Аки́менко Андріа́н Заха́рович (нар. 6 вересня 1898 — пом. лютий 1989) — радянський військовик, командир 75-го стрілецького Белградського корпусу, генерал-майор (1942).
Акименко Андріан Захарович | |
---|---|
Народження | 6 вересня 1898 Георгіївська волость (Слов'яносербський повіт), Слов'яносербський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
Смерть | 1 лютого 1989 (90 років) Ворошиловград, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Луганськ |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | Сухопутні війська |
Рід військ | Піхота |
Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
Роки служби | 1918–1954 |
Звання | Генерал-майор |
Командування | 75-й стрілецький Белградський корпус |
Війни / битви | Громадянська війна в Росії, Польський похід РСЧА, Радянсько-німецька війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 6 вересня 1898 року в селі Богородицьке Лутугинського району Луганської області. Українець.
Громадянська війна
Наприкінці 1917 року обраний міліціонером Георгіївської волості. У жовтні 1918 року вступив до Червоної Армії.
Брав участь в Громадянській війні в Росії: червоноармієць 43-го Українського революційного полку, а з січня 1919 року — комісар і голова ревтрибуналу 3-го Луганського інтернаціонального полку.
З вересня 1919 року — тво комісара 1-ї стрілецької бригади , згодом комісар 532-го і 534-го стрілецьких полків, помічник командира 532-го полку, командир 534-го полку.
У складі 12-ї та 14-ї армій Південного і Південно-Західного фронтів брав участь в боях на території України.
Міжвоєнний період
У 1922 році закінчив Харківську вищу повторну школу командного складу РСЧА. З березня 1922 року — командир і комісар 13-го окремого прикордонного батальйону, з вересня того ж року — командир батальйону 70-го стрілецького полку 24-ї стрілецької дивізії Українського ВО. З жовтня 1923 року — командував батальйонами 238-го і 240-го полків 80-ї стрілецької дивізії. З березня 1926 року — тво помічника командира 240-го стрілецького полку з господарської частини, з жовтня 1930 року — помічник командира 88-го, потім 240-го стрілецьких полків.
З вересня 1931 року навчався У Військовій академії РСЧА імені М. В. Фрунзе. У 1935 році закінчив академію і призначений помічником начальника 2-го сектора навчального відділу цієї ж академії.
З листопада 1935 року — помічник начальника 1-го відділення штабу 17-го стрілецького корпусу Київського ВО.
З вересня 1937 року — начальник курсів молодших лейтенантів при штабі 17-го корпусу.
З березня 1938 року — начальник 1-го відділення штабу 15-го стрілецького корпусу, а з жовтня 1938 року — начальник 1-го відділу штабу Житомирської армійської групи військ. Брав участь в поході на Західну Україну.
З грудня 1939 року — тво начальника штабу 5-ї армії Київського ВО, з квітня 1940 року — начальник оперативного відділу штабу 5-ї армії.
З липня 1940 року призначається викладачем кафедри загальної тактики Військової академії РСЧА імені М. В. Фрунзе, пробув на цій посаді до жовтня 1940 року.
У жовтні 1940 року призначений начальником штабу 34-го стрілецького корпусу на території Київського ВО. На цій посаді зустрів початок Радянсько-німецької війни.
В липні — серпні 1941 року корпус брав участь в Смоленській битві. У зв'язку з тим, що командир корпусу генерал-лейтенант Р. П. Хмельницький захворів, полковник А. З. Акименко перебрав на себе командування корпусом. Після розформування управління корпусу, призначений командиром Західного фронту.
У вересні 1941 року за успішні бойові дії в районі Єльні, дивізія була перейменована в .
З січня 1942 року генерал-майор Акименко — командир 3-го гвардійського стрілецького корпусу 56-ї армії Південного фронту. Внаслідок невдалого наступу північніше Таганрогу, в березні 1942 року усунутий від командування корпусом і направлений старшим викладачем тактики Військової академії імені М. В. Фрунзе.
В січні 1944 року призначений командиром 75-го стрілецького корпусу 2-го та 3-го Українських фронтів.
З 2 грудня 1944 року по 9 січня 1945 року перебував на лікуванні у шпиталі.
Під командуванням генерал-майора Акименка 75-й корпус брав участь в Корсунь-Шевченківській, Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській, Белградській, Віденській й Празькій наступальних операціях. За визволення міста Белград корпус отримав почесне найменування «Белградський».
Повоєнна служба
Після війни займав посаду заступника командира 10-го гвардійського стрілецького корпусу Південної групи військ.
З 1947 року — начальник Управління бойової і фізичної підготовки Одеського ВО.
З 1948 року — начальник воєнної кафедри Київського інституту фізичної культури.
З 1951 року — голова ЦК ДТСААФ Молдавської РСР.
У 1954 році вийшов у запас. Помер у лютому 1989 року. Похований у Луганську.
Нагороди і почесні звання
- Орден Леніна;
- Чотири орденами Червоного Прапора;
- Орден Кутузова 1-го ступеня;
- Орден Суворова 2-го ступеня;
- Орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня;
- Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня;
- медалі.
- Почесний громадянин міста Луганська з вересня 1970 року.
Примітки
- Міліція, народжена революцією[недоступне посилання з червня 2019]
- . Архів оригіналу за 17 березня 2019. Процитовано 3 травня 2012.
Посилання
- Біографія Акименка А. З.[недоступне посилання з вересня 2019]
- Акименко Андріан Захарович [ 11 травня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Akimenko Aki menko Andria n Zaha rovich nar 6 veresnya 1898 pom lyutij 1989 radyanskij vijskovik komandir 75 go strileckogo Belgradskogo korpusu general major 1942 Akimenko Andrian ZaharovichNarodzhennya 6 veresnya 1898 1898 09 06 Georgiyivska volost Slov yanoserbskij povit Slov yanoserbskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaSmert 1 lyutogo 1989 1989 02 01 90 rokiv Voroshilovgrad Ukrayinska RSR SRSRPohovannya LuganskKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih sil Suhoputni vijskaRid vijsk PihotaOsvita Vijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi 1918 1954Zvannya General majorKomanduvannya 75 j strileckij Belgradskij korpusVijni bitvi Gromadyanska vijna v Rosiyi Polskij pohid RSChA Radyansko nimecka vijnaNagorodi Radyanska gvardiyaBiografiyaNarodivsya 6 veresnya 1898 roku v seli Bogorodicke Lutuginskogo rajonu Luganskoyi oblasti Ukrayinec Gromadyanska vijna Naprikinci 1917 roku obranij milicionerom Georgiyivskoyi volosti U zhovtni 1918 roku vstupiv do Chervonoyi Armiyi Brav uchast v Gromadyanskij vijni v Rosiyi chervonoarmiyec 43 go Ukrayinskogo revolyucijnogo polku a z sichnya 1919 roku komisar i golova revtribunalu 3 go Luganskogo internacionalnogo polku Z veresnya 1919 roku tvo komisara 1 yi strileckoyi brigadi zgodom komisar 532 go i 534 go strileckih polkiv pomichnik komandira 532 go polku komandir 534 go polku U skladi 12 yi ta 14 yi armij Pivdennogo i Pivdenno Zahidnogo frontiv brav uchast v boyah na teritoriyi Ukrayini Mizhvoyennij period U 1922 roci zakinchiv Harkivsku vishu povtornu shkolu komandnogo skladu RSChA Z bereznya 1922 roku komandir i komisar 13 go okremogo prikordonnogo bataljonu z veresnya togo zh roku komandir bataljonu 70 go strileckogo polku 24 yi strileckoyi diviziyi Ukrayinskogo VO Z zhovtnya 1923 roku komanduvav bataljonami 238 go i 240 go polkiv 80 yi strileckoyi diviziyi Z bereznya 1926 roku tvo pomichnika komandira 240 go strileckogo polku z gospodarskoyi chastini z zhovtnya 1930 roku pomichnik komandira 88 go potim 240 go strileckih polkiv Z veresnya 1931 roku navchavsya U Vijskovij akademiyi RSChA imeni M V Frunze U 1935 roci zakinchiv akademiyu i priznachenij pomichnikom nachalnika 2 go sektora navchalnogo viddilu ciyeyi zh akademiyi Z listopada 1935 roku pomichnik nachalnika 1 go viddilennya shtabu 17 go strileckogo korpusu Kiyivskogo VO Z veresnya 1937 roku nachalnik kursiv molodshih lejtenantiv pri shtabi 17 go korpusu Z bereznya 1938 roku nachalnik 1 go viddilennya shtabu 15 go strileckogo korpusu a z zhovtnya 1938 roku nachalnik 1 go viddilu shtabu Zhitomirskoyi armijskoyi grupi vijsk Brav uchast v pohodi na Zahidnu Ukrayinu Z grudnya 1939 roku tvo nachalnika shtabu 5 yi armiyi Kiyivskogo VO z kvitnya 1940 roku nachalnik operativnogo viddilu shtabu 5 yi armiyi Z lipnya 1940 roku priznachayetsya vikladachem kafedri zagalnoyi taktiki Vijskovoyi akademiyi RSChA imeni M V Frunze probuv na cij posadi do zhovtnya 1940 roku U zhovtni 1940 roku priznachenij nachalnikom shtabu 34 go strileckogo korpusu na teritoriyi Kiyivskogo VO Na cij posadi zustriv pochatok Radyansko nimeckoyi vijni Radyansko nimecka vijna V lipni serpni 1941 roku korpus brav uchast v Smolenskij bitvi U zv yazku z tim sho komandir korpusu general lejtenant R P Hmelnickij zahvoriv polkovnik A Z Akimenko perebrav na sebe komanduvannya korpusom Pislya rozformuvannya upravlinnya korpusu priznachenij komandirom Zahidnogo frontu U veresni 1941 roku za uspishni bojovi diyi v rajoni Yelni diviziya bula perejmenovana v Z sichnya 1942 roku general major Akimenko komandir 3 go gvardijskogo strileckogo korpusu 56 yi armiyi Pivdennogo frontu Vnaslidok nevdalogo nastupu pivnichnishe Taganrogu v berezni 1942 roku usunutij vid komanduvannya korpusom i napravlenij starshim vikladachem taktiki Vijskovoyi akademiyi imeni M V Frunze V sichni 1944 roku priznachenij komandirom 75 go strileckogo korpusu 2 go ta 3 go Ukrayinskih frontiv Z 2 grudnya 1944 roku po 9 sichnya 1945 roku perebuvav na likuvanni u shpitali Pid komanduvannyam general majora Akimenka 75 j korpus brav uchast v Korsun Shevchenkivskij Umansko Botoshanskij Yassko Kishinivskij Belgradskij Videnskij j Prazkij nastupalnih operaciyah Za vizvolennya mista Belgrad korpus otrimav pochesne najmenuvannya Belgradskij Povoyenna sluzhba Pislya vijni zajmav posadu zastupnika komandira 10 go gvardijskogo strileckogo korpusu Pivdennoyi grupi vijsk Z 1947 roku nachalnik Upravlinnya bojovoyi i fizichnoyi pidgotovki Odeskogo VO Z 1948 roku nachalnik voyennoyi kafedri Kiyivskogo institutu fizichnoyi kulturi Z 1951 roku golova CK DTSAAF Moldavskoyi RSR U 1954 roci vijshov u zapas Pomer u lyutomu 1989 roku Pohovanij u Lugansku Nagorodi i pochesni zvannyaOrden Lenina Chotiri ordenami Chervonogo Prapora Orden Kutuzova 1 go stupenya Orden Suvorova 2 go stupenya Orden Bogdana Hmelnickogo 2 go stupenya Orden Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya medali Pochesnij gromadyanin mista Luganska z veresnya 1970 roku PrimitkiMiliciya narodzhena revolyuciyeyu nedostupne posilannya z chervnya 2019 Arhiv originalu za 17 bereznya 2019 Procitovano 3 travnya 2012 PosilannyaBiografiya Akimenka A Z nedostupne posilannya z veresnya 2019 Akimenko Andrian Zaharovich 11 travnya 2011 u Wayback Machine