Аміта бга Амітаюс Амітанто або Аміда одне з безлічі імен Будди або іншими словами найшанованіший будда у махаяністському

Аміта́бга (Амітаюс), Амітанто або Аміда — одне з безлічі імен Будди, або іншими словами найшанованіший будда у махаяністському вченні Чистої землі, один з у вченні Ваджраяни. Вважається милостивим буддою, оскільки пояснює універсальний закон буття у Західному раю і приймає під своє заступництво всіх осіб, які щиро моляться і просять про його допомогу незалежно від їхнього походження, статусу або чеснот.

Тибетський будда Амітабга, що сидить на лотосі.

Статуя у Камакурі, префектура Канаґава, Японія.

Лотосове сімейство (Падма).

Короткі відомості

За переказами Амітабга був свого часу індійським царем, який, познайомившись з буддизмом, відрікся від престолу, став ченцем і прийняв ім'я Дхармакара — «Той, хто здійснює дхарму». Він вирішив стати буддою і здобути у владарювання рай, Землю неймовірної радості, в якій усі, хто кликав його ім'я, могли б переродитися в майбутньому житті. Через це Амітабга склав , в яких він обіцяв не досягати найвищого просвітлення, допоки не допоможе всім живим істотам в своєму раю, «Землі неймовірної радості». Ці обітниці та основні принципи вчення амідаїзму викладені в та .

Результати археологічних досліджень вказують на те, що культ Амітабги, ймовірно, розвинувся впродовж 1 і 2 століть по Р. Х. Деякі учені виводять зв'язок культу цього будди з перським культом Мітри.

Перші свідоцтва про Амітабгу відносяться до 2 століття по Р. Х. Це напис на основі статуї, що була знайдена в і зберігається в музеї Матхура. Скульптура, яку купецька сім'я присвятила будді Амітабга, датується «28 роком правління Хувішки», тобто другою половиною 2 століття, періодом Кушанської імперії.

Перша сутра, де згадується Амітабга, — китайський переклад «Сутри Пратьютпанна», що був виконаний кушанським ченцем близько 180 року. Вважається, що цей чернець стояв біля витоків вчення амідаїзму у Китаї. Традицію шанування Західного раю в Китаї можна прослідкувати до періоду (317—589).

В Японії культ Амітабги з'явився у 10 столітті і був розвинений та пошериний в народному середовищі зусиллями ченців Хонена і Сінрана, засновників сект Дзьодо-сю і Дзьодо-сінсю. Вони висували ідею спасніння людини незалежно від соціального статусу і підкреслювали перевагу простої віри над складними доктринами і догматами монастирського буддизму.

Іконографія Амітабги схожа з іконографією будди Шак'ямуні, проте перший традиційно зображається з мудрою медитації (дх'яна-мудрою) або переконування (вітарка-мудрю), а другий — з мудрою торкання землі (бхуміспарша-мудра). Також часто Амітабга зображається в оточенні помічників — бодхісаттв співчуття і милості Авалокітешварою справа і бодхісаттвою мудрості зліва.

У тибетському образотворчому мистецтві Амітабга постає в червоній гамі кольорів, яка символізує любов, милість, емоційну енергію і захід сонця. Невід'ємним атрибутом будди є лотос — символ чистоти і ніжності.

Його консортом є Панаравасіні (Pāṇḍaravāsinī).

Мантра Амітабги

Будда Аміта́бга, закріплений у храмі в Токіо, Японія

Молитвене звернення, так звана мантра до Амітабги:

oṃ amitābha hrīḥ (санскрит.)

або

oṃ amideva hrīḥ: «Ом Амідхева хрі!» (тибет.)

в японському буддизмі вони декламують:

南無阿弥陀仏 «Наму Аміда буцу!»

Китайські амідаїсти часто вітають один одного іменем цього будди.

Див. також

Ваджрадгара

Примітки

санскр. अमिताभा, Amitābha^IAST; кит. 無量光仏, «Безмежне Благо», «Безмежне Світло». Тобто Будда, як Той, хто проливає світло на світ темряви.
Lévi, Sylvain; Takakusu, Junjir; Demiéville, Paul; Watanabe, Kaigyoku (1929). Hobogirin: Dictionnaire encyclopédique de bouddhisme d'après les sources chinoises et japonaises, Paris: Maisonneuve, vols. 1–3, p.42
санскр. अमितायुस्,кит. 無量寿仏, «Безмежне Життя». Тобто Будда, як Той, хто знаходиться поза межами сил часу і простору.
В Китаї відомий як Аміту Фо (кит. 阿彌陀佛), а в Японії — як Аміда-ньорай, будда Аміда або будда Міда (яп. 阿弥陀如来, 阿弥陀仏, 弥陀仏)
Мо: Тибетська гадальна система [ 19 серпня 2018 у Wayback Machine.] 2017
санскр. धर्मकार, Dharmakāra^IAST; яп. 法藏菩薩, ходзо-босацу.
санскр. सुखवती, Sukhāvatī^IAST, «земля радості», яп. 浄土, «чиста земля» або яп. 極楽, «місце надзвичайної радості».
. Архів оригіналу за 21 лютого 2009.
. Kaykeys.net. 7 лютого 2005. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2012.
. Архів оригіналу за 8 березня 2009.
. Himalayanmart.com. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 7 листопада 2012.
. Nationsonline.org. 4 червня 2011. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2012.
. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 2 травня 2021.

Джерела і література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Амітабга

中村元・福永光司・田村芳朗・末木文美士・今野達編『岩波仏教辞典第二版』岩波書店, 1995.
浄土真宗教学編集所浄土真宗聖典編纂委員会編纂『<浄土真宗聖典>浄土三部経 -現代語版-』本願寺出版社, 1996.

[1] санскр. अमिताभा, Amitābha^IAST; кит. 無量光仏, «Безмежне Благо», «Безмежне Світло». Тобто Будда, як Той, хто проливає світло на світ темряви.

[2] Lévi, Sylvain; Takakusu, Junjir; Demiéville, Paul; Watanabe, Kaigyoku (1929). Hobogirin: Dictionnaire encyclopédique de bouddhisme d'après les sources chinoises et japonaises, Paris: Maisonneuve, vols. 1–3, p.42

[3] санскр. अमितायुस्,кит. 無量寿仏, «Безмежне Життя». Тобто Будда, як Той, хто знаходиться поза межами сил часу і простору.

[4] В Китаї відомий як Аміту Фо (кит. 阿彌陀佛), а в Японії — як Аміда-ньорай, будда Аміда або будда Міда (яп. 阿弥陀如来, 阿弥陀仏, 弥陀仏)

[5] Мо: Тибетська гадальна система [ 19 серпня 2018 у Wayback Machine.] 2017

[6] санскр. धर्मकार, Dharmakāra^IAST; яп. 法藏菩薩, ходзо-босацу.

[7] санскр. सुखवती, Sukhāvatī^IAST, «земля радості», яп. 浄土, «чиста земля» або яп. 極楽, «місце надзвичайної радості».

[8] . Архів оригіналу за 21 лютого 2009.

[9] . Kaykeys.net. 7 лютого 2005. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2012.

[10] . Архів оригіналу за 8 березня 2009.

[11] . Himalayanmart.com. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 7 листопада 2012.

[12] . Nationsonline.org. 4 червня 2011. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2012.

[visi-13] . Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 2 травня 2021.