Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іван Якович Антипенко (псевд.: Анатоль Гак, Антоша Ко, Мартин Задека; 20 червня 1893 — 4 грудня 1980, Філадельфія, США) — український драматург, прозаїк, , журналіст. Член літературної організації «Плуг» та ОУП «Слово».
| Антипенко Іван Якович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Анатоль Гак, 1925 рік | ||||
| Псевдонім | Анатоль Гак Антоша Ко Мартин Задека Оса | |||
| Народився | 20 червня 1893[1] Гуляйпільський район, Україна | |||
| Помер | 4 грудня 1980[1] (87 років) Філадельфія, Пенсільванія, США[1] | |||
| Поховання | Цвинтар святого Андрія | |||
| Громадянство |  СРСР —  США | |||
| Національність | українець | |||
| Місце проживання | Харків Полтава Новий Ульм Філадельфія Болград Одеса Київ | |||
| Діяльність | журналіст, письменник, драматург, прозаїк | |||
| Сфера роботи | драма[2], проза[2] і журналістика[2] | |||
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Плуг | |||
| Учасник | Перша світова війна | |||
| | ||||
Життєпис
Народився 20 червня 1893 року у селянській сім'ї на хуторі Запарчів поблизу Гуляйполя на Запоріжжі. Навчався у 1-ій гуляйпільскій міністерській народній школі. Ще в дитинстві зацікавився українською літературою. Українські книжки брав в поета Грицька Кернеренка (справжнє прізвище - Кернер), члена заможної єврейської родини. Кернеренко дав Івану адресу книгарні «Украинская старина», звідки він потім виписував собі українську літературу. Перший вірш «Про правду і кривду» був надрукований у 1909 р. у газеті «Рада». Продовжив освіту у Кам'янській середній хліборобській школі на Дону, яку закінчив у 1913 році.
Контактував із революційним підпіллям. У 1913 році в його будинку на рідному хуторі відбувся обшук, в результаті якого він був заарештований. У 1913 р. був ув'язнений за підпільну діяльність. Покарання відбував у в'язниці в Катеринославі (тепер — Дніпро). Був звільнений через 10 місяців.
Під час Першої світової війни був мобілізований, приписаний до школи офіцерів воєного часу (прапорщиків). Закінчив школу прапорщиків. Воював у роки Першої світової війни в російській армії. За роки війни побував на чотирьох фронтах: Кавказькому, Південно-Західному, Північному та Румунському. Був підпоручиком 3-ої Кавказької дивізії. Лютневу революцію 1917 року застав на Румунському фронті. Революцію сприйняв з ентузіазмом, оскільки, за царських часів троє членів його родини заарештовувались як «неблагонадійні». Через свій ентузіазм був обраний солдатами до Армійського Комітету. На початку травня 1917 року з фронту прибуває в Болград, де розташовувався штаб 6-ої армії. В Армійському Комітеті було лише троє українців: сам Антипенко, телеграфіст-механік Бутенко та військовий урядовець (за фахом журналіст) Дмитро Івашина. Влітку 1917 року бере участь на фронтовому з'їзді українців в Яссах, де знайомиться із Віктором Піснячевським. В Болграді знайомиться з Миколою Міхновським, який там читав лекції з українознавства та організував український ярмарок. В Болграді Антипенко виступає на з промовами на численних мітингах. Разом із Дмитром Івашиною працював у газеті «Воин-гражданин».
Жовтневу революцію та прихід румунів зустрів у Болграді. В квітні 1918 року виїхав з Болграду. Разом із Дмитром Івашиною прибув до Одеси, де дізнався, що в Києві обрали Павла Скоропадського гетьманом. В Одесі Антипенко та Івашина видали кілька номерів гумористичної «Газети-ракети», в якій Антипенко публікував свої фейлетони під псевдонімам Добродій Оса. Антипенко та Івашина також попрацювали в газеті «Новая Украина», куди їх взяли за рекомендацією Піснячевського. Після від'їзду Івашини до Києва, писав фейлетони до журналу «Наше село», що видавалось Одеським відділом Селянської Спілки. В одеський період життя в книгарні Віталія Боровика знайомиться із письменником і поетом Дмитром Бузько, що був розстріляний в 1937 році. Також, на літературній вечірці знайомиться із українським письменником та громадським діячем Юрієм Липою. Крім того, познайомився із українським письменником та політиком Іваном Липою, політиком та істориком Іваном Луценко, потоваришував із письменником Михайлом Яловим. В Одесі був обраний делагатом на з'їзд Українського Національного Союзу від Одеси, із мандатом на представництво вирушив до Києва.
До Києва потрапив під час повстання проти гетьмана Скоропадського. В Києві писав фейлетони до газети «Трибуна», літературним відділом якої завідував Олександр Олесь, а театральним — Микола Вороний. Пропрацював в «Трибуні» до лютого 1919 року, коли Директорія УНР була змушена залишити Київ під натиском більшовиків. Під владою більшовиків працював в журналі «Громада». В серпні 1919 року був змушений виїхати з Києва, оскільки місто опинилось під владою денікінців. Разом із письменником Олексою Вараввою вирушив до Каніва. Восени 1919 року повертається до Києва, вступає до Київського інституту народної освіти. В січні 1920 року продовжує навчання та починає працювати вечірнім коректором в щоденній газеті «Вісті». В цей період пише п'єсу «Студенти» (1922 р.), яку поставили в театрі ім. Заньковецької, що тоді знаходився в Києві. Головну жіночу роль у виставі за п'єсою зіграла Варвара Любарт.
Влітку 1924 року переїжджає до Харкова за наполяганням Сергія Пилипенка. Став членом літературної спілки «Плуг», Українського товариства драматургів і композиторів, створеної у 1932 р. Спілки письменників. Працює в редакції видання «Селянська правда». Працював над виданням журналу «Селянка України». У роки Другої світової війни залишився в окупованому Харкові, у 1941—1943 рр. працював фейлетоністом у газеті «Нова Україна».
У 1943 р. виїхав спочатку до Полтави, потім — до Західної України, згодом емігрував до Німеччини. Поселився в Новому Ульмі, працював у редакції тижневика «Українські вісті» мовним редактором і фейлетоністом. Друкувався у виданнях «Український Прометей», «Нові Дні» та альмансі «Слово». У повоєнний час емігрував до США (1949), працював робітником у Філадельфії. Помер 4 грудня 1980 р. у Філадельфії (штат Пенсільванія, США).
Похований на українському православному цвинтарі св. Андрія в Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).
Творчість
П'єси
- «Студенти» (1922) — виставлялась в театрі ім. Заньковецької в Києві. Пізніше п'єса вийшла друком і виставлялась в інших українських театрах.
- «Людина в окулярах» (1922) — спочатку п'єсу було заборонено після закритої вистави в Києві, на якій були присутні, зокрема, Курбас, Саксаганський, Рильський, Тичина, Грудина та Васильченко. Пізніше, в 1924 році, Іван Кулик написав позитивну рецензію на п'єсу та Головрепертком дав дозвіл на виставу цієї п'єси.
- «Тіль Уленшпіґель» (1925) — заборонена цензурою. За спогадами Антипенка, «… знайшовся в Харкові партійний рецензент (якесь цабе з Обкому партії), який, рецензуючи мою п’єсу для Головреперткому, назвав Тіля Уленшпіґеля «міщанським героєм». Цього було досить, щоб Головрепертком наклав на п’єсу свою заборону.»
- «Родина Пацюків» (1927) — виставлялась в Одеському, Миколаївському та інших українських театрах.
- «Мобілізовані зорі» (1934) — спочатку Головрепертком ухвалив п'єсу до вистави, і вона мала бути надрукована. Однак пізніше Антипенку повідомили, що його п'єса була «знята з виробництва».
- «Робітниця Юля» — виставлялась в Одеському, Миколаївському та інших українських театрах. П'єса була надрукована у журналі «Сільський театр».
- «Спадкоємці місіс Пилипсон» (1978).
Гумористичні твори
- «Лопанські раки» (1926).
- «Радіоінваліди» (1927).
- «Свиняче сальдо» (1927).
- «Головбухова борода» (1927).
- «Роман з партійкою» (1928).
- «Полотняні дзвони» (1929).
- «Літрецензія» (1929) — опублікована в літературному журналі «Плуг» за 1929 р., № 1.
- «А-Фанів син» (1929) — опублікована в літературному журналі «Плуг» за 1929 р., № 8-9.
- «Тридцять гуморесок» (1930).
Романи
«Молода напруга» (1933) — виданий у Харкові видавництвом «Рух».
«Золоті Ворота» (1941) — вийшов друком тільки у фрагменті під назвою «Представник ревкому».
Мемуари
«Від Гуляй-Поля до Нью-Йорку» (1973).
Окремі видання
- Гак А. Від Гуляй-Поля до Нью-Йорку. Спогади. — Новий Ульм, 1973. — 328 с.
- Гак А. Міжплянетні люди. Фейлетони. — Новий Ульм, 1947. — 31 с.
- Гак А. На двох трибунах. Оповідання та фейлетони. — Новий Ульм — Філадельфія, 1966. — 319 с.
- Гак А. Серед степу широкого. Оповідання // Слово. Збірник 2. — Нью-Йорк, 1964. — С. 16-31.
- Гак А. Розгороджене життя: оповідання / Анатоль Гак. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1937. — 132, 4 с. [ 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Гак. А. Паразити під мікроскопом. — Харків, 1933.
- Гак. А. Пригоди Павлушки-ледащиці.— Харків, 1929.
- Гак. А. Бетон наступає (Дніпрельстанські нариси). — Харків, 1929.
Політичні погляди
Ставлення до уряду Павла Скоропадського
Негативно ставився до уряду Павла Скоропадського. У своїх спогадах про приїзд до Одеси в квітні 1918 року зазначає, що «…почули неприємну для нас новину: в Києві стався переворот. З’їхавшися з усіх губерень до Києва на свій з’їзд промисловці, поміщики та сільські багатії – обрали генерала Скоропадського на гетьмана України. Німецька вояччина допомогла їм усунути Центральну Раду від влади. Ця новина дуже нас зажурила. Особливо ж обурювалися ми з поведінки німців: пусти, кажуть, свиню під стіл, а вона й на стіл. Так повелися і німці на Україні.»
В одеський період своєї творчості висміював тих, хто підтримував Скоропадського. У спогадах, він пише: «Та найбільше від мене перепадало російсько-малоросійським промисловцям, фінансистам і поміщикам, які, утворовши Спілку під назвою ПРОТОФІС, з усіх боків натискали на гетьмана Скоропадського, щоб він не заглиблювався в ілюзорну самостійність України, що є, мовляв, тимчасовим явишем.»
В листопаді 1918 року на фоні чуток, що Скоропадський збирається оголосити про федерацію України і Росією, виступив в українському клубі в Одесі, із промовою, в якій закликав Український Національний Союз, в разі такого оголошення, негайно утворити тимчасовий уряд України, і зазначив, що той уряд має оголосити гетьмана Скоропадського поза законом.
Примітки
- різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. —
- Czech National Authority Database
- Гак, Анатоль (1973). Від Гуляй-Поля до Нью-Йорку: Спогади (українська) . Новий Ульм, Німеччина: Українські вісті.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 серпня 2023. Процитовано 20 серпня 2023.
Література
- Гак Анатоль // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 339.
- Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
- Костюк Г. «В костюмі прапрадіда Адама» // У світі ідей і образів. Вибране. — Сучасність, 1983. -С. 367—385.
- Мацько В. Пріоритетні жанрові модуси в діаспорній прозі XX століття // Мацько В. Українська еміграційна проза XX століття. — Хмельницький: ПП Дерепа І. Ж., 2009. — С. 117—275.
- Романенчук Б. Гак Анатоль // Романенчук Б. Азбуковник: Енциклопедія української літератури. -Філадельфія, 1973. — Т. 2. — С. 318—319.
- Славутич Яр. Спогади Анатоля Гака // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 263—264.
- Тарнавська М. Гак Анатоль // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 143—144.
- Юриняк А. Анатоль Гак «горою» над Мартином Задекою // Критичним пером. Літературно-критичні статті, нариси, нотатки. — Лос-Анджелес, 1974. — С. 191—195.
- Anatol Hak // Ukraine a concide encyclopedia. 988—1988 / Edited by Halyna Petrenko [ S. l. : s. n.]. — P. 158.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання
- http://www.lit-jarmarok.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=98&Itemid=31[недоступне посилання з червня 2019]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Antipenko Ivan Yakovich Antipenko psevd Anatol Gak Antosha Ko Martin Zadeka 20 chervnya 1893 18930620 4 grudnya 1980 Filadelfiya SShA ukrayinskij dramaturg prozayik zhurnalist Chlen literaturnoyi organizaciyi Plug ta OUP Slovo Antipenko Ivan YakovichAnatol Gak 1925 rikPsevdonimAnatol Gak Antosha Ko Martin Zadeka OsaNarodivsya20 chervnya 1893 1893 06 20 1 Gulyajpilskij rajon UkrayinaPomer4 grudnya 1980 1980 12 04 1 87 rokiv Filadelfiya Pensilvaniya SShA 1 PohovannyaCvintar svyatogo AndriyaGromadyanstvo SRSR SShANacionalnistukrayinecMisce prozhivannyaHarkiv Poltava Novij Ulm Filadelfiya Bolgrad Odesa KiyivDiyalnistzhurnalist pismennik dramaturg prozayikSfera robotidrama 2 proza 2 i zhurnalistika 2 Alma materKNU imeni Tarasa ShevchenkaMova tvorivukrayinskaChlenstvoPlugUchasnikPersha svitova vijnaZhittyepisNarodivsya 20 chervnya 1893 roku u selyanskij sim yi na hutori Zaparchiv poblizu Gulyajpolya na Zaporizhzhi Navchavsya u 1 ij gulyajpilskij ministerskij narodnij shkoli She v ditinstvi zacikavivsya ukrayinskoyu literaturoyu Ukrayinski knizhki brav v poeta Gricka Kernerenka spravzhnye prizvishe Kerner chlena zamozhnoyi yevrejskoyi rodini Kernerenko dav Ivanu adresu knigarni Ukrainskaya starina zvidki vin potim vipisuvav sobi ukrayinsku literaturu Pershij virsh Pro pravdu i krivdu buv nadrukovanij u 1909 r u gazeti Rada Prodovzhiv osvitu u Kam yanskij serednij hliborobskij shkoli na Donu yaku zakinchiv u 1913 roci Kontaktuvav iz revolyucijnim pidpillyam U 1913 roci v jogo budinku na ridnomu hutori vidbuvsya obshuk v rezultati yakogo vin buv zaareshtovanij U 1913 r buv uv yaznenij za pidpilnu diyalnist Pokarannya vidbuvav u v yaznici v Katerinoslavi teper Dnipro Buv zvilnenij cherez 10 misyaciv Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni buv mobilizovanij pripisanij do shkoli oficeriv voyenogo chasu praporshikiv Zakinchiv shkolu praporshikiv Voyuvav u roki Pershoyi svitovoyi vijni v rosijskij armiyi Za roki vijni pobuvav na chotiroh frontah Kavkazkomu Pivdenno Zahidnomu Pivnichnomu ta Rumunskomu Buv pidporuchikom 3 oyi Kavkazkoyi diviziyi Lyutnevu revolyuciyu 1917 roku zastav na Rumunskomu fronti Revolyuciyu sprijnyav z entuziazmom oskilki za carskih chasiv troye chleniv jogo rodini zaareshtovuvalis yak neblagonadijni Cherez svij entuziazm buv obranij soldatami do Armijskogo Komitetu Na pochatku travnya 1917 roku z frontu pribuvaye v Bolgrad de roztashovuvavsya shtab 6 oyi armiyi V Armijskomu Komiteti bulo lishe troye ukrayinciv sam Antipenko telegrafist mehanik Butenko ta vijskovij uryadovec za fahom zhurnalist Dmitro Ivashina Vlitku 1917 roku bere uchast na frontovomu z yizdi ukrayinciv v Yassah de znajomitsya iz Viktorom Pisnyachevskim V Bolgradi znajomitsya z Mikoloyu Mihnovskim yakij tam chitav lekciyi z ukrayinoznavstva ta organizuvav ukrayinskij yarmarok V Bolgradi Antipenko vistupaye na z promovami na chislennih mitingah Razom iz Dmitrom Ivashinoyu pracyuvav u gazeti Voin grazhdanin Zhovtnevu revolyuciyu ta prihid rumuniv zustriv u Bolgradi V kvitni 1918 roku viyihav z Bolgradu Razom iz Dmitrom Ivashinoyu pribuv do Odesi de diznavsya sho v Kiyevi obrali Pavla Skoropadskogo getmanom V Odesi Antipenko ta Ivashina vidali kilka nomeriv gumoristichnoyi Gazeti raketi v yakij Antipenko publikuvav svoyi fejletoni pid psevdonimam Dobrodij Osa Antipenko ta Ivashina takozh popracyuvali v gazeti Novaya Ukraina kudi yih vzyali za rekomendaciyeyu Pisnyachevskogo Pislya vid yizdu Ivashini do Kiyeva pisav fejletoni do zhurnalu Nashe selo sho vidavalos Odeskim viddilom Selyanskoyi Spilki V odeskij period zhittya v knigarni Vitaliya Borovika znajomitsya iz pismennikom i poetom Dmitrom Buzko sho buv rozstrilyanij v 1937 roci Takozh na literaturnij vechirci znajomitsya iz ukrayinskim pismennikom ta gromadskim diyachem Yuriyem Lipoyu Krim togo poznajomivsya iz ukrayinskim pismennikom ta politikom Ivanom Lipoyu politikom ta istorikom Ivanom Lucenko potovarishuvav iz pismennikom Mihajlom Yalovim V Odesi buv obranij delagatom na z yizd Ukrayinskogo Nacionalnogo Soyuzu vid Odesi iz mandatom na predstavnictvo virushiv do Kiyeva Do Kiyeva potrapiv pid chas povstannya proti getmana Skoropadskogo V Kiyevi pisav fejletoni do gazeti Tribuna literaturnim viddilom yakoyi zaviduvav Oleksandr Oles a teatralnim Mikola Voronij Propracyuvav v Tribuni do lyutogo 1919 roku koli Direktoriya UNR bula zmushena zalishiti Kiyiv pid natiskom bilshovikiv Pid vladoyu bilshovikiv pracyuvav v zhurnali Gromada V serpni 1919 roku buv zmushenij viyihati z Kiyeva oskilki misto opinilos pid vladoyu denikinciv Razom iz pismennikom Oleksoyu Varavvoyu virushiv do Kaniva Voseni 1919 roku povertayetsya do Kiyeva vstupaye do Kiyivskogo institutu narodnoyi osviti V sichni 1920 roku prodovzhuye navchannya ta pochinaye pracyuvati vechirnim korektorom v shodennij gazeti Visti V cej period pishe p yesu Studenti 1922 r yaku postavili v teatri im Zankoveckoyi sho todi znahodivsya v Kiyevi Golovnu zhinochu rol u vistavi za p yesoyu zigrala Varvara Lyubart Vlitku 1924 roku pereyizhdzhaye do Harkova za napolyagannyam Sergiya Pilipenka Stav chlenom literaturnoyi spilki Plug Ukrayinskogo tovaristva dramaturgiv i kompozitoriv stvorenoyi u 1932 r Spilki pismennikiv Pracyuye v redakciyi vidannya Selyanska pravda Pracyuvav nad vidannyam zhurnalu Selyanka Ukrayini U roki Drugoyi svitovoyi vijni zalishivsya v okupovanomu Harkovi u 1941 1943 rr pracyuvav fejletonistom u gazeti Nova Ukrayina U 1943 r viyihav spochatku do Poltavi potim do Zahidnoyi Ukrayini zgodom emigruvav do Nimechchini Poselivsya v Novomu Ulmi pracyuvav u redakciyi tizhnevika Ukrayinski visti movnim redaktorom i fejletonistom Drukuvavsya u vidannyah Ukrayinskij Prometej Novi Dni ta almansi Slovo U povoyennij chas emigruvav do SShA 1949 pracyuvav robitnikom u Filadelfiyi Pomer 4 grudnya 1980 r u Filadelfiyi shtat Pensilvaniya SShA Pohovanij na ukrayinskomu pravoslavnomu cvintari sv Andriya v Saut Baund Bruku shtat Nyu Dzhersi TvorchistP yesi Studenti 1922 vistavlyalas v teatri im Zankoveckoyi v Kiyevi Piznishe p yesa vijshla drukom i vistavlyalas v inshih ukrayinskih teatrah Lyudina v okulyarah 1922 spochatku p yesu bulo zaboroneno pislya zakritoyi vistavi v Kiyevi na yakij buli prisutni zokrema Kurbas Saksaganskij Rilskij Tichina Grudina ta Vasilchenko Piznishe v 1924 roci Ivan Kulik napisav pozitivnu recenziyu na p yesu ta Golovrepertkom dav dozvil na vistavu ciyeyi p yesi Til Ulenshpigel 1925 zaboronena cenzuroyu Za spogadami Antipenka znajshovsya v Harkovi partijnij recenzent yakes cabe z Obkomu partiyi yakij recenzuyuchi moyu p yesu dlya Golovrepertkomu nazvav Tilya Ulenshpigelya mishanskim geroyem Cogo bulo dosit shob Golovrepertkom naklav na p yesu svoyu zaboronu Rodina Pacyukiv 1927 vistavlyalas v Odeskomu Mikolayivskomu ta inshih ukrayinskih teatrah Mobilizovani zori 1934 spochatku Golovrepertkom uhvaliv p yesu do vistavi i vona mala buti nadrukovana Odnak piznishe Antipenku povidomili sho jogo p yesa bula znyata z virobnictva Robitnicya Yulya vistavlyalas v Odeskomu Mikolayivskomu ta inshih ukrayinskih teatrah P yesa bula nadrukovana u zhurnali Silskij teatr Spadkoyemci misis Pilipson 1978 Gumoristichni tvori Lopanski raki 1926 Radioinvalidi 1927 Svinyache saldo 1927 Golovbuhova boroda 1927 Roman z partijkoyu 1928 Polotnyani dzvoni 1929 Litrecenziya 1929 opublikovana v literaturnomu zhurnali Plug za 1929 r 1 A Faniv sin 1929 opublikovana v literaturnomu zhurnali Plug za 1929 r 8 9 Tridcyat gumoresok 1930 Romani Moloda napruga 1933 vidanij u Harkovi vidavnictvom Ruh Zoloti Vorota 1941 vijshov drukom tilki u fragmenti pid nazvoyu Predstavnik revkomu Memuari Vid Gulyaj Polya do Nyu Jorku 1973 Okremi vidannya Gak A Vid Gulyaj Polya do Nyu Jorku Spogadi Novij Ulm 1973 328 s Gak A Mizhplyanetni lyudi Fejletoni Novij Ulm 1947 31 s Gak A Na dvoh tribunah Opovidannya ta fejletoni Novij Ulm Filadelfiya 1966 319 s Gak A Sered stepu shirokogo Opovidannya Slovo Zbirnik 2 Nyu Jork 1964 S 16 31 Gak A Rozgorodzhene zhittya opovidannya Anatol Gak Kiyiv Derzh lit vid vo 1937 132 4 s 13 serpnya 2020 u Wayback Machine Gak A Paraziti pid mikroskopom Harkiv 1933 Gak A Prigodi Pavlushki ledashici Harkiv 1929 Gak A Beton nastupaye Dniprelstanski narisi Harkiv 1929 Politichni poglyadiStavlennya do uryadu Pavla Skoropadskogo Negativno stavivsya do uryadu Pavla Skoropadskogo U svoyih spogadah pro priyizd do Odesi v kvitni 1918 roku zaznachaye sho pochuli nepriyemnu dlya nas novinu v Kiyevi stavsya perevorot Z yihavshisya z usih guberen do Kiyeva na svij z yizd promislovci pomishiki ta silski bagatiyi obrali generala Skoropadskogo na getmana Ukrayini Nimecka voyachchina dopomogla yim usunuti Centralnu Radu vid vladi Cya novina duzhe nas zazhurila Osoblivo zh oburyuvalisya mi z povedinki nimciv pusti kazhut svinyu pid stil a vona j na stil Tak povelisya i nimci na Ukrayini V odeskij period svoyeyi tvorchosti vismiyuvav tih hto pidtrimuvav Skoropadskogo U spogadah vin pishe Ta najbilshe vid mene perepadalo rosijsko malorosijskim promislovcyam finansistam i pomishikam yaki utvorovshi Spilku pid nazvoyu PROTOFIS z usih bokiv natiskali na getmana Skoropadskogo shob vin ne zagliblyuvavsya v ilyuzornu samostijnist Ukrayini sho ye movlyav timchasovim yavishem V listopadi 1918 roku na foni chutok sho Skoropadskij zbirayetsya ogolositi pro federaciyu Ukrayini i Rosiyeyu vistupiv v ukrayinskomu klubi v Odesi iz promovoyu v yakij zaklikav Ukrayinskij Nacionalnij Soyuz v razi takogo ogoloshennya negajno utvoriti timchasovij uryad Ukrayini i zaznachiv sho toj uryad maye ogolositi getmana Skoropadskogo poza zakonom Primitkirizni avtori Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 ISBN 966 02 2075 8 d Track Q4201869d Track Q2818964d Track Q4532152 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Gak Anatol 1973 Vid Gulyaj Polya do Nyu Jorku Spogadi ukrayinska Novij Ulm Nimechchina Ukrayinski visti PDF Arhiv originalu PDF za 20 serpnya 2023 Procitovano 20 serpnya 2023 LiteraturaGak Anatol Enciklopediya Ukrayinoznavstva Slovnikova chastina Golov red V Kubijovich Reprint vidtvorennya K 1993 T 1 S 339 Bilyayiv Volodimir Na neokrayanim krili Doneck Shidnij vidavnichij dim 2003 348 s Kostyuk G V kostyumi prapradida Adama U sviti idej i obraziv Vibrane Suchasnist 1983 S 367 385 Macko V Prioritetni zhanrovi modusi v diaspornij prozi XX stolittya Macko V Ukrayinska emigracijna proza XX stolittya Hmelnickij PP Derepa I Zh 2009 S 117 275 Romanenchuk B Gak Anatol Romanenchuk B Azbukovnik Enciklopediya ukrayinskoyi literaturi Filadelfiya 1973 T 2 S 318 319 Slavutich Yar Spogadi Anatolya Gaka Ukrayinska literatura v Kanadi Vibrani doslidzhennya statti j recenziyi Edmonton Slavuta 1992 S 263 264 Tarnavska M Gak Anatol Enciklopediya ukrayinskoyi diyaspori Gol red V Markus spiv red D Markus Nyu Jork Chikago 2009 Kn 1 S 143 144 Yurinyak A Anatol Gak goroyu nad Martinom Zadekoyu Kritichnim perom Literaturno kritichni statti narisi notatki Los Andzheles 1974 S 191 195 Anatol Hak Ukraine a concide encyclopedia 988 1988 Edited by Halyna Petrenko S l s n P 158 Ukrayinska diaspora literaturni postati tvori biobibliografichni vidomosti Uporyadk V A Prosalovoyi Doneck Shidnij vidavnichij dim 2012 516 s Posilannyahttp www lit jarmarok in ua index php option com content amp task view amp id 98 amp Itemid 31 nedostupne posilannya z chervnya 2019