Амарант червоний Самець червоного амаранта підвид L r rubricata Квазулу Наталь Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1

Амарант червоний

Самець червоного амаранта (підвид L. r. rubricata, Квазулу-Наталь)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Астрильдові (Estrildidae)
Рід:	Амарант (Lagonosticta)
Вид:	Амарант червоний

Біноміальна назва

Lagonosticta rubricata
(Lichtenstein, MHC, 1823)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Fringilla rubricata Lichtenstein, MHC, 1823
Estrilda rubricata (Lichtenstein, MHC, 1823)

Посилання

Вікісховище:	Lagonosticta rubricata
Віківиди:	Lagonosticta rubricata
ITIS:	560649
МСОП:	22731403
NCBI:	247514

Амара́нт червоний (Lagonosticta rubricata) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.

Опис

Самиця червоного амаранта (підвид *L. r. rubricata*, Квазулу-Наталь)

Довжина птаха становить 10-11 см, вага 8,6-11,7 г. У самців тім'я, потилиця і шия темно-сірі, верхня частина тіла оливково-коричнева, іноді з сірим відтінком. Хвіст чорний, надхвістя і краї хвоста темно-карміново-червоні. Нижня частина тіла темно-червона, верхня частина грудей і боки легко поцятковані невеликими білими плямками. Середина живота сірувата, гузка і нижні покривні пера хвоста чорнуваті. Очі чорнувато-карі, дзьоб короткий, загострений, чорнувато-сірий, знизу біля основи рожевий. Самиці мають подібне, однак більш тьмяне забарвлення.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:

L. r. polionota Shelley, 1873 — від південного Сенегалу до Нігерії;
L. r. congica Sharpe, 1890 — від Камеруна до Південного Судана, західної Уганди, сходу і півдня ДР Конго і півночі Анголи;
L. r. haematocephala Neumann, 1907 — від сходу Південного Судану, Ефіопії і Еритреї черех Уганду і Кенію на південь до Замбії, східного Зімбабве, Малаві і центрального Мозамбіка;
L. r. rubricata (Lichtenstein, MHC, 1823) — Південно-Африканська Республіка, Есватіні і Мозамбік (на південь від річки Саве).

Світлодзьобий амарант раніше вважався підвидом червоного амаранта, однак був визнаний окремим видом.

Поширення і екологія

Червоні амаранти живуть у вологих чагарникових, трав'янистих і папоротевих заростях на узліссях тропічних лісів, в густих чагарникових заростях на берегах річок, в підліску рідколісь і у високотравних саванах, місцями порослих чагарниками. Зустрічаються парами або сімейними зграйками до 6 птахів, на висоті до 1800 м над рівнем моря. Уникають сухих трав'янистих саван і густих тропічних лісів. Також червоні амаранти іноді зустрічаються в садах і поблизу людських поселень, однак не так часто, як деякі інші види амарантів. Вони живляться переважно насінням трав, яке шукають на землі, іноді також ягодами, плодами і дрібними комахами.

Сезон розмноження у червоних амарантів припадає на завершення сезону дощів. Самці виконують демонстраційні танці, присідаючи перед самицею, тримаючи в дзьобі травинку або перо і водночас співаючи. На відміну від інших амарантів, під час сезону розмноження вони демонструють територіально поведінку, агресивно реагуючи на порушників. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з переплетених рослинних волокон. В кладці від 3 до 5 білуватих яєць. Інкубаційний період триває приблизно 11-13 днів, насиджують і самиці і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще приблизно 10 днів. Червоні амаранти іноді стають жертвами гніздового паразитизму фіолетових вдовичок.

Примітки

BirdLife International (2016). Lagonosticta rubricata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 жовтня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 жовтня 2022.

Джерела

Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, .
Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, .

Посилання

Bluebilled firefinch - Species text in The Atlas of Southern African Birds.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Lagonosticta rubricata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 жовтня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 жовтня 2022.