cyu formulu Apolinariya V epohu Reformaciyi katoliki i protestanti po cherzi naklikali na sebe zvinuvachennya v apolinarizmi katoliki vnaslidok yih vchennya pro prichastya protestanti zh vnaslidok vchennya pro z yednannya tiyeyi j inshoyi prirodi v Hristi V literaturiApollinarij Molodshij odna z dijovih osib drugoyi chastini dilogiyi Genrika Ibsena Kesar i Galileyanin PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118649817 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Documenta Catholica Omnia d Track Q11813426 Sapere it De Agostini Editore 2001 d Track Q63346450d Track Q2521786 Bolotov V V Lekcii po istorii drevnej Cerkvi Pg 1918 t 4 Cerkovno Nauchnyj Centr Pravoslavnaya Enciklopediya ros Arhiv originalu za 11 listopada 2018 Procitovano 11 listopada 2018 Sozomen Cerkovnaya istoriya V 18 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 11 listopada 2018 Patriarhiya ru ros Arhiv originalu za 11 listopada 2018 Procitovano 11 listopada 2018 Arhiv originalu za 26 serpnya 2018 Procitovano 11 listopada 2018 Arhiv originalu za 8 chervnya 2015 Procitovano 11 listopada 2018 Arhiv originalu za 20 listopada 2015 Procitovano 11 listopada 2018 Arhiv originalu za 7 kvitnya 2016 Procitovano 11 listopada 2018 Beneshevich V N Drevleslavyanskaya Kormchaya tom 1 Izdanie 1906 god str 670 Arhiv originalu za 24 sichnya 2022 Procitovano 11 listopada 2018 Svyatye otcy sobravshiesya v Konstantinopole opredelili da ne otmenyaetsya Simvol very treh sot osminadesyati otcev byvshih na Sobore v Nikei chto v Vifinii no da prebyvaet onyj neprelozhen i da predaetsya anafeme vsyakaya eres i imenno eres evnomian anomeev arian ili evdoksian poluarian ili duhoborcev savellian markellian fotinian i apolinarian Pravilo 1 Pravila svyatago Vselenskago Vtorago Sobora Konstantinopolskago Arhivovano 3 bereznya 2021 u Wayback Machine Prisoedinyayushihsya k Pravoslaviyu i chasti spasaemyh iz eretikov priemlem po sleduyushemu chinopolozheniyu i obychayu Arian makedonian savvatian i novatian imenuyushih sebya chistymi i luchshimi chetyrenadesyatidnevnikov ili tetraditov i apolinaristov kogda oni dayut rukopisaniya i proklinayut vsyakuyu eres ne mudrstvuyushuyu kak mudrstvuet Svyataya Bozhiya Kafolicheskaya i Apostolskaya Cerkov priemlem zapechatlevaya to est pomazuya svyatym mirom vo pervyh chelo potom ochi i nozdri i usta i ushi i zapechatlevaya ih glagolem pechat dara Duha Svyatago Pravilo 7 Pravila svyatago Vselenskago Vtorago Sobora Konstantinopolskago Arhivovano 3 bereznya 2021 u Wayback Machine Esli kto ne anafematstvuet Ariya Evnomiya Makedoniya Apollinariya Nestoriya Evtihiya i Origena s nechestivymi ih sochineniyami i vseh prochih eretikov kotorye byli osuzhdeny i anafematstvovany svyatoyu kafolicheskoyu i apostolskoyu Cerkoviyu i svyatymi chetyrmya pomyanutymi soborami i teh kotorye mudrstvovali ili mudrstvuyut podobno vysheskazannym eretikam i prebyli v svoem nechsstii do smerti tot da budet anafema 11 anafema V Vselenskogo sobora Deyaniya Vselenskih Soborov Tom V SOBOR KONSTANTINOPOLSKIJ 2 j VSELENSKIJ PYaTYJ SOBRANIE VOSMOE 1 serpnya 2019 u Wayback Machine Apollinarij mladshij Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 Ce nezavershena stattya pro hristiyanstvo Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi