Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олександр Карагеоргієвич (серб. Александар Карађорђевић, 29 вересня 1806 — 22 квітня 1885) — сербський князь в 1842—1858 роках. Син Карагеоргія — керівника сербського повстання 1804—1814 років.
| Олександр Карагеоргієвич | |
|---|---|
 | |
| Народився | 11 жовтня 1806[4][2][3] Топола[d], d |
| Помер | 3 травня 1885[1][2][3] (78 років) Тімішоара, Румунія[5] |
| Поховання | d |
| Країна |  Сербія |
| Діяльність | суверен |
| Alma mater | Institut Le Rosey |
| Знання мов | сербська |
| Титул | князь |
| Конфесія | Сербська православна церква |
| Рід | Карагеоргієвичі |
| Батько | Карагеоргій |
| Мати | d |
| Брати, сестри | d |
| У шлюбі з | Персіда Ненадович |
| Діти | Петро I Карагеоргієвич, Арсен Карагеоргійович і d |
| Автограф |  |
 | |
| |
Був зведений на престол уставобранителями — реакційним політичним угрупуванням яке організувало в 1842 році повстання проти князя Михайла Обреновича. Уставобранителі встановили олігархічний режим, Олександр Карагеоргієвич під їх впливом проводив реакційну політику, не скликав скупщину, посилилося сваволя чиновників. Усе це викликало загальне народне невдоволення. Спираючись на підтримку Австрії пробував зміцнити свою владу, але був позбавлений престолу рішенням Свято-Андріївської скупщини в 1858 році.
Ранні роки
Був наймолодшим сином Карагеоргія. Навчався у Хотині під патронажем російського царя. Служив у російській армії.
Князь Мілош Обренович, бажаючи примиритися з потомством Карагеоргія, наприкінці свого першого князювання запросив Олександра до Сербії, де він в 1840 році став ад'ютантом князя Михайла III, сина Мілоша. Після повалення Михайла III Обреновича (1842), в якому Олександр активної участі не брав, скупщина обрала його князем.
У 1830 році, він одружився з Персидою, донькою князя Войводи Єреми Ненадовича. В них було десятеро дітей.
Після того, як султан визнав титул князя Михайла Обреновича в 1939 році, родина Карагеоргієвичів повертається до Сербії (це був певний знак примирення для обох сторін).
Після того, як Олександр повернувся до Сербії, він приєднався до штаб-квартири Сербської армії, і був підвищений у званні до лейтенанта і призначений ад'ютантом до князя Михайла.
Роки правління
Після внутрішньополітичних конфліктів у Сербії, викликаних неповагою до так званої «Турецької конституції», зречення Мілоша і Михайла Обреновича, Національна Асамблея в Врачарі обрала Олександра Карагеоргієвича принцом Сербії у вересні 1842 Через те, що його титул визнали і Росія і Туреччина, князь Олександр почав ряд реформ і заснував ряд нових інститутів для того, щоб покращити становище сербської держави. Він реалізував код цивільних прав, запровадив регулярну армію, побудував ливарний канон, покращив існуючі школи і заснував нові, заснував Національну бібліотеку та Національний музей.
Період князювання Олександра був періодом кодифікації законів і створення нових державних установ;
- був виданий цивільний законник(1844);
- реформовано судочинство;
- вперше створений касаційний суд;
- регулярне військо;
- гарматна майстерня;
- заснована широка мережа шкіл;
- національні бібліотеки і національні музеї;
Зразком, здебільшого, служила Австрія, і всі реформи носили бюрократичний характер.
Під час революції в 1848 році, князь Олександр Карагеоргієвич відправив сербських добровольців під командуванням Стеван Кніджаніна до австрійської провінції Воєводина «Сербія», щоб допомогти боротьбі сербів за власну автономію.
В 1853 році Порта видала князю грамоту з підтвердженням його прав і привілеїв в Сербії, а Паризький конгрес(1856) нагородив князя статтею за нейтралітет у Кримській війні. Головна її суть була у гарантуванні прав і привілеїв Сербії у складі Порти, забезпечувалась свобода віросповідання, законодавства, торгівлі та судноплавства.
Зречення
Олександр Карагеоргієвич був мало популярний; агітація Обреновичів проти нього мала успіх і викликала кілька повстань, які придушувалися з великою жорстокістю.
Часті конфлікти князя з членами Ради, в яких Порта виступала в ролі арбітра, приводили до падіння авторитету режиму уставобронителів. Вони стали об'єктом критики вже дорослих випускників європейських університетів, які виступали за проведення реформ в ліберально-демократичному дусі. Невдоволення князем підігрівалося прихильниками Обреновичів, які разом з молодими лібералами домоглися скликання в кінці 1858 Народної скупщини. Вона ж, згідно Турецького уставу, не тільки мала дорадчі функції, а й мала право обрання князя. Члени Ради не надто енергійно підтримали Олександра Карагеоргієвича, від якого вимагали зречення. В результаті він змушений був шукати притулку у фортеці у турецького паші. Князем проголосили 75-річного Мілоша Обреновича.
Олександр виїхав до Австрії . У 1868 році він був звинувачений в участі у вбивстві князя Михайла III Обреновича і засуджений сербським судом заочно до 20 років ув'язнення, угорським судом — до 8 років в'язниці, які і відбув . Скупщина визнала все його потомство позбавленим прав на сербський престол. Після того, як відбув покарання, переїхав до Тимішуари (Румунія).
Князь Олександр помер в Тімішоарі 3 травня 1885. Він був похований у Відні, його залишки були перенесені в 1912 році до церкви Святого Георгія, яка була побудована його сином Петром I Карагеоргієвичем в Сербії.
Сім'я
У 1830 році Олександр одружився з Персідою Ненадович (15 лютого 1813 — 29 березня 1873), дочкою воєводи Єврема Ненадовича (1793—1867) і Йованки Милованович (1792—1880). У них було десятеро дітей:
- Олексія (1 лютого 1833 — 5 грудня 1914).Вийшла заміж впершу 1849 за Костянтина Ніколаєвіч, сербського міністра внутрішніх справ, вдреге за доктора Олександра Прешерна(1830 — грудень 1914).
- Клеопатра (26 листопада 1835 — 13 липень 1855), одружилися в Мілані, в 1855 з Авраамом Петронєвіч, послом Сербії в Росії
- Олексій (23 березня 1836 — 21 квітня 1841)
- Святозар (1841 — 17 березня 1847)
- Петро (29 червня 1844 — 16 серпня 1921) правив Сербією з 1903 до 1918 року, а потім як Король Королівства сербів, хорватів і словенців до своєї смерті; одружився з принцесою Чорногорії Зорькою.
- Єлена (18 жовтня 1846 — 26 липня 1867); одружилася з Джордже Сіміч (28 лютого 1843 — 11 жовтня 1921), прем'єр-міністром Сербії.
- Андрій (15 вересня 1848 — 12 липня 1864)
- Єлизавета (народилася і померла в 1850 році)
- Джордж (11 жовтня 1856 — 5 січня 1889)
- Арсен (16 квітня 1859—1938), одружився в 1892 році з російською дворянкою Авророю Демідовою. Вони були батьками князя Югославії Павла .
Примітки
- Find a Grave — 1996.
- Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- Енциклопедія Брокгауз
- Deutsche Nationalbibliothek Record #139424296 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Oleksandr Karageorgiyevich Oleksandr Karageorgiyevich serb Aleksandar Karaђorђeviћ 29 veresnya 1806 22 kvitnya 1885 serbskij knyaz v 1842 1858 rokah Sin Karageorgiya kerivnika serbskogo povstannya 1804 1814 rokiv Oleksandr KarageorgiyevichNarodivsya 11 zhovtnya 1806 1806 10 11 4 2 3 Topola d dPomer 3 travnya 1885 1885 05 03 1 2 3 78 rokiv Timishoara Rumuniya 5 Pohovannya dKrayina SerbiyaDiyalnist suverenAlma mater Institut Le RoseyZnannya mov serbskaTitul knyazKonfesiya Serbska pravoslavna cerkvaRid KarageorgiyevichiBatko KarageorgijMati dBrati sestri dU shlyubi z Persida NenadovichDiti Petro I Karageorgiyevich Arsen Karageorgijovich i dAvtograf Mediafajli u Vikishovishi Buv zvedenij na prestol ustavobranitelyami reakcijnim politichnim ugrupuvannyam yake organizuvalo v 1842 roci povstannya proti knyazya Mihajla Obrenovicha Ustavobraniteli vstanovili oligarhichnij rezhim Oleksandr Karageorgiyevich pid yih vplivom provodiv reakcijnu politiku ne sklikav skupshinu posililosya svavolya chinovnikiv Use ce viklikalo zagalne narodne nevdovolennya Spirayuchis na pidtrimku Avstriyi probuvav zmicniti svoyu vladu ale buv pozbavlenij prestolu rishennyam Svyato Andriyivskoyi skupshini v 1858 roci Ranni rokiBuv najmolodshim sinom Karageorgiya Navchavsya u Hotini pid patronazhem rosijskogo carya Sluzhiv u rosijskij armiyi Knyaz Milosh Obrenovich bazhayuchi primiritisya z potomstvom Karageorgiya naprikinci svogo pershogo knyazyuvannya zaprosiv Oleksandra do Serbiyi de vin v 1840 roci stav ad yutantom knyazya Mihajla III sina Milosha Pislya povalennya Mihajla III Obrenovicha 1842 v yakomu Oleksandr aktivnoyi uchasti ne brav skupshina obrala jogo knyazem U 1830 roci vin odruzhivsya z Persidoyu donkoyu knyazya Vojvodi Yeremi Nenadovicha V nih bulo desyatero ditej Pislya togo yak sultan viznav titul knyazya Mihajla Obrenovicha v 1939 roci rodina Karageorgiyevichiv povertayetsya do Serbiyi ce buv pevnij znak primirennya dlya oboh storin Pislya togo yak Oleksandr povernuvsya do Serbiyi vin priyednavsya do shtab kvartiri Serbskoyi armiyi i buv pidvishenij u zvanni do lejtenanta i priznachenij ad yutantom do knyazya Mihajla MonogramaRoki pravlinnyaPislya vnutrishnopolitichnih konfliktiv u Serbiyi viklikanih nepovagoyu do tak zvanoyi Tureckoyi konstituciyi zrechennya Milosha i Mihajla Obrenovicha Nacionalna Asambleya v Vrachari obrala Oleksandra Karageorgiyevicha princom Serbiyi u veresni 1842 Cherez te sho jogo titul viznali i Rosiya i Turechchina knyaz Oleksandr pochav ryad reform i zasnuvav ryad novih institutiv dlya togo shob pokrashiti stanovishe serbskoyi derzhavi Vin realizuvav kod civilnih prav zaprovadiv regulyarnu armiyu pobuduvav livarnij kanon pokrashiv isnuyuchi shkoli i zasnuvav novi zasnuvav Nacionalnu biblioteku ta Nacionalnij muzej Period knyazyuvannya Oleksandra buv periodom kodifikaciyi zakoniv i stvorennya novih derzhavnih ustanov buv vidanij civilnij zakonnik 1844 reformovano sudochinstvo vpershe stvorenij kasacijnij sud regulyarne vijsko garmatna majsternya zasnovana shiroka merezha shkil nacionalni biblioteki i nacionalni muzeyi Zrazkom zdebilshogo sluzhila Avstriya i vsi reformi nosili byurokratichnij harakter Pid chas revolyuciyi v 1848 roci knyaz Oleksandr Karageorgiyevich vidpraviv serbskih dobrovolciv pid komanduvannyam Stevan Knidzhanina do avstrijskoyi provinciyi Voyevodina Serbiya shob dopomogti borotbi serbiv za vlasnu avtonomiyu V 1853 roci Porta vidala knyazyu gramotu z pidtverdzhennyam jogo prav i privileyiv v Serbiyi a Parizkij kongres 1856 nagorodiv knyazya statteyu za nejtralitet u Krimskij vijni Golovna yiyi sut bula u garantuvanni prav i privileyiv Serbiyi u skladi Porti zabezpechuvalas svoboda virospovidannya zakonodavstva torgivli ta sudnoplavstva ZrechennyaOleksandr Karageorgiyevich buv malo populyarnij agitaciya Obrenovichiv proti nogo mala uspih i viklikala kilka povstan yaki pridushuvalisya z velikoyu zhorstokistyu Chasti konflikti knyazya z chlenami Radi v yakih Porta vistupala v roli arbitra privodili do padinnya avtoritetu rezhimu ustavobroniteliv Voni stali ob yektom kritiki vzhe doroslih vipusknikiv yevropejskih universitetiv yaki vistupali za provedennya reform v liberalno demokratichnomu dusi Nevdovolennya knyazem pidigrivalosya prihilnikami Obrenovichiv yaki razom z molodimi liberalami domoglisya sklikannya v kinci 1858 Narodnoyi skupshini Vona zh zgidno Tureckogo ustavu ne tilki mala doradchi funkciyi a j mala pravo obrannya knyazya Chleni Radi ne nadto energijno pidtrimali Oleksandra Karageorgiyevicha vid yakogo vimagali zrechennya V rezultati vin zmushenij buv shukati pritulku u forteci u tureckogo pashi Knyazem progolosili 75 richnogo Milosha Obrenovicha Oleksandr viyihav do Avstriyi U 1868 roci vin buv zvinuvachenij v uchasti u vbivstvi knyazya Mihajla III Obrenovicha i zasudzhenij serbskim sudom zaochno do 20 rokiv uv yaznennya ugorskim sudom do 8 rokiv v yaznici yaki i vidbuv Skupshina viznala vse jogo potomstvo pozbavlenim prav na serbskij prestol Pislya togo yak vidbuv pokarannya pereyihav do Timishuari Rumuniya Knyaz Oleksandr pomer v Timishoari 3 travnya 1885 Vin buv pohovanij u Vidni jogo zalishki buli pereneseni v 1912 roci do cerkvi Svyatogo Georgiya yaka bula pobudovana jogo sinom Petrom I Karageorgiyevichem v Serbiyi Sim yaU 1830 roci Oleksandr odruzhivsya z Persidoyu Nenadovich 15 lyutogo 1813 29 bereznya 1873 dochkoyu voyevodi Yevrema Nenadovicha 1793 1867 i Jovanki Milovanovich 1792 1880 U nih bulo desyatero ditej Oleksiya 1 lyutogo 1833 5 grudnya 1914 Vijshla zamizh vpershu 1849 za Kostyantina Nikolayevich serbskogo ministra vnutrishnih sprav vdrege za doktora Oleksandra Presherna 1830 gruden 1914 Kleopatra 26 listopada 1835 13 lipen 1855 odruzhilisya v Milani v 1855 z Avraamom Petronyevich poslom Serbiyi v Rosiyi Oleksij 23 bereznya 1836 21 kvitnya 1841 Svyatozar 1841 17 bereznya 1847 Petro 29 chervnya 1844 16 serpnya 1921 praviv Serbiyeyu z 1903 do 1918 roku a potim yak Korol Korolivstva serbiv horvativ i slovenciv do svoyeyi smerti odruzhivsya z princesoyu Chornogoriyi Zorkoyu Yelena 18 zhovtnya 1846 26 lipnya 1867 odruzhilasya z Dzhordzhe Simich 28 lyutogo 1843 11 zhovtnya 1921 prem yer ministrom Serbiyi Andrij 15 veresnya 1848 12 lipnya 1864 Yelizaveta narodilasya i pomerla v 1850 roci Dzhordzh 11 zhovtnya 1856 5 sichnya 1889 Arsen 16 kvitnya 1859 1938 odruzhivsya v 1892 roci z rosijskoyu dvoryankoyu Avroroyu Demidovoyu Voni buli batkami knyazya Yugoslaviyi Pavla PrimitkiFind a Grave 1996 d Track Q63056 Proleksis enciklopedija Opca i nacionalna enciklopedija 2009 d Track Q3407324 Brozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Deutsche Nationalbibliothek Record 139424296 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Identifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570