Алоей дав гр Ἀλωεύς грец Aloeus у давньогрецькій міфології гігант син Посейдона і Канаки старшої дочки Еола Був одружени

Алоей (дав.-гр. Ἀλωεύς, грец. Aloeus) — у давньогрецькій міфології гігант, син Посейдона і Канаки, старшої дочки Еола. Був одружений з Іфімедією, дочкою фессалійського царя Тріопа, а пізніше — з . Від першого шлюбу мав сина Салмонея, а від другого — братів-велетнів Ота й Ефіальта, більш відомих як Алоади.

Алоей
Посада	^d
Батько	Посейдон
Мати	Канака
Діти	^d і Лаодіка^[d]

За Гомером саме Ерибея, жінка Алоея, розповіла богам Олімпу, що От і Ефіальт полонили Арея, за що Алоей зняв з неї шкіру живцем.

В «Енеїді» Вергілія сини Алоея були знайдені в підземному світі, і там Еней бачить, як їх карає Радамант. Ця сцена з Вергілія була попередником зображення пекла Данте. Вважається, що Алоей заснував місто Алус в Етолії.

Не плутати з міфічним персонажем Алойєм, сином бога Геліоса та Перси, братом Перса та Аета; правителем Асопії, батьком Епопея.

Див. також

Алоади

Примітки

Гомер, Одіссея xi. 305

Література

Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Hans von Geisau: Aloaden, Aloiden in: (Der Kleine Pauly), Band 1, Spalte 276

[1] Гомер, Одіссея xi. 305