Іван Васильович Андрійканич Андрейканіч Іван Васильович 6 липня 1936 с Руські Комарівці Перша Чехословацька республіка П

Іван Васильович Андрійканич (Андрейканіч Іван Васильович; 6 липня 1936, с. Руські Комарівці , Перша Чехословацька республіка (Підкарпатська Русь) — 6 травня 2015, м. Косів) — український скульптор, педагог.

Іван Васильович Андрійканич
Андрійканич Іван Васильович
Народився	6 липня 1936(1936-07-06) Руські Комарівці
Помер	6 травня 2015(2015-05-06) (78 років) Косів, Івано-Франківська область, Україна
Національність	українець
Громадянство	Чехія→ СРСР→ Україна
Жанр
Навчання	Ужгородське державне художньо-промислове училище; Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Роки творчості	1964—2015
Вплив	Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Василь Свида
Вплив на	Володимир Ропецький, Микола Грималюк, Іван Мельничук
Працював у містах	Косів та багатьох інших містах Івано-Франківської області

Життєпис

Закінчив у 1951 році Ужгородське державне художньо-промислове училище (нині — Закарпатська академія мистецтв). Викладачі: Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Василь Свида.

Після ужгородського училища Іван Андрійканич навчається на факультеті монументальної скульптури Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв). Його наставниками були: Іван Севера, Вітольд Манастирський. Після закінчення навчання отримує направлення викладачем до Косівського училища прикладного мистецтва (нині — Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва).

У місті Косові Іван Васильович Андрійканич пропрацював з 1964 року до кінця свого життя, де розкрив свій талант як педагог, пройшовши шлях від викладача до доцента, та як відомий художник-скульптор. Помер 2015 року в інститутській скульптурній майстерні.

Серед його вихованців відомі та перспективні скульптори: Володимир Ропецький, Микола Грималюк, Іван Мельничук та інші.

Протягом свого творчого життя Іван Васильович створив 26 пам'ятників, 27 меморіальних таблиць та рельєфів.

Творчість

Іван Васильович Андрійканич автор:

великих монументальних пам'ятників та архітектурно-скульптурних меморіальних ансамблів, які увіковічнили пам'ять полеглих на фронтах Другої світової війни (Косів, Старі Кути, Микитинці, Баня-Березів, Великий Рожин, Химчин, Тисмениця);
серії надгробних пам'ятників зі скульптурними портретами;
меморіальних таблиць з портретами Лесі Українки (Буркут), (), Василя Касіяна (Снятин), Василя Стефаника (Трійця), (Косів, Соколівка), Патріарха Володимира (Романюка) (Космач), (Косів), Зої та Євгена Сагайдачних (Косів), Мирослава Капія (Косів) та інші.

За проєктом Івана Андрійканича реконструйована центральна площа міста Косова.

Примітки

У джерелах вказується прізвище «Андрійканич», також у деяких радянських — «Андрейканіч».
Отець Аполлінарій Тарнавський (1840—1866) — засновник санаторію «Косів».
Соколівка — район міста Косів.
Євген Якович Сагайдачний разом із дружиною Зоєю Антонівною вивчали Косівський регіон, зібрали чимало творів народного мистецтва, на базі яких згодом народився і виріс Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини.

Джерела

Марія Іванчук. Людина високого виміру «Гуцульський край», № 32, 7.08.2015 року [ 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
Андрійканич І. В. Лубок як прототип плаката [ 12 червня 2019 у Wayback Machine.]
Пам'ятники та пам'ятні знаки Косова [ 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
Косівська мистецька школа: штрихи до історії [ 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
Окрилена піснею [ 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
Пам'ятник (Старі Кути) [ 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
Володимир Ропецький [ 30 січня 2019 у Wayback Machine.]
Мирослав Близнюк."Гуцульський край", № 48, 1.12.2017 року [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
«Гуцульський край», № 50, 11.12.2015 року [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]

[1] У джерелах вказується прізвище «Андрійканич», також у деяких радянських — «Андрейканіч».

[2] Отець Аполлінарій Тарнавський (1840—1866) — засновник санаторію «Косів».

[3] Соколівка — район міста Косів.

[4] Євген Якович Сагайдачний разом із дружиною Зоєю Антонівною вивчали Косівський регіон, зібрали чимало творів народного мистецтва, на базі яких згодом народився і виріс Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини.