Анастасій Пйотровський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пйотровський.

Анастасій Пйотровський (хресне ім'я Андрій; вересень 1729, Сусолів, Перемишльської землі — 20 листопада 1792, Добромиль) — український церковний діяч, священник-василіянин, педагог, секретар Руської провінції Василіянського Чину, перший протоігумен утвореної в 1780 році василіянської провінції Найсвятішого Спасителя (1780—1784).

о. Анастасій Пйотровський, ЧСВВ Андрій
Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя Чину святого Василія Великого (1780—1784)
Загальна інформація
Народження	1729 с. Сусолів, Перемишльська земля, Руське воєводство, Річ Посполита
Смерть	20 листопада 1792(1792-11-20) м. Добромиль
Підданство	Річ Посполита
Служіння в церкві
Конфесія	УГКЦ
Рукоположення	10 січня 1753
Постриг	19 березня 1749 (довічні обіти в ЧСВВ)

Життєпис

Народився у вересні 1729 року в селі Сусолів Перемишльської землі (нині, правдоподібно, Самбірський район Львівської області) в сім'ї Петра та Агати. Навчався у Львові. 6 березня 1748 року вступив до Василіянського Чину на новіціят до Добромильського монастиря, де 19 березня 1749 року склав вічні обіти. Вивчав риторику в Гощі, а в серпні 1750 року направлений на філософсько-богословські студії до Свято-Юрського монастиря у Львові. 10 січня 1753 року отримав священичі свячення з рук львівського єпископа Льва Шептицького.

У 1756–1757 роках працював місіонером в Замості, потім був професором філософії в Лаврові (1757–1760) і богослов'я в Добромилі (1760–1762) та Львові (1762–1763). У 1763–1768 роках — особистий секретар протоігумена Руської провінції о. Йосафата Сєдлецького. У 1768 році призначений ігуменом Свято-Юрського монастиря у Львові, а через два роки переведений до Загорівського монастиря на Волині на вікарія і сповідника. На Генеральній капітулі 1772 року в Бересті обраний секретарем провінції, а на провінційній капітулі 1776 року в Уневі — протоконсультором та ігуменом Загорівського монастиря.

На Тороканській капітулі 1780 року, на якій було утворено Галицьку провінцію Найсвятішого Спасителя, о. Анастасій Пйотровський був обраний першим її протоігуменом (1780–1784). У 1783 році, керуючись урядовими декретами, львівський єпископ Петро Білянський відібрав від о. Пйотровського повноваження над монастирями його єпархії, тому у 1784–1785 роках він був протоігуменом лише для василіянських монастирів Перемишльської і Холмської єпархій. 22 грудня 1784 року призначений ігуменом Добромильського монастиря.

Помер 20 листопада 1792 року в Добромилі.

Cathalogus Alphabeticus

1 вересня 1766 року отець Анастасій Пйотровський започаткував «Алфавітний Каталог Отців і Братів Чину Святого Василія Великого Провінції Покрови Пресвятої Богородиці…» (лат. «Cathalogus Alphabeticus Partum et Fratrum Ordinis Sancti Basilii Magni Provinciae Polonae tituli Protectionis Beatissimae Virginis Mariae…») — рукописний збірник біографічних відомостей (коротких біограм) василіян другої половини XVIII ст. Його наступники довели описи до першої третини ХІХ ст. і тепер збірник нараховує 1188 сторінок, розділених на три томи. «Cathalogus Alphabeticus…» зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника.

Зауваги

1. ЛННБ, Ф. 3, од. зб. 435, 436, 614.

Примітки

1. Стецик Ю. Василіанське чернецтво Перемишльської єпархії… — С. 169.
2. Ісидор Патрило. Нарис історії Галицької провінції ЧСВВ // Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 314.
3. Площанський В. М. Добромиль. Монастырь Чина Св. Василія Великого и нѣсколько словъ объ отношеніяхъ города // Науковый сборник издаваемый литературнымъ обществомъ Галицко-Русской матицы за 1867 г. — Во Львовѣ 1868. — С. 233.

Джерела

• Стецик Ю. Василіанське чернецтво Перемишльської єпархії (друга половина XVIII ст.): словник біограм. — Жовква: Місіонер, 2015. — 312 с.
• Czernecki J. Mały Król na Rusi i jego stolica Krystynopol [ 9 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Kraków, 1939. — 501 s. (про Пйотровського — S. 250) (пол.)

Посилання

• Витяг з «Пом'яника» Чину Св. Василія Великого — листопад [ 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] (дата доступу 8 грудня 2017)